Щепкін Михайло Семенович (original) (raw)
Щепкін Михайло Семенович (1788—1863) — актор. Народився у с. Красному (тепер Бєлгородська обл.) у кріпацькій сім'ї. У 1800—1803 рр. брав участь в аматорських виставах у м. Суджі та Курську. В 1805 р. почав творчу діяльність у трупі Барсових у Курську. В 1816 р. перейшов до театральної трупи Й. Калиновського таШтейна у Харкові, у 1818—1821 рр. — актор Полтавського вільного театру. В 1821 р. викуплений з кріпацтва при сприянні князя М. Г. Рєпніна. З 1823 р. — актор Московського театру на Моховій (з 1824 р. — Малий театр). Під час гастролей бував у Києві, Ромнах, Кременчуці, Диканьці. Підтримував дружні стосунки з Т. Г. Шевченком, М. В. Гоголем, І. П. Котляревським та іншими. Помер у Ялті, похований у Москві. Ім'ям М.С. Щепкіна названо провулок.
Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 994
Портрет - ЦГАКФФД Санкт-Петербурга
Посилання на сторінку/ссылка на страницу:
Котляревському І.П. меморіальні дошки
Щепкін Михайло Семенович [6(17). 11.1788 — 11(23).8.1863] — видатний український і російський актор, основоположник українського реалістичного театру.
ЩЕПКІН Михайло Семенович у ролі Чупруна в спектаклі "Москаль-чарівник" І. П. Котляревського
Н. у с.Красному Курської губ. у сім'ї селянина-кріпака. Початкову освіту здобув у повітовому училищі в Суджі. Навчання продовжував у Курському губернському училищі. У 1805 почав сценічну діяльність у напівкріпосній трупі Курського театру братів Барсових. На сцені цього театру Щ. вперше почав втілювати правду сценічного характеру, природність поведінки і дійової особи, заклав основи теорії і практики сценічного реалізму.3 1816 перейшов до Харкова в трупу Штейна та Калиновського. За короткий час здобув визнання. У1818-21 - актор Полтавського театру під керівництвом І. Котляревського, який допоміг викупити Щ. з кріпацтва у графині Волькенштейн. У 1819 були поставлені на полтавській сцені “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, в яких Щ. створив вражаючі своєю правдивістю художні образи виборного Макогоненка і селянина Михайла Чупруна. Актор зумів виявити глибокі знання життя і побуту українського народу, на яких будував образи своїх героїв. Пізніше “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник” з великим успіхом ішли на сцені Малого театру в Москві та Александринського театру в Петербурзі. Щ. переніс на російську сцену справжню українську народність, з усім її гумором та комізмом. Мандруючи по Україні, трупа ознайомлювала глядачів багатьох міст з кращими творами української та світової драматургії. 21.1.1821 у Харкові вперше поставлено “Наталку Полтавку”. В сезоні1821-22 Щ. виступав у Києві.
У1822 переїхав до Московського Малого театру, де працював сорок років і завершив розпочату ще в Україні реформу театрального мистецтва. Працюючи в Росії, актор не поривав своїх творчих зв'язків з Україною і українським театром. Твори І. Котляревського і Г. Квітки-Основ'яненка Щ. увів до діючого репертуару російського театру і не розлучався з ролями у них до кінця своєї творчості. Щ. користувався кожною нагодою, щоб побувати в Україні. Гастролював у Харкові (1829, 1842, 1845, 1850), Одесі (1837, 1845, 1846, 1850), Києві (1843), Миколаєві, Херсоні, Сімферополі (1846), Полтаві (1850). У1857 Щ. спеціально переїхав до Нижнього Новгорода, щоб зустріти Т. Шевченка, який повертався з заслання.
Щ. не обмежувався лише участю у виставах. Часто виступав перед акторами з бесідами про акторську і режисерську майстерність. Виробив свою систему праці над образом, що проповідувала нові засоби театральної виразності, які б виходили з життєвої правди і були зумовлені нею. Водночас Щ. радив, щоб актор ніколи не копіював життя, а прагнув до художнього узагальнення дійсності, всебічного розкриття на сцені внутрішнього її змісту. Він перший заклав основи “театру переживання”, перевтілення в сценічний образ. Щепкінський метод розкриття внутрішньої суті сценічного образу підхопили і розвинули його учні й послідовники (М. Кропивницький, М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський). Основні ролі: Виборний, Чупрун (“Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник” І. Котляревського), Шельменко (“Шельменко-денщик” Г. Квітки-Основ'яненка), городничий (“Ревізор” М. Гоголя), Симон (“Матрос” Соважа і Делур'є), Гарпагон, Арнольф (“Скупий”, “Школа жінок” Ж.-Б. Мольєра), Міллер (“Підступність і любов” Ф. Шіллера), Шейлок (“Венеціанський купець” У. Шекспіра), Барон (“Скупий рицар” О. Пушкіна) та ін. Іменем Щ. названі училище Малого театру та Сумський обласний музично-драматичний театр. У 1895 у м.Суджі відкрито пам'ятник актору.
М. Ерстенюк (Львів).
І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm
Щепкин и Пушкин
Щепкин Михаил Семенович (1788-1863), великий русский артист, один из основоположников реализма в русском театре. До 34-х лет М. С. Щепкин был крепостным графа С. Г. Волькенштейна. В его освобождении большую роль сыграл будущий декабрист С. Г. Волконский. В 1823 году, став уже известным актером провинциальной сцены, Щепкин был приглашен в труппу Малого театра, в которой оставался до конца жизни; много гастролировал по России.
Время знакомства Щепкина с Пушкиным не установлено. Достоверно, что после возвращения Пушкина из Михайловской ссылки (1826) они многократно встречались. Щепкин вспоминал: «Пушкин, который меня любил, приезжая в Москву, почти всегда останавливался у Нащокина, и я, как человек и Нащокину знакомый, редкий день не бывал у них».
Пушкин высоко ценил Щепкина не только как актера, но и как талантливого рассказчика. Он настойчиво побуждал его взяться за перо. В последний свой приезд в Москву он подарил Щепкину тетрадь и своей рукой написал название, дату и первые строки будущих рассказов-воспоминаний актера.
Использованы материалы кн.: Пушкин А.С. Сочинения в 5 т. М., ИД Синергия, 1999.
Щепкин Михаил Семенович (16.11.1788-11.08.1863), выдающийся русский актер, основоположник реализма в русском сценическом искусстве. Родился в семье крепостного. С 1800 участвовал в любительских спектаклях. С 1801 обучался в Курском губернском училище, в 1805 с успехом выступал в местном театре и стал профессиональным актером. В 1816 входил в харьковскую труппу, а в 1818 основал с группой ведущих актеров “вольный театр” в Полтаве, после закрытия которого, в 1822, переехал в Тулу. В 1822 Щепкин получил вольную от своего барина.
В сентябре 1822 Щепкин дебютировал в Москве, а в марте 1823 зачислен в труппу Московского (с 1824 Малого) театра. Находился в дружеских отношениях с А. С. Пушкиным, Н. В. Гоголем, С. Т. Аксаковым, В. Г. Белинским, А. И. Герценом, Н. А. Некрасовым, Т. Г. Шевченко, которые оказали огромное влияние на формирование его эстетических и художественных позиций. Щепкин был участником первых постановок пьес А. С. Грибоедова, Н.В. Гоголя, А.С. Пушкина, И.С. Тургенева, Н.В. Сухово-Кобылина. В конце жизни его репертуар пополнился пьесами Тургенева, Островского, Сухово-Кобылина, а также зарубежных классиков (Мольера, Шекспира). Щепкин часто выступал в Петербурге (в Александрийском театре), много гастролировал в провинции. Автор ценных воспоминаний.
В. А. Федоров
Щепкин Михаил Семенович (1788, с. Красное Курской губ. - 1863, Ялта) - актер. Род. в семье крепостного, управляющего графским имением. Отец смог отдать Щепкин в уч-ще в уездном г. Судже. Здесь учениками была поставлена комедия А.П. Сумарокова "Вздорщица". Сыгранная Щепкиным роль в этом спектакле в февр. 1800 повлияла на всю его жизнь ("Мне было так хорошо, так весело, что и сказать нельзя"). В 1801 - 1803 обучался в Курском губернском уч-ще и играл в графском домашнем театре. С 1805 совмещал обязанности секретаря графа с профессиональной артистической деятельностью. В 1818 вместе с группой актеров основал в Полтаве "вольный театр". Сыграв множество ролей на провинциальной сцене, он был выкуплен из крепостной неволи после проведенной подписки "в награду таланта актера". Щепкин смог уехать в Москву, где в 1823 был зачислен в труппу Моск. (Малого) театра. По мнению современников, Щепкин представлял собой живую энциклопедию русской жизни, в мастерстве передачи к-рой не имел себе равных. Реформатор актерского мастерства, добивавшийся перевоплощения в сценический образ, оказавший огромное влияние на становление и развитие реалистического театрального искусства, Щепкин был дружен с А.С.Пушкиным, Н.В. Гоголем, В. Г. Белинским, А. И. Герценом л др. По настоянию А. С. Пушкина, написавшего заголовок и первую фразу, Щепкиным были созданы интересные воспоминания. Человек своего времени, он не принял пьесы А.Н. Островского "Гроза" и отговаривал А.И. Герцена заниматься политикой; не создал законченных трудов по проблемам сценического искусства, но после его смерти А.И. Герцен написал: ."...он был великий артист, артист по призванию и по труду. Он создал правду на русской сцене, он первый стал нетеатрален на театре".
Использованы материалы кн.: Шикман А.П. Деятели
отечественной истории. Биографический справочник. Москва, 1997 г.