Tintinnabuli (original) (raw)
Tintinnabuli (lateinisch tintinnabulum ‚Klingel, Schelle‘) ist ein Kompositionsstil des estnischen Komponisten Arvo Pärt, den er erstmals in seinem Stück Für Alina (1976) und später in Spiegel im Spiegel (1978) verwendete. Dieser einfache Stil ist von der mystischen Erfahrung des Komponisten mit Kirchengesang geprägt. Musikalisch ist Pärts Tintinnabuli-Musik von zwei Stimmen bestimmt: die erste (auch „Tintinnabuli-Stimme“ genannt) umfasst einen Dreiklang, der in Arpeggien gebrochen wird, die zweite bewegt sich in diatonischen Schritten. Die Werke sind oft langsam und meditativ im Tempo und minimalistisch in Notation und Aufführungspraxis. Seit 1970 hat sich Pärts Kompositionsweise etwas erweitert, aber im Großen und Ganzen bleibt der Effekt derselbe.
| Property | Value |
|---|---|
| dbo:abstract | Tintinnabuli (del llatí, "campanes") és l'estil composicional creat pel compositor estonià Arvo Pärt, introduït en les seves obres (1976) i Spiegel im Spiegel (1978). Melòdicament, la música tintinabular es caracteritza per dos tipus de veu: la primera (anomenada "veu tintinabular") toca en arpegi la tríada tònica, i la segona es desplaça per l'escala diatònica escalonadament. Les obres tenen sovint un tempo lent i meditatiu, i un acostament minimalista a la notació i a l'execució. La base de la tècnica tintinnabuli és una textura de dues veus homofòniques. Una d'aquestes línies melòdiques es mou principalment per graus conjunts al voltant d'una nota central (sovint la tònica, però no sempre) i la veu tintinnabuli es mou per les notes de la tríada de la tònica. La relació d'aquestes dues veus segueix un esquema predeterminat (que varia d'obra a obra) i mai és a l'atzar; és més, l'estructura d'un treball d'aquestes característiques està predeterminada o per un patró numèric o per la sintaxi o la prosòdia d'un text prèviament triat. Sovint aquestes dues idees es combinen en la mateixa obra. (ca) Tintinnabuli (lateinisch tintinnabulum ‚Klingel, Schelle‘) ist ein Kompositionsstil des estnischen Komponisten Arvo Pärt, den er erstmals in seinem Stück Für Alina (1976) und später in Spiegel im Spiegel (1978) verwendete. Dieser einfache Stil ist von der mystischen Erfahrung des Komponisten mit Kirchengesang geprägt. Musikalisch ist Pärts Tintinnabuli-Musik von zwei Stimmen bestimmt: die erste (auch „Tintinnabuli-Stimme“ genannt) umfasst einen Dreiklang, der in Arpeggien gebrochen wird, die zweite bewegt sich in diatonischen Schritten. Die Werke sind oft langsam und meditativ im Tempo und minimalistisch in Notation und Aufführungspraxis. Seit 1970 hat sich Pärts Kompositionsweise etwas erweitert, aber im Großen und Ganzen bleibt der Effekt derselbe. (de) Tintinnabuli (singular: tintinnabulum; del latín tintinnabulum, "una campana") es estilo composicional creado por el compositor estonio Arvo Pärt, introducido en sus obras Für Alina (1976) y Spiegel im Spiegel (1978). Este estilo está influenciado por las experiencias del compositor con la música coral. Melódicamente, la música tintinabular se caracteriza por dos tipos de voz: la primera (llamada "voz tintinabular") toca en arpegio la tríada tónica, y la segunda se desplaza por la escala diatónica escalonadamente. Las obras tienen a menudo un tempo lento y meditativo, y un acercamiento minimalista a la notación y a la ejecución. Pärt ha desarrollado su estilo en los años desde entonces 1970, pero el efecto global es muy parecido. (es) Le style tintinnabuli (du latin tintinnabulum : clochette) ou tintinnabulisme est un procédé de composition musicale et une technique d'écriture créée par Arvo Pärt, compositeur estonien associé à la musique minimaliste. Signifiant littéralement cloches ou clochettes en raison des tintinnabules utilisées dans la liturgie catholique, il a été développé par Pärt à partir de trois pièces séminales : Für Alina (1976), Fratres (1977), et Spiegel im Spiegel (1978). Il est principalement associé à l'expérience mystique qui empreint toute la musique de ce compositeur après 1976 et a été dans une moindre mesure occasionnellement utilisé par certains de ses contemporains comme Krzysztof Penderecki. (fr) Tintinnabuli (singular. tintinnabulum; from the Latin tintinnabulum, "a bell") is a compositional style created by the Estonian composer Arvo Pärt, introduced in his Für Alina (1976), and used again in Spiegel im Spiegel (1978). This simple style was influenced by the composer's mystical experiences with chant music. Musically, Pärt's tintinnabular music is characterized by two types of voice, the first of which (dubbed the "tintinnabular voice") arpeggiates the tonic triad, and the second of which moves diatonically in mostly stepwise motion. The works often have a slow and meditative tempo, and a minimalist approach to both notation and performance. Pärt's compositional approach has expanded somewhat in the years since 1970, but the overall effect remains largely the same. An early example can be heard in Cantus in Memoriam Benjamin Britten. (en) Tintinnabuli (singolare, tintinnabulum, dal latino tintinnabulum, "una campana") è uno stile compositivo creato dal compositore estone Arvo Pärt, introdotto nella sua Für Alina (1976) e riutilizzato in Spiegel im Spiegel (1978). Questo stile semplice fu influenzato dalle esperienze mistiche del compositore con la musica dei canti religiosi. Musicalmente la musica tintinnabolare di Pärt è caratterizzata da due tipi di voce, la prima delle quali (soprannominata "voce tintinnabulare") arpeggia la triade tonica e la seconda si muove diatonicamente in un movimento graduale. Le opere spesso hanno un tempo lento e meditativo e un approccio minimalista sia alla notazione che all'esecuzione. L'approccio compositivo di Pärt si è in qualche modo espanso negli anni a partire dal 1970, ma l'effetto generale rimane in gran parte lo stesso. (it) Tintinnabuli – nurt w muzyce współczesnej stworzony przez estońskiego kompozytora Arvo Pärta. Nazwa tintinnabuli (łac. mały dzwonek) powstała przez podobieństwo sekwencji muzycznej do grających dzwonków lub gongów. W muzyce napisanej w tym stylu znajdziemy: spokój, kontemplację, harmonię, wewnętrzne wyciszenie, a także nawiązania do chorału gregoriańskiego i polifonii renesansowej. Utwory Arvo Pärta nie należą do nurtu zwanego minimalizmem, choć w warstwie estetycznej bliskie są założeniom koncepcji minimalistycznych. Nurt nawiązuje do hesychii (z gr. uciszenie), praktyk medytacyjno-ascetycznych mnichów ze Świętej Góry Athos. Teksty zamieszczone w kompozycjach, często nawiązują do religii rzymskokatolickiej. (pl) Tintinnabuli (meervoudsvorm van het Latijnse woord tintinnabulum, dat ‘bel’ of 'klokje' betekent) is een muzikale componeertechniek of stijl gecreëerd door de Estse componist Arvo Pärt. Hij introduceerde deze nieuwe techniek voor het eerst in de werken Für Alina (1976) en Spiegel im Spiegel (1978). De stijl is beïnvloed door de mystieke ervaringen van de componist met zangkunst. Muzikaal wordt Pärts tintinnabulimuziek gekenmerkt door twee soorten stemmen, waarvan de eerste (ook wel de "tintinnabulaire stem") een arpeggio vormt met de tonische drieklank, en de tweede diatonisch beweegt in een stapsgewijze beweging. De werken hebben vaak een langzaam en meditatief tempo, en een minimalistische benadering van zowel notatie en uitvoering. De compositorische aanpak van Pärt heeft zich enigszins uitgebreid sinds de jaren 70, maar het totale effect van zijn muziek is grotendeels hetzelfde gebleven. (nl) Tintinnabuli (genitiv singuralis av latinets tintinnabulum, "klocka") är en kompositionsteknik skapad av den estniske kompositören Arvo Pärt. Han introducerade denna stil för första gången i Für Alina (1976), Cantus In Memoriam Benjamin Britten (1977) och Spiegel Im Spiegel (1978). Den enkla stilen är starkt influerad av gregoriansk sång. (sv) Tintinnabuli (з лат. «дзвоники») — техніка композиції створена естонським композитором Арво Пяртом у 1976 році. Стиль Пярта в релігійних творах осмислюється як прагнення до об'єктивного висловлюванню як би від імені Творця із затіненням особистого «Я» автора. Вкрай рідко зустрічаються дослідження, які змогли б у повній мірі осягнути всю багатогранність аспектів tintinabuli. У найширшому розумінні tintinnabuli — це насамперед філософія творчості Пярта, нерозривно пов'язана з філософською та богословською традицією православ'я. Духовні основи творчості композитора формують всі рівні його музичної системи tintinnabuli, названої самим автором «втечею у добровільну убогість». У широкому сенсі техніка tintinnabuli виступає як система композиції, спрямована на глобальну редукцію музичних засобів та їх найсуворішу організацію. tintinnabuli унікальний алгоритмічний метод композиції. Проста і прозора в слуховому відчутті музика tintinnabuli володіє сильним ядром: в її основі — число (автономний числовий ряд або текст з усіма його параметрами як джерело числових рядів), що визначає об'єктивність будови музичної тканини до найдрібніших деталей. У вужчому практичному значенні tintinnabuli — це звуковисотна техніка, пов'язана з комплексом строгих правил контрапункту. У такому розумінні терміном tintinnabuli позначається з'єднання за особливими правилами двох голосів — мелодійного (раціонально побудованого, найчастіше гамоподібного) і tintinnabuli-голосу (що складається з трьох тонів центрального тризвуку) як двох компонентів фактури. Це найменування голосів застосовує сам композитор (або в скороченні — М-голос і Т-голос). Найвужче і первісне значення tintinnabuli — голос, побудований на трьох тонах центрального тризвуку твору. За словами Арво Пярта, «ці дві лінії (М-голос і Т-голос) створюють враження однієї. Мова йде не про гармонію, але і не про поліфонію. Це свого роду „діада“, що є в той же час єдністю». Двоєдиність мелодійного і tintinnabuli-голосів, про який говорить композитор, — це основоположне поняття для tintinnabuli, з нього виростає вся композиційна система. У самому найпростішому двозвуччі М- і Т-голосів — своєрідному музичному «атомі» — зосереджено відкриття техніки tintinnabuli, унікальний авторський винахід. Ось як визначає композитор співвідношення Т- і М-голосів: «дві сили, одночасно діючі один проти одного. Перша — тризвуковий голос — свого роду твердий фундамент, певний сила чи твердження. Інший голос, тісно з ним пов'язаний, утворює противагу. ˂ … ˃ Зіткнення двох полюсів напруги є ядром моєї техніки tintinnabuli». Композитор так висловлюється про свій стиль: «Моя перша мелодія — це мій гріх, а друга — це прощення. Для мене музика — це лінія, яку б я малював, якби був художником. Я можу сказати: музика — це коли в людини ростуть крила, коли зникає гравітація. Коли ми трохи піднімаємося…» (uk) 鐘鳴作曲法（拉丁語：Tintinnabuli，單數為Tintinnabulum），為愛沙尼亞作曲家帕特所創造和採用的作曲手法。意思為「修道院內的小型鐘」，屬於簡約主義音樂及實驗音樂的一種。帕特最先於1976年創作的作品《給埃莉娜》中使用，及後在《兄弟》、《鏡中鏡》等作品中採用。而他在《給埃莉娜》之後所創作的《紀念布烈頓之歌》亦被視為是確立鐘鳴作曲法的鶵型。 (zh) Тинтинна́були (от лат. tintinnabulum — «тинтиннабулум», «колокольчик») — стиль и техника композиции, разработанные эстонским композитором Арво Пяртом в 1970-е годы. Технику можно охарактеризовать как соединение двух музыкальных голосов, первый из которых основан на диатонике (М-голос), тогда как второй — своего рода «колокольчик» — представляет собой тоническое трезвучие (Т-голос). В основе техники лежит приём числового программирования. При этом применяется силлабический принцип соответствия слога ноте: два слога — две ноты, три слога — три ноты. Также используется числовой ряд линеарного последования мотивов. Написанная в этом стиле музыка довольно медленная, медитативная, минималистичная, что сближает Пярта с минималистами в музыке. Такой музыке присуща «печальная красота, неизбывная грусть». Стиль был разработан автором под влиянием западной и восточной богослужебных традиций. За основу композитор берёт религиозный текст и кодирует его в виде числа, фиксирующего количество слогов в слове, а после преобразует в мотив или мелодические скачки (М-голос). Впервые такую технику Арво Пярт применил в композициях Für Alina (1976) и Spiegel im Spiegel (1978). Мелодический голос символизирует человеческую жизнь, Т-голос — всепрощение. Использовал свой приём Пярт и во многих других сочинениях, например в «Силлабической мессе», Passio Domini nostril Jesu Christi secundum Joannem и т. д. Разработанная Пяртом техника не раз становилась объектом изучения музыковедов и композиторов. Георгс Пелецис на примере пяртовского сочинения Tabula rasa исследовал парадоксальность этой техники, которая, по его мнению, соединяет «слышимую простоту и видимую сложность». Сам Пярт сравнивает технику с началом обучения игре на фортепиано, когда левая рука все время повторяет один аккорд, а правая — развивает мелодию. …возникает своего рода напряжение между обоими голосами, которые, с одной стороны, дополняют друг друга, а с другой — поляризируются, как в электричестве, где есть положительный и отрицательный полюса. Это как стойкое поле напряжения между динамическим и статическим полюсами, как если бы мы позволили слиться в одно целое обычно исключающим друг друга динамическому и статическому полям. — Арво Пярт: Беседы, исследования, размышления. Киев, 2014, с.? В другой раз Пярт сравнивал технику тинтинабули с белым огоньком, «в котором содержатся всевозможные цвета», а чтобы различить их, нужна призма, под которой композитор подразумевает душу слушателя. Хотя в основе техники лежит соединение как бы самостоятельных двух голосов (М-голос и Т-голос), автор и исследователи его творчества отмечают, что они в музыке Пярта всегда создают единство (не используя при этом понятия гармонии или полифонии). Пярт поясняет такое единение математически: «1+1=1». (ru) |
| dbo:wikiPageExternalLink | http://fabianswebworld.bplaced.net/document.php%3Fid=download%23arvomat |
| dbo:wikiPageID | 4745618 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageLength | 4379 (xsd:nonNegativeInteger) |
| dbo:wikiPageRevisionID | 1101849206 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageWikiLink | dbr:Cantus_in_Memoriam_Benjamin_Britten dbr:Royal_Academy_of_Music dbr:Antony_Pitts dbr:Für_Alina dbr:Arpeggio dbr:BBC_Radio_3 dbr:Triad_(music) dbr:Minimalist_music dbc:Arvo_Pärt dbc:Musical_techniques dbr:Estonians dbr:Arvo_Pärt dbc:Latin_words_and_phrases dbr:Latin dbr:Tonic_(music) dbr:Spiegel_im_Spiegel dbr:Naxos_Records dbr:Chant dbr:ECM_(record_label) dbr:Diatonic |
| dbp:wikiPageUsesTemplate | dbt:Audio dbt:ISBN dbt:In_lang dbt:Other_uses dbt:Reflist dbt:Short_description dbt:Arvo_Pärt |
| dcterms:subject | dbc:Arvo_Pärt dbc:Musical_techniques dbc:Latin_words_and_phrases |
| gold:hypernym | dbr:Style |
| rdf:type | yago:WikicatMusicalTechniques yago:Ability105616246 yago:Abstraction100002137 yago:Cognition100023271 yago:Know-how105616786 yago:Method105660268 yago:PsychologicalFeature100023100 yago:Technique105665146 |
| rdfs:comment | Tintinnabuli (lateinisch tintinnabulum ‚Klingel, Schelle‘) ist ein Kompositionsstil des estnischen Komponisten Arvo Pärt, den er erstmals in seinem Stück Für Alina (1976) und später in Spiegel im Spiegel (1978) verwendete. Dieser einfache Stil ist von der mystischen Erfahrung des Komponisten mit Kirchengesang geprägt. Musikalisch ist Pärts Tintinnabuli-Musik von zwei Stimmen bestimmt: die erste (auch „Tintinnabuli-Stimme“ genannt) umfasst einen Dreiklang, der in Arpeggien gebrochen wird, die zweite bewegt sich in diatonischen Schritten. Die Werke sind oft langsam und meditativ im Tempo und minimalistisch in Notation und Aufführungspraxis. Seit 1970 hat sich Pärts Kompositionsweise etwas erweitert, aber im Großen und Ganzen bleibt der Effekt derselbe. (de) Tintinnabuli (singular: tintinnabulum; del latín tintinnabulum, "una campana") es estilo composicional creado por el compositor estonio Arvo Pärt, introducido en sus obras Für Alina (1976) y Spiegel im Spiegel (1978). Este estilo está influenciado por las experiencias del compositor con la música coral. Melódicamente, la música tintinabular se caracteriza por dos tipos de voz: la primera (llamada "voz tintinabular") toca en arpegio la tríada tónica, y la segunda se desplaza por la escala diatónica escalonadamente. Las obras tienen a menudo un tempo lento y meditativo, y un acercamiento minimalista a la notación y a la ejecución. Pärt ha desarrollado su estilo en los años desde entonces 1970, pero el efecto global es muy parecido. (es) Tintinnabuli (genitiv singuralis av latinets tintinnabulum, "klocka") är en kompositionsteknik skapad av den estniske kompositören Arvo Pärt. Han introducerade denna stil för första gången i Für Alina (1976), Cantus In Memoriam Benjamin Britten (1977) och Spiegel Im Spiegel (1978). Den enkla stilen är starkt influerad av gregoriansk sång. (sv) 鐘鳴作曲法（拉丁語：Tintinnabuli，單數為Tintinnabulum），為愛沙尼亞作曲家帕特所創造和採用的作曲手法。意思為「修道院內的小型鐘」，屬於簡約主義音樂及實驗音樂的一種。帕特最先於1976年創作的作品《給埃莉娜》中使用，及後在《兄弟》、《鏡中鏡》等作品中採用。而他在《給埃莉娜》之後所創作的《紀念布烈頓之歌》亦被視為是確立鐘鳴作曲法的鶵型。 (zh) Tintinnabuli (del llatí, "campanes") és l'estil composicional creat pel compositor estonià Arvo Pärt, introduït en les seves obres (1976) i Spiegel im Spiegel (1978). Melòdicament, la música tintinabular es caracteritza per dos tipus de veu: la primera (anomenada "veu tintinabular") toca en arpegi la tríada tònica, i la segona es desplaça per l'escala diatònica escalonadament. Les obres tenen sovint un tempo lent i meditatiu, i un acostament minimalista a la notació i a l'execució. (ca) Le style tintinnabuli (du latin tintinnabulum : clochette) ou tintinnabulisme est un procédé de composition musicale et une technique d'écriture créée par Arvo Pärt, compositeur estonien associé à la musique minimaliste. (fr) Tintinnabuli (singular. tintinnabulum; from the Latin tintinnabulum, "a bell") is a compositional style created by the Estonian composer Arvo Pärt, introduced in his Für Alina (1976), and used again in Spiegel im Spiegel (1978). This simple style was influenced by the composer's mystical experiences with chant music. Musically, Pärt's tintinnabular music is characterized by two types of voice, the first of which (dubbed the "tintinnabular voice") arpeggiates the tonic triad, and the second of which moves diatonically in mostly stepwise motion. The works often have a slow and meditative tempo, and a minimalist approach to both notation and performance. Pärt's compositional approach has expanded somewhat in the years since 1970, but the overall effect remains largely the same. An early examp (en) Tintinnabuli (singolare, tintinnabulum, dal latino tintinnabulum, "una campana") è uno stile compositivo creato dal compositore estone Arvo Pärt, introdotto nella sua Für Alina (1976) e riutilizzato in Spiegel im Spiegel (1978). Questo stile semplice fu influenzato dalle esperienze mistiche del compositore con la musica dei canti religiosi. Musicalmente la musica tintinnabolare di Pärt è caratterizzata da due tipi di voce, la prima delle quali (soprannominata "voce tintinnabulare") arpeggia la triade tonica e la seconda si muove diatonicamente in un movimento graduale. Le opere spesso hanno un tempo lento e meditativo e un approccio minimalista sia alla notazione che all'esecuzione. L'approccio compositivo di Pärt si è in qualche modo espanso negli anni a partire dal 1970, ma l'effetto gen (it) Tintinnabuli – nurt w muzyce współczesnej stworzony przez estońskiego kompozytora Arvo Pärta. Nazwa tintinnabuli (łac. mały dzwonek) powstała przez podobieństwo sekwencji muzycznej do grających dzwonków lub gongów. W muzyce napisanej w tym stylu znajdziemy: spokój, kontemplację, harmonię, wewnętrzne wyciszenie, a także nawiązania do chorału gregoriańskiego i polifonii renesansowej. Utwory Arvo Pärta nie należą do nurtu zwanego minimalizmem, choć w warstwie estetycznej bliskie są założeniom koncepcji minimalistycznych. (pl) Tintinnabuli (meervoudsvorm van het Latijnse woord tintinnabulum, dat ‘bel’ of 'klokje' betekent) is een muzikale componeertechniek of stijl gecreëerd door de Estse componist Arvo Pärt. Hij introduceerde deze nieuwe techniek voor het eerst in de werken Für Alina (1976) en Spiegel im Spiegel (1978). De stijl is beïnvloed door de mystieke ervaringen van de componist met zangkunst. Muzikaal wordt Pärts tintinnabulimuziek gekenmerkt door twee soorten stemmen, waarvan de eerste (ook wel de "tintinnabulaire stem") een arpeggio vormt met de tonische drieklank, en de tweede diatonisch beweegt in een stapsgewijze beweging. De werken hebben vaak een langzaam en meditatief tempo, en een minimalistische benadering van zowel notatie en uitvoering. De compositorische aanpak van Pärt heeft zich enigszins (nl) Тинтинна́були (от лат. tintinnabulum — «тинтиннабулум», «колокольчик») — стиль и техника композиции, разработанные эстонским композитором Арво Пяртом в 1970-е годы. Технику можно охарактеризовать как соединение двух музыкальных голосов, первый из которых основан на диатонике (М-голос), тогда как второй — своего рода «колокольчик» — представляет собой тоническое трезвучие (Т-голос). В основе техники лежит приём числового программирования. При этом применяется силлабический принцип соответствия слога ноте: два слога — две ноты, три слога — три ноты. Также используется числовой ряд линеарного последования мотивов. Написанная в этом стиле музыка довольно медленная, медитативная, минималистичная, что сближает Пярта с минималистами в музыке. Такой музыке присуща «печальная красота, неизбывная гр (ru) Tintinnabuli (з лат. «дзвоники») — техніка композиції створена естонським композитором Арво Пяртом у 1976 році. Стиль Пярта в релігійних творах осмислюється як прагнення до об'єктивного висловлюванню як би від імені Творця із затіненням особистого «Я» автора. Вкрай рідко зустрічаються дослідження, які змогли б у повній мірі осягнути всю багатогранність аспектів tintinabuli. Найвужче і первісне значення tintinnabuli — голос, побудований на трьох тонах центрального тризвуку твору. (uk) |
| rdfs:label | Tintinnabuli (ca) Tintinnabuli (de) Tintinnabuli (es) Tintinnabuli (it) Style tintinnabuli (fr) Tintinnabuli (nl) Tintinnabuli (pl) Tintinnabuli (en) Tintinnabuli (sv) Тинтиннабули (ru) 鐘鳴作曲法 (zh) Tintinnabuli (uk) |
| owl:sameAs | freebase:Tintinnabuli yago-res:Tintinnabuli wikidata:Tintinnabuli dbpedia-af:Tintinnabuli dbpedia-ca:Tintinnabuli dbpedia-da:Tintinnabuli dbpedia-de:Tintinnabuli dbpedia-es:Tintinnabuli dbpedia-et:Tintinnabuli dbpedia-fr:Tintinnabuli dbpedia-it:Tintinnabuli dbpedia-nl:Tintinnabuli dbpedia-pl:Tintinnabuli dbpedia-ru:Tintinnabuli dbpedia-sh:Tintinnabuli dbpedia-sv:Tintinnabuli dbpedia-uk:Tintinnabuli dbpedia-zh:Tintinnabuli https://global.dbpedia.org/id/2T1g7 |
| prov:wasDerivedFrom | wikipedia-en:Tintinnabuli?oldid=1101849206&ns=0 |
| foaf:isPrimaryTopicOf | wikipedia-en:Tintinnabuli |
| is dbo:wikiPageRedirects of | dbr:Tinnabulae dbr:Tintinnabula dbr:Tintinnabular dbr:Tintinnabulations |
| is dbo:wikiPageWikiLink of | dbr:Cantus_in_Memoriam_Benjamin_Britten dbr:Berliner_Messe dbr:Reverie_(Rafael_Anton_Irisarri_album) dbr:Fratres dbr:Für_Alina dbr:Magnificat_(Pärt) dbr:Stabat_Mater_(Pärt) dbr:21st-century_classical_music dbr:Passio_(Pärt) dbr:Te_Deum_(Pärt) dbr:Arvo_Pärt dbr:Arvo_Pärt_Centre dbr:Kanon_Pokajanen dbr:Lamentate dbr:Symphony_No._4_(Pärt) dbr:Tabula_Rasa_(Pärt) dbr:Tintinnabulum_(disambiguation) dbr:Classic_100_Swoon dbr:Pari_intervallo dbr:Tinnabulae dbr:Tintinnabula dbr:Tintinnabular dbr:Tintinnabulations |
| is foaf:primaryTopic of | wikipedia-en:Tintinnabuli |