Belisarius (original) (raw)

dbo:abstract

Flavius Belisarius (řecky Βελισάριος, 505 – 13. března 565) byl byzantský vojevůdce 6. století. Historiky je označován za posledního velkého římského generála. Žil za vlády císařů Anastasia I., Justina I. a Justiniána I. (cs)
Flavi Belisari (llatí: Flavius Belisarius; grec: Φλάβιος Βελισάριος, Flàvios Velissàrios; nascut cap al 500 i mort el 13 de març del 565), sovint conegut simplement com a Belisari, fou el general més destacat de l'Imperi Romà d'Orient en l'antiguitat tardana. Va ser el principal protagonista militar de l'expansió que durant el regnat de Justinià I va experimentar l'imperi arreu del Mediterrani occidental, per sobre d'altres figures importants com el general Narsés. Va néixer a Germània, ciutat d'Il·líria, vers el 505. (ca)
فلافيوس بيليساريوس (500 - 565 م) كان أحد أعظم الجنرالات الرومان الشرقيين. كان مفيداً لمشروع الامبراطور جستنيان الطموح لإعادة احتلال جزء كبير من أراضي حوض البحر الأبيض المتوسط التي ملكتها الإمبراطورية الرومانية الغربية السابقة والتي فقدتها قبل قرن من الزمان. (ar)
Ο Φλάβιος Βελισάριος (505 - Μάρτιος 565) ήταν στρατηγός της Βυζαντινής αυτοκρατορίας. Θεωρείται από τους σπουδαιότερους στρατιωτικούς της βυζαντινής και μεσαιωνικής περιόδου και ένας από τους επιφανέστερους στρατιωτικούς ηγέτες όλων των εποχών. Διακρίθηκε σε όλα τα μέτωπα του Ανατολικού Ρωμαϊκού Κράτους εκείνης της εποχής (Μέση Ανατολή, Βόρεια Αφρική, Ιταλία, Βαλκάνια) με την εξαίρεση της Ισπανίας. Επίσης εισήγαγε πολλές καινοτομίες στην εκπαίδευση και οργάνωση του ρωμαϊκού στρατού της εποχής καθώς και στην τακτική των επιχειρήσεων. Υπήρξε ένας από τους στενούς συνεργάτες του Ιουστινιανού, στην προσπάθεια του τελευταίου να ανασυστήσει την αρχαία ρωμαϊκή αυτοκρατορία. Η ζωή και η σταδιοδρομία του παρουσιάζουν εντονότατες εναλλαγές της τύχης, από τον θρίαμβο και τη δόξα στον παραμερισμό και την απώλεια κάθε εύνοιας, αξιωμάτων και περιουσίας και αντιστρόφως. Ο βίος και τα κατορθώματά του τροφοδότησαν πολλές λαϊκές αφηγήσεις αλλά και λογίους και καλλιτέχνες από τη βυζαντινή μέχρι τη νεότερη εποχή καθώς ο Βελισάριος έγινε παράδειγμα τραγικού ήρωα. (el)
Flavius Belisarius (Latin pronunciation: [ˈflaː.u̯i.ʊs bɛ.lɪˈsaː.ri.ʊs]; Greek: Φλάβιος Βελισάριος; c. 500 – 565) was a military commander of the Byzantine Empire under the emperor Justinian I. He was instrumental in the reconquest of much of the Mediterranean territory belonging to the former Western Roman Empire, which had been lost less than a century prior. One of the defining features of Belisarius' career was his success despite varying levels of available resources. His name is frequently given as one of the so-called "Last of the Romans". He conquered the Vandal Kingdom of North Africa in the Vandalic War in nine months and conquered much of Italy during the Gothic War. He also defeated the Vandal armies in the battle of Ad Decimum and played an important role at Tricamarum, compelling the Vandal king, Gelimer, to surrender. During the Gothic War, despite being significantly outnumbered, he and his troops recaptured the city of Rome and then held out against great odds during the siege of Rome. He also won an important battle against the Persians at Dara but was defeated at Callinicum. He successfully repulsed a Hunnish incursion at Melantias. He was also known for military deception; he repulsed a Persian invasion by deceiving their commander and lifted the siege of Ariminum without a fight. (en)
Belizaro (latine: Flavius Belisarius, greke: Βελισάριος; naskiĝinta ĉirkaŭ 505 en /Bulgario, mortinta la 13-an de marto 565 en Konstantinoplo) estis bizanca generalo. Lia sekretario estis Prokopio el Cezareo. (eo)
Flavio Belisario (en latín, Flavius Belisarius, 505-565) fue el general más famoso de la historia del Imperio romano de Oriente (o Imperio bizantino) y protagonista militar de la expansión del Imperio en el Mediterráneo occidental durante el reinado de Justiniano I el Grande, quien logró reconquistar gran parte del Imperio romano de Occidente desaparecido hacía ya casi un siglo siguiendo su programa militar Recuperatio Imperii. Una de las constantes en la carrera militar de Belisario fue que recibió muy poco o ningún apoyo de su emperador Justiniano, pero aun así logró vencer en la mayoría de los casos, esto gracias a su genio militar. Se cree que Justiniano sentía envidia por las continuas victorias de Belisario contra todas las expectativas, ensombreciendo la ambición de Justiniano de ser considerado "Grande". Cabe destacar un cuerpo militar formado por el propio Belisario, su Regimiento Personal, pagado de su propio bolsillo, ya que Justiniano se negaba a aportar dinero. También fue uno de los últimos particulares en ejercer como cónsul romano, cargo que para este punto no era más que un título honorífico. (es)
Belisar (lateinisch Flavius Belisarius, altgriechisch Βελισάριος Belisarios; * um 500/505; † 565) war ein oströmischer General und Feldherr des Kaisers Justinian I. Laut seinem Zeitgenossen Prokopios von Caesarea stammte er vom Balkan, aus der Stadt Germania (heute Saparewa Banja in Bulgarien), die zwischen Thrakien und dem Illyricum lag. (de)
Belisario (K.o. 500 inguruan -565) Bizantziar Inperioaren historiako jeneral ospetsuena dugu. Taktikan aditua, baliabide urriekin etekin ikaragarriak lortu zituen Justiniano I.a enperadorearentzat. Oso leiala izan zitzaien bere agintariei, baina ez zuen tratu onik jaso Justinianorengandik. Enperadoreak, jeneralaren arrakasten inbidiaz, harat eta honat eraman zuen, eta armadaren buruzagitza hainbat alditan kendu zion, nahiz eta gero berriro itzuli behar izaten zion. Agintariaren laguntza handirik ez izan arren, Belisario gabe ezinezkoak lirateke inperioak garai hartan lortu zituen konkista gehienak. Narses jeneralak ordezkatu zuen azkenean, Justinianoren aginduz. Justinianok Belisario preso hartu zuen; geroago, aske utzi eta barkamena eskatu zion. Justiniano baino zenbait aste lehenago hil zen. Gaurdaino Justinianok Belisario itsuarazi eta eskale bihurtu zuelako kondaira iritsi zaigun arren, jeneralaren bizitzaren amaierari buruzko istorio hori ez da egiazkoa. Historiako jeneral abilenetakoa dela esan ohi da. (eu)
Bélisaire (en grec : Βελισάριος / Belisários ; en latin : Flavius Belisarius), né vers l'an 500 en Macédoine, aux confins de l'Illyrie et de la Thrace, et mort en 565 à Constantinople, était un général romain d'Orient. Souvent victorieux, il est parfois considéré comme le dernier grand général romain. Par ses succès, il contribue grandement aux reconquêtes de l'empire romain d'Orient voulues par l'empereur Justinien, sous le règne duquel il exerce la plus grande partie de sa carrière. Il se révèle sur le front oriental, en battant les Sassanides lors de la bataille de Dara en 530. S'il est vaincu l'année suivante à la bataille de Callinicum, il ne perd pas pour autant toutes les faveurs impériales. Plus encore, il joue un rôle cardinal dans l'écrasement de la sédition Nika à Constantinople, qui a mis en péril le pouvoir de Justinien. En 533, il est à la tête d'une armée chargée de conquérir le royaume vandale en Afrique du Nord. Au terme d'une campagne fructueuse, il vainc sans grandes difficultés Gélimer à deux reprises, assurant le retour de la région dans le giron impérial. Deux ans plus tard, il est envoyé combattre les Ostrogoths lors de la guerre des Goths (535-553), dans le but de conquérir l'Italie, cœur historique de l'Empire romain que Justinien espère reconstituer. Là encore, Bélisaire progresse rapidement et entre dans Rome en 536. Mieux, il en soutient victorieusement le siège. Son départ d'Italie en 540 pour combattre à nouveau sur le front perse coïncide avec le retour en force des Ostrogoths, qui l'oblige à revenir dès 542. Malgré des effectifs insuffisants, il parvient à contrecarrer Totila, le roi des Ostrogoths, même si c'est Narsès qui termine la conquête de l'Italie. Durant les années suivantes, Bélisaire est moins actif militairement même s'il défend Constantinople contre un raid des Koutrigoures en 559. Au cours de sa vie, Bélisaire a été le plus grand général de Justinien mais il est ensuite tombé en disgrâce auprès de celui-ci, parfois pour des rumeurs de participation à des conspirations contre l'empereur. Si sa responsabilité personnelle ne semble jamais avoir été engagée, ces mises à l'écart, notamment celle en 562 peu avant sa mort, ont contribué au développement, dans l'art européen, du mythe d'un général mort dans la misère, mendiant, rejeté par un empereur ingrat. Toutefois, il est nécessaire de relativiser cette image, car Bélisaire n'a jamais été congédié de manière définitive par Justinien et aucun document n'atteste qu'il ait été privé de sa solde et de ses privilèges. (fr)
Flavius Belisarius (bahasa Yunani: Βελισάριος, ca. 500-an M – 565 M) adalah salah satu jenderal terbesar Kekaisaran Bizantium yang dijuluki "Jenderal Romawi Terakhir". Belisarius juga merupakan tokoh yang sangat penting dalam upaya kaisar Yustinianus I merebut kembali wilayah bekas Kekaisaran Romawi Barat yang hilang. (in)
フラウィウス・ベリサリウス（ラテン語：Flavius Belisarius、500年/505年 - 565年）は、東ローマ帝国の将軍。その用兵の才のため、歴史家エドワード・ギボンは彼を「大スキピオの再来」と評した。 (ja)
Flavius Belisarius of ook Belisarios (Grieks: Βελισάριος) (505-565) was waarschijnlijk de grootste generaal van het Oost-Romeinse Rijk c.q. Byzantijnse Rijk. Hij veroverde in naam van Justinianus I van Byzantium een groot deel van het verloren gegane West-Romeinse Rijk terug. (nl)
Flavio Belisario (in latino Flavius Belisarius, in greco Φλάβιος Βελισάριος; Illiria, 500 circa – Costantinopoli, 13 marzo 565) è stato un generale bizantino che servì sotto Giustiniano I (527-565), considerato uno dei più grandi condottieri della storia dell'Impero romano d'Oriente. Belisario intraprese la carriera militare giovanissimo, in qualità di soldato nel corpo di guardia dell'Imperatore Giustino I (518-527), per poi, scalando la struttura gerarchica dell'esercito bizantino, divenire magister militum (generale). Si distinse nella guerra iberica contro i Sasanidi, per poi salvare il trono dell'imperatore Giustiniano sedando con successo la rivolta di Nika (532). Successivamente, Giustiniano gli affidò il comando delle sue grandi guerre di conquista in occidente: la prima, la guerra vandalica, combattuta contro il regno africano dei Vandali (533-534), la seconda, la guerra gotica, svoltasi nel regno d'Italia sotto il dominio degli Ostrogoti (535-540). Le due campagne ebbero buon esito: Belisario riuscì non solo a sottomettere tutto il Nord Africa e gran parte dell'Italia, ma anche a condurre il re vandalo Gelimero e il re goto Vitige in catene ai piedi di Giustiniano. In seguito alla vittoria africana, Giustiniano gli concesse il trionfo e l'onore del consolato per l'anno 535. Richiamato a Costantinopoli, fu inviato in Oriente contro i Persiani. Dopo due anni di guerra contro i Sasanidi, Belisario venne inviato per la seconda volta in Italia (544). A causa della scarsità di uomini e mezzi fornitigli da Giustiniano, non riuscì però a contrastare efficacemente il nuovo re dei Goti Totila, che era riuscito a riconquistare gran parte della penisola. Tornato a Costantinopoli nel 548, ricoprì negli anni successivi alcuni incarichi di tipo religioso venendo inviato presso il Papa per cercare di convincerlo ad accettare la politica religiosa dell'imperatore (Tre Capitoli). Nel 559 fu di nuovo utile all'Impero riuscendo, alla testa di un esercito formato per lo più da contadini, a scacciare un'orda di barbari che stava devastando la Tracia mettendo in grande pericolo Costantinopoli. Nonostante il suo notevole contributo alla difesa dell'Impero, Belisario cadde più volte in disgrazia con l'imperatore: accusato di tradimento, venne però ogni volta riabilitato. Secondo una leggenda che prese vigore nel medioevo, Giustiniano avrebbe ordinato di accecarlo, riducendolo ad un mendicante, e lo avrebbe condannato a chiedere l'elemosina per le vie di Costantinopoli, oppure, secondo una variante, presso la Porta Pinciana di Roma. Sebbene la maggioranza degli storici moderni non dia credito alla leggenda, la storia della cecità divenne un soggetto popolare per i pittori del XVIII secolo. Divenne uso comune rievocare il nome di Belisario per ricordare (e condannare) l'ingratitudine mostrata da alcuni sovrani nei confronti dei loro servitori. (it)
플라비우스 벨리사리우스(Flavius Belisarius, 505년 - 565년)는 비잔티움 제국의 명장으로, 서로마 제국 시대의 고토를 회복한 전공으로 유명하다. 유스티니아누스 1세 치세에 활동했다. (ko)
Belizariusz, łac. Flavius Belisarius, gr. Βελισάριος (ur. ok. 505, zm. w marcu 565) – wódz armii bizantyńskiej, który prowadził zwycięskie kampanie wojenne w czasach panowania Justyniana I Wielkiego. (pl)
Flávio Belisário (em latim Flavius Belisarius; em grego: Φλάβιος Βελισάριος) (505 — 565) foi um general do Império Bizantino sob o imperador Justiniano I. Flávio foi fundamental nas lutas de reconquista de grande parte do território mediterrâneo, pertencente ao antigo Império Romano do Ocidente. Uma das principais características da carreira de Belisário foi seu sucesso. Seu nome é frequentemente dado como um dos chamados "Último dos Romanos". Belisário conquistou o Reino dos Vândalos durante a Guerra Vandálica, realizando tal feito em nove meses, e conquistou grande parte da Itália durante a Guerra Gótica. Ele também derrotou os exércitos vândalos na Batalha de Ad Decimum e desempenhou um papel importante em Tricamaro, obrigando o rei vândalo, Gelimero, a se render. Durante a Guerra Gótica, Belisário tomou Roma e então resistiu a grandes adversidades durante o cerco de Roma de 537. Belisário também venceu uma importante batalha contra os sassânidas em Dara, mas foi derrotado em Calínico. Ele repeliu com sucesso uma incursão dos hunos nos Bálcãs. Belisário também era conhecido por seu engano militar; ele derrotou uma invasão persa enganando seu comandante e levantou o cerco de Arímino sem luta. (pt)
Велізарій або Велісарій Флавій (лат. Belisarius, грец. Βελισάριος; нар. 500/505 — пом. 565) — полководець імператора Східної Римської імперії Юстиніана I Великого. Один з найславетніших полководців Візантійської імперії та світової історії. Консул у 535—537 роках. Почавши службу простим солдатом імператорської гвардії, Велізарій вперше стає відомим у ранзі полководця під час війни з персами, яких примусив до миру (532 рік). У 532 році брав участь в придушенні повстання Ніка. У результаті його дій повстання було придушене, був відновлений порядок у столиці і збережена влада імператора. Це ще більш укріпило становище Велізарія при імператорському дворі. У 533 році, очолюючи військо, послане до Африки проти вандалів, він розбив їх у битві , зайняв Карфаген, узяв у полон вандальського короля Гелімера, і тим знищив Вандальське королівство. Після цього йому доручено було вигнати готів з Італії і зруйнувати Королівство остготів. У 534 році Велізарій підкорив Сицилію і, переправившись до Італії, узяв Неаполь і Рим, але війна цим не кінчилася, а затягнулася ще на декілька років. Нарешті, остготський король Вітігес, що переслідувався військами Велізарія, був захоплений у полон і відвезений до Константинополя. У 535 році призначено консулом. Його консулат було продовжено у 536 та 537 роках. Тим часом, поновилася війна з персами. Перемоги, отримані перським царем Хосравом, змусили Юстиніана послати Велізарія до Азії, де він також успішно діючи, закінчив у 548 році і цю війну. З Азії Велізарій знову був посланий до Італії, де остготський король Тотіла завдав жорстоких поразок візантійським військам і знову . Велізарій, прибувши до Італії, швидко виправив там становище, але знову унаслідок різних придворних інтриг був висланий, і протягом 12 років залишався не у справ. У 559 році, під час навали булгар, йому знову було доручено керівництво військами, й дії його були як і раніше успішні. Під кінець життя Велізарій у черговий раз опинився у опалі: у 562 році його звинувачено у змові проти імператора. Тоді його величезні маєтки були конфісковані. Ця опала згодом в XII столітті подала привід для виникнення легенди про осліплення Велізарія. (uk)
Flavius Belisarius (levde från omkring 505 till 565) var en bysantinsk general under kejsar Justinianus I. Belisarius var kejsarens främste militärstrateg och är en av de mest berömda militärerna genom tiderna. Till viss del beror den goda kännedom eftervärlden har om honom på att historieskrivaren Prokopios var hans rådgivare under närmare 15 år. (sv)
Фла́вий Велиза́рий (Велиса́рий) (лат. Flavius Belisarius, греч. Φλάβιος Βελισάριος; ок. 505 — 13 марта 565) — византийский военачальник времён императора Юстиниана Великого. Консул 535 года. Один из величайших полководцев византийской истории; муж мудрой, но распутной Антонины. (ru)
弗拉维乌斯·贝利撒留（拉丁語：Flavius Belisarius, 希臘語：Βελισάριος，505年－565年），东罗马帝国皇帝查士丁尼一世麾下名将，北非和意大利的征服者。也譯作貝利薩留斯、貝利沙斯。尽管有皇帝查士丁尼的猜忌，贝利撒留的军旅生涯相当成功，历史学家将他列为最后的罗马人之一。 (zh)

dbo:battle

dbo:militaryCommand

Roman army in the east, land and sea expedition against the Vandal Kingdom, Roman army

dbp:caption

Belisarius may be this bearded figure on the right of Emperor Justinian I in the mosaic in the Church of San Vitale, Ravenna, which celebrates the reconquest of Italy by the Roman army. (en)

rdf:type

rdfs:comment

Flavius Belisarius (řecky Βελισάριος, 505 – 13. března 565) byl byzantský vojevůdce 6. století. Historiky je označován za posledního velkého římského generála. Žil za vlády císařů Anastasia I., Justina I. a Justiniána I. (cs)
Flavi Belisari (llatí: Flavius Belisarius; grec: Φλάβιος Βελισάριος, Flàvios Velissàrios; nascut cap al 500 i mort el 13 de març del 565), sovint conegut simplement com a Belisari, fou el general més destacat de l'Imperi Romà d'Orient en l'antiguitat tardana. Va ser el principal protagonista militar de l'expansió que durant el regnat de Justinià I va experimentar l'imperi arreu del Mediterrani occidental, per sobre d'altres figures importants com el general Narsés. Va néixer a Germània, ciutat d'Il·líria, vers el 505. (ca)
فلافيوس بيليساريوس (500 - 565 م) كان أحد أعظم الجنرالات الرومان الشرقيين. كان مفيداً لمشروع الامبراطور جستنيان الطموح لإعادة احتلال جزء كبير من أراضي حوض البحر الأبيض المتوسط التي ملكتها الإمبراطورية الرومانية الغربية السابقة والتي فقدتها قبل قرن من الزمان. (ar)
Belizaro (latine: Flavius Belisarius, greke: Βελισάριος; naskiĝinta ĉirkaŭ 505 en /Bulgario, mortinta la 13-an de marto 565 en Konstantinoplo) estis bizanca generalo. Lia sekretario estis Prokopio el Cezareo. (eo)
Belisar (lateinisch Flavius Belisarius, altgriechisch Βελισάριος Belisarios; * um 500/505; † 565) war ein oströmischer General und Feldherr des Kaisers Justinian I. Laut seinem Zeitgenossen Prokopios von Caesarea stammte er vom Balkan, aus der Stadt Germania (heute Saparewa Banja in Bulgarien), die zwischen Thrakien und dem Illyricum lag. (de)
Flavius Belisarius (bahasa Yunani: Βελισάριος, ca. 500-an M – 565 M) adalah salah satu jenderal terbesar Kekaisaran Bizantium yang dijuluki "Jenderal Romawi Terakhir". Belisarius juga merupakan tokoh yang sangat penting dalam upaya kaisar Yustinianus I merebut kembali wilayah bekas Kekaisaran Romawi Barat yang hilang. (in)
フラウィウス・ベリサリウス（ラテン語：Flavius Belisarius、500年/505年 - 565年）は、東ローマ帝国の将軍。その用兵の才のため、歴史家エドワード・ギボンは彼を「大スキピオの再来」と評した。 (ja)
Flavius Belisarius of ook Belisarios (Grieks: Βελισάριος) (505-565) was waarschijnlijk de grootste generaal van het Oost-Romeinse Rijk c.q. Byzantijnse Rijk. Hij veroverde in naam van Justinianus I van Byzantium een groot deel van het verloren gegane West-Romeinse Rijk terug. (nl)
플라비우스 벨리사리우스(Flavius Belisarius, 505년 - 565년)는 비잔티움 제국의 명장으로, 서로마 제국 시대의 고토를 회복한 전공으로 유명하다. 유스티니아누스 1세 치세에 활동했다. (ko)
Belizariusz, łac. Flavius Belisarius, gr. Βελισάριος (ur. ok. 505, zm. w marcu 565) – wódz armii bizantyńskiej, który prowadził zwycięskie kampanie wojenne w czasach panowania Justyniana I Wielkiego. (pl)
Flavius Belisarius (levde från omkring 505 till 565) var en bysantinsk general under kejsar Justinianus I. Belisarius var kejsarens främste militärstrateg och är en av de mest berömda militärerna genom tiderna. Till viss del beror den goda kännedom eftervärlden har om honom på att historieskrivaren Prokopios var hans rådgivare under närmare 15 år. (sv)
Фла́вий Велиза́рий (Велиса́рий) (лат. Flavius Belisarius, греч. Φλάβιος Βελισάριος; ок. 505 — 13 марта 565) — византийский военачальник времён императора Юстиниана Великого. Консул 535 года. Один из величайших полководцев византийской истории; муж мудрой, но распутной Антонины. (ru)
弗拉维乌斯·贝利撒留（拉丁語：Flavius Belisarius, 希臘語：Βελισάριος，505年－565年），东罗马帝国皇帝查士丁尼一世麾下名将，北非和意大利的征服者。也譯作貝利薩留斯、貝利沙斯。尽管有皇帝查士丁尼的猜忌，贝利撒留的军旅生涯相当成功，历史学家将他列为最后的罗马人之一。 (zh)
Ο Φλάβιος Βελισάριος (505 - Μάρτιος 565) ήταν στρατηγός της Βυζαντινής αυτοκρατορίας. Θεωρείται από τους σπουδαιότερους στρατιωτικούς της βυζαντινής και μεσαιωνικής περιόδου και ένας από τους επιφανέστερους στρατιωτικούς ηγέτες όλων των εποχών. Διακρίθηκε σε όλα τα μέτωπα του Ανατολικού Ρωμαϊκού Κράτους εκείνης της εποχής (Μέση Ανατολή, Βόρεια Αφρική, Ιταλία, Βαλκάνια) με την εξαίρεση της Ισπανίας. Επίσης εισήγαγε πολλές καινοτομίες στην εκπαίδευση και οργάνωση του ρωμαϊκού στρατού της εποχής καθώς και στην τακτική των επιχειρήσεων. Υπήρξε ένας από τους στενούς συνεργάτες του Ιουστινιανού, στην προσπάθεια του τελευταίου να ανασυστήσει την αρχαία ρωμαϊκή αυτοκρατορία. Η ζωή και η σταδιοδρομία του παρουσιάζουν εντονότατες εναλλαγές της τύχης, από τον θρίαμβο και τη δόξα στον παραμερισμό και (el)
Flavius Belisarius (Latin pronunciation: [ˈflaː.u̯i.ʊs bɛ.lɪˈsaː.ri.ʊs]; Greek: Φλάβιος Βελισάριος; c. 500 – 565) was a military commander of the Byzantine Empire under the emperor Justinian I. He was instrumental in the reconquest of much of the Mediterranean territory belonging to the former Western Roman Empire, which had been lost less than a century prior. One of the defining features of Belisarius' career was his success despite varying levels of available resources. His name is frequently given as one of the so-called "Last of the Romans". (en)
Flavio Belisario (en latín, Flavius Belisarius, 505-565) fue el general más famoso de la historia del Imperio romano de Oriente (o Imperio bizantino) y protagonista militar de la expansión del Imperio en el Mediterráneo occidental durante el reinado de Justiniano I el Grande, quien logró reconquistar gran parte del Imperio romano de Occidente desaparecido hacía ya casi un siglo siguiendo su programa militar Recuperatio Imperii. (es)
Belisario (K.o. 500 inguruan -565) Bizantziar Inperioaren historiako jeneral ospetsuena dugu. Taktikan aditua, baliabide urriekin etekin ikaragarriak lortu zituen Justiniano I.a enperadorearentzat. Oso leiala izan zitzaien bere agintariei, baina ez zuen tratu onik jaso Justinianorengandik. Enperadoreak, jeneralaren arrakasten inbidiaz, harat eta honat eraman zuen, eta armadaren buruzagitza hainbat alditan kendu zion, nahiz eta gero berriro itzuli behar izaten zion. Agintariaren laguntza handirik ez izan arren, Belisario gabe ezinezkoak lirateke inperioak garai hartan lortu zituen konkista gehienak. Narses jeneralak ordezkatu zuen azkenean, Justinianoren aginduz. Justinianok Belisario preso hartu zuen; geroago, aske utzi eta barkamena eskatu zion. Justiniano baino zenbait aste lehenago hil (eu)
Bélisaire (en grec : Βελισάριος / Belisários ; en latin : Flavius Belisarius), né vers l'an 500 en Macédoine, aux confins de l'Illyrie et de la Thrace, et mort en 565 à Constantinople, était un général romain d'Orient. Souvent victorieux, il est parfois considéré comme le dernier grand général romain. Par ses succès, il contribue grandement aux reconquêtes de l'empire romain d'Orient voulues par l'empereur Justinien, sous le règne duquel il exerce la plus grande partie de sa carrière. (fr)
Flavio Belisario (in latino Flavius Belisarius, in greco Φλάβιος Βελισάριος; Illiria, 500 circa – Costantinopoli, 13 marzo 565) è stato un generale bizantino che servì sotto Giustiniano I (527-565), considerato uno dei più grandi condottieri della storia dell'Impero romano d'Oriente. (it)
Flávio Belisário (em latim Flavius Belisarius; em grego: Φλάβιος Βελισάριος) (505 — 565) foi um general do Império Bizantino sob o imperador Justiniano I. Flávio foi fundamental nas lutas de reconquista de grande parte do território mediterrâneo, pertencente ao antigo Império Romano do Ocidente. Uma das principais características da carreira de Belisário foi seu sucesso. Seu nome é frequentemente dado como um dos chamados "Último dos Romanos". (pt)
Велізарій або Велісарій Флавій (лат. Belisarius, грец. Βελισάριος; нар. 500/505 — пом. 565) — полководець імператора Східної Римської імперії Юстиніана I Великого. Один з найславетніших полководців Візантійської імперії та світової історії. Консул у 535—537 роках. Почавши службу простим солдатом імператорської гвардії, Велізарій вперше стає відомим у ранзі полководця під час війни з персами, яких примусив до миру (532 рік). З Азії Велізарій знову був посланий до Італії, де остготський король Тотіла завдав жорстоких поразок візантійським військам і знову . (uk)

rdfs:label

Belisarius (en)
بيليساريوس (ar)
Belisari (ca)
Belisar (cs)
Belisar (de)
Βελισάριος (el)
Belizaro (eo)
Belisario (es)
Belisario (eu)
Bélisaire (fr)
Belisarius (in)
Belisario (it)
ベリサリウス (ja)
벨리사리우스 (ko)
Belizariusz (pl)
Belisarius (nl)
Belisário (pt)
Велизарий (ru)
Belisarius (sv)
贝利撒留 (zh)
Велізарій (uk)

owl:sameAs

is dbo:commander of

is dbp:commander of