Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія (original) (raw)

Дописи у facebook

22 грудня 2014 р.

Україна – держава-трансформер, із владою у масці з прихованим справжнім обличчям, безліччю потаємних скелетів у шафі та тіньовими механізмами управління, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм та корумповану систему кругової поруки

22 грудня 2014 р. – Україна – держава-трансформер, із владою у масці з прихованим справжнім обличчям, безліччю потаємних скелетів у шафі та тіньовими механізмами управління, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм

Причини ступору, в якому опинилася Україна, напряму обумовлені сутністю її публічної і прихованої політичної верхівки, внутрішньою натурою представників державної влади та химерною системою державної організації.

В інтерв’ю «Der Spiegel» А.Яценюк помпезно заявив, що вступ до ЄС – найбільша мрія України. Питання: хто дав йому право робити такі заяви від імені усіх українців і на яких підставах?! Чи в державі було проведено з цього приводу відповідного масштабу офіційне й авторитетне опитування, чи може відбувся референдум на якому 90% громадян висловилося за вступ до ЄС.

Справа (в цьому конкретному випадкові) насправді навіть не в ЄС і не в референдумі, а в язикатій безвідповідальності та пихатості представників української влади взагалі й Яценюка зокрема. Блискуча й безкінечна риторика не здатна замінити злочинну бездіяльність усіх владних структур, а гра в наперстки з власним народом не спроможна приховати брехливу натуру, безпринципність, блюзнірське крутійство, лихварство, захланність і жадібність влади.

Єдиною ознакою імітації роботи тих, хто по трупах героїв й на хвилі постмайданних очікувань і сподівань та синдрому війни, прийшов до влади є здача Криму Путіну, злиття російським окупантам східних теренів Донецької та Луганської областей, реформаторська імпотенція, нівеляція національних цінностей, стагнація й неухильне падіння фінансово-економічного стану в державі.

Схоже, що другу натуру української влади вже розкусили в Європі (а це, як відомо, – нахабність, як друге щастя, визиск грошей з дурного люду (плебсу), розвод лохів (євро-америкосів) на бабулєти тощо, зумовлене рефлексом хапання, протирання, відмивання та прожирання, поєднане з удаваною розумністю, загрузкою базаром і широтою самого «загрузу», звичкою переводити стрілки на інших та дурнуватою мімікрією рятівників Вітчизни тощо). Як наслідок МВФ замислилося з ким має справу: таки з державниками-реформаторами чи таки з інтелігентного вигляду баригами з великою дороги? І допоки думає передував до кінця 2014 року кинути до бездонної торби українського уряду черговий шмат грошей, які той вкотре клянчить, нічого при цьому не роблячи, а натомість винайшовши нову відмазку – війну.

От і П.Порошенко до Брюсселя нещодавно летів, та не долетів. Копоті вистачило лиш до Варшави. Як так?! Їм, європеоїдам, що вже заоскомило від натхненних промов президента англійською мовою чи взагалі набридли натхненно порожні промови, які поволі стають передбачуваними й чим далі схожими одна на одну, складені із заїжджених гасел, штампів та лірики… А от Горбачов не набридав. Щоправда, як пам’ятається, той керував гігантською ядерною державою, а таки договорився… проговорив свою радянську державу. Може ото західні слухачі з долярами та єврами у кишенях й згадали про долю Горбі та Імперії Зла й цілком конкретно прямим текстом вказали Порошенкові «займатися домашніми справи», мовляв досить «райзувати». Отакої…

Та то нічого.. Натомість можна потеревенити з Лукашенком, Назарбаєвим, зрештою – полистуватися, зіздвонитися, поручкатися з Путіним. А що? Бізнес є бізнес, а війна – війною. Хоча і війна та – ніби для влади і не війна, а – АТО (і, до речі, чим не бізнес?). І окупанти – не окупанти (спільнопатрулянти). Терористи – не терористи, а такі собі фактично легалізовані українською ж владою сепаратисти-невідомки (бо хто їх знає, може завтра-післязавтра за одним столом сидітимуть й папірчики підписуватимуть, хмельну попиватимуть). Регіонали – теж люди, практично свої, стільки років поряд йшли, діла виділувати, долю ділили (усіляке буває у великій сім’ї (як, до речі, це слово звучить італійською не забули?), може завтра й помиряться та знову кріслами поділяться). І Путін нібито й Хуйло, проте конкретний цар-діловар, а те що шизофренік, убивця та віджимщик – так тож у кожного є свої недоліки, з ким не буває. Що ж тепер через його апетити та маніакальні плани власну копійчину втрачати?

Причини усього цього абсурду у поточному часі очевидні: зажерливість, цинізм, брехливість, шахрайська натура представників гнізда кучмового, викормишами й вихованцями якого безперечно є нинішні й минулі вершителі, як вони вважали і вважають, долі людей та України, їхній моральний нігілізм, підступна жорстокість й водночас елементарні боягузтво та безмежна жадібність як щодо статків, так і до влади, позерство і ницість, скріплені спільними гріхами та круговою порукою. Уся ця гидюча суміш з викривленними й спотвореними уявленнями (поняттями) про честь та гідність і є – українська політична верхівка з її кланами, сектансько-корпоративними партіями, олігархами і васалами, політмаріонетками і проститушками, обслугою, псами, лизоблюдами, виконавцями спеціальних доручень, суддями, глашатаями і прочая, прочая, прочая челядь.

Усі вони утримують власні більші чи менші приватні армії, контролюють надра, землю, ресурси та об’єкти виробництва, нехтують законами, які самі ж і писали (втім не для себе), й за нових умов прагнучи зберегти статус-кво, владу та статки, марафетять косметичним ремонтом давню іржавчину державного організму, що завдяки їм уже дихає на ладан.

Цей алогізм плутократії у ХХІ столітті має цілком означену характеристику: Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату й поєднала в собі радянську корумповану бюрократію і систему вертикалі влади, пострадянську кримінальну еліту, що пройшла звичаєво-виживальний відбір й переросла у партійно-корпоративні формування, та банківсько-олігархічну плутократію. Тож у влади цієї держави-трансформера – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, що були сконструйовані її тіньовими майстрами, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий.

Цю клоаку корупції та кругової поруки, цю політичну верхівку та її механізм функціонування, цю псевдодержавну систему неможливо оновити, перезавантажити чи реформувати; її необхідно розібрати до основи, знищити її джерела, рушії, адептів, сам факт існування й закласти новий фундамент нової держави для нового суспільства новітньої епохи нового національного і цивілізаційного шляху!

При цьому важливо зауважити на глобальній визначальній для держави і народу дилемі: спосіб, методи та шлях виходу з цієї історичної коми для України визначить для неї точку неповернення, після проходження якої на неї, як для державного організму, очікуватиме три подальших сценарії: 1) відродження, зміцнення і процвітання; 2) хронічна слабість, постійна перманентна нестабільність і залежність від зовнішніх чинників та впливів; 3) агонія внутрішнього крововиливу, центробіжне руїнницьке вихолощення і державницький апокаліпсис.

© Гай-Нижник П.П.

22 грудня 2014 р. – Україна – держава-трансформер, із владою у масці з прихованим справжнім обличчям, безліччю потаємних скелетів у шафі та тіньовими механізмами управління, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм

БУЛАВА Youtube Youtube

Павло Гай-Нижник. Facebook