contr_infostore (original) (raw)
Олександра Левади
8 травня 2010 року в приміщенні інституту «Нова Демократія» о 16.00.
Ванди Василевської 7, оф.704 б Параджанов знімав фільми за сценаріями Левади, а Ступка і зараз часто згадує про роль Механторопа у його п’єсі «Фауст і смерть». Офіційні ж інстанції чомусь забули відзначити сторіччя від дня народження цього лауреата Шевченківської премії…
Давайте обговоримо цю книгу
Наприкінці минулого року виповнилося 100 років з дня народження видатного українського письменника – поета, драматурга і прозаїка, лауреата Шевченківської премії Олександра Левади. Худфонд, деякі колеги по перу нібито й збиралися відзначити цю подію (принаймні говорили про це), та епідемія грипу дала привід відкласти це на потім, а згодом «якось не до того» їм усім було. Були й інші причини. Головна з них, на нашу думку, та, що постать ця якось не дуже вписується у конформістських дух значної частини вітчизняного письменства.
Адже переважна більшість з них були активними членами КПРС, а потім дружно таврували свою партію, в той час як О.Левада до останнього свого дня (помер він 16 грудня 1995 р.) гордо заявляв, що він комуніст і намагався боротися за втілення в життя комуністичного світорозуміння своїми творами.
З деяким запізненням вдалося видати ювілейну збірку його творів на кошти Компартії України. Хоч наша вдячність за цю допомогу й дещо затьмарена тією безцеремонністю, з якою призначений компартією редактор обійшовся з статтями про письменника. Напевне, надто дорогий членам сучасної Компартії України образ «великого вождя всіх часів і народів», що вони визнали неприйнятною навіть згадку про те, що комуніст Левада насправді ненавидів Сталіна, хоч навіть вийшовши з сталінських тюрем, ні на мить не засумнівався в комуністичній ідеї. Не погодився редактор і на те, щоб люди дізналися, як травили старого письменника деякі нині здравствуючі літератори – нинішня компартія, мабуть, дуже не любить ні з ким сваритися.
І все ж за книжку спасибі. Спасибі й за те, що на твори самого Олександра Степановича у редактора не піднялася рука. Завдяки їй молоде покоління може познайомитися з таким шедевром, як «Фауст і смерть», зі сповненою ліризму і написаною на рідкість чудовою українською мовою «Повістю про ранній ранок», а також з статтями і памфлетами останніх років життя письменника.
Вони цікаві не тільки як живе свідчення буремних подій 90-х років (ці сторінки історії, як і більш давні, сьогодні теж намагаються переписати по-своєму). Працюючи над своїми творами, присвяченими історії нашої країни, Олександр Степанович дуже ретельно вивчав історичний матеріал – не за популярними переспівами, а звертаючись до архівних першоджерел. Тож поміщена у збірнику така його робота як «Національна самосвідомість і громадський обов’язок» – це професійно виконане дослідження цієї дуже важливої для нас і сьогодні теми, в якому на фундаменті цілком достовірних історичні фактів, робляться принципово важливі й досить повчальні узагальнення.
Про Б. Ступку та йгого роль Мехпнтропа у п’єсі «Фауст і смерть»