Дмитрий Павлович Капнист р. 5 июнь 1878 ум. 6 июль 1926 — Родовод (original) (raw)

Материал из Родовод.

Запись:240603

Перейти к: навигация, поиск

События

5 июнь 1878 рождение:

титул: граф

брак: Ольга Фёдоровна Бантыш (Капнист) [Бантыши] р. 3 март 1896 ум. 20 сентябрь 1943

1916 рождение ребёнка: Алексей Дмитриевич Капнист [Капнисты] р. 1916 ум. 1993

6 июль 1926 смерть:

Заметки

Юрист. В 1907-1910 товарищ председателя Тамбовского окружного суда. С 1910 предводитель дворянства Золотоношского уезда Полтавской губернии. Депутат четвертой Государственной думы (1912).

Капнист Дмитрий Павлович (5 июня 1879 — 6 июля 1926). Из дворян Полтавской губ., землевладелец (на 1912 — 200 дес. земли); владел также домом с усадьбой в Ялте. По окончании юридического факультета С.-Петербургского университета с 1903 служил по Министерству юстиции. В 1907—1908 товарищ прокурора Тамбовского окружного суда. С 1910 — предводитель дворянства Золотоношского уезда Полтавской губ. Титулярный советник. Член IV Думы, октябрист, после раскола фракции вошел во фракцию земцев-октябристов. 1 марта 1917 назначен Временным комитетом Государственной думы комиссаром над Министерством внутренних дел. С 8 марта — председатель Особой комиссии по ликвидации Главного управления по делам печати (комиссар Временного правительства по делам печати). Умер в Париже.

У 1910 році предводителем повітового дворянства був надвірний радник Микола Олександрович Лесеневич, який до цього у 1904–1909 роках служив земським начальником 5-ї дільниці (В. Хутірська волость, Безпальчівська, Драбівська волості). А після нього впродовж майже 7 років цю посаду обіймав граф Дмитро Павлович Капніст, онук відомого декабриста Олексія Васильовича Капніста. Один з його синів — Павло Капніст (1842–1904) – керував канцелярією Міністерства юстиції царського уряду, з 1877 року був прокурором Московської судової палати. У 1880–1895 роках служив опікуном Московського учбового округу, був сенатором.

Блискучу кар’єру зробив і Д.П. Капніст, який народився 5 червня 1879 року. В 1903 році по закінченні юридичного факультета С.-Петербурзького університету він поступив на службу в Міністерство юстиції, а в 1907–1908 роках був товаришем прокурора Тамбовського окружного суду. Мав чин титулярного радника. У 1912 році Д.П. Капніст був обраний депутатом IV Державної думи, де входив до фракції так званих “октябристів”, а згодом став лідером цієї фракції. 1 березня 1917 року Тимчасовим комітетом Держдуми він був призначений комісаром над Міністерством внутрішніх справ, а з 8 березня — головою Особливої комісії з ліквідації Головного управління у справах друку (комісар Тимчасового уряду у справах друку).

Тривалий час свою депутатську діяльність граф Д. Капніст поєднував із діяльністю на посаді повітового предводителя Золотоніського дворянства. Уперше на цю посаду він був обраний у 1910 році. У 1913 році обов’язки предводителя тимчасово виконував Дмитро Дмитрович Косюра, а потім на цій посаді знову згадується Д.П. Капніст.

Очевидно, більшу частину часу він мешкав у Санкт-Петербурзі, але часто бував і на Золотоніщині, де в нього було 200 десятин землі і родовий маєток у селі Вознесенське. Принаймні, матеріали Золотоніського земського зібрання свідчать про те, що Д.П. Капніст брав активну участь у роботі земських органів і користувався значним авторитетом серед гласних повіту. 16 листопада 1916 року вони висловлювали подяку графу Капністу за його патріотичну позицію у Державній Думі і за захист проекту про волосні земства. З цих матеріалів також видно, що Д.П. Капніст був прихильником ліберальних реформ: він підтримував розгляд у законодавчому порядку пропозицій Золотоніського земства щодо звільнення від військової повинності голів та членів земських управ і пропозицію щодо надання земствам права вибирати до складу управ осіб, які не мали установленого майнового цензу...

На жаль, усі ці заслуги були перекреслені більшовицьким переворотом, що стався у жовтні 1917 року. Під час громадянської війни граф Д.П. Капніст змушений був емігрувати до Франції і помер у Парижі 1926 року. Його ж родовий маєток у селі Вознесенське, в якому був великий парк і красивий, схожий на палац, двоповерховий дім із 42 кімнатами та багатою бібліотекою, був розграбований і спалений місцевими селянами. Після цього родина Капністів назавжди втратила зв’язок із Золотоніщиною і вже більше до неї не поверталася. Відомо, що син Д.П. Капніста Олексій (1916–1993) жив у Франції й був віце-президентом Об’єднання закордонних товариств страхування проти пожежі. Похований на кладовищі Сен-Женев’єв-де-Буа, де знайшли свій останній спочинок і багато інших представників українського та російського дворянства, яким після 1917 року не знайшлося місця на рідній землі.

[править] Источники

  1. http://1stolica.com.ua/142.html -

Ближайшие предки и потомки

Прародители

Дмитрий Александрович Оболенский

рождение: 26 октябрь 1822
титул: князь
брак: Дарья Петровна Трубецкая (Оболенская)
профессия: с 1851 по, председатель Петербургской палаты гражданского суда
профессия: 1862, тайный советник
профессия: с 1863 по 1870, директор Департамента таможенных сборов
профессия: с 1872 по, Член Государственного совета Российской империи
профессия: с апрель 1880 по, Действительный тайный советник
смерть: 22 январь 1881, Санкт-Петербург, Россия
похороны: Александро-Невская Лавра, Санкт-Петербург, Россия

Прародители

Родители

Дмитрий Алексеевич Капнист

рождение: 19 март 1837
титул: граф
профессия: [[тайный советник]]
профессия: [[камергер]] Высочайшего двора
профессия: с 1891 по 1897, директор азиатского департамента Министерства иностранных дел
профессия: 1897, сенатор
смерть: 11 июль 1904
похороны: Аутское кладбище, Ялта, Таврическая губерния

Сергей Алексеевич Лопухин

рождение: 1853
профессия: [[тайный советник]]
профессия: сенатор
смерть: 1911
похороны: Донской монастырь, Москва

Родители

== 3 ==

Алексей Павлович Капнист

рождение: 17 май 1871, (29 мая по нов. ст.)
титул: граф
брак: Ольга Константиновна Лишина (Капнист)
профессия: с 1903 по 1906, состоял морским агнетом в Австро-Венгрии и Италии
войсковое звание: 1910, в отставке
профессия: с 1911 по 1914, Мглинский уезд, Черниговская губерния, был избран предводителем дворянства
смерть: 31 октябрь 1918, Пятигорск, (или 1919) был зверски зарублен деникинцами у подножия горы Машук в Пятигорске за украинские симпатии

== 3 ==

Дети

Дети