عارضت المقاومة البيلاروسية خلال الحرب العالمية الثانية ألمانيا النازية من عام 1941 حتى عام 1944. كانت بيلاروسيا واحدة من الجمهوريات السوفيتية التي احتلت خلال عملية بارباروسا. قد يشير الثوار البيلاروسيون إلى الجماعات العسكرية غير النظامية التي شكلها الاتحاد السوفيتي والتي شاركت في المقاومة البيلاروسية خلال الحرب العالمية الثانية ضد ألمانيا النازية وكذلك الهياكل التعاونية الموالية لألمانيا خلف الجبهة السوفيتية. (ar)
The Belarusian resistance during World War II opposed Nazi Germany from 1941 until 1944. Belarus was one of the Soviet republics occupied during Operation Barbarossa. The term Belarusian partisans may refer to Soviet-formed irregular military groups fighting Germany, but has also been used to refer to the disparate independent groups who also fought as guerrillas at the time, including Jewish groups (such as the Bielski partisans and Fareynikte Partizaner Organisatsye), Polish groups (such as the Home Army), and nationalist Belarusian forces opposed to Germany. (en)
Les partisans biélorusses étaient des combattants d'armées irrégulières participant au Mouvement général de résistance biélorusse contre les Nazis allemands et les collaborateurs, pendant la Seconde Guerre mondiale. Leur histoire se confond avec celle de la Biélorussie après l'invasion des troupes allemandes dans l'opération Barbarossa et de ses conséquences sur la Biélorussie.( Pour un article plus général, voir Partisans soviétiques. ) Article connexe : Biélorussie occupée par les Nazis. (fr)
La resistenza bielorussa fu il movimento clandestino di opposizione alle forze armate della Germania nazista che occuparono la Bielorussia (allora facente parte dell'URSS) durante la seconda guerra mondiale. Fu nel 1942-43 che cellule clandestine nacquero in tutta la Bielorussia e dettero vita alla guerriglia portata avanti dai partigiani, ai quali si unì il sostegno sempre maggiore della popolazione locale, che fu vessata dalla brutalità nazista. La Bielorussia ebbe il maggior numero di partigiani, assommando a circa 400.000 combattenti sotto il comando di Pantelejmon Ponomarenko, Pëtr Mašerov e altri. All'inizio del 1942 furono in grado di preoccupare la Wehrmacht e di ostacolare le loro operazioni nella regione. Le attività partigiane comprendevano la distruzione delle comunicazioni ferroviarie e la raccolta di informazioni sul nemico. Nella seconda metà della guerra, le principali operazioni partigiane furono coordinate con le offensive sovietiche. I partigiani furono spesso sostenuti con rifornimenti aerei. Man mano che parti del territorio sovietico venivano liberate i corrispondenti distaccamenti partigiani si univano solitamente all'Armata Rossa. Nell'oblast' di Brjansk i partigiani controllavano vaste aree alle spalle del nemico. Nell'estate del 1942 avevano il controllo effettivo su un territorio di più di 14.000 km² con una popolazione di oltre 200.000 persone. I partigiani della regione erano comandati da Aleksej Fëdorov, e altri e contavano oltre 60.000 uomini. Anche le regioni di Belgorod, Kursk, e Smolensk videro attività partigiane significative durante il periodo dell'occupazione nazista.Molto significativa fu anche l'azione dei Fratelli Bielski i quali organizzarono una formazione partigiana che operò nei pressi di Hrodna la quale si rese protagonista nel salvataggio di più di 1.200 ebrei dallo sterminio ed inflisse notevoli perdite alle forze armate tedesche ed alle milizie ausiliarie. (it)
Радянський партизанський рух у Білорусі — радянський партизанський рух часів Німецько-радянської війни проти німців та їхніх союзників на території БРСР у 1941–1944 роках. Основними організаторами партизанського руху були комуністи й безпартійні активісти, колишні вояки та командири Червоної Армії. Радянський партизанський рух на території Білорусі мав, згідно з радянськими джерелами, загальнонародний характер. До кінця 1941 року в лавах партизан бились 12 000 чоловік у 230 загонах. Чисельність білоруських партизанів до завершення війни перевищувала 374 тис. чоловік. Вони були об'єднані у 1255 загонів, з яких 997 входили до складу 213 бригад і полків, а 258 загонів діяли самостійно. Розширенню та зміцненню партизанського руху в Білорусі сприяла величезна кількість лісів, річок, озер і боліт. Ці географічні фактори ускладнювали ефективне проведення німцями каральних закладів проти партизан. Однією з першочергових задач білоруських партизан було встановлення перешкод для підвезення німецьких підкріплень до фронту. Територією Білорусі проходили такі залізничні магістралі: Білосток-Вільнюс-Псков, Седлець-Волковиськ-Невель, Брест-Мінськ-Смоленськ, Брест-Пінськ-Гомель, Брест-Ковель, Невель-Орша-Гомель та Вільнюс-Мінськ-Гомель, загальною довжиною 5700 кілометрів. За роки війни білоруськими партизанами було підірвано понад 300 тисяч рейок та скинуто 11 128 німецьких з живою силою та бойовою технікою. У розвитку білоруського партизанського руху можна умовно виділити кілька етапів: * Перший етап (червень 1941 — листопад 1942) — початковий період організації та розвитку партизанського руху * Другий етап (листопад 1942 — грудень 1943) — період масового розвитку партизанського руху * Третій етап (грудень 1943 — липень 1944) — заключний період партизанського руху (uk)
Сове́тское партиза́нское движе́ние в Белору́ссии (белор. Савецкі партызанскі рух у Беларусі) — советское партизанское движение, осуществлявшее вооружённую борьбу против войск нацистской Германии во время оккупации ими территории БССР в 1941—1944 годах. Основными организаторами партизанского движения являлись коммунисты, беспартийные активисты, военнослужащие и командиры Красной армии. По мнению советских и ряда современных белорусских историков, партизанское движение на территории Белоруссии имело общенародный характер. К концу 1941 года в рядах партизан сражались 12 тысяч человек в 230 отрядах. Численность белорусских народных мстителей к концу войны превышала 374 тысячи человек. Они были объединены в 1 255 отрядов, из которых 997 входили в состав 213 бригад и полков, а 258 отрядов действовали самостоятельно. Современными зарубежными историками, в частности польским историком Богданом Мусялом, советская статистика считается многократно завышенной. Расширению и укреплению партизанского движения в Белоруссии способствовало огромное количество лесов, рек, озёр и болот. Эти географические факторы затрудняли эффективное проведение немцами карательных мер против партизан. Одной из первоочередных задач белорусских партизан было препятствие подвоза немецких подкреплений к фронту. По территории Белоруссии проходили следующие железнодорожные магистрали: Белосток — Вильнюс — Псков, Седлец — Волковыск — Невель, Брест — Минск — Смоленск, Брест — Пинск — Гомель, Брест — Ковель, Невель — Орша — Гомель и Вильнюс — Минск — Гомель, общей протяжённостью 5 700 км. За годы борьбы белорусскими партизанами было взорвано более 300 тыс. рельсов и пущено под откос 11 128 немецких эшелонов с живой силой и боевой техникой. В развитии белорусского партизанского движения можно условно выделить несколько этапов: * Первый этап (июнь 1941 — ноябрь 1942) — начальный период организации и развития партизанского движения; * Второй этап (ноябрь 1942 — декабрь 1943) — период массового развития партизанского движения; * Третий этап (декабрь 1943 — июль 1944) — заключительный период партизанского движения. (ru)
عارضت المقاومة البيلاروسية خلال الحرب العالمية الثانية ألمانيا النازية من عام 1941 حتى عام 1944. كانت بيلاروسيا واحدة من الجمهوريات السوفيتية التي احتلت خلال عملية بارباروسا. قد يشير الثوار البيلاروسيون إلى الجماعات العسكرية غير النظامية التي شكلها الاتحاد السوفيتي والتي شاركت في المقاومة البيلاروسية خلال الحرب العالمية الثانية ضد ألمانيا النازية وكذلك الهياكل التعاونية الموالية لألمانيا خلف الجبهة السوفيتية. (ar)
The Belarusian resistance during World War II opposed Nazi Germany from 1941 until 1944. Belarus was one of the Soviet republics occupied during Operation Barbarossa. The term Belarusian partisans may refer to Soviet-formed irregular military groups fighting Germany, but has also been used to refer to the disparate independent groups who also fought as guerrillas at the time, including Jewish groups (such as the Bielski partisans and Fareynikte Partizaner Organisatsye), Polish groups (such as the Home Army), and nationalist Belarusian forces opposed to Germany. (en)
Les partisans biélorusses étaient des combattants d'armées irrégulières participant au Mouvement général de résistance biélorusse contre les Nazis allemands et les collaborateurs, pendant la Seconde Guerre mondiale. Leur histoire se confond avec celle de la Biélorussie après l'invasion des troupes allemandes dans l'opération Barbarossa et de ses conséquences sur la Biélorussie.( Pour un article plus général, voir Partisans soviétiques. ) Article connexe : Biélorussie occupée par les Nazis. (fr)
La resistenza bielorussa fu il movimento clandestino di opposizione alle forze armate della Germania nazista che occuparono la Bielorussia (allora facente parte dell'URSS) durante la seconda guerra mondiale. (it)
Радянський партизанський рух у Білорусі — радянський партизанський рух часів Німецько-радянської війни проти німців та їхніх союзників на території БРСР у 1941–1944 роках. Основними організаторами партизанського руху були комуністи й безпартійні активісти, колишні вояки та командири Червоної Армії. Розширенню та зміцненню партизанського руху в Білорусі сприяла величезна кількість лісів, річок, озер і боліт. Ці географічні фактори ускладнювали ефективне проведення німцями каральних закладів проти партизан. У розвитку білоруського партизанського руху можна умовно виділити кілька етапів: (uk)
Сове́тское партиза́нское движе́ние в Белору́ссии (белор. Савецкі партызанскі рух у Беларусі) — советское партизанское движение, осуществлявшее вооружённую борьбу против войск нацистской Германии во время оккупации ими территории БССР в 1941—1944 годах. Основными организаторами партизанского движения являлись коммунисты, беспартийные активисты, военнослужащие и командиры Красной армии. В развитии белорусского партизанского движения можно условно выделить несколько этапов: (ru)