«Гебістська пастка» (original) (raw)

Дописи у facebook

25 січня 2014 р.

Гебістська пастка

«Гебістська пастка» Павло Гай-Нижник

Пропозиція команди Януковича лідерам найбільших опозиційних партій (Яценюку, Кличку та Тягнибоку) є потрійною пасткою, де кожне з трьох можливих у цій ситуації, з огляду на особисті якості, психологію та політичні апетити, рішень цієї трійці не харизматиків і не пасионаріїв, призведе до внутрішнього розколу, особистого послаблення кожного і врешті до політичної пастки, що передбачає або поразку, або ж капітуляцію на милість Януковича, ведомого Путіним. Нині опозицію посаджено на політико-стратегічну розтяжку з якої, в принципі, можна вискочити, прийнявши єдине й, безумовно, складне й ризиковане, рішення, проте чи спроможні піти на це вони чи то спільно, чи то поодинці й чи здатні посилити отой шлях – питання.

Крім того, схоже, що чим далі ці особи виголошують грізні струси повітря, тим більш знов і знов поволі втрачають не лише контроль над Майданом, який вже є більше символічним, ніж реальним, але знову ж скочуються до вихідної точки своєї популярності, що перманентно прямує до зера, проте, за політичним антизаконом природньої й наукової логіки, перепоною до остаточного падіння їхнього рейтингу є саме Янукович. Становище таке, втім, не триватиме довго, а отже кожен з цих політиків (усіх чотирьох) змушені будуть прийняти рішення.

Видається (й помітно), що ці лідери цієї опозиції вже зморилися одне від одного, від Майдану, від зими, від усієї цієї круговерті, в яку вони так непродумано й стрімголов встрягли. Цілком очевидним є й те, що просто так вискочити з неї вони вже не можуть (в тому числі й з огляду на можливий в перспективі акт помсти з боку Януковича), а отже з кожним круглим столом переговорів (на які, згадується, вони обіцялися не ходити, лише – ультиматуми), з кожною подачою руки і усе м'якішим потиском його долоні, яскраво видно, що ходять вони до нього щораз з м'якішим голосом і не вимагати, а компромісувати. Виходять же знову ж з кожним разом все понурішими й розгубленішими (після чого, як видно неозброєним оком, навіть мусять знімати стрес "пальним"). Ну а потім вже знов верещати щось подібне до "якщо куля в лоб, то – в лоб" і про 24 години. А на ранок...

І от нині є конкретна пропозиція до нібито компромісу. Пропозиція по гебістськи продумана, хитра й оманлива, але з огляду на вищевказане, водночас й приваблива. До того ж, не маю сумніву, що її підтримає ЄС, помірковані (безпринципні) політики й колишні президенти України (коли Яценюк, до речі, дзвонив Ющенку напередодні, той йому, а очевидно й не тільки йому, приблизно так і змалював конституційне розв'язання цього вузла). До того ж пропонується й жаданий шмат влади, не той, що хтівся б (надто пропозиція для Кличка, але як для штучного інкубаторного політика – теж непогано; Тягнибок не в розрахунок – не солідно, та треба ж когось у лідерах цієї опозиції залишити).

Проблема – Майдан; мегапроблема – Народ. Він почав відчувати силу, навчився мислити власними мізками, самоорганізовуватися, що на злеті формування свого громадянського суспільства, почав усвідомлювати себе новітньою політичною Нацією.

Саме тому Янукович "ліг" під Кремль й запропонував трійці цей хабар, ціллю якого є насправді навіть не знешкодження Майдану, а його дискредитація (як і дискредитація трьох, щоправда самозванних, його лідерів), ізоляція зобов'язаннями цих політиків, замилення очей Заходу, відтягування часу з метою вихолощення повстанчого запалу національно-визвольної боротьби (як морального, так і ресурсного й фізичного), а потім – розгон Майдану, зачистки, оргія помсти, репресії й, як наслідок блискавичної й приголомшуючої хвилі чисток та терору, відносно чесна й легка перемога на президенстських виборах 2015 року.

Ця трійця (гіпотетично – п'ятірка) політиків, як і Янукович, елементарно не готова, просто не здатна (не за своїми технологічними чи фінансово-клановими можливостями, а особистими), виконати ту місію, у якій вони себе марять (марили), на здійснення якої сподівався Український Народ. Принаймні тому, що сам Народ, історичний момент і запити часу, значно переросли їх як політичних діячів та як особистостей вже минулого сплаву, що не спроможні до новітнього мислення, сприйняття якісно нових викликів й яким апріорі несила взяти на себе ту провідну роль й здійснити той видатний чин, бо вготовані вони не для них. Нові ж пасіонарні, харизматичні, але водночас й інтелектуально підготовлені, лідери лише починають свій шлях громадянського становлення й політичного сходження.

© Гай-Нижник П.П.

БУЛАВА Youtube Youtube

Павло Гай-Нижник. Facebook