Бахчисарай: Ханський палац (original) (raw)

Їх тут більше десяти, і Фонтан Сліз - дааалеко не самий шикарний. Але найбільше туристів саме біля нього. Бренд.

Фонтан Сліз було створено бахчисарайським майстром Омером в 1764 р. за наказом Крим Гірей хана і встановлено в мавзолеї його наложниці Діляри-Бікеч. В подвір'я між диваном і малою мечеттю фонтан було перенесено в 1784 р. В 1820 р. його побачив О.Пушкін - і створив поему "Бахчисарайський фонтан".

"Фонтан створено під впливом філософії суфізму. В його орнаментах закодована інформація діалектичного характеру" - твердить напис на табличці поблизу фонтану.

Художній музей при Бахчисарайському державному історико-культурному заповіднику було відкрито 8 липня 1996 р. Він розмістився в п'яти залах колишнього будинку наглядача палацу, перебудованого в 1820 р. за проектом архітектора Колодіна.

Музейна колекція формувалася в 1940-50-х роках зі збірок Бахчисарайського палацу, музеїв Москви, Києва, Ленінграда, Алупки, Сімферополя, Севастополя.

В музеї представлені роботи відомих майстів ХІХ-ХХ ст.: Ф. Рокотова, Д.Левицького та його учнів, С.Щукіна, В.Тімма та інших. Колекція поповнюється творами сучасних кримських художників: П.Чистіліна, В.Хорішко, С.Пустовойта, Р.Нетовкіна, З.Трасінової, Н.Семикіна та інших.

Перший зал відданий портретному живопису XVIII-ХІХ ст. Там одні російські царі висять на стінах, що дещо неприємно бачити в Україні. Далі - два зали, присвячених зображенням Бахчисарая: спочатку в ХІХ ст., а потім і в ХХ-му. В четвертому залі експонуеться стара порцеляна, а п'ятий відданий для тимчасових експозицій.

Мала палацова мечеть зведена в традиціях базилікальної сакральної архітектури. Розташована вона поруч з Фонтаном Сліз. В 1991 р. під час реставраційних робіт (реставратор П.Я.Редько) було віднайдено фрагменти фресок XVI ст. Над взодом до мечеті зберігся напис:

"Селяміт Гірей хан, син Хаджі Селім Гіірей хана, рік 1741".

Гарем - чи не найголовніша туристична "замануха". Це чи не заради нього людий ідуть оглядати зали музею. Не знаю, що вони розраховують побачити, але бачать невеликий зал з диванами, килимами та ширмою. Харам, "заборонене", колись і справді був не для чужих очей. Тепер віддувається за всю свою історію.

Можливо, в цих кімнатах в XVIII ст. мешкала старша дружина або матір хана. В головний корпус палацу звідси колись вела галерея. Багато що змінилося в 1820-1830-х роках, коли підкерівництвом архітектора Колодіна провелася реставрація комплексу.

Вхід на територію комплексу - безкоштовний. А хочете побачити відділи музею та скромний фонтан сліз з бюстиком О.Пушкіна - викладуйте 20 гривень. І жодні журналістські "корочки" на касирку не діють. Ох, дорого... А що робити?:) Туристів, до речі - маса.