جنس السحب Genera Cloud تقسم السحب إلى عشرة أجناس رئيسية، حسبما هو وارد في أطلس السحب العالمي. (ar)
The list of cloud types groups all genera as high (cirro-, cirrus), middle (alto-), multi-level (nimbo-, cumulo-, cumulus), and low (strato-, stratus). These groupings are determined by the altitude level or levels in the troposphere at which each of the various cloud types is normally found. Small cumulus are commonly grouped with the low clouds because they do not show significant vertical extent. Of the multi-level genus-types, those with the greatest convective activity are often grouped separately as towering vertical. The genus types all have Latin names. The genera are also grouped into five physical forms. These are, in approximate ascending order of instability or convective activity: stratiform sheets; cirriform wisps and patches; stratocumuliform patches, rolls, and ripples; cumuliform heaps, and cumulonimbiform towers that often have complex structures. Most genera are divided into species with Latin names, some of which are common to more than one genus. Most genera and species can be subdivided into varieties, also with Latin names, some of which are common to more than one genus or species. The essentials of the modern nomenclature system for tropospheric clouds were proposed by Luke Howard, a British manufacturing chemist and an amateur meteorologist with broad interests in science, in an 1802 presentation to the Askesian Society. Very low stratiform clouds that touch the Earth's surface are given the common names fog and mist, which are not included with the Latin nomenclature of clouds that form aloft in the troposphere. Above the troposphere, stratospheric and mesospheric clouds have their own classifications with common names for the major types and alpha-numeric nomenclature for the subtypes. They are characterized by altitude as very high level (polar stratospheric) and extreme level (polar mesospheric). Three of the five physical forms in the troposphere are also seen at these higher levels, stratiform, cirriform, and stratocumuliform, although the tops of very large cumulonimbiform clouds can penetrate the lower stratosphere. (en)
De Internationale wolkenclassificatie is een systeem dat wolken indeelt. Het is gebaseerd op een systeem dat de Britse fabrikant en apotheker Luke Howard in 1802 maakte. Hij werd geïnspireerd door de Zweedse bioloog Linnaeus, die de binomiale nomenclatuur in 1753 invoerde. (nl)
Міжнаро́дна класифіка́ція хмар — поділ хмар на класи, види, різновиди за висотою нижньої підошви та генезису. Була прийнята наприкінці 19 століття і є поділом тропосферних хмар на роди, види, різновиди за додатковими ознаками з відповідними латинськими найменуваннями, прийнятими відповідно до міжнародної угоди. В Україні застосовуються також їхні українські еквіваленти. (uk)
De Internationale wolkenclassificatie is een systeem dat wolken indeelt. Het is gebaseerd op een systeem dat de Britse fabrikant en apotheker Luke Howard in 1802 maakte. Hij werd geïnspireerd door de Zweedse bioloog Linnaeus, die de binomiale nomenclatuur in 1753 invoerde. (nl)
Міжнаро́дна класифіка́ція хмар — поділ хмар на класи, види, різновиди за висотою нижньої підошви та генезису. Була прийнята наприкінці 19 століття і є поділом тропосферних хмар на роди, види, різновиди за додатковими ознаками з відповідними латинськими найменуваннями, прийнятими відповідно до міжнародної угоди. В Україні застосовуються також їхні українські еквіваленти. (uk)
The list of cloud types groups all genera as high (cirro-, cirrus), middle (alto-), multi-level (nimbo-, cumulo-, cumulus), and low (strato-, stratus). These groupings are determined by the altitude level or levels in the troposphere at which each of the various cloud types is normally found. Small cumulus are commonly grouped with the low clouds because they do not show significant vertical extent. Of the multi-level genus-types, those with the greatest convective activity are often grouped separately as towering vertical. The genus types all have Latin names. (en)