Anna Waranitsja - Academia.edu (original) (raw)

Uploads

Papers by Anna Waranitsja

Ogrody Nauk i Sztuk, 2020

Fach nauczyciela ludowego rozpatruje się w kontekście wymogów ruchu narodowego na tle zaostrzenia... more Fach nauczyciela ludowego rozpatruje się w kontekście wymogów ruchu narodowego na tle zaostrzenia stosunków polsko-ukraińskich w Galicji w drugiej połowie ХІХ i na początku ХХ w. Nauczyciele szkół ludowych, jako najniższe ogniwo warstwy inteligenckiej, zobowiązywali się do bycia działaczami ruchu narodowego i do wykonywania funkcji pośredników między szerokimi warstwami społeczeństwa a intelektualną elitą kraju. Te obowiązki często przeczyły zawodowej funkcji nauczyciela.

Впровадження загального шкільного обов'язку 14 травня 1869 р. було для Відня формою роботи над по... more Впровадження загального шкільного обов'язку 14 травня 1869 р. було для Відня формою роботи над попередніми помилками. Хоча ідея посадити за шкільні парти усіх дітей була не новою, вперше вона почала працювати. Це можна пояснити кількома чинниками, зокрема створенням ефективної виконавчої вертикалі та зацікавленням у реалізації освітнього проекту з боку місцевих еліт, які репрезентували національні рухи. Оскільки в Галичині конкурували два національні рухи – польський і український, – нові можливості швидко стали предметом дискусій. Гостроти суперечкам додавала й позиція євреїв, більшість яких виступали проти світської освіти. Однак на початку ХХ ст. до початкових шкіл ходило вже майже 90% усіх дітей віком 6–14 років. Львів став першим містом у Галичині, де вдалося впровадити шкільний примус. Першим кроком до налагодження шкільної мережі Львова стало створення в 1871 р. Окружної шкільної ради, яка мала відкривати і реорганізовувати народні школи, контролювати навчання і відвідування, складати проекти шкільного бюджету і представляти кандидатів на посади вчителів. Зусиллями Львівської окружної шкільної ради протягом 1871–1914 рр. у Львові вдалося створити 39 державних народних шкіл. Лише у школі ім. М. Шашкевича навчання проводилося українською мовою, в усіх інших – польською. З євреями Львова щодо початкової освіти вдалося знайти компроміс – дві формально польські школи – ім. Тадеуша Чацького та ім. Станіслава Конарського фактично належали євреям і функціонували за окремими статутами. Львівські школи були чотирикласними і розрахованими на шість років навчання. Уроки проводилися щодня, крім неділі, і тривали п'ять-шість годин на день. Учителем народної школи міг стати кожен, хто закінчував учительську семінарію. Львівська учительська семінарія вважалася найкращою в Галичині, тому професійний шлях багатьох учителів розпочинався власне у Львові, проте мало кому вдавалося залишитись у столиці на роботу. Працевлаштування у львівській школі було свого роду кар'єрним ростом, що пов'язано не тільки з престижем, але й з фінансовою вигодою – львівські вчителі заробляли вдвічі більше, ніж їхні колеги з периферії. Окрім цього, Львів був центром культурного життя, тож учителям із творчими амбіціями найлегше було шукати способів самореалізації саме тут. Ключові слова: Львів, освітній простір, народна школа, Окружна шкільна рада, шкільний обов'язок. Традиційно вважається, що найосвіченіші люди живуть у столиці. Львів другої половини ХІХ – початку ХХ століття є одним з найкращих підтверджень виправданості такої думки. Університет, гімназії, реальні та професійні школи – все це надавало місту значення навчального і наукового центру не тільки на рівні провінції, але й в межах усієї Габсбурзької монархії. Розвиток освітніх інституцій Львова в період автономії належить до числа добре

Професія народного вчителя розглядається в контексті вимог національного руху на тлі загострення ... more Професія народного вчителя розглядається в контексті вимог національного руху на тлі загострення польсько-українських суперечностей у Галичині другої половини ХІХ –початку ХХ ст. Народні вчителі як найнижча ланка інтелігенції, згідно з національним дискурсом, були зобов’язані зобов’язувалися діячами національного руху виконувати посередницькі функції між широкими суспільними верствами та інтелектуальною елітою. Ці обов’язки часто суперечили просвітницькій функції вчителя і змушували його шукати компроміс між національними та професійними вимогами. Вибір учителя на користь національних обов’язків часто ставав причиною конфліктів з шкільною адміністрацією та владою у провінції.

Anna Varanytsya, annavend@ukr.net Instytut Ukrainoznawstwa im. I. Krypiakiewicza NAN Ukrainy, Lwό... more Anna Varanytsya, annavend@ukr.net Instytut Ukrainoznawstwa im. I. Krypiakiewicza NAN Ukrainy, Lwόw ul. Kozelnycka 4. Polscy ukrainofile -ukraińscy polonofile w Galicji w drugiej połowie XIX i na początku XX wieku na przykładzie nauczycieli szkół ludowych Ojczyzna też, jako jedyna matka, podziałów nie cierpi, Wszyscyśmy synowie z jej żywota urodzeni -inszej mieć nie możemy. K. Abgarowicz, Rusini: szkice i obrazki, Kraków 1893, s. 3.

Стаття присвячена службовим зловживанням, дисциплінарним слідствам та санкціям у справах адвокат... more Стаття присвячена службовим зловживанням, дисциплінарним слідствам та санкціям у справах адвокатів Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Звіти Дисциплінарних комісій Державній прокуратурі дозволяють визначити головні типи дисциплінарних порушень, проаналізувати форми покарання та з’ясувати обставини, в яких адвокат переступав межі дозволеного у своїй професійній діяльності.

Стаття присвячена особливостям гендерного виховання у Східній Галичині другої половини ХІХ – поча... more Стаття присвячена особливостям гендерного виховання у Східній Галичині другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Основною проблемою у цей період стає виховання дівчат та хлопців у національному дусі, відповідно до вимог, які диктували національні рухи. Практична реалізація їх положень залежала від соціального статусу та національно-політичної орієнтації батьків. Впровадження загальної обов’язкової освіти поставило перед суспільством питання коедукації, що викликало дискусії серед представників тогочасної педагогічної думки. Незважаючи на впровадження у державне початкове шкільництво спільного навчання для дівчат та хлопців, остаточне рішення у цьому питанні залишалося за батьками, адже можливою альтернативою були приватні школи та домашнє навчання.

Zawód nauczyciela galicyjskich szkół ludowych w drugiej połowie ХІХ i na początku ХХ w. rozpatryw... more Zawód nauczyciela galicyjskich szkół ludowych w drugiej połowie ХІХ i na początku ХХ w. rozpatrywany jest w niniejszej pracy w kontekście funkcjonowania ruchu narodowego oraz zaostrzenia stosunków polsko-ukraińskich. Nauczyciele ludowi byli zobowiązani do przyłączenia się do ruchu narodowego jako jego działacze oraz, jako najniższe ogniwo warstwy inteligenckiej, do spełniania funkcji pośrednika między intelektualną elitą kraju a szerokimi warstwami społeczeństwa. Obowiązki te stały często w sprzeczności w stosunku do zawodowej etyki nauczycielskiej, zmuszając do szukania kompromisu między celami edukacyjnymi ruchu narodowego a zawodową rzetelnością. Podejmowany przez nauczycieli wybór na korzyść obowiązków narodowych był częstą przyczyną konfliktów z administracją szkolną oraz władzami prowincji.

У статті зроблено спробу визначити місце народних вчителів в структурі соціального прошарку інтел... more У статті зроблено спробу визначити місце народних вчителів в структурі соціального прошарку інтелігенції. В основі лежить співставлення тогочасних критерії інтелігентності з практичною професійною діяльністю вчителя та його реальним становищем у суспільстві. Вимоги до вчителя як інтелігента стосувалися виконання ним суспільно значущих просвітницьких функцій та реалізації завдань національних рухів, що полягали в поширенні серед широких суспільних верств національної свідомості. Проте в ході щоденної роботи в школі вчитель стикався з рядом перешкод, що ускладнювали виконання цих вимог і ставили під сумнів його причетність до інтелігенції. Окрім цього, важливе місце займало питання матеріальної спроможності вчителя вести «інтелігентський» спосіб життя.

Books by Anna Waranitsja

У монографії досліджено колективну біографію учителів народних шкіл Галичини другої половини ХІХ ... more У монографії досліджено колективну біографію учителів народних шкіл Галичини
другої половини ХІХ – початку ХХ ст. У центр наукових пошуків у дослідженні поставлено
народного вчителя як людину з її професійними і приватними проблемами, набуттям досвіду
громадського життя, повсякденними практиками й мотивами, які визначали алгоритми її дій.
Особливістю роботи є наскрізне поєднання загальних та індивідуальних ліній. Дослідження
зосереджується на періоді 1869–1914 років. Територіальними рамками роботи є австрійська
провінція Галичина. З точки зору національних репрезентацій героями дослідження є
українці й поляки, що становили абсолютну більшість учителів, а також євреї, які починали
входити в це середовище.

Ogrody Nauk i Sztuk, 2020

Fach nauczyciela ludowego rozpatruje się w kontekście wymogów ruchu narodowego na tle zaostrzenia... more Fach nauczyciela ludowego rozpatruje się w kontekście wymogów ruchu narodowego na tle zaostrzenia stosunków polsko-ukraińskich w Galicji w drugiej połowie ХІХ i na początku ХХ w. Nauczyciele szkół ludowych, jako najniższe ogniwo warstwy inteligenckiej, zobowiązywali się do bycia działaczami ruchu narodowego i do wykonywania funkcji pośredników między szerokimi warstwami społeczeństwa a intelektualną elitą kraju. Te obowiązki często przeczyły zawodowej funkcji nauczyciela.

Впровадження загального шкільного обов'язку 14 травня 1869 р. було для Відня формою роботи над по... more Впровадження загального шкільного обов'язку 14 травня 1869 р. було для Відня формою роботи над попередніми помилками. Хоча ідея посадити за шкільні парти усіх дітей була не новою, вперше вона почала працювати. Це можна пояснити кількома чинниками, зокрема створенням ефективної виконавчої вертикалі та зацікавленням у реалізації освітнього проекту з боку місцевих еліт, які репрезентували національні рухи. Оскільки в Галичині конкурували два національні рухи – польський і український, – нові можливості швидко стали предметом дискусій. Гостроти суперечкам додавала й позиція євреїв, більшість яких виступали проти світської освіти. Однак на початку ХХ ст. до початкових шкіл ходило вже майже 90% усіх дітей віком 6–14 років. Львів став першим містом у Галичині, де вдалося впровадити шкільний примус. Першим кроком до налагодження шкільної мережі Львова стало створення в 1871 р. Окружної шкільної ради, яка мала відкривати і реорганізовувати народні школи, контролювати навчання і відвідування, складати проекти шкільного бюджету і представляти кандидатів на посади вчителів. Зусиллями Львівської окружної шкільної ради протягом 1871–1914 рр. у Львові вдалося створити 39 державних народних шкіл. Лише у школі ім. М. Шашкевича навчання проводилося українською мовою, в усіх інших – польською. З євреями Львова щодо початкової освіти вдалося знайти компроміс – дві формально польські школи – ім. Тадеуша Чацького та ім. Станіслава Конарського фактично належали євреям і функціонували за окремими статутами. Львівські школи були чотирикласними і розрахованими на шість років навчання. Уроки проводилися щодня, крім неділі, і тривали п'ять-шість годин на день. Учителем народної школи міг стати кожен, хто закінчував учительську семінарію. Львівська учительська семінарія вважалася найкращою в Галичині, тому професійний шлях багатьох учителів розпочинався власне у Львові, проте мало кому вдавалося залишитись у столиці на роботу. Працевлаштування у львівській школі було свого роду кар'єрним ростом, що пов'язано не тільки з престижем, але й з фінансовою вигодою – львівські вчителі заробляли вдвічі більше, ніж їхні колеги з периферії. Окрім цього, Львів був центром культурного життя, тож учителям із творчими амбіціями найлегше було шукати способів самореалізації саме тут. Ключові слова: Львів, освітній простір, народна школа, Окружна шкільна рада, шкільний обов'язок. Традиційно вважається, що найосвіченіші люди живуть у столиці. Львів другої половини ХІХ – початку ХХ століття є одним з найкращих підтверджень виправданості такої думки. Університет, гімназії, реальні та професійні школи – все це надавало місту значення навчального і наукового центру не тільки на рівні провінції, але й в межах усієї Габсбурзької монархії. Розвиток освітніх інституцій Львова в період автономії належить до числа добре

Професія народного вчителя розглядається в контексті вимог національного руху на тлі загострення ... more Професія народного вчителя розглядається в контексті вимог національного руху на тлі загострення польсько-українських суперечностей у Галичині другої половини ХІХ –початку ХХ ст. Народні вчителі як найнижча ланка інтелігенції, згідно з національним дискурсом, були зобов’язані зобов’язувалися діячами національного руху виконувати посередницькі функції між широкими суспільними верствами та інтелектуальною елітою. Ці обов’язки часто суперечили просвітницькій функції вчителя і змушували його шукати компроміс між національними та професійними вимогами. Вибір учителя на користь національних обов’язків часто ставав причиною конфліктів з шкільною адміністрацією та владою у провінції.

Anna Varanytsya, annavend@ukr.net Instytut Ukrainoznawstwa im. I. Krypiakiewicza NAN Ukrainy, Lwό... more Anna Varanytsya, annavend@ukr.net Instytut Ukrainoznawstwa im. I. Krypiakiewicza NAN Ukrainy, Lwόw ul. Kozelnycka 4. Polscy ukrainofile -ukraińscy polonofile w Galicji w drugiej połowie XIX i na początku XX wieku na przykładzie nauczycieli szkół ludowych Ojczyzna też, jako jedyna matka, podziałów nie cierpi, Wszyscyśmy synowie z jej żywota urodzeni -inszej mieć nie możemy. K. Abgarowicz, Rusini: szkice i obrazki, Kraków 1893, s. 3.

Стаття присвячена службовим зловживанням, дисциплінарним слідствам та санкціям у справах адвокат... more Стаття присвячена службовим зловживанням, дисциплінарним слідствам та санкціям у справах адвокатів Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Звіти Дисциплінарних комісій Державній прокуратурі дозволяють визначити головні типи дисциплінарних порушень, проаналізувати форми покарання та з’ясувати обставини, в яких адвокат переступав межі дозволеного у своїй професійній діяльності.

Стаття присвячена особливостям гендерного виховання у Східній Галичині другої половини ХІХ – поча... more Стаття присвячена особливостям гендерного виховання у Східній Галичині другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Основною проблемою у цей період стає виховання дівчат та хлопців у національному дусі, відповідно до вимог, які диктували національні рухи. Практична реалізація їх положень залежала від соціального статусу та національно-політичної орієнтації батьків. Впровадження загальної обов’язкової освіти поставило перед суспільством питання коедукації, що викликало дискусії серед представників тогочасної педагогічної думки. Незважаючи на впровадження у державне початкове шкільництво спільного навчання для дівчат та хлопців, остаточне рішення у цьому питанні залишалося за батьками, адже можливою альтернативою були приватні школи та домашнє навчання.

Zawód nauczyciela galicyjskich szkół ludowych w drugiej połowie ХІХ i na początku ХХ w. rozpatryw... more Zawód nauczyciela galicyjskich szkół ludowych w drugiej połowie ХІХ i na początku ХХ w. rozpatrywany jest w niniejszej pracy w kontekście funkcjonowania ruchu narodowego oraz zaostrzenia stosunków polsko-ukraińskich. Nauczyciele ludowi byli zobowiązani do przyłączenia się do ruchu narodowego jako jego działacze oraz, jako najniższe ogniwo warstwy inteligenckiej, do spełniania funkcji pośrednika między intelektualną elitą kraju a szerokimi warstwami społeczeństwa. Obowiązki te stały często w sprzeczności w stosunku do zawodowej etyki nauczycielskiej, zmuszając do szukania kompromisu między celami edukacyjnymi ruchu narodowego a zawodową rzetelnością. Podejmowany przez nauczycieli wybór na korzyść obowiązków narodowych był częstą przyczyną konfliktów z administracją szkolną oraz władzami prowincji.

У статті зроблено спробу визначити місце народних вчителів в структурі соціального прошарку інтел... more У статті зроблено спробу визначити місце народних вчителів в структурі соціального прошарку інтелігенції. В основі лежить співставлення тогочасних критерії інтелігентності з практичною професійною діяльністю вчителя та його реальним становищем у суспільстві. Вимоги до вчителя як інтелігента стосувалися виконання ним суспільно значущих просвітницьких функцій та реалізації завдань національних рухів, що полягали в поширенні серед широких суспільних верств національної свідомості. Проте в ході щоденної роботи в школі вчитель стикався з рядом перешкод, що ускладнювали виконання цих вимог і ставили під сумнів його причетність до інтелігенції. Окрім цього, важливе місце займало питання матеріальної спроможності вчителя вести «інтелігентський» спосіб життя.

У монографії досліджено колективну біографію учителів народних шкіл Галичини другої половини ХІХ ... more У монографії досліджено колективну біографію учителів народних шкіл Галичини
другої половини ХІХ – початку ХХ ст. У центр наукових пошуків у дослідженні поставлено
народного вчителя як людину з її професійними і приватними проблемами, набуттям досвіду
громадського життя, повсякденними практиками й мотивами, які визначали алгоритми її дій.
Особливістю роботи є наскрізне поєднання загальних та індивідуальних ліній. Дослідження
зосереджується на періоді 1869–1914 років. Територіальними рамками роботи є австрійська
провінція Галичина. З точки зору національних репрезентацій героями дослідження є
українці й поляки, що становили абсолютну більшість учителів, а також євреї, які починали
входити в це середовище.