Emphyteusis (original) (raw)
L'emfiteusi (del llatí emphyteusis, amb el mateix significat, derivat del grec ἐμφυτεύω, "empeltar", "plantar", i per extensió "introduir", "implantar", "establir a") és una figura jurídica que suposa la cessió del (dret d'ús) d'un bé immoble a llarg termini a canvi d'un pagament anual que s'anomena «cànon» o «cens». És un concepte oposat a l'alou, en el qual l'alouer té el domini complet, és a dir, tant el (propietat), com el (dret d'ús). L'emfiteusi és present en el Dret català, i prové del Dret romà.
| Property | Value |
|---|---|
| dbo:abstract | Emfyteuze (řecky ἐμφύτευσις, latinsky emfyteusis = dědičný nájem) je feudální forma dědičného nájmu půdy a to buď na delší dobu, nebo navždy. Je spojována jak s vesnickým, tak městským prostředím vrcholného středověku (období kolonizace). Za pronájem půdy se nájemce zavazoval platit pravidelně dávky anebo pracovat na vrchnostenské půdě. Poplatek či stanovená práce závisela na velikosti lánů a plužiny. Většinou měl nájemce právo se svolením vrchnosti půdu prodat nebo ji svobodně odkázat. Podle emfyteutického práva byly nejen zakládány nové vesnice a města, ale byla na něj převáděna i starší sídliště, která se dosud řídila českým právem. Bývá považované za jeden z konstrukčních prvků celého souboru změn, které stály u přerodu ve vrcholně středověkou (viz ). Mísí se v něm právo civilní, trestní a dále i různé místní zvyklosti. Její původ se hledá v , které si přinesli kolonisté, kteří od poloviny 12. století pronikali skrze Sasko za Labe. Dalším zdrojem bylo , které si přinášeli kolonisté z jihu a jihozápadu. Skrze Míšeňsko, kde tyto dva právní systémy splynuly, se přes Slezsko dostala na Moravu a do Čech. Nelze je ovšem spojovat výhradně s německým obyvatelstvem, etnicita kolonistů byla různorodá. Cílem emfyteuze bylo více zainteresovat nájemce na zlepšování podmínek obdělávání půdy. Dalším výrazným faktorem bylo převedení naturálních dávek na peněžní rentu, vrchnost tak získala pravidelný peněžní příjem. Z mnoha hledisek byl tento nový způsob soužití výhodný i pro nájemce. Právní vztahy se stabilizovaly; půdu rolník získal dědičně a pokud si zakoupil i právo odúmrti, mohl prakticky neomezeně rozhodovat, komu půdu odkáže. Velkou výhodou se z dlouhodobého hlediska stalo i finanční břemeno, neboť reálná hodnota mince během pozdního středověku klesala, zatímco tyto stálé platy byly ze své povahy neměnné. (cs) L'emfiteusi (del llatí emphyteusis, amb el mateix significat, derivat del grec ἐμφυτεύω, "empeltar", "plantar", i per extensió "introduir", "implantar", "establir a") és una figura jurídica que suposa la cessió del (dret d'ús) d'un bé immoble a llarg termini a canvi d'un pagament anual que s'anomena «cànon» o «cens». És un concepte oposat a l'alou, en el qual l'alouer té el domini complet, és a dir, tant el (propietat), com el (dret d'ús). L'emfiteusi és present en el Dret català, i prové del Dret romà. (ca) Emphyteusis (Greek: implanting) is a contract for land that allows the holder the right to the enjoyment of a property, often in perpetuity, on condition of proper care, payment of tax and rent. The right encompasses assignment and of descent. (en) Die Erbpacht war eine deutschrechtliche Form des Grundbesitzes. Sie ist in Deutschland heute abgeschafft. Die Erbpacht war nach Inkrafttreten des BGB am 1. Januar 1900 gemäß Art. 63 EGBGB nur landesrechtlich (vor allem in Mecklenburg und Schleswig-Holstein) beschränkt zulässig. Das Kontrollratsgesetz Nr. 45 Art. X verbot sie 1947 unter Aufhebung des Art. 63 EGBGB ganz. (de) La enfiteusis (del griego ἐμφύτευσις, "instauración" o "implantación"), en latín Emphyteusis, también denominado censo enfitéutico, es un derecho real que supone la cesión temporal del dominio útil de un inmueble a cambio del pago anual de un canon o rédito y, asimismo, de un laudemio por cada enajenación de dicho dominio, en su caso. En algunos ordenamientos jurídicos esta cesión puede tener carácter perpetuo. Especie de concesión de tierras, es un arrendamiento vitalicio, respecto del dominio útil de una finca. Estuvo vigente a consecuencia del latifundio (explotación agraria de grandes dimensiones, caracterizada además por un uso ineficiente de los recursos disponibles). Heredera del derecho medieval, en España la enfiteusis se presentaba bajo otras formas feudales como el solariego o el , que desaparecieron a finales del siglo XIX. (es) Un bail emphytéotique ou une emphytéose (du latin emphyteusis « implantation », lui-même du grec ancien ἐμφύτευσις / emphúteusis) est un bail immobilier de très longue durée, le plus souvent compris entre 18 et 99 ans mais pouvant atteindre 999 ans dans des États tels que le Kenya ou au Zimbabwe sous la pression des colons britanniques, qui confère au preneur un droit réel sur la chose donnée à bail, à charge pour lui d’améliorer le fonds et de payer un loyer modique, les améliorations bénéficiant au bailleur en fin de bail sans que ce dernier ait à indemniser le locataire (appelé emphytéote). Dans un bail emphytéotique, la situation des parties est particulière, puisque l’emphytéote se voit reconnaître un droit réel sur le bien qui lui est donné à bail. L’emphytéote est un quasi-propriétaire du bien qui lui est donné à bail. (fr) L'enfitèusi (dal latino tardo emphyteusis, a sua volta dal greco ἐμφύτευσις che è da έμφυτεύω, «piantare, innestare»; e perciò «locazione per piantagione e frutto») è un diritto reale di godimento su un fondo di proprietà altrui, generalmente agricolo; secondo il quale, il possessore (enfiteuta) ha la facoltà di godimento pieno (dominio utile) sul fondo stesso, ma per contro deve migliorare il fondo stesso e pagare inoltre al proprietario (direttario o concedente) un canone annuo in denaro o in derrate. Vincenzo Simoncelli, Della enfiteusi, edizione del 1922 (it) Emfiteuza (gr. ἐμφύτευσις, emphýteusis z emphyteúein „zasadzać rośliny”) – w prawie rzymskim prawo do czerpania korzyści z nieruchomości gruntowej, przejętej tytułem wieczystej i dziedzicznej dzierżawy bez możliwości nabycia prawa własności przy jednoczesnym dziedzicznym i zbywalnym prawie do dysponowania tą dzierżawą. Uprawnienia emfiteuzy były na tyle szerokie i zbliżone do praw właściciela gruntu, że mógł on swoją dziedziczną dzierżawę sprzedać lub zapisać w testamencie. Pełną własność dzierżawcy gruntu stanowiły wystawione przez niego budynki mieszkalne, gospodarcze, wszelkie ulepszenia, narzędzia pracy i inwentarz oraz plony uzyskane z dzierżawionej ziemi. Do obowiązków należało dbanie o teren, ponoszenie z niego ciężarów publicznych i płacenie czynszu, do uprawnień pobieranie pożytków, ulepszanie i dysponowanie (jednak za wiedzą i zgodą właściciela). Właściciel mógł odwołać emfiteuzę w razie deterioracji (pogorszenia) gruntu, zalegania z ciężarami publicznymi lub spłatą czynszu. Właścicielowi przysługiwało prawo pierwokupu w przypadku gdy emfiteuta zamierzał wyzbyć się swoich praw, gdyż osoba nabywcy nie była obojętną. Jeśli nie skorzystał z tego prawa, przysługiwało mu laudemium – 2% ceny sprzedaży. (pl) Erfpacht is een zakelijk recht dat de erfpachter de bevoegdheid geeft een anders onroerende zaak te houden en te gebruiken. Deze definitie staat in het Nederlandse Burgerlijk Wetboek.Erfpachtrecht is na eigendom het meest omvattende gebruiks- of genotsrecht wat onroerende zaken betreft. Erfpacht wordt vaak gevestigd in combinatie met het recht van opstal om natrekking uit te sluiten. (nl) 定期借地権（ていきしゃくちけん）とは1992年8月に施行された借地借家法に規定される借地権の一種。通常の借地権と異なり、当初定められた契約期間で借地関係が終了し、その後は更新できない。 * 借地借家法は、以下で条数のみ記載する。「借地借家法#定期借地権」も参照。 (ja) Enfiteuse (do grego emphúteusis, eós "enxerto, implantação", através do latim tardio emphyteusis, is, "enfiteuse, arrendamento enfitêutico") ou arrendamento enfitêutico é um instituto jurídico originário do Direito Romano. A enfiteuse deriva diretamente do arrendamento por prazo longo ou perpétuo de terras públicas a particulares, mediante a obrigação, por parte do adquirente (enfiteuta), de manter em bom estado o imóvel e efetuar o pagamento de uma pensão ou foro anual (vectigal), certo e invariável, em numerário ou espécie, ao senhorio direto (proprietário). Este, através de um ato jurídico, inter vivos ou de última vontade, atribui ao enfiteuta, em caráter perpétuo, o domínio útil e o pleno gozo do bem. No Brasil até 10 de janeiro de 2003 (fim da vigência do Código Civil de 1916), a enfiteuse era considerada um direito real, no entanto, com o início da vigência do CC/02, em 11 de janeiro de 2003, a enfiteuse saiu do rol de direitos reais, que são previstos no art. 1225 do Novo Código Civil. O direito ao recebimento do foro é denominado laudemium e corresponde a 2,5% do preço de alienação do direito da enfiteuse – sendo devido pelo alienante ao proprietário. No Direito Romano, extinguia-se a enfiteuse pela destruição da coisa; reunião, na mesma pessoa, das qualidades de titular da enfiteuse e do domínio; renúncia; ou, como pena, por não pagar ao senhorio direto durante 3 anos o foro anual, ou não avisar o proprietário para que ele pudesse exercer o seu direito de preferência em caso de venda da enfiteuse. A enfiteuse e o aforamento se confundem hoje em dia. Antes, o aforamento tinha feição própria, distinta da enfiteuse. O aforamento recaía sobre toda sorte de bens, solo e superfície, prédios incultos ou cultivados, chãos vazios ou edificados. A enfiteuse só incidia sobre terrenos incultos ou chãos vazios. Segundo SANTOS (1937), enfiteuse, também dita de emprazamento e de aforamento, designa "o contrato pelo qual o proprietário de terreno alodial cede a outrem o direito de percepção de toda utilidade do mesmo terreno, seja temporária ou perpetuamente, com o encargo de lhe pagar uma pensão ou foro anual e a condição de conservar para si o domínio direto." Os aforamentos podiam ser concedidos por pessoas públicas (por exemplo, mosteiros, Ordens religiosas etc.) ou privadas, casas senhoriais por exemplo; e geralmente eram feitos especificando um certo número de gerações em que o foro (quantia em dinheiro ou espécies, ou ambas, paga anualmente ao senhorio do foro) estaria válido, antes que o mesmo caducasse juridicamente. O número de gerações em que o foro mais habitualmente costumava ser estabelecido era três, porém isto podia variar livremente. O não cumprimento das obrigações forais, quer por parte do senhorio, ou do senhor do prazo aforado, podia fazer cessar em tribunal a constância do mesmo. Terminado o prazo temporal determinado em escritura oral ou lavrada, o foro ou aforamento podia ser ou não renovado por mais algumas gerações. O direito ao foro era pois transmissível aos herdeiros de um aforador, desde que respeitado o número de vidas combinado. No entanto, alguns, raros, prazos enfitêuticos eram de transmissão perpétua na descendência legítima do primeiro aforador. Isso permitia uma complicada teia legal de subaforamentos por vezes difíceis de gerir, em que o proprietário mantinha a propriedade útil sobre o seu bem, mas perdia qualquer direito de o reaver em posse plena ou de o poder vir a deixar como bem livre aos seus herdeiros por sua morte. Com efeito, o direito ao foro ou prazo em vidas, outro nome por que o aforamento também era conhecido, só podia ser extinto através de acordo entre aforador e senhorio, sendo para isso mesmo indemnizado o aforador ou seu herdeiro pelo senhorio que quisesse a remissão do foro que detivesse. Muitos foros e ou prazos eram concedidos em vidas pela Casa Real Portuguesa, como recompensa de serviços à nobreza, numa altura em que o serviço público que esta efetuava ao Estado e ao Rei não tinha ainda remuneração legal fixa regular. Os aforamentos ou prazos faziam, pois, parte das mercês régias de recompensa, que podiam ou não ser continuadas depois de extinto o número de vidas nelas contemplado. Os prazos concedidos ou aforados eram existências vagas no momento dos bens patrimoniais da Casa Real, Casa das Rainhas, Infantado ou Casa dos Infantes, ou dos bens das Ordens Militares. de que o rei de Portugal era grão-mestre e administrador perpétuo desde o século XVI Também os aforamentos, privados ou públicos, visavam fomentar a exploração e rentabilidade de fazendas agrícolas extensas, mas não só, pois que o regime da enfiteuse se aplicava igualmente a prédios urbanos e outros bens imóveis não agrícolas, que então constituíam prazos foreiros como os agrícolas. Mas a maior parte dos aforamentos eram rurais, daí o interesse dos proprietários de terrenos improdutivos e da própria Coroa e casas nobres e burguesas na multiplicação dos seus contratos de aforamento, contribuindo, em consequência, para a melhor condição económica das populações do interior e das colónias. (pt) Arrende är när en fastighetsägare upplåter nyttjanderätt till exempelvis jord mot vederlag, det vill säga ersättning i form av ett penningvärde, natura eller dagsverke. Den som arrenderar kallas arrendator. Arrendatorer kallades tidigare ofta brukare, särskilt i jordbrukssammanhang. I historiska sammanhang kan titeln förpaktare användas för dem som t.ex. arrenderade en viss verksamhet i utbyte mot inkomsten av verksamheten, t.ex. av bergslag eller kronoskatter. I Sverige är andra ersättningsformer än pengar, såsom naturaprestationer eller dagsverken ej giltiga. (Jordabalken 9:29). Arrende hör till de begränsade sakrätter i fast egendom som jordabalken erkänner. Andra sakrätter är hyra, tomträtt och servitut. Arrende räknas som helnyttjanderätt och innebär en exklusiv rätt till marken. Det finns fyra typer av arrende i Sverige, nämligen jordbruksarrende, bostadsarrende, anläggningsarrende och lägenhetsarrende. Till lägenhetsarrende hör de former av arrende som inte faller in i någon av de andra typerna av arrende. (sv) Емфіте́взис — це довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, яке полягає у наданні особі користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів та доходів від неї з обов'язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення. Суб'єктами емфітевзису є власник земельної ділянки та особа, яка виявила бажання користуватися останньою для сільськогосподарських потреб (землекористувач, емфітевта). Стороною відносин емфітевзису не може бути особа, якій земельна ділянка надана на умовах постійного користування чи на умовах оренди. Об'єктом емфітевтичного права є користування земельною , що знаходиться у приватній, комунальній або державній власності. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя — рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги, а також несільськогосподарські угіддя (ст.22 ЗК). Таке користування має обмежений характер, оскільки власник передає емфітевті право цільового користування земельною ділянкою, зберігаючи за собою право власності і розпорядження нею. Сторони можуть звузити межі цільового використання земельної ділянки, наприклад, зазначивши, що вона має використовуватися під ріллю або багаторічні насадження тощо. Підставою встановлення емфітевзису є договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір про емфітевзис). За договором про емфітевзис власник земельної ділянки відплатно чи безвідплатно передає іншій особі право користування земельною ділянкою, зберігаючи щодо неї право власності. Договір про встановлення емфітевзису формально є консенсуальним, оскільки для виникнення емфітевтичного права не вимагається передачі земельної ділянки. Реалізувати це право можливо з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК). Отже, виникає ситуація, подібна до тієї, що має місце при переході права власності за договором: момент укладення договору і перехід речового права може не збігатися в часі (ст.334 ЦК). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування. (uk) Эмфите́взис (лат. emphyteusis, от др.-греч. ἐμφύτευσις — прививка, насаждение) — вещное наследуемое отчуждаемое право владения и пользования чужой землей с обязанностью вносить арендную плату в пользу собственника и не ухудшать имения. Слово «эмфитевзис» имеет греческое происхождение. В Древней Греции ещё в III в. до н. э. существовала наследственная земельная аренда для разведения садов и виноградников. В Древнем Риме отношения эмфитевтического владения стали возникать с II в. н. э. на императорских землях. В дальнейшем правоотношения по поводу аренды земли, первоначально возникшие как обязательственные, стали приобретать характер вещного, сближаясь с вектигальным правом. В отличие от вектигального права, при эмфитевзисе на арендатора накладывались некоторые обязанности и ограничения: 1. * На арендатора возлагалась обязанность по обработке земли; 2. * Арендатор не имел права на уменьшение арендной платы в случае неурожая; 3. * Арендатор был стеснён правом преимущественной купли со стороны собственника. Окончательное слияние вектигального права с эмфитевзисом произошло при Юстиниане. В своем классическом виде признавался вечной арендой, которая давала право на вещь, защищаемое особым иском. Поэтому по содержанию эмфитевзис был близок к праву собственности. (ru) 租借在國際關係上可指一國有條件或無條件的將其領土的一部分，有期限的借與他國使用，而仍保有該領土的主權，租借土地的國家通常是透過武力取得租借的機會，並且基於租借國也經常是戰勝國的原因，租借法案經常是一種不平等條約，而租借的領土則稱為租借地。 由於十九世紀中國因清政府缺乏管理能力，經常將通商口岸附近的土地簽約給其他國家，其中有因為外國不滿而被迫者、亦有因為官員嫌管理外國人很麻煩而主動者，造成租借盛行的現象。特別注意，租借、租借地、租界具有三個不完全相同的意義，不應該混用。 (zh) |
| dbo:wikiPageID | 2934536 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageLength | 4011 (xsd:nonNegativeInteger) |
| dbo:wikiPageRevisionID | 1111559511 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageWikiLink | dbr:Canada dbr:Roman_Empire dbr:Scotland dbr:Ancient_Greece dbr:Malta dbr:Emphyteutic_lease dbc:Real_property_law dbr:Leasehold_estate dbr:Perpetual_usufruct dbr:Agriculture dbr:France dbr:Church_and_state_in_medieval_Europe dbr:Italy dbc:Civil_law_(legal_system) dbr:Portugal dbr:Ground_rent |
| dbp:wikiPageUsesTemplate | dbt:Authority_control dbt:Citation_needed dbt:More_citations_needed dbt:Reflist dbt:Wiktionary dbt:Law-stub |
| dcterms:subject | dbc:Real_property_law dbc:Civil_law_(legal_system) |
| gold:hypernym | dbr:Right |
| rdf:type | owl:Thing dbo:River |
| rdfs:comment | L'emfiteusi (del llatí emphyteusis, amb el mateix significat, derivat del grec ἐμφυτεύω, "empeltar", "plantar", i per extensió "introduir", "implantar", "establir a") és una figura jurídica que suposa la cessió del (dret d'ús) d'un bé immoble a llarg termini a canvi d'un pagament anual que s'anomena «cànon» o «cens». És un concepte oposat a l'alou, en el qual l'alouer té el domini complet, és a dir, tant el (propietat), com el (dret d'ús). L'emfiteusi és present en el Dret català, i prové del Dret romà. (ca) Emphyteusis (Greek: implanting) is a contract for land that allows the holder the right to the enjoyment of a property, often in perpetuity, on condition of proper care, payment of tax and rent. The right encompasses assignment and of descent. (en) Die Erbpacht war eine deutschrechtliche Form des Grundbesitzes. Sie ist in Deutschland heute abgeschafft. Die Erbpacht war nach Inkrafttreten des BGB am 1. Januar 1900 gemäß Art. 63 EGBGB nur landesrechtlich (vor allem in Mecklenburg und Schleswig-Holstein) beschränkt zulässig. Das Kontrollratsgesetz Nr. 45 Art. X verbot sie 1947 unter Aufhebung des Art. 63 EGBGB ganz. (de) L'enfitèusi (dal latino tardo emphyteusis, a sua volta dal greco ἐμφύτευσις che è da έμφυτεύω, «piantare, innestare»; e perciò «locazione per piantagione e frutto») è un diritto reale di godimento su un fondo di proprietà altrui, generalmente agricolo; secondo il quale, il possessore (enfiteuta) ha la facoltà di godimento pieno (dominio utile) sul fondo stesso, ma per contro deve migliorare il fondo stesso e pagare inoltre al proprietario (direttario o concedente) un canone annuo in denaro o in derrate. Vincenzo Simoncelli, Della enfiteusi, edizione del 1922 (it) Erfpacht is een zakelijk recht dat de erfpachter de bevoegdheid geeft een anders onroerende zaak te houden en te gebruiken. Deze definitie staat in het Nederlandse Burgerlijk Wetboek.Erfpachtrecht is na eigendom het meest omvattende gebruiks- of genotsrecht wat onroerende zaken betreft. Erfpacht wordt vaak gevestigd in combinatie met het recht van opstal om natrekking uit te sluiten. (nl) 定期借地権（ていきしゃくちけん）とは1992年8月に施行された借地借家法に規定される借地権の一種。通常の借地権と異なり、当初定められた契約期間で借地関係が終了し、その後は更新できない。 * 借地借家法は、以下で条数のみ記載する。「借地借家法#定期借地権」も参照。 (ja) 租借在國際關係上可指一國有條件或無條件的將其領土的一部分，有期限的借與他國使用，而仍保有該領土的主權，租借土地的國家通常是透過武力取得租借的機會，並且基於租借國也經常是戰勝國的原因，租借法案經常是一種不平等條約，而租借的領土則稱為租借地。 由於十九世紀中國因清政府缺乏管理能力，經常將通商口岸附近的土地簽約給其他國家，其中有因為外國不滿而被迫者、亦有因為官員嫌管理外國人很麻煩而主動者，造成租借盛行的現象。特別注意，租借、租借地、租界具有三個不完全相同的意義，不應該混用。 (zh) Emfyteuze (řecky ἐμφύτευσις, latinsky emfyteusis = dědičný nájem) je feudální forma dědičného nájmu půdy a to buď na delší dobu, nebo navždy. Je spojována jak s vesnickým, tak městským prostředím vrcholného středověku (období kolonizace). Za pronájem půdy se nájemce zavazoval platit pravidelně dávky anebo pracovat na vrchnostenské půdě. Poplatek či stanovená práce závisela na velikosti lánů a plužiny. Většinou měl nájemce právo se svolením vrchnosti půdu prodat nebo ji svobodně odkázat. (cs) La enfiteusis (del griego ἐμφύτευσις, "instauración" o "implantación"), en latín Emphyteusis, también denominado censo enfitéutico, es un derecho real que supone la cesión temporal del dominio útil de un inmueble a cambio del pago anual de un canon o rédito y, asimismo, de un laudemio por cada enajenación de dicho dominio, en su caso. En algunos ordenamientos jurídicos esta cesión puede tener carácter perpetuo. Heredera del derecho medieval, en España la enfiteusis se presentaba bajo otras formas feudales como el solariego o el , que desaparecieron a finales del siglo XIX. (es) Un bail emphytéotique ou une emphytéose (du latin emphyteusis « implantation », lui-même du grec ancien ἐμφύτευσις / emphúteusis) est un bail immobilier de très longue durée, le plus souvent compris entre 18 et 99 ans mais pouvant atteindre 999 ans dans des États tels que le Kenya ou au Zimbabwe sous la pression des colons britanniques, qui confère au preneur un droit réel sur la chose donnée à bail, à charge pour lui d’améliorer le fonds et de payer un loyer modique, les améliorations bénéficiant au bailleur en fin de bail sans que ce dernier ait à indemniser le locataire (appelé emphytéote). (fr) Enfiteuse (do grego emphúteusis, eós "enxerto, implantação", através do latim tardio emphyteusis, is, "enfiteuse, arrendamento enfitêutico") ou arrendamento enfitêutico é um instituto jurídico originário do Direito Romano. No Brasil até 10 de janeiro de 2003 (fim da vigência do Código Civil de 1916), a enfiteuse era considerada um direito real, no entanto, com o início da vigência do CC/02, em 11 de janeiro de 2003, a enfiteuse saiu do rol de direitos reais, que são previstos no art. 1225 do Novo Código Civil. (pt) Emfiteuza (gr. ἐμφύτευσις, emphýteusis z emphyteúein „zasadzać rośliny”) – w prawie rzymskim prawo do czerpania korzyści z nieruchomości gruntowej, przejętej tytułem wieczystej i dziedzicznej dzierżawy bez możliwości nabycia prawa własności przy jednoczesnym dziedzicznym i zbywalnym prawie do dysponowania tą dzierżawą. Uprawnienia emfiteuzy były na tyle szerokie i zbliżone do praw właściciela gruntu, że mógł on swoją dziedziczną dzierżawę sprzedać lub zapisać w testamencie. Pełną własność dzierżawcy gruntu stanowiły wystawione przez niego budynki mieszkalne, gospodarcze, wszelkie ulepszenia, narzędzia pracy i inwentarz oraz plony uzyskane z dzierżawionej ziemi. Do obowiązków należało dbanie o teren, ponoszenie z niego ciężarów publicznych i płacenie czynszu, do uprawnień pobieranie pożytkó (pl) Эмфите́взис (лат. emphyteusis, от др.-греч. ἐμφύτευσις — прививка, насаждение) — вещное наследуемое отчуждаемое право владения и пользования чужой землей с обязанностью вносить арендную плату в пользу собственника и не ухудшать имения. В отличие от вектигального права, при эмфитевзисе на арендатора накладывались некоторые обязанности и ограничения: 1. * На арендатора возлагалась обязанность по обработке земли; 2. * Арендатор не имел права на уменьшение арендной платы в случае неурожая; 3. * Арендатор был стеснён правом преимущественной купли со стороны собственника. (ru) Arrende är när en fastighetsägare upplåter nyttjanderätt till exempelvis jord mot vederlag, det vill säga ersättning i form av ett penningvärde, natura eller dagsverke. Den som arrenderar kallas arrendator. Arrendatorer kallades tidigare ofta brukare, särskilt i jordbrukssammanhang. I historiska sammanhang kan titeln förpaktare användas för dem som t.ex. arrenderade en viss verksamhet i utbyte mot inkomsten av verksamheten, t.ex. av bergslag eller kronoskatter. (sv) Емфіте́взис — це довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, яке полягає у наданні особі користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів та доходів від неї з обов'язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування. (uk) |
| rdfs:label | Emfiteusi (ca) Emfyteuze (cs) Erbpacht (de) Enfiteusis (es) Emphyteusis (en) Bail emphytéotique (fr) Enfiteusi (it) 定期借地権 (ja) Emfiteuza (pl) Erfpacht (nl) Enfiteuse (pt) Эмфитевзис (ru) Arrende (sv) Емфітевзис (uk) 租借 (zh) |
| owl:sameAs | freebase:Emphyteusis wikidata:Emphyteusis dbpedia-ca:Emphyteusis dbpedia-cs:Emphyteusis dbpedia-da:Emphyteusis dbpedia-de:Emphyteusis dbpedia-es:Emphyteusis dbpedia-fi:Emphyteusis dbpedia-fr:Emphyteusis dbpedia-it:Emphyteusis dbpedia-ja:Emphyteusis dbpedia-la:Emphyteusis dbpedia-nl:Emphyteusis dbpedia-nn:Emphyteusis dbpedia-no:Emphyteusis dbpedia-pl:Emphyteusis dbpedia-pt:Emphyteusis dbpedia-ru:Emphyteusis dbpedia-sk:Emphyteusis dbpedia-sl:Emphyteusis dbpedia-sr:Emphyteusis dbpedia-sv:Emphyteusis dbpedia-uk:Emphyteusis dbpedia-zh:Emphyteusis https://global.dbpedia.org/id/4s2mn |
| prov:wasDerivedFrom | wikipedia-en:Emphyteusis?oldid=1111559511&ns=0 |
| foaf:isPrimaryTopicOf | wikipedia-en:Emphyteusis |
| is dbo:wikiPageWikiLink of | dbr:Castell'Arquato dbr:Principality_of_Brunswick-Wolfenbüttel dbr:Qolla_l-Bajda_Battery dbr:San_Donà_di_Piave dbr:Olęders dbr:Renting dbr:Ius_in_re dbr:Condominium dbr:Ancient_Regime_of_Spain dbr:Melissant dbr:1902_in_Italy dbr:Les_Écharlis_Abbey dbr:Linneper_Hof dbr:Locorotondo dbr:Sidney_Sonnino dbr:Emphyteutic_lease dbr:Ferdinand_II_of_Aragon dbr:Fructus_(Roman_law) dbr:British_Cemetery,_Lisbon dbr:Torfschiffswerft_Schlussdorf dbr:Law_of_Japan dbr:Perpetual_usufruct dbr:Daniël_van_der_Ree dbr:Fort_Libéria dbr:Fort_San_Salvatore dbr:Ottokar_II_of_Bohemia dbr:Parliament_Building_(Quebec) dbr:Pastor_Obligado dbr:History_of_Andalucía dbr:History_of_Catalonia dbr:Guardia_Lombardi dbr:Hafenlohr_(river) dbr:Ioan_Caragea dbr:County_of_Modica dbr:Lampedusa dbr:Piazza_del_Duomo,_Altamura dbr:Civil_Code_of_Argentina dbr:Filippo_da_Pistoia dbr:Freemen_of_the_South dbr:Napaleofú dbr:Neuerburg_(castle) dbr:Oploo dbr:Raffadali dbr:State_of_Buenos_Aires dbr:Obligatio_consensu dbr:Wilhelmplatz dbr:Giannutri dbr:Sentencia_Arbitral_de_Guadalupe dbr:Tenuta_San_Leonardo |
| is foaf:primaryTopic of | wikipedia-en:Emphyteusis |