Не бійтеся. Не варто.   Де це: поблизу міста Кутна Гора, в селищі Седлець (Sedlec). Відкрито: влітку з 8.00 до 18.00, в зимовий період з 9.00 до 17.00 з перервою на обід з 12.00 до 13.00. Вартість: збирали з нас по 40 крон, але мені чомусь здалося, що самостійно білет можна було купити за 30 крон. Не хвилюйтеся, якщо ви їдете в Чехію з групою автобусом, сюди вас неодмінно привезуть. Всіх привозять.   Седлецький Оссуарій (вчимо слово: оссуаріями називаються не лише глиняні чи там кам'яні посудини, в яких зороастрійці зберігали кості померлих, а й приміщення, в яких ці кістки зібрані докупи) - так от, Седлецький оссуарій, він же Костниця, - місце для туристів культове. Часом навіть здається, що добра чверть візитерів до Чехії їде сюди саме заради цього художнього зібрання кісток. Всі екскурсоводи з півгодини готують групи (які переважно складаються з молодих жінок) до цієї події - мовляв, ви не бійтеся, стане погано - вийдете, але хоч раз в житті таке побачити варто. Жінки охають і ахають, кажуть, що нізащо туди не відправляться - а потім так рішуче біжуть до наповненого кістками підвалу, неначе повернулися в рідну хату. І не виходить дихати ніхто. Ну бо справді не страшно - раз, дуже естетично - два. Для скульптур і декору приміщень використовують камінь, мармур, дерево - а можна, виявляється, ще й кістки.  Унікальність цієї каплички на цвинтарі костелу Всіх Святих (Hřbitovní kostel Všech Svatých) не лише в кількості людських скелетів. Їх тут 40 000. Чимало, так, але оссуарії - поширене явище і в Польщі, і в Чехії, їх є багато. Але саме цей користується підвищеним туристським попитом - бо тут черепи і кості не простто складені до купи, тут з них виготовлені герби, люстри, прикраси на стінах та стелі. Ще в далекому 1278 р. богемський король Отакар ІІ відправив абата цистеріанського кляштора з Седлеця Андржея в Святу землю. Тоді хрестові походи були якраз в... еее... моді. Аббат з мандрівки привіз з собою трохи землі з Голгофи - і розсипав її на місцевому цвинтарі. Про це дізналися - і скоро Седлецьке кладовище стало популярним і престижним місцем для захоронень для шляхтичів Центральної Європи. Тут теж, виявляється, є своя мода. Далі були гусистські війни та пандемія чуми в середині XIV ст. (і Феодосія тут ні до чого!). Цвинтар був переповнений. Його значно розширили.  Близько 1400 р. в центрі кладовища звели готичний храм зі склепінчастим верхнім ярусом та нижньою каплицею, яку можна було використовувати як оссуарій для захоронених в загальних могилах - та й не лише для них. Цвинтарю потрібні були місця, а де ж їх взяти? От і... За легендою, з 1511 р. скелети викопував з землі та переносив до каплиці напівсліпий монах-цистеріанець. Між 1703 та 1710 рр. каплицю перебудували в барочному стилі за проектом чеського архітектора Яна Сантана Айхеля (Jan Santini Aichel). В 1870 р. різчик по дереву Франтішек Рінт (František Rint) на прохання сімейства Шварценбергів привів кості до порядку, склавши їх в чотири піраміди в кутках оссуарія, а також виготовивши з них прикраси та люстру, яка складається з всіх кісток, які є в людському тілі. З кісток були зроблені й герб Шварценбергів та підпис Майстра Рінта неподалік від входу. В 1970 р. про костницю було знято 10-хвилинний документальний фільм (режисер Ян Шванкмайєр) - та уряд не дозволив випустити його на екран. Тут також відбувається дія роману "Чорний ангел" Джона Конноллі. В костниці. Такий вид бачили не всі: з верхньої каплиці - на оссуарій. Герб Шварценбергів.    Розп'яття з кісток. Вхід в костницю. Прикраси з колишніх людей.    А зовні все так мило. Флюгер. Верхня каплиця. За цвинтарною стіною - розкішна барокова фігура. Вівтар костниці.     |
Кутна Гора, Костниця - Kostnice, Sedlec 
Де це: поблизу міста Кутна Гора, в селищі Седлець (Sedlec). Відкрито: влітку з 8.00 до 18.00, в зимовий період з 9.00 до 17.00 з перервою на обід з 12.00 до 13.00. Вартість: збирали з нас по 40 крон, але мені чомусь здалося, що самостійно білет можна було купити за 30 крон. Не хвилюйтеся, якщо ви їдете в Чехію з групою автобусом, сюди вас неодмінно привезуть. Всіх привозять. 
Седлецький Оссуарій (вчимо слово: оссуаріями називаються не лише глиняні чи там кам'яні посудини, в яких зороастрійці зберігали кості померлих, а й приміщення, в яких ці кістки зібрані докупи) - так от, Седлецький оссуарій, він же Костниця, - місце для туристів культове. Часом навіть здається, що добра чверть візитерів до Чехії їде сюди саме заради цього художнього зібрання кісток. Всі екскурсоводи з півгодини готують групи (які переважно складаються з молодих жінок) до цієї події - мовляв, ви не бійтеся, стане погано - вийдете, але хоч раз в житті таке побачити варто. Жінки охають і ахають, кажуть, що нізащо туди не відправляться - а потім так рішуче біжуть до наповненого кістками підвалу, неначе повернулися в рідну хату. І не виходить дихати ніхто. Ну бо справді не страшно - раз, дуже естетично - два. Для скульптур і декору приміщень використовують камінь, мармур, дерево - а можна, виявляється, ще й кістки.
Унікальність цієї каплички на цвинтарі костелу Всіх Святих (Hřbitovní kostel Všech Svatých) не лише в кількості людських скелетів. Їх тут 40 000. Чимало, так, але оссуарії - поширене явище і в Польщі, і в Чехії, їх є багато. Але саме цей користується підвищеним туристським попитом - бо тут черепи і кості не простто складені до купи, тут з них виготовлені герби, люстри, прикраси на стінах та стелі. Ще в далекому 1278 р. богемський король Отакар ІІ відправив абата цистеріанського кляштора з Седлеця Андржея в Святу землю. Тоді хрестові походи були якраз в... еее... моді. Аббат з мандрівки привіз з собою трохи землі з Голгофи - і розсипав її на місцевому цвинтарі. Про це дізналися - і скоро Седлецьке кладовище стало популярним і престижним місцем для захоронень для шляхтичів Центральної Європи. Тут теж, виявляється, є своя мода. Далі були гусистські війни та пандемія чуми в середині XIV ст. (і Феодосія тут ні до чого!). Цвинтар був переповнений. Його значно розширили. 
Близько 1400 р. в центрі кладовища звели готичний храм зі склепінчастим верхнім ярусом та нижньою каплицею, яку можна було використовувати як оссуарій для захоронених в загальних могилах - та й не лише для них. Цвинтарю потрібні були місця, а де ж їх взяти? От і... За легендою, з 1511 р. скелети викопував з землі та переносив до каплиці напівсліпий монах-цистеріанець. Між 1703 та 1710 рр. каплицю перебудували в барочному стилі за проектом чеського архітектора Яна Сантана Айхеля (Jan Santini Aichel). В 1870 р. різчик по дереву Франтішек Рінт (František Rint) на прохання сімейства Шварценбергів привів кості до порядку, склавши їх в чотири піраміди в кутках оссуарія, а також виготовивши з них прикраси та люстру, яка складається з всіх кісток, які є в людському тілі. З кісток були зроблені й герб Шварценбергів та підпис Майстра Рінта неподалік від входу. В 1970 р. про костницю було знято 10-хвилинний документальний фільм (режисер Ян Шванкмайєр) - та уряд не дозволив випустити його на екран. Тут також відбувається дія роману "Чорний ангел" Джона Конноллі. 
Розп'яття з кісток. Вхід в костницю. Прикраси з колишніх людей.
А зовні все так мило. Флюгер. Верхня каплиця. За цвинтарною стіною - розкішна барокова фігура. Вівтар костниці.
