ПРИЙОМИ МАНІПУЛЮВАННЯ СВІДОМІСТЮ ЛЮДЕЙ ЧЕРЕЗ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (original) (raw)

Modern Information Technologies in the Sphere of Security and Defence №1(1 )/2008

В статье раскрыты приемы манипулирования сознанием человека
через средства массовой информации.

In the article the ways of manipulation of man's consciousness via mass media are described.

Сучасні засоби масової інформації (ЗМІ) повністю контролюють
розповсюдження інформації, яка визначає наші уявлення, установки,
а зрештою і нашу поведінку. Мас-медіа не тільки інформують,
розважають і висвітлюють.Вони володіють маніпулятивно-управлінським потенціалом, змінюючи наші установки, моделі

поведінки та сприйняття дійсності. Формуючи у такий спосіб
нові, часто відірвані від життя, міфи і стереотипи, ЗМІ створюють
свою ре­альність. Оскільки така реальність одно­часно сприймається
мільйонами чи навіть мільярдами споживачів, саме вона стає та­кою,

що заслуговує на довіру [1].

Мета статті: проаналізувати прийоми маніпулювання свідомістю
людей через засоби масової інформації. Завдання статті: розглянути

причини й методи "війни компроматів"; описати сутність способів
мані­пуляції масовою свідомістю через ЗМІ.

Навмисно фабрикуючи повідомлення, що спотворюють реальну
соціальну дійсність, ЗМІ, без сумніву, намагаються маніпулю­вати
масовою свідомістю.

Способів маніпуляції багато, але абсолютно очевидно, що головним
є контроль на всіх рівнях над інформаційним апаратом і апаратом
формування ідей. Це гарантується дією простого правила ринкової
економіки. Володіти і управляти засобами масової інформації, як
і всіма іншими видами власності, можуть лише ті, вчиїх руках капітал.
Радіо і телекомпанії, газети, журнали, видавництва належать
конкретним корпораціям і конгломератам. Тому апарат завжди
готовий до активної участі в маніпулятивному процесі.

Саме тому і ведеться в ЗМІ "війна компроматів". Якщо ретельно
проаналізувати їх приналежність, то стає ясним, чому раптом
відбувається просочування інформації з правоохоронних органів
і спецслужб [2].

Все більшої актуальності набуває питання використання ЗМІ в
передвиборних кампаніях. Невипадково учасники передвиборного
марафону сподіваються на ЗМІ як на чудодійний засіб, що гарантує
перемогу і використовують усі можливі засоби, щоб зробити ЗМІ
слухняним інструментом політиків.

ТЕХНОЛОГИИ МАНИПУЛЯЦИИ ЧЕЛОВЕКОМ И ОБЩЕСТВЕННЫМ МНЕНИЕМ (СОЗНАНИЕМ).

Данный фильм является ремейком документального фильма "Я и другие" режиссёра Феликса Соболева, снятого в 1971 году в СССР. Прошло почти 40 лет, а люди не изменились.

Толпа живет своей жизнью, движется как единый организм. Каждый из нас думает. что толпа это другие - тем, кем можно управлять. Самое сложное это понять, что мы тоже часть толпы, часть общества. Нами тоже манипулируют: реклама, технологии, пиар. Но никто ни может управлять человеком без его согласия. Мы сами выбираем, и часто принимаем чужое мнение за свое. Даже если это мнение совершенно абсурдно.

Год выпуска: 2010

Страна: Россия

Жанр: Психология, научно-популярный

Режиссер: Всеволод Бродский

Що таке "маніпуляція свідомістю під час ви­борчих кампаній"?
Коротко, це — система засобів ідеологічного і духовно-
психологічно­го впливу на свідомість виборців з метою
от­римання їх підтримки, за умов приховування справжньої

мети та намірів.

Одним із потужних засобів впливу на виборців є телебачення.
Недаремно сучасні вибори називають телевиборами.

Часто від роботи на телебаченні залежить результат виборів.

Ефективним засобом інформаційного впливу на виборців після
телебачення є радіо.

Радіоматеріали направлені на пенсіонерів, домогосподарок та
представників професій, які під час роботи не вимикають радіо.

Для багатьох верств населення джерелом інформації все ще
залишаються газети. Останнім часом у передвиборній гонці
почали широко використовувати рекламні газети.

З розвитком таких телекомунікаційних си­стем, як Інтернет і
загальною доступністю населення до них стало простішим
впроваджен­ня технологій маніпулювання свідомістю і поведінкою

людей на міждержавному рівні.

Анонімний авторитет. Цей прийом вве­дення в оману відноситься
до так званої "сірої пропаганди". Давно доведено, що од­ним з
ефективних методів впливу є звернення до авторитету. Авторитет, до

якого звертаються, може бути релігійною чи вагомою політичною
фігурою, діячем науки тощо. Ім'я авторитету не повідомляється.

При цьому для більшої переконливості мо­жуть цитуватися документи,
оцінки експертів, звіти свідків та інші матеріали.

Приклади: "Вчені встановили...", "Доктори рекомендують...", "Джерело
з президентсь­кого оточення повідомляє...". Які вчені? Які доктори?

Яке джерело? Інформація, що повідомляється таким чином, в більшості

ви­падків є брехнею. Посилання на неіснуючий авторитет додають їй

солідності й ваги в очах пересічних громадян. При цьому джерело не

ідентифіковане і відповідальності за помил­кове повідомлення

журналісти не несуть.

Буденна розповідь. Якщо потрібно "при­вчити" людей до насильства,
крові, вбивств, усякого роду лиходійств, то щодня в ЗМІ
повідомляється про найтяжчі з них. Через декілька тижнів такої
обробки населення перестає реагувати на найжахливіші злочини
і масові вбивства, що відбуваються в сус­пільстві. (Наступає

психологічний ефект звикання).

Такий прийом дозволяє ЗМІ зберегти ілюзію об'єктивного висвітлення
подій, але, в той же час, девальвує значимість того, що відбулося,
створює у масової аудиторії уявлення про дану подію як про щось
мало­значне, що не потребує особливої уваги і, тим більше, суспільної

оцінки.

Голодовка. Ефективний прийом емоцій­ного впливу на електорат і
психологічного тиску на владу. Підбирається група добре оплачуваних
молодих людей з міцним здо­ров'ям, які, нічим не ризикуючи,
організу­ють "курс лікувального голодування" в якому-небудь
публічному місці.Навкруг цього ЗМІ здіймають неймовірний шум.

Постійно звучать звинувачення в нелюдя­ності режиму, організації
або конкретної особи. Власті вимушені реагувати на вимо­ги, що

висуваються "борцями".

Тримай злодія. Цей прийом використо­вується для дискредитації,
коли винні, відчуваючипровал, першими піднімають крик і
направляють гнів народу в інший бік.

Цим прийомом часто користуються так звані "правозахисники",
завданням яких є дезорганізація громадськості. Набридлива похвала.
Використовується для боротьби з опонентом, безперервно доречно

вихваляючи його і недоречно пока­зуючи незвичайні здібності,
постійно тримаючи на слуху його ім'я, явно перебіль­шуючи його
здібності. Дуже швидко це всім набридає і одне ім'я цієї людини

викликає роздратування. Авторів такого заходу важко викрити в
навмисній дискредитації, ос­кільки формально вони докладають
зусил­ля тільки для похвали.

Під час виборів метод нерідко застосо­вується для створення
"інформаційного шуму", коли за потоком другорядних по­відомлень
потрібно приховати якусь важ­ливу подію чи проблему.

Емоційний резонанс. Спосіб створення у широкої аудиторії певного
настрою з одночасною передачею їм пропагандистської інформації.

Він дозволяє зняти психологічний захист, який на розумовому рівні
вибу­довує людина, свідомо намагаючись захиститися від

пропагандистського або рекламного "промивання мозку". І якщо
пропагандистський вплив на людину відбу­вається на емоційному

рівні, поза її свідомим контролем, ніякі раціональні контрар­гументи

в цьому випадку не спрацьовують.

Ефект бумеранга. Це ті граблі, на які ре­гулярно наступають
можновладні угруповання. При організації тотального цькуван­ня свого

опонента, вони "забивають" його до такої міри, що в результаті він

починає викликати жалість і симпатію у широкої аудиторії. Те ж саме
трапляється, коли влада вирішує боротися з поширеними в суспільстві
негативними чутками — довіра до чуток тільки підсилюється.

Ефект бумеранга може мати і протилеж­ну дію. Так, перенасиченість
ефіру рекламою того або іншого кандидата починає ви­кликати

роздратування аудиторії.

Ефект ореолу. Базується на підступній психологічній властивості
— людській схильності мислити . Складається з двох поширених
стереотипів-помилок.

1. "Поряд — значить разом". Знаходжен­ня поряд зі знаменитою або
високопоставленою людиною дещо підвищує статус у очах
оточуючих. Невипадково ті, хто відо­бражений на фото поряд з
"великими людьми", із задоволенням демонструє ці фотографії

всім друзям і знайомим. Мов­ляв, я з ними на короткій нозі.

2. Другий стереотип полягає в тому, що людину, яка досягла вагомих
успіхів в конкретній області, вважають здатною на більше і в інших
справах. Численні факти доводять, що це всього лише поширена

помил­ка. Є безліч прикладів, коли люди, які блискуче роблять одну
справу, в усьому іншо­му виявляються абсолютно безпорадними.

Ця нехитра думка всіляко замовчується ими ЗМІ, які влаштовують
пропагандистську істерію на честь чергового "рятівника вітчизни".

Ефект присутності. Прийом був введе­ний в практику нацистською
пропагандою.

Включає низку трюків, які імітують ре­альність, їх використовують при
"репортажах з місця бою" та в кримінальній хроніці, фабрикуючи
заднім числом зйомку "реального" затримання бандитів чи

автокатаст­рофи. Ілюзію "бойової обстановки" створюють, наприклад,
різкими рухами камери та порушенням її фокусу. При цьому все

виглядає так, ніби оператор в страшному хви­люванні, під вогнем
знімає реальність.

Ілюзія достовірності надає сильного емо­ційного впливу і створює
відчуття автен­тичності подій, ніхто не підозрює, що це лише дешевий
трюк.

Інформаційна блокада.

Лишити против­ника можливості публічно розкрити свою позицію
— одне з головних завдань пропа­гандистської війни.

Інформаційна блокада завжди тісно по­в'язана з інформаційним
домінуванням. До них вдаються як під час збройного кон­флікту, так і
за мирного часу (під час виборів). Заангажовані ЗМІ створюють

інфор­маційний ажіотаж тільки навкруги свого кандидата. При цьому
його опонент повні­стю позбавляється можливості розкрити в ЗМІ

свою позицію та дати відповідь на ви­пади в свою адресу.

Використання медіаторів. Дана техніка ґрунтується на двох
постулатах. По-перше, встановлено, що більшого ефекту на
фор­мування думки зякого-небудь питання у "середньостатистичної

людини" досягають не масовані пропагандистські кампанії в ЗМІ,

а міфи, чутки і плітки,які циркулю­ють в суспільстві. Другий постулат

витікає з першого: ефективний інформаційний вплив на людину

здійснюється не безпосе­редньо від засобів масової комунікації, а через
значущих для неї, знайомих їй авто­ритетних людей ("лідерів думки")
— трансляторів думок і чуток.

Сьогодні газети, журнали і телепередачі під прикриттям
розповсюдження новин повністю присвячені створенню і
розповсю­дженню правдоподібних чуток.

Класифікатори, по суті, є словами-приправами для будь-якого
інформаційного повідомлення. По-перше, це слова і поєд­нання,

корисні для опису власної "позитивної і конструктивної позиції".
По-друге, це "контрастуючі слова" для того, щоб охарактеризувати

опонента в негативному ключі.

Типовий варіант повідомлення в новинах: "акція проводиться на
гроші",., (Б. Березовського; іноземних спецслужб...); "метою акції є"...
(дестабілізація ситуації; створення негативного іміджу держави...);
"державні органи"... (пропонують вирішити питання цивілізованим
способом; демонстру­ють готовність до діалогу...); "прості громадяни"...
(засуджують дій правоохоронних органів; схвалюють дії глави
держави...).

Коментарі. Повідомлення про факт су­проводжується інтерпретацією
коментатора, який пропонує читачеві або глядачеві декілька варіантів

пояснення. Від спритності коментатора залежить можливість зробити необхідний варіант найбільш прав­доподібним.

Для цього зазвичай використовується декілька додаткових прийомів.

По-перше, включення в пропагандист­ські матеріали так званих
"двосторонніх повідомлень",які ніби випереджають аргу­менти
опонента і при умілій їх критиці сприяють створенню певного

імунітету проти них.

По-друге, дозуються позитивні і негативні елементи. Для того, щоб
позитивна оцінка виглядала більш правдоподібною, до характеристики

описуваної точки зору додається небагато критики.

По-третє, здійснюється підбір фактів по­силення або ослаблення
висловлювань. Висновки не входять у текст наведених по­відомлень,
їх повинні зробити ті, для кого призначена інформація.

По-четверте, відбувається оперування порівняльними матеріалами для
посилення важливості, демонстрації тенденцій і мас­штабності подій.

Констатація факту. Бажаний стан речей подається ЗМІ як факт, що
відбувся. Прийом використовується для створення відповідних
настроїв у суспільстві. Розрахунок на те, що більшість людей мислить
стерео­типами: "Диму без вогню не буває", "Раз про це всі говорять
— значить так воно і є".

У людини штучно створюється відчуття себе в меншості. В результаті
вона стає без­ініціативною, віддаючи пріоритет тому, кого вона вважає
представником "біль­шості".

Такого роду пропаганда зазвичай пода­ється під виглядом новин або
результатів соціологічних досліджень, впроваджуючи при цьому
звичайну дезінформацію.

Помилкова аналогія. Звичним для біль­шості людей стилем мислення
є той стиль, який використовує логічні зв'язки "причи­на — слідство".

Логічний зв'язок "конкрет­на причина — конкретний наслідок", який
мав місце коли-небудь, ми схильні екстраполювати і на інші об'єкти,

що не мають нія­кого відношення до цього — тут і криється каверза.
Приклад: диверсія проти логіки — у всіх посиланнях на Захід.

Постійно повто­рювалося: "Британська імперія розпала­ся — значить,

і СРСР повинен був розпастися!". І ніяких обґрунтувань подібності.

І чому порівняння з Британською імперією, а не з Китаєм і не з США?
З тези про законо­мірність розпаду СРСР неминуче випливає, що і
Російська Федерація повинна розпастися — адже вона точно така ж
імперія, яким був СРСР.

Зворотний зв'язок. Сучасними ЗМІ ши­роко практикуються способи
"зворотного зв'язку"в різних формах: дзвінки в студію під час прямого ефіру, вибір по телефону варіанта відповіді напоставлене питання тощо.
Подібний "макіяж" покликаний створити у масової аудиторії ілюзію
участі в інформаційному процесі.

Псевдосоціологічні опитування (коли під час ефіру глядачі голосують
по телефону) частіше за все є лише способом формуван­ня громадської
думки, а не його реальним віддзеркаленням, тобто різновидом
звичай­ної пропагандистської маніпуляції. Питання

формулюються так, щоб створити в ау­диторії "правильний погляд"

на ту чи іншу проблему. Вони спрямовують хід наших роздумів в

конкретному напрямі. "Ніколи не задавайте питання, на яке не можна
от­римати ту відповідь, яка вам потрібна", — головний принцип
подібних опитів.

Різновидом зворотного зв'язку є різнома­нітні варіанти спілкування
високопоставле­них персон з "простим народом".

Відповідні телепрограми організуються таким чином, ніби глава
держави (або інша високопоставлена персона) спонтанно відповідає

на питання, задані громадянами по телефону або через Інтернет.
Кращий експромт — це раніше підготовлений експромт. Ця стара
приказка згадується сама по собі, коли спостерігаєш, як черговий

Гарант Конституції з недосяжною для простих смертних жвавістю і
зв'язністю мови дуже вдало відповідає на декілька десятків досить
непростих питань, що поступають за короткий час. Насправді він дає відповіді, що заздалегідь ретельно підготовлені його командою.

Обхід з флангу. Полягає в дозованій передачі достовірних відомостей,
точність яких наперед відома слухачам або читачам і може бути легко
ними перевірена. До категорії такої "переконливої інформації"
відносяться, фактичні дані, наприклад, імена, назви вулиць, інші деталі,
що є достовір­ними і в які "упаковуються" пропагандист­ські
повідомлення.

Відволікання уваги. Для будь-якого виду маніпуляції важливим
завданням є придушення психологічного опору людини навію­ванню.
Тому будь-яка пропаганда повинна бути комбінацією розважального,
інформа­ційного і переконливого компонентів. Виключно сильним

відволікаючим впли­вом володіють безпрецедентні події {вбив­

ства, катастрофи, терористичні акти, гучні скандали). Під їх
прикриттям політи­ки зазвичай поспішають провернути всі темні
справи.

До техніки відволікання уваги відносять­ся також передвиборні
концерти і всілякі народні гуляння, під час яких естрадні зірки кричать

зі сцени: "Голосуй або програєш!", "Батьківщина в небезпеці!", "За­хистимо Україну від НАТО!", — отри­муючи за це американські долари.

Засоби масової інформації стали голов­ним інструментом для
розповсюдження повідомлень, що впливають на суспільну свідомість.
Вони фактично контролюють всю нашу культуру, пропускаючи її

через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси
культурних явищ і додають їм особливу вагу, підвищують цінність
однієї ідеї, знецінюють іншу, поляризують

таким чином усе поле культури. Те, що не потрапило в канали масової комунікації, у наш час майже не має впливу на розвиток суспільства [4].

Таким чином, сучасна людина у сучасно­му суспільстві при
інтенсивному розвитку систем масової комунікації без відповідної
підготовки та набуття знань не може повністю звільнитися від

Ю. Михальчишин, "Спротив маніпулюванню свідомістю мас"

1. Харрис Р. Психология массовых коммуника­ций. СПб.: Праймеврознак, 2002.

2. Доронин А,И. Разведывательное и контрразведывательное обеспе­чение финансово-хозяйственной деятельности пред­приятия. — Тула: Гриф и К', 2000.

3. Энциклопедия методов пропаганды (Как нас обрабатывают СМИ, по­

4. Моль А. Социодинамика культуры. — М.: Прогресс, 1973.