المعارضة السورية هو مصطلح شامل للمجموعات والأفراد الذين يطالبون بتغيير النظام في سوريا، والذين يعارضون حكومة حزب البعث. ولقد سلكت جماعات من المعارضة في سوريا دربًا جديدًا عام 2011 عقب اندلاع الحرب الأهلية السورية حيث توحدت تلك الجماعات لتشكيل الائتلاف الوطني السوري وحظيت بدعم دولي وتم الاعتراف بها كـ شريك في الحوار. ولقد اعترفت بالائتلاف الوطني السوري دولة واحدة على الأقل وهي ليبيا. ولقد تشكل في شهر نوفمبر عام 2012 مجموعة معارضة شاملة جديدة تحت اسم الائتلاف الوطني لقوى الثورة والمعارضة السورية ولقد اعترف به رسمياً من قبل مجلس التعاون لدول الخليج العربي وعلى رأسهم المملكة العربية السعودية ودولة قطر كـ «الممثل الشرعي للشعب السوري» وباعتباره «ممثل طموحات الشعب السوري» لدى جامعة الدول العربية. لقد ظلت سوريا خاضعة لحكم قانون الطوارئ منذ عام 1963 عندما استولى حزب البعث على السلطة في انقلاب عسكري. ومنذ عام 1971 وبعد قيام ما يسميه حزب البعث «الحركة التصحيحية»، تم انتخاب الضابط حافظ الأسد لمنصب رئاسة الجمهورية. منذ عام 1980، تم حظر أي شكل من أشكال المعارضة لنظام البعث في سوريا. وتم إنشاء خمس أجهزة أمنية إستخباراتية رئيسية مرتبطة بمكتب الأمن القومي التابع لحزب البعث الحاكم لتعمل بصورة أساسية على مراقبة المعارضة السياسية. وتعني دولة الطوارئ محاكمات عسكرية وتطبيق القانون العسكري والمحاكمات الخاصة للقضايا السياسية دون اعتبار حقوق الإنسان أو عملية التقاضي الطبيعية. وكان السجناء يعذبون بصورة دورية ويتحفظ عليهم في ظروف مزرية. وعقب وفاة الرئيس السوري حافظ الأسد في يونيو من عام 2000، تم تنصيب إبنه بشار الأسد رئيسًا لسوريا وأمينًا قطريًا لحزب البعث. وعندما اندلعت ثورات الربيع العربي، بدأ المعارضون السوريون في تشكيل ائتلافات معارضة مسلحة على الأرض مدعومة بشكل أساسي من المملكة العربية السعودية وجمهورية تركيا ودولة قطر. (ar)
Syrská opozice (arabsky المعارضة السورية Al-Muaradátu s-Súríja, anglicky Syrian opposition) je zastřešující pojem pro politickou strukturu a entity účastnící se občanské války v Sýrii představované Národní koalicí sil revoluce a syrské opozice a souvisejících protirežimních syrských skupin s určitou územní kontrolou v Sýrii. Jejich alternativní syrská vláda prohlašuje, že reprezentuje legitimní Syrskou arabskou republiku. (cs)
Η Συριακή αντιπολίτευση (αραβικά: المعارضة السورية) είναι ένας ομώνυμος όρος για την πολιτική δομή που εκπροσωπείται από τον Συριακό Εθνικό Συνασπισμό και τις συνδεδεμένες αντι-κυβερνητικές συριακές ομάδες με ορισμένο εδαφικό έλεγχο με τη μορφή κράτους ως εναλλακτική συριακή κυβέρνηση, ισχυριζόμενος ότι είναι η νόμιμη Αραβική Δημοκρατία της Συρίας. Η συριακή αντιπολίτευση εξελίχθηκε από την αρχή της συριακής διαμάχης από ομάδες που ζητούν την ανατροπή της κυβέρνησης Άσαντ στη Συρία και οι οποίες αντιτάχθηκαν στην κυβέρνηση του Μπάαθ. Στον Συριακό Εμφύλιο Πόλεμο, ο όρος "αντιπολίτευση" είχε χρησιμοποιηθεί για να αναφέρεται σε παραδοσιακούς πολιτικούς παράγοντες, όπως για παράδειγμα η Εθνική Επιτροπή Συντονισμού για τη Δημοκρατική Αλλαγή. δηλαδή ομάδων και ατόμων που είχαν ιστορία διαφωνίας κατά του συριακού κράτους. Οι πρώτες αντιπολιτευτικές δομές που θα διαμορφωθούν στη συριακή εξέγερση ήταν τοπικές επιτροπές διαμαρτυρίας-διαμαρτυρίας. Η φάση της εξέγερσης της Συρίας, από τον Μάρτιο του 2011 έως τις αρχές Αυγούστου του 2011, χαρακτηρίστηκε από συναίνεση για μη βίαιο αγώνα μεταξύ των συμμετεχόντων της εξέγερσης. Έτσι, η σύγκρουση δεν θα μπορούσε να χαρακτηριστεί ακόμη ως «εμφύλιος πόλεμος», η οργάνωση του ένοπλου αγώνα ξεκίνησε από την αντι-κυβερνητική πλευρά. Αυτό συνέβη στις 29 Ιουλίου 2011, επιτρέποντας στη σύγκρουση να ανταποκριθεί στον διεθνή πολιτικό ορισμό του «εμφυλίου πολέμου». Οι ομάδες αντιπολίτευσης στη Συρία πήραν μια νέα στροφή στα τέλη του 2011, κατά τη διάρκεια του εμφυλίου πολέμου της Συρίας, καθώς συνενώθηκαν για να σχηματίσουν το (SNC), το οποίο έχει λάβει σημαντική διεθνή υποστήριξη και αναγνώριση ως εταίρος για διάλογο. Το Εθνικό Συμβούλιο της Συρίας αναγνωρίστηκε ή υποστηρίχθηκε με κάποια ιδιότητα από τουλάχιστον 17 κράτη μέλη των Ηνωμένων Εθνών, ενώ τρεις από αυτούς (Γαλλία, Ηνωμένο Βασίλειο και Ηνωμένες Πολιτείες) ήταν μόνιμα μέλη του Συμβουλίου Ασφαλείας.Το Νοέμβριο του 2012 συγκροτήθηκε μια ευρύτερη ομπρέλα αντιπολίτευσης, ο Εθνικός Συνασπισμός για τις Συριακές Επαναστατικές και Αντιπολιτευτικές Δυνάμεις και αναγνωρίστηκε ως «νόμιμος εκπρόσωπος του λαού της Συρίας» από το Συμβούλιο Συνεργασίας για τα Αραβικά Κράτη του Κόλπου (CCASG) και ως «εκπρόσωπος των προσδοκιών του συριακού λαού» από τον Αραβικό Σύνδεσμο. Το Εθνικό Συμβούλιο της Συρίας, αρχικά τμήμα του Συριακού Εθνικού Συνασπισμού, αποσύρθηκε στις 20 Ιανουαρίου 2014 σε ένδειξη διαμαρτυρίας για την απόφαση του συνασπισμού να συμμετάσχει στις συνομιλίες της Γενεύης. (el)
La oposición siria es un término global para la entidad política representada sobre todo por la Coalición Nacional para las Fuerzas de la Oposición y la Revolución Siria, aunque también por grupos opositores de diversa índole con cierto control territorial a lo largo del país. Con anterioridad a la guerra civil siria, el término «oposición» (معارضة, en árabe) había sido utilizado para referirse a los actores políticos tradicionales. Las primeras estructuras de oposición en formarse, en abril de 2011, durante la fase de insurrección civil de la Guerra Civil Siria, eran comités locales organizadores de protestas. Los grupos de oposición en Siria tomaron un nuevo giro a finales de 2011, cuando se unieron para formar el Consejo Nacional Sirio (SNC), que recibió apoyo internacional significativo. Se considera que el SNC está influido por la Hermandad Musulmana [cita requerida] e incluye muchos miembros afiliados. Entre los integrantes más destacados de la oposición siria destacan varios grupos que se formaron durante el comienzo del conflicto o bien han llegado al país desde el extranjero. En el noroeste del país, la principal facción de la oposición siria es Jabhat Fateh al-Sham, el antiguo Frente Al Nusra y rama de Al Qaeda en Siria, junto a otros pequeños grupos islamistas, algunos de los cuales operan bajo el amparo del Ejército Libre Sirio (FSA, por sus siglas en inglés). El hecho de que Occidente haya designado al FSA como una facción de la llamada «oposición moderada», ha permitido al grupo armado acceder a programas de entrenamiento de la CIA (valorados por Washington Post en 1000 millones de dólares para 2015) y recibir sofisticado armamento y apoyo militar de Estados Unidos, Turquía y algunos países del Golfo, lo que ha aumentado notablemente la capacidad de combate de los rebeldes islamistas. El Frente Islámico, una de las mayores milicias contrarias al gobierno, de carácter islamista y con vínculos yihadistas, también está afiliado al SNC. Según Seymour Hersh, la oposición esta financiada por Arabia Saudí, que en 2014 entregó 700 millones de dólares (USD) a estas facciones. El Estado Islámico de Irak y el Levante (ISIS, EI) es la principal fuerza de oposición, ya que controla un tercio del país, pero también está en guerra con los demás grupos rebeldes. Desde 2015, Catar, Arabia Saudí y Turquía apoyan abiertamente al Ejército de la Conquista, un grupo rebelde que reúne a fuerzas yihadistas y coaliciones salafistas, como el Frente Al Nusra, Ahrar al-Sham y la Legión del Sham, ligadas también a grupos rebeldes islámicos de los Hermanos Musulmanes. También existen al norte del país milicias kurdas en torno al YPG, que han luchado tanto contra los rebeldes islámicos como contra el gobierno. El Consejo Nacional Sirio, inicialmente parte de la Coalición Nacional Siria, se retiró de la misma el 20 de enero de 2014 en protesta por la decisión de la coalición de acudir a las conferencias de Ginebra, pero ha mantenido lazos. El SNC fue reconocido o apoyado en cierta medida por al menos 17 estados miembros de las Naciones Unidas, incluidos Francia, Reino Unido y los Estados Unidos, miembros permanentes del Consejo de Seguridad de las Naciones Unidas; además, organizaciones como el Consejo de Cooperación para los Estados Árabes del Golfo (CCASG) y la Liga Árabe reconocieron y entregaron el puesto de representantes de Siria a la oposición. (es)
L'opposition syrienne est un terme générique qui désigne les groupes et les individus qui exigent des élections libres en Syrie et qui s'opposent au régime du parti Baath. Les groupes d'opposition en Syrie ont pris une nouvelle voie en 2011 après le déclenchement de la révolution syrienne, qui a évolué en guerre civile syrienne car ces groupes se sont unifiés pour former la Coalition nationale syrienne et ont bénéficié d'un soutien international et ont été reconnus comme partenaires dans le dialogue, et ont été reconnus par la Libye. En novembre 2012, un nouveau groupe d'opposition est formé sous le nom de Coalition nationale pour la révolution syrienne et des forces d'opposition, il est officiellement reconnu par le Conseil de coopération des États arabes du Golfe, dirigé par le Royaume d'Arabie saoudite et l'État du Qatar comme le « représentant légitime du peuple syrien » et le « représentant des aspirations du peuple syrien » à la Ligue des États arabes. La Syrie est soumise à l'état d'urgence depuis 1963, lorsque le parti Baas a pris le pouvoir lors d'un coup d'État militaire. Depuis 1971, après la création de ce que le Parti Baas appelle le « mouvement correctif », l'officier Hafez el-Assad est élu à la présidence. Depuis 1980, toute forme d'opposition au régime Baas est interdite en Syrie. Cinq principaux services de sécurité des renseignements liés au Bureau de la sécurité nationale au pouvoir du parti Baas au pouvoir ont été créés, principalement pour surveiller l'opposition politique. L'état d'urgence signifie la tenue de procès militaires, l'application du droit militaire et des tribunaux spéciaux pour les affaires politiques sans égard aux droits de l'homme ou au processus naturel de défense. Les prisonniers sont régulièrement torturés et détenus dans de mauvaises conditions. Après la mort du président syrien Hafez el-Assad en juin 2000, son fils Bachar el-Assad est inauguré en tant que président de la Syrie et secrétaire de pays du parti Baas. Lorsque les révolutions du printemps arabe se déclenchent, des opposants syriens, après la répression armées sur les manifestations pacifiques, ont commencé à former des coalitions armées d'opposition sur le terrain, avec des militaires ayant fait défection des forces armées syriennes, principalement soutenues par l'Arabie saoudite, la Turquie et le Qatar. (fr)
The Syrian opposition (Arabic: المعارضة السورية al-Muʻaraḍatu s-Sūrīyah, [almʊˈʕaːɾadˤɑtu s.suːˈɾɪj.ja]) is the political structure represented by the Syrian National Coalition and associated Syrian anti-Assad groups with certain territorial control as an alternative Syrian government. The Syrian opposition evolved since the beginning of the Syrian conflict from groups calling for the overthrow of the Assad government in Syria and who have opposed its Ba'athist government. Prior to the Syrian Civil War, the term "opposition" (Arabic: المعارضة) had been used to refer to traditional political actors, for example the National Coordination Committee for Democratic Change; that is, groups and individuals who have had a history of dissidence against the Syrian state. The first opposition structures to form in the Syrian uprising were local protest-organizing committees. These formed in April 2011, as protesters graduated from spontaneous protests to protests organized by meetings beforehand. The Syrian uprising phase, from March 2011 until the start of August 2011, was characterized by a consensus for nonviolent struggle among the uprising's participants. Thus the conflict could not have been yet characterized as a "civil war", until army units defected in response to government reprisals against the protest movement. This occurred 2012, allowing the conflict to meet the definition of "civil war." Opposition groups in Syria took a new turn in late 2011, during the Syrian Civil War, as they united to form the Syrian National Council (SNC), which has received significant international support and recognition as a partner for dialogue. The Syrian National Council was recognized or supported in some capacity by at least 17 member states of the United Nations, with three of those (France, United Kingdom and the United States) being permanent members of the Security Council. A broader opposition umbrella group, the National Coalition for Syrian Revolutionary and Opposition Forces, was formed in November 2012 and has gained recognition as the "legitimate representative of the Syrian people" by the Cooperation Council for the Arab States of the Gulf (CCASG) and as a "representative of aspirations of Syrian people" by the Arab League. The Syrian National Coalition was subsequently considered to take the seat of Syria in the Arab League, with the representative of Bashar Al-Assad's government suspended that year. The Syrian National Council, initially a part of the Syrian National Coalition, withdrew on 20 January 2014 in protest at the decision of the coalition to attend the Geneva talks. Despite tensions, the Syrian National Council retained a degree of ties with the National Coalition for Syrian Revolutionary and Opposition Forces. Syrian opposition groups held reconciliation talks in Astana, Kazakhstan in October 2015. In late 2015, the Syrian Interim Government relocated its headquarters to the city of Azaz in North Syria and began to execute some authority in the area. In 2017, the opposition government in the Idlib Governorate was challenged by the rival Syrian Salvation Government, backed by the Islamist faction Hayat Tahrir al-Sham (HTS). A July 2015 ORB International poll of 1,365 adults across all of Syria's 14 governorates found that about 26 percent of the population supported the Syrian opposition (41 percent in the areas it controlled), compared to 47 percent who supported the Syrian Arab Republic's government (73 percent in the areas it controlled), 35 percent who supported the Al-Nusra Front (58 percent in the areas it controlled), and 22 percent who supported the Islamic State (71 percent in the areas it controlled). A March 2018 ORB International Poll with a similar method and sample size found that support had changed to 40% Syrian government, 40% Syrian opposition (in general), 15% Syrian Democratic Forces, 10% al-Nusra Front, and 4% Islamic State (crossover may exist between supporters of factions). (en)
시리아 반체제파는 시리아 내전에서 바샤르 알아사드 정부군에 맞서 싸우는 조직들을 말한다. 일반적으로 이슬람 국가를 위시한 이슬람 극단주의 세력은 시리아 반군과 별개의 반군으로 분류한다. 자유 시리아군, 시리아 국가평의회를 비롯해 여러 소수민족 단체들이 힘을 합해 정부군과 극단주의 단체에 맞서 싸우고 있다. (ko)
Siłami opozycji w Syrii lub siłami rebelianckimi – nazywa się ugrupowania prowadzące walkę z rządem Baszszara al-Asada w czasie wojny domowej. (pl)
A Oposição Síria (em árabe: المعارضة السورية, Al-Mu'aradah Al-Suriyah) é o termo genérico dado aos grupos e indivíduos que buscam de alguma forma mudar o regime baathista da Síria. O termo "oposição" (em árabe "mu'araDah") é usado normalmente para descrever os atores políticos tradicionais, ou seja, a pessoa com um histórico de dissidência, não o utilizando assim para nomear todos aqueles que lutam contra o regime da família Assad no território sírio. No começo de 2011, a oposição, que até então ou era silenciada ou representada por pequenos grupos autorizados pelo regime, organizou-se em comitês regionais pelo país. A maior parte da oposição tem origem nativa e vem de áreas rurais sunitas de classe baixa. Porém seu nascimento pode ser traçado as classes médias trabalhadoras, aos jovens e a grupos étnicos com pouca participação política permitida pelo Estado. Os grupos de oposição começaram a sua auto-proclamada revolução em março de 2011, quando tomaram as ruas dos principais centros urbanos para protestar por mais democracia e pelo fim do regime de Bashar al-Assad. Os primeiros movimentos contra o governo teriam caráter pacífico e buscavam uma transição moderada de poder. Contudo, com a repressão, soldados desertores e civis armados iniciaram uma insurreição armada contra o regime. A partir de julho do mesmo ano, combates violentos já eram reportados em várias cidades pela Síria, dando início a uma "guerra civil" propriamente dita. O principal grupo armado no começo do conflito a se opor ao governo central foi o "Exército Livre da Síria", encabeçado por ex oficiais do regime que mudaram de lado. Na deflagração da Guerra Civil Síria, diversos grupos e facções rebeldes da oposição se uniram para formar o Conselho Nacional Sírio (CNS), que recebeu vasto apoio internacional, na forma de dinheiro e armas. Nações islâmicas e ocidentais abertamente começaram a apoiar politicamente as organizações que lutavam contra o regime Assad. Um novo grupo, dessa vez mais amplo, foi formado logo depois: a Coalizão Nacional Síria da Oposição e das Forças Revolucionárias. Estas organizações foram criadas para tentar legitimar e trazer uma voz única a todo o movimento antiAssad. A oposição síria se inspirava em outros movimentos que buscavam mudanças políticas na região, no contexto da Primavera Árabe. Com o decorrer dos anos, a oposição, contudo, começou a se descentralizar. A constante guerra de atrito contra o regime e disputas internas por poder dentro da própria oposição fez com que estes enfraquecessem sua posição. Se aproveitando disso, organizações extremistas como o Estado Islâmico do Iraque e do Levante (EIIL), outrora amigos dos rebeldes, passaram a combater tanto o governo quanto a oposição, com seu objetivo maior de conquistar o poder hegemônico na região. O conflito na Síria passou então de uma simples luta por poder para uma guerra de cunho sectário e religioso, ceifando a vida de mais de 400 mil pessoas. Em setembro de 2013, segundo um estudo feito pela Jane's Information Group, foi estimado que havia cerca de 100 mil pessoas em armas lutando contra o regime Assad, fragmentados em cerca de mil grupos. Destes, cerca de 10 000 seriam extremistas ligados a movimentos radicais como a al-Qaeda. No decorrer dos anos, suas fileiras teriam sido engrossadas por pelo menos 16 000 guerrilheiros estrangeiros. Também foi estimado que, entre 30 000 e 35 000 dos militantes que lutavam pela oposição seriam fundamentalistas não ligados às facções mais extremistas, focando exclusivamente na Síria (sem um propósito regional como o EIIL), e não em um projeto pan-islâmico mais amplo. Outros 30 000 seriam qualificados como militantes islâmicos moderados e apenas uma minoria dos rebeldes teria uma agenda secular. (pt)
Сирийская оппозиция (араб. المعارضة السورية) — общий термин, используемый для обозначения различных группировок в Сирии, призывающих тем или иным способом к смене политического режима в стране и выступающих против правления партии Баас. При этом сам термин «оппозиция», как правило, используется в отношении традиционных политических сил, то есть для группировок, имеющих историю борьбы против существующего сирийского режима, а не для обозначения вообще всех участников восстания против президента Башара Асада. Первыми группами, составившими сирийскую оппозицию, стали так называемые «протестные комитеты». Они были образованы в апреле 2011 года, когда протесты перешли из фазы спонтанно возникающих в фазу организуемых. (ru)
Сирійська опозиція (араб. المعارضة السورية) — загальний термін, використовуваний для позначення різних угрупувань у Сирії, котрі домагаються зміни політичного режиму в країні і виступають проти правління партії Баас. Термін використовується для політичних опонентів президента Башара Асада. Першими групами опозиції стали так звані «протестні комітети». Вони були утворені у квітні 2011 року. (uk)
Syrská opozice (arabsky المعارضة السورية Al-Muaradátu s-Súríja, anglicky Syrian opposition) je zastřešující pojem pro politickou strukturu a entity účastnící se občanské války v Sýrii představované Národní koalicí sil revoluce a syrské opozice a souvisejících protirežimních syrských skupin s určitou územní kontrolou v Sýrii. Jejich alternativní syrská vláda prohlašuje, že reprezentuje legitimní Syrskou arabskou republiku. (cs)
시리아 반체제파는 시리아 내전에서 바샤르 알아사드 정부군에 맞서 싸우는 조직들을 말한다. 일반적으로 이슬람 국가를 위시한 이슬람 극단주의 세력은 시리아 반군과 별개의 반군으로 분류한다. 자유 시리아군, 시리아 국가평의회를 비롯해 여러 소수민족 단체들이 힘을 합해 정부군과 극단주의 단체에 맞서 싸우고 있다. (ko)
Siłami opozycji w Syrii lub siłami rebelianckimi – nazywa się ugrupowania prowadzące walkę z rządem Baszszara al-Asada w czasie wojny domowej. (pl)
Сирийская оппозиция (араб. المعارضة السورية) — общий термин, используемый для обозначения различных группировок в Сирии, призывающих тем или иным способом к смене политического режима в стране и выступающих против правления партии Баас. При этом сам термин «оппозиция», как правило, используется в отношении традиционных политических сил, то есть для группировок, имеющих историю борьбы против существующего сирийского режима, а не для обозначения вообще всех участников восстания против президента Башара Асада. Первыми группами, составившими сирийскую оппозицию, стали так называемые «протестные комитеты». Они были образованы в апреле 2011 года, когда протесты перешли из фазы спонтанно возникающих в фазу организуемых. (ru)
Сирійська опозиція (араб. المعارضة السورية) — загальний термін, використовуваний для позначення різних угрупувань у Сирії, котрі домагаються зміни політичного режиму в країні і виступають проти правління партії Баас. Термін використовується для політичних опонентів президента Башара Асада. Першими групами опозиції стали так звані «протестні комітети». Вони були утворені у квітні 2011 року. (uk)
المعارضة السورية هو مصطلح شامل للمجموعات والأفراد الذين يطالبون بتغيير النظام في سوريا، والذين يعارضون حكومة حزب البعث. ولقد سلكت جماعات من المعارضة في سوريا دربًا جديدًا عام 2011 عقب اندلاع الحرب الأهلية السورية حيث توحدت تلك الجماعات لتشكيل الائتلاف الوطني السوري وحظيت بدعم دولي وتم الاعتراف بها كـ شريك في الحوار. ولقد اعترفت بالائتلاف الوطني السوري دولة واحدة على الأقل وهي ليبيا. ولقد تشكل في شهر نوفمبر عام 2012 مجموعة معارضة شاملة جديدة تحت اسم الائتلاف الوطني لقوى الثورة والمعارضة السورية ولقد اعترف به رسمياً من قبل مجلس التعاون لدول الخليج العربي وعلى رأسهم المملكة العربية السعودية ودولة قطر كـ «الممثل الشرعي للشعب السوري» وباعتباره «ممثل طموحات الشعب السوري» لدى جامعة الدول العربية. (ar)
Η Συριακή αντιπολίτευση (αραβικά: المعارضة السورية) είναι ένας ομώνυμος όρος για την πολιτική δομή που εκπροσωπείται από τον Συριακό Εθνικό Συνασπισμό και τις συνδεδεμένες αντι-κυβερνητικές συριακές ομάδες με ορισμένο εδαφικό έλεγχο με τη μορφή κράτους ως εναλλακτική συριακή κυβέρνηση, ισχυριζόμενος ότι είναι η νόμιμη Αραβική Δημοκρατία της Συρίας. Η συριακή αντιπολίτευση εξελίχθηκε από την αρχή της συριακής διαμάχης από ομάδες που ζητούν την ανατροπή της κυβέρνησης Άσαντ στη Συρία και οι οποίες αντιτάχθηκαν στην κυβέρνηση του Μπάαθ. Στον Συριακό Εμφύλιο Πόλεμο, ο όρος "αντιπολίτευση" είχε χρησιμοποιηθεί για να αναφέρεται σε παραδοσιακούς πολιτικούς παράγοντες, όπως για παράδειγμα η Εθνική Επιτροπή Συντονισμού για τη Δημοκρατική Αλλαγή. δηλαδή ομάδων και ατόμων που είχαν ιστορία διαφωνίας (el)
La oposición siria es un término global para la entidad política representada sobre todo por la Coalición Nacional para las Fuerzas de la Oposición y la Revolución Siria, aunque también por grupos opositores de diversa índole con cierto control territorial a lo largo del país. Con anterioridad a la guerra civil siria, el término «oposición» (معارضة, en árabe) había sido utilizado para referirse a los actores políticos tradicionales. (es)
L'opposition syrienne est un terme générique qui désigne les groupes et les individus qui exigent des élections libres en Syrie et qui s'opposent au régime du parti Baath. Les groupes d'opposition en Syrie ont pris une nouvelle voie en 2011 après le déclenchement de la révolution syrienne, qui a évolué en guerre civile syrienne car ces groupes se sont unifiés pour former la Coalition nationale syrienne et ont bénéficié d'un soutien international et ont été reconnus comme partenaires dans le dialogue, et ont été reconnus par la Libye. (fr)
The Syrian opposition (Arabic: المعارضة السورية al-Muʻaraḍatu s-Sūrīyah, [almʊˈʕaːɾadˤɑtu s.suːˈɾɪj.ja]) is the political structure represented by the Syrian National Coalition and associated Syrian anti-Assad groups with certain territorial control as an alternative Syrian government. The first opposition structures to form in the Syrian uprising were local protest-organizing committees. These formed in April 2011, as protesters graduated from spontaneous protests to protests organized by meetings beforehand. (en)
A Oposição Síria (em árabe: المعارضة السورية, Al-Mu'aradah Al-Suriyah) é o termo genérico dado aos grupos e indivíduos que buscam de alguma forma mudar o regime baathista da Síria. O termo "oposição" (em árabe "mu'araDah") é usado normalmente para descrever os atores políticos tradicionais, ou seja, a pessoa com um histórico de dissidência, não o utilizando assim para nomear todos aqueles que lutam contra o regime da família Assad no território sírio. No começo de 2011, a oposição, que até então ou era silenciada ou representada por pequenos grupos autorizados pelo regime, organizou-se em comitês regionais pelo país. A maior parte da oposição tem origem nativa e vem de áreas rurais sunitas de classe baixa. Porém seu nascimento pode ser traçado as classes médias trabalhadoras, aos jovens e (pt)
