The Albanians (Albanian: Shqiptarët) and their country Albania (Shqipëria) have been identified by many ethnonyms. The native endonym is Shqiptar. The name "Albanians" Latin: Albanenses/Arbanenses) was used in medieval Greek and Latin documents that gradually entered European languages from which other similar derivative names emerged. Linguists believe that the alb part in the root word originates from an Indo-European term for a type of mountainous topography, meaning "hill, mountain", also present in Alps. Through the root word alban and its rhotacized equivalents arban, albar, and arbar, the term in Albanian became rendered as Arbëreshë (Gheg Albanian: Arbëneshë) for the people and Arbëria (Gheg Albanian: Arbënia) for the country. Contemporary Albanian language employs a different ethnonym, with modern Albanians referring to themselves as Shqiptarë and to their country as Shqipëria. Two etymologies have been proposed for this ethnonym: one, derived the name from the Albanian word for eagle (shqiponjë). The eagle was a common heraldic symbol for many Albanian dynasties in the Late Middle Ages and came to be a symbol of the Albanians in general, for example the flag of Skanderbeg, whose family symbol was the black double-headed eagle, as displayed on the Albanian flag. The other within scholarship connects it to the verb 'pronounce' (shqiptoj), deriving from Latin excipere. In this instance the Albanian endonym like many others would originally have been a term connoting "those who speak [intelligibly, the same language]". Attested from 14th century onward, the placename Shqipëria and the ethnic demonym Shqiptarë gradually replaced Arbëria and Arbëreshë amongst Albanian speakers between the late 17th and early 18th centuries. That era brought about religious and other sociopolitical changes. As such a new and generalised response by Albanians based on ethnic and linguistic consciousness to this new and different Ottoman world emerging around them was a change in ethnonym. (en)
Сучасні назви Албанії та албанців є екзонімами, які використовують у більшості європейських мов. Натомість ендонімами є «Шкиперія» (алб. Shqipëria) та «шкипетари» (алб. shqipëtar), які використовують самі албанці. Походження обох груп назв є неясним та предметом дискусій мовознавців та політиків. Традиційна версія, прийнята в албанському суспільстві, виводить самоназву Шкиперія з . У цій легенді оповідається про юнака, який врятував яйце орла від змії, а натомість орел відкрив йому всі таємниці орлів, назвавши юнака та його народ «дітьми орлів». Утім дослідники прослідковують у легенді відголоски тотемізму та вважають мовний зв'язок з назвою малоймовірним. Французький дослідник вважав, що самоназва походить від слова «skipos» — «меч». Інший французький історик зводив походження до дієслова «алб. më shqyptue», «говорити», тоді «алб. shqipëtar» означає «мовець», «людина мови», «той, хто мовить». Утім самоназва «шкипетари» вперше з'явилася лише в XVII столітті. Натомість хорватський історик Мілан Шуфлай указував, що «Schapudar», «Schepudar» та «Schapudar» були поширеним родовим іменем на півночі сучасної Албанії в XVII столітті. Екзонім «албанці» вперше згадується в Птолемея в II столітті до н. е.. Надалі він входить у регулярний вжиток з кінця XI століття у візантійських документах Албанців Італії традиційно називають «арбереші», у Греції «арваніти», в Османській імперії «арнаути». (uk)
The Albanians (Albanian: Shqiptarët) and their country Albania (Shqipëria) have been identified by many ethnonyms. The native endonym is Shqiptar. The name "Albanians" Latin: Albanenses/Arbanenses) was used in medieval Greek and Latin documents that gradually entered European languages from which other similar derivative names emerged. Linguists believe that the alb part in the root word originates from an Indo-European term for a type of mountainous topography, meaning "hill, mountain", also present in Alps. Through the root word alban and its rhotacized equivalents arban, albar, and arbar, the term in Albanian became rendered as Arbëreshë (Gheg Albanian: Arbëneshë) for the people and Arbëria (Gheg Albanian: Arbënia) for the country. (en)
Сучасні назви Албанії та албанців є екзонімами, які використовують у більшості європейських мов. Натомість ендонімами є «Шкиперія» (алб. Shqipëria) та «шкипетари» (алб. shqipëtar), які використовують самі албанці. Походження обох груп назв є неясним та предметом дискусій мовознавців та політиків. Екзонім «албанці» вперше згадується в Птолемея в II столітті до н. е.. Надалі він входить у регулярний вжиток з кінця XI століття у візантійських документах Албанців Італії традиційно називають «арбереші», у Греції «арваніти», в Османській імперії «арнаути». (uk)