Василь ГАЛАЙБА ФОТОСПОМИН шаблон (original) (raw)

Вельмишановний читачу!

Перед Вами - трохи незвичне видання. Це - фотоальбом світлин, на яких києвознавець Василь Галайба протягом десятиріччя фіксував київську забудову другої половини ХІХ - ХХ століть. Але це не лише фотоальбом у звичному для цього жанру смислі. Це видання - своєрідний мартиролог, в якому зафіксовано те, чого вже немає на київських вулицях і площах, це - наочне свідоцтво розвитку міста протягом останніх півтора століття. Тому і назва її - "Фотоспомин".

Видання має на меті показати зафіксований аматорським фотооб'єктивом невблаганний плин часу з розмаїттям його ідеологічних та стилістичних коливань, зафіксувати, яким був Київ, котрого вже нема, зафіксувати процес зміни Києва від вчорашньої доби до сьогодення.

Адже сучасна архітектура Києва - не просто наслідок намагання створити нові споруди та ансамблі, вона являє собою складний процес аналізу, осмислення та переосмислення накопиченого століттями досвіду і реальних потреб містобудівного та архітектурно-планувального розвитку рідного міста, дослідження "духу місця" (genius loci) кожної вулиці та площі. Саме поєднання ретроспективного та перспективного є цілющим джерелом розвитку архітектури. І оскільки саме таким є процес розвитку європейських міст, не можна нехтувати цим, не ризикуючи збочити зі шляху загальносвітового архітектурного процесу.

Це видання не є констатацією того, "якої спадщини ми зрікаємося", не є актом духовного знущання над минувшиною стародавнього міста, як це може здатись декому з читачів. Навпаки, воно розкриває коріння сучасної архітектури, джерело, з якого ми, архітектори нового Києва, почерпуємо творчу наснагу, те, до чого треба звертати свій погляд, щоб творити у багатовіковому, але одвічно молодому Києві справжні твори, гідні нашої епохи. Оскільки архітектура - не просто мистецтво будувати, а особлива форма організації повсякденного людського буття, процес пізнання та перетворення суспільством середовища життєдіяльності людини відповідно до її матеріальних і духовних потреб.

Фіксуючи певний історичний проміжок існування архітектурних форм, що, відійшовши у вічність, поступилися місцем новим формам, котрі більше відповідають людській потребі, це видання уявляється важливим і з точки зору семіотичної: як киянин, зводячи той чи інший будинок, розумів і моделював своє середовище, яким саме чином це було відбито в архітектурній формі, якими були масштаб та розпланувальна організація тієї чи тієї історично складеної вулиці.

Вважаю, що збереження історично складеного духу життєдіяльного довкілля людини є першочерговим завданням архітектурної практики кінця ХХ століття. Ця книга виходить наприкінці його останнього року. І ми повинні замислюватись, яким стане наше місто - сучасний діловий та адміністративний центр, справжня столиця європейської держави - в близькому майбутньому і як за допомогою містобудівних рішень зробити його затишним домом для киян. То ж нехай це видання про Київ, яке розпочинає ХХІ століття, зафіксує нашу шану до попереднього віку. З низьким укліном згадуємо ми відомих і невідомих майстрів, котрі сформували середовище, в якому, памятаючи київську традицію, ми маємо разом з Вами, дорогий читачу, працювати, щоб наше місто стало кращим містом у світі.

Сергiй БАБУШКIН головний архітектор Києва заслужений архітектор України професор Міжнародної академії архітектури