Basilio Gogol - Academia.edu (original) (raw)
Books by Basilio Gogol
Palabras clave: secularización, símbolos religiosos, discurso político, antropología política, re... more Palabras clave: secularización, símbolos religiosos, discurso político, antropología política, religiosidad y poder
Resumen
La relación de Estado-iglesia implica procesos que van más allá de la teoría política o las relaciones de poder; se presenta también en el lenguaje y se empleó en el discurso político, el cual guarda especial relación con la ideología de un determinado segmento de la sociedad. Desde la antropología política se buscan los recursos y herramientas necesarios para explicar los procesos que ocurren dentro del lenguaje y la simbología política. El presente articulo intento describir los procesos de secularización de símbolos religiosos en el discurso político contemporáneo. Basándose los autores en una metodología de análisis fenomenológico y empírico enmarcado con un diseño documental-bibliográfico; a partir de la revisión de textos especializados en la temática antes referida, se recolectaron textos que permitan identificar los procesos de secularización en el discurso político contemporáneo. Se concluye que la secularización de símbolos religiosos en el discurso político contemporáneo se refiere a la eliminación o reducción del papel de la religión en la política y la sociedad, a fin de promover la religiosidad en el ámbito privado y fomentar la tolerancia religiosa y la diversidad cultural, a partir de discursos cuyos ejes de interés giran en torno a la globalización, derechos humanos y democracia.
В статті здійснено комплексне теоретичне дослідження поглядів митрополита Андрея Шептицького щодо... more В статті здійснено комплексне теоретичне дослідження поглядів митрополита Андрея Шептицького щодо
прав та обов’язків священнослужителів УГКЦ, зокрема: здійснення духовного наставництва для населення,
поширення релігійної освіченості, побудова громадянського суспільства тощо.
У праці розглянуто базові права та обов’язки священнослужителів, які були надані їм ще за часів Кос-
тянтина Великого, а згодом змінені та обмежені у різні історичні епохи за різних умов. Особливу увагу при-
ділено поглядом митрополита Андрея Шептицького щодо прав і обов’язків, що регулюють певні ділянки
життя священнослужителя. Детальніше розглянуто зафіксовані у законодавстві права та обов’язки (право
на працю, на участь у політичному житті, на суспільну активність, на освіту, культурну діяльність та інше).
У праці послідовно висвітлено й інші питання, пов’язані із економічним, політичним та суспільним життям
священнослужителів.
У статті визначається, що у своїх багато численних працях митрополит Андрей приділяв значну ува-
гу громадянським правам та обов’язкам, оскільки час, в якому діяв митрополит був особливий, сповнений
боротьби з режимами, що були на теренах нашої держави, а саме австро-угорський, польський, радянський.
Досліджено його погляди щодо побудови незалежної держави на моральних християнських засадах, яке
має бути за участі духовенства. Також проаналізовано цікавий погляд Глави Греко-Католицької Церкви, що
виховання в народу взаємної толерантності і духовності має відбуватися через працю священнослужителів.
Для цього важлива роль відводиться обов’язку священнослужителя давати належні знання своїй пастві, щоб
поєднати церковне та національне життя.
Досліджено, що важлива роль Церкви є відвести належне місце матеріальним цінностям і виявити їх
відношення до цінностей вічних. Щодо цієї позиції, то митрополит підкреслював, що священнослужитель,
згідно зі своєю позицією, мав би відстоювати правильне трактування земних благ і на власному прикладі
показувати їхню вартість; душпастир зобов’язаний бути зразковим для суспільства, яке формується.
Таким чином, зазначено, що священнослужитель мусить бути провідником народу, який скеровує його
в напрямку моральності, а бачення митрополита щодо розвитку народу включає такі елементи: знання, вихо-
вання патріотизму та побудова громадського життя на християнських засадах.
Ключові слова: права, обов’язки, священнослужитель, Церква, погляди.
В умовах повномасштабної війни РФ проти України (з 24 лютого 2022 р.) актуалізувалися наукові про... more В умовах повномасштабної війни РФ проти України (з 24 лютого 2022 р.) актуалізувалися наукові проблеми взаємозв’язку релігійної та національної ідентичності, ролі Церков і громадянського суспільства в сучасних процесах. З цього моменту, можна стверджувати, розпочався якісно новий етап формування української національної ідентичності, зросли роль і вплив Церков на консолідацію громадянського суспільства. Метою статті є з’ясування ролі богословської освіти та науки у процесі формування громадянського суспільства в Україні на сучасному етапі, визначення імовірних меж та механізмів впливу цієї галузі освіти і науки на різні сфери суспільного життя у дальшій перспективі. Основні результати. Проведено короткий ретроспективний аналіз і виокремлено три етапи розвитку спеціальності «Богослов’я» як освітньої та наукової спеціальності в незалежній Україні, подано статистику розвитку духовних ЗВО за 25 років, з’ясовано перелік закладів вищої освіти, які у 2022 році проводили підготовку за цією спеціальністю, проаналізовано становлення і розвиток окремих ЗВО (на прикладі Українського Католицького університету та Івано-Франківської академії Івана Золотоустого). Висновки. Доведено, що відбулося якісне зміщення акцентів у підготовці фахівців зі спеціальності «Богослов’я» за останні 30 років – від підготовки кадрів для Церков (з обмеженою сферою працевлаштування) до підготовки кадрів для Церков і суспільства (з широкою перспективою самореалізації). Доведено, що запровадження, відповідно до Закону України «Про вищу освіту» (2014 р.) механізму ліцензування та акредитації спеціальності «Богослов’я» позитивно вплинуло на розвиток закладів вищої освіти, активізацію наукової та освітньої діяльності в галузі богословських наук, відкрило широкі можливості професійної реалізації для випускників-богословів у «церковно-релігійній» та «поза-церковній, світській» сферах діяльності, що сприятиме розвитку громадянського суспільства в Україні. Відтак, для підвищення корисного потенціалу впливу «Богослов’я» як освітньої та наукової спеціальності на громадянське суспільство, автори пропонують закладам вищої освіти зосередитись на активізації освітньої т наукової діяльності, поєднанні глибоких наукових досліджень і популяризації богословських знань в суспільстві, поступовій диференціації окремих «спеціалізацій» в межах спеціальності, створенні міждисциплінарних освітніх програм. Поступове зростання «попиту на духовність» в суспільстві у дальшій перспективі може визначити значну роль спеціальності «Богослов’я» в становленні духовних основ громадянського суспільства в Україні.
Володимир Баран-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової та новітньої історії Ук... more Володимир Баран-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової та новітньої історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Геннадій Боряк-доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАН України. Ярослав Калакура-доктор історичних наук, професор кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Костянтин Кондратюк-доктор історичних наук, професор кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка. Юрій Терещенко-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України, країнознавства і туризмознавства Київського національного лінгвістичного університету.
Володимир Баран-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової та новітньої історії Ук... more Володимир Баран-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової та новітньої історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Геннадій Боряк-доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАН України. Ярослав Калакура-доктор історичних наук, професор кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Костянтин Кондратюк-доктор історичних наук, професор кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка. Юрій Терещенко-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України, країнознавства і туризмознавства Київського національного лінгвістичного університету.
Papers by Basilio Gogol
Grani
В умовах повномасштабної війни РФ проти України (з 24 лютого 2022 р.) актуалізувалися наукові про... more В умовах повномасштабної війни РФ проти України (з 24 лютого 2022 р.) актуалізувалися наукові проблеми взаємозв’язку релігійної та національної ідентичності, ролі Церков і громадянського суспільства в сучасних процесах. З цього моменту, можна стверджувати, розпочався якісно новий етап формування української національної ідентичності, зросли роль і вплив Церков на консолідацію громадянського суспільства. Метою статті є з’ясування ролі богословської освіти та науки у процесі формування громадянського суспільства в Україні на сучасному етапі, визначення імовірних меж та механізмів впливу цієї галузі освіти і науки на різні сфери суспільного життя у дальшій перспективі. Основні результати. Проведено короткий ретроспективний аналіз і виокремлено три етапи розвитку спеціальності «Богослов’я» як освітньої та наукової спеціальності в незалежній Україні, подано статистику розвитку духовних ЗВО за 25 років, з’ясовано перелік закладів вищої освіти, які у 2022 році проводили підготовку за цією ...
Анотація. У статті здійснено реконструкцію біографії о. Гната Рожанського, віідомого душпастиря т... more Анотація. У статті здійснено реконструкцію біографії о. Гната Рожанського, віідомого душпастиря та громадського діяча. Зокрема, проаналізовано його соціальне походження, процес формування світогляду та особистості в дитячі роки та в період навчання в духовній семінарії, активну культурно-просвітницьку, громадсько-політичну, душпастирську діяльність в студентські роки та в період священичого служіння на різних парафіях Львівської греко-католицької архиєпархії. Доведено, що шляхетські корені родоводу Гната Рожанського несуттєво вплинули на формування його світогляду, натомість сприяли його прихильності до народовської суспільно-політичної течії. Його активна громадська позиція проявилася, зокрема, у студентські роки – в підготовці до видання творів Шевченка у Львові, згодом – в культурно-просвітницькій праці як члена Товариства «Просвіта», Літературного (наукового) товариства імені Т. Шевченка, а відтак – у підтримці кандидатів від народовців на виборах до Галицького сейму. Водночас душпастирська праця о. Гната Рожанського на парафіях в селах Станіславчик і Суходоли Брідського повіту, Красна, Липовиця і Хотінь Калуського повіту відзначалася ревним служінням, позначеним його народовськими переконаннями.
Ключові слова: Українська Греко-Католицька Церква, біографічний нарис, Гнат Рожанський, помічник пароха, парох, «Просвіта», український національний рух.
Esta publicación científica en formato digital es continuidad de la revista impresa
У статті розглядається ставлення Церкви до війни та миру, історичний розвиток церковної думки щод... more У статті розглядається ставлення Церкви до війни та миру, історичний розвиток церковної думки щодо насильства у світі та методи впливу Церкви на сучасний збройний конфлікт. Наскільки авторитетним є її голос, та чи все можливе є зроблене зі сторони Церкви для запобігання конфлікту. На сучасному етапі існування людства, проблема війна та збереження миру стали основними глобальними проблемами. Церква вповні усвідомлює свою відповідальність за встановлення миру у світі. Метою цього дослідження є як найширше розглянути думку церкви, рішення соборів та моральні дії у час війни, один із способів встановлення миру крізь призму досвіду католицької церкви. Останні такі події підтверджують необхідність розгляду теми сучасної війни та потребу злагоджувати наслідки військових конфліктів. Поверховість у підході до питання війни і миру наштовхує на глибоке розглянення, проблематики сучасної війни; висвітлення відношення Церкви до останніх подій у світі та дані нею моральні оцінки; на фоні останніх подій, що відбуваються у військовому і церковному житті, вияснити, яку роль у сучасному військовому конфлікті відіграє церква. Церква, як авторитетна інституція у питаннях моралі, покликана розглянути проблематику війни з моральної точки зору, і зробити все для того, щоб її голос був почутий, а вимоги щодо збереження миру були виконані. Зазначено, важливу роль релігії у глобальній політиці, щодо війни та подати значно ширше поняття, ніж просто участь релігійних інституцій у політичному процесі, ескалації або врегулюванні конфліктів. Звернено особливу увагу, на проблематику яку було досліджено статті, а саме проблематику сучасної війни у вчені Католицької Церкви. Особливу увагу приділялось війні інформаційній та світовій реакції на терористичні акти. Звернено увагу на сучасні засоби інформаційно-психологічної протидії та гуманність їх використання.
Ключові слова: війна, мир, мораль, віровчення, учительський уряд, церква, конфлікт, домовленості.
WAR AND PEACE IN RETROSPECTIVE OF THE CATHOLIC STUDIES
Vasyl Gogol
Рrivate Higher Education Institution «Ivano-Frankivsk Academy Ivana Zolotoustoho»,
Faculty of Humanities, Department of Theology
Sofron Mudry str., 22, 76019, Ivano-Frankivsk, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5236-885X
Vitaliy Derkach
Рrivate Higher Education Institution «Ivano-Frankivsk Academy Ivana Zolotoustoho»,
Department of Social and Humanitarian Disciplines
Sofrona Mudroho str., 22, 76019, Ivano-Frankivsk, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7706-801X
The article examines the Church's attitude to war and peace, the historical development of the Church's opinion on violence in the world, and the methods of the Church's influence on modern armed conflict. How authoritative is church’s voice, and whether everything possible has been done by the Church to prevent conflict. At the current stage of human existence, the problem of war and peacekeeping have become the main global problems. The Church is fully aware of its responsibility for establishing peace in the world. The purpose of this study is to consider as broadly as possible the thought of the church, the decisions of the councils and the moral actions in time of war and one way of establishing peace through the prism of the experience of the Catholic Church. Recent events confirm the need to consider the topic of modern war and the need to reconcile the consequences of military conflicts. The superficiality of the approach to the issue of war and peace prompts a deep consideration of the problems of modern war; highlighting the attitude of the Church to the latest events in the world and its moral assessments; against the background of recent events taking place in military and church life, to find out what role the church plays in the modern military conflict. The Church, as an authoritative institution in matters of morality, is called to consider the problems of war from a moral point of view, and to do everything to ensure that its voice is heard and the requirements for maintaining peace are met. It is noted, the important role of religion in global politics, in relation to war and to present a much broader concept than just the participation of religious institutions in the political process, escalation or settlement of conflicts. Special attention was paid to the problems that were investigated in the article, namely the problem of modern war among scholars of the Catholic Church. Also, special attention was paid to the information war and the global response to terrorist acts. Attention is drawn to modern means of informational and psychological countermeasures and the humaneness of their use.
Key words: war, peace, morality, creed, teacher government, church, conflict, agreements.
У пропонованій статті авторами прослідковано історичний шлях формування Типика о. Ісидора Дольниц... more У пропонованій статті авторами прослідковано історичний шлях формування Типика о. Ісидора Дольницького та символічне становлення Вечірні як богослужіння добового кола в контексті формування богослужбового уставу Традиції Східної Церкви згідно з вищезгаданим Типіконом. Окреслено причинно-наслідковий зв'язок між послідовністю окремих частин Вечірні. Детально та поетапно розглянуто розвиток структурних частин Вечірні відповідно до чинного уставу в історичному середовищі Київської Церкви, яка в кінці ХVI ст. відновила єдність з Апостольським Престолом. На основі наявних джерел здійснено ґрунтовний опис та аналіз джерельної бази на якій, власне, і сформовано Типик. Проведено детальну характеристику загального змістовновного наповнення та структуризації Типика о. Ісидора Дольницького. Представленно види Вечірні та їх структурний поділ, який зображено в наочній таблиці та проведено аналіз символізму окремих частин Вечірні.
У статті висвітлено процес трансформації поглядів на роль капеланів та законодавче становлення ін... more У статті висвітлено процес трансформації поглядів на роль капеланів та законодавче становлення інституту військового капеланства від проголошення незалежності України (1991 р.) до остаточної офіційної інституалізації військового капеланства в ЗСУ в умовах повномасштабної агресії РФ в Україні (2022 р.), уточнено схему періодизації історії запровадження та законодавчого закріплення інституту військового капеланства в сучасних ЗС України, яка включає п’ять етапів. Доведено, що процес становлення інституту військових капеланів в Україні, слід підкреслити, став результатом довготривалого процесу практичних кроків та теоретичного переосмислення ролі капеланів у формуванні духовно-моральних якостей і задоволенні духовно-релігійних потреб військово-службовців Збройних Сил України. Автори пропонують власну схему періодизації історичного процесу становлення інституту військового капеланства в Україні, кожен із яких характеризується специфікою виявлення ініціативи з боку Церкви та держави щодо запровадження капеланства у Збройних Силах України. Так, на першому етапі (1991–2008 рр.) ініціатива організації капеланства виходила спершу від Церков, а відтак – і представників армії, однак не мала чітких нормативних механізмів; на другому етапі (2008–2014 рр.) на основі Меморандуму про співпрацю (2008 р.) почали формуватися нормативні акти органів державної влади щодо налагодження співпраці із Церквами у сфері капеланства, а будь-які ініціативи щодо запровадження капеланства мали партнерський характер; на третьому етапі (2014–2016 рр.) інституалізація капеланства відбувалася під значним впливом волонтерського руху та поступового зростання підтримки державної влади у напрямку нормативного регулювання діяльності капеланів; на четвертому етапі (2017–2021 рр.) військове капеланство спершу запроваджується нормативним актами, а відтак набуває довершеного вигляду через прийняття спеціального закону. Відтак, п’ятий етап (з 2022 р.) позначений складними умовами повномасштабної війни РФ проти України, в якій військові капелани гідно виконують своє служіння Богові та Україні задля досягнення справедливого миру.
Ключові слова: капелан, священнослужитель, Закон України, Служба військового душпастирства (капеланська служба), інституалізація капеланства, АТО/ООС, повномасштабна війна.
HISTORY OF THE FORMATION OF THE MILITARY CHAPLAINCY
IN THE ARMED FORCES OF UKRAINE (1991–2022)
The article highlights the process of transformation of views on the role of сhaplains and the legislative formation of the institute of military chaplaincy from the declaration of independence of Ukraine (1991) to the final official institutionalization of military chaplaincy in the Armed Forces in the conditions of fullscale aggression of the Russian Federation in Ukraine (2022), the periodization scheme of the history of introduction is clarified. and legislative consolidation of the institution of military chaplaincy in the modern Armed Forces of Ukraine, which includes five stages. It is proved that the process of formation of the institute of military chaplains in Ukraine, it should be emphasized, was the result of a long-term process of practical steps and theoretical rethinking of the role
of chaplains in the formation of spiritual and moral qualities and satisfaction of the spiritual and religious needs of servicemen of the Armed Forces of Ukraine. The authors offer their own scheme of periodization of the historical process of the formation of the institution of military chaplaincy in Ukraine, each of which is characterized by the specificity of identifying an initiative on the part of the Church and the state to introduce chaplaincy in the Armed Forces of Ukraine. Thus, at the first stage (1991–2008), the initiative to organize the chaplaincy came first from the Churches, and then from the representatives of the army, but it did not have clear regulatory mechanisms; in the second stage (2008–2014), on the basis of the Memorandum on Cooperation (2008), normative acts of state authorities on establishing cooperation with churches in the field of chaplaincy began to be formed, and any initiatives to introduce chaplaincy were of a partnership nature; in the third stage (2014–2016), the institutionalization of chaplaincy took place under the significant influence of the volunteer movement and the gradual increase in the support of the state authorities in the direction of normative regulation of the activities of chaplains; in the fourth stage (2017–2021), the military chaplaincy is first introduced by normative acts, and then acquires a complete form through the adoption of a special law. Therefore, the fifth stage (from 2022) is marked by the difficult conditions of the full-scale war of the Russian Federation against Ukraine, in which military chaplains honorably perform their service to God and Ukraine in order to achieve a just peace.
Key words: chaplain, cleric, Law of Ukraine, Military Pastoral Service (chaplain service), institutionalization of chaplaincy, ATO/OOS, full-scale war.
Анотація Гоголь В. В., Габлей Н. Г. Свобода віросповідання засудженого як вияв індивідуальної сво... more Анотація
Гоголь В. В., Габлей Н. Г. Свобода віросповідання засудженого як вияв індивідуальної свободи релігії. – Стаття.
У статті здійснено комплексне теоретичне дослідження права засудженого на свободу віросповідання та релігійний вплив на засуджених УГКЦ, як-от здійснення духовного наставництва для засуджених, поширення релігійної освіченості в середовищі засуджених, відправи церковної служби священиками у спеціально
створених для цього приміщеннях, проповіді священнослужителів, здійснення обрядів, а також читання релігійних текстів.
Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і спільно з іншими. Свобода віросповідання є основою буття демократичного суспільства, важливою передумовою правової демократії та існування інших прав і свобод людини як особи. У Конституції України закріплена свобода віросповідання (свобода сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої) та свобода світогляду (стаття 35).
У статті свобода релігії визначається як свобода вибору релігії, як свобода віросповідання, відправлення релігійного культу, яка характеризує економічні, правові, суспільно-політичні можливості і гарантії щодо вільного релігійного самовизначення.
Свобода совісті розкриває сутність поняття «свобода релігії», яке містить у собі два аспекти свободи совісті: самовизначення особистості у сфері релігійного світогляду, релігійних орієнтацій, а також її самореалізація у сфері релігійного вибору. Також зазначається, що сповідувати релігію засудженим спільно з іншими означає можливість для віруючої людини добровільно об’єднуватися зі своїми одновірцями в релігійні спільноти. Свобода віросповідання – це вияв індивідуальної свободи.
Досліджено, що важливу роль у реалізації права засудженого на віросповідання відіграє душпастирська опіка засуджених – діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання.
Таким чином, свобода релігії засудженого визначається як свобода вибору релігії, як свобода віросповідання, відправлення релігійного культу. Вона характеризує економічні, правові, суспільно-політичні можливості і гарантії щодо вільного релігійного самовизначення. Потреба у залученні церкви постає на тлі неспроможності державних інституцій забезпечити в межах установ виконання покарань ресоціалізацію засуджених, яка би дозволяла їм у подальшому успішно реінтегруватись у суспільство.
Ключові слова: засуджений, віросповідання, свобода релігії, релігійні організації, душпастирство.
Summary
Gogol V. V., Hablei N. G. Freedom of religion of the convict as a manifestation of individual freedom of religion. – Article.
The article provides a comprehensive theoretical study
of the convict’s right to freedom of religion and religious
influence on convicts of the UGCC, in particular: spiritual
mentoring for convicts, dissemination of religious
education among church, services by priests at facilities
set up for it, sermons by the clergy, committing rites as
well as reading religious texts.
Everyone has the right to freedom of thought,
conscience and religion; this right includes freedom to
change his religion or belief, and freedom, either alone
or in community with others, to practice his religion or
belief. Freedom of religion is the basis of a democratic
society, an important prerequisite for legal democracy
and the existence of other human rights and freedoms
as individuals. The Constitution of Ukraine enshrines
freedom of religion (freedom to profess any religion or
not to profess any) and freedom of worldview (Article 35).
The article defines freedom of religion as freedom
of choice of religion, as freedom of religion, worship,
which characterizes the economic, legal, socio-political
12 Актуальні проблеми філософії та соціології
opportunities and guarantees of free religious selfdetermination. Freedom of conscience reveals the
essence of the concept of “freedom of religion”,
which includes two aspects of freedom of conscience:
self-determination of the individual in the field of
religious worldview, religious orientations, and its
self-realization in the field of religious choice. It is also
stated that professing religion with convicts together
with others means an opportunity for a believer
to voluntarily associate with his fellow believers
in a religious community. Freedom of religion is a
manifestation of individual freedom.
It is investigated that an important role in the
realization of the convict’s right to religion is played by
the pastoral care of convicts - activities in penitentiaries of
clergy (chaplains), authorized by religious organizations,
whose statutes (provisions) are registered in the manner
prescribed by law, is directed to meet the religious needs
of convicts, their spiritual education.
Thus, the freedom of religion of the convict is
defined as freedom of choice of religion, as freedom of
religion, worship. It characterizes economic, legal, sociopolitical opportunities and guarantees of free religious
self-determination. The need to involve the church
arises against the background of the inability of state
institutions to ensure the re-socialization of convicts
within penitentiary institutions, which would allow them
to reintegrate successfully into society in the future.
Key words: convict, religion, freedom of religion,
religious organizations, pastoral care.
У статті здійснено богословську і філософську рефлексію антропологічного вчення святого Августина... more У статті здійснено богословську і філософську рефлексію антропологічного вчення святого Августина (354–430) на основі аналізу його творчої спадщини, зокрема творів «Сповідь», «Енхірідіон», «Про безсмертя душі», «Про свободу волі». Актуалізація вчення св. Августина сьогодні зумовлена його високим авторитетом як у Католицькій Церкві, так і в Православних Церквах та його впливом на розвиток християнської філософії. Обґрунтовано тезу про те, що антропологічне вчення св. Августина є глибоко богословським, адже в своїй аргументації спирається на Святе Письмо, розглядає людину як творіння на образ Божий. У статті проаналізовано розвиток святим Августином вчення про походження душі, проблеми єдності двох субстанцій – душі й тіла, свободи волі людини.
Августин каже, що людина створена з нічого і становить єдність душі і тіла як форми і матерії, а матерія вже є благом як творіння Боже. Єдність душі і тіла надає людині особливий статус у світовій ієрархії, як посередника між царством духовним і царством матерії. Августин відкидав уявлення про душу як гармонію тіла і вважав, що людина – це єдність двох субстанцій, що знаходяться в єдності, але не змішані одне з одним. Від тіла душа відрізняється досконалістю, яка, на думку Августина, походить від Бога. Він рішуче захищає безсмертність, нескладність та розумність душі. Августин розглядає свободу волі як суттєвий атрибут людини, що означає можливість вибору між різними об’єктами. Вільна воля є благо, дароване Богом, але водночас є передумовою здійснення гріха. Розв’язуючи проблему дарування Богом людині волі, Августин класифікує блага, даровані людині Богом, на три групи: великі (справедливість, розсудливість, стриманість, праведний розум); середні або звичайні (необхідні для праведного життя); найменші (праведне життя можливе і без них). При цьому воля є середнім благом, за допомогою якої людина домагається великих благ, але, відвернувшись від незмінного загального блага до нижчого, грішить. Августин підкреслює, що вільна воля є необхідною умовою праведного життя, а без свободи волі немає ні провини, ні відповідальності. Відповідальність кожної людини за здійснений нею вчинок обґрунтовує справедливість божественної відплати. Людина має можливість повернутися до праведного життя, однак лише за допомогою божественної благодаті. Благодать – особлива божественна енергія, яка діє по відношенню до людини і виробляє зміни в її природі.
Ключові слова: святий Августин, антропологічне вчення, людина, тіло, душа, єдність з Богом, свобода волі.
Palabras clave: secularización, símbolos religiosos, discurso político, antropología política, re... more Palabras clave: secularización, símbolos religiosos, discurso político, antropología política, religiosidad y poder
Resumen
La relación de Estado-iglesia implica procesos que van más allá de la teoría política o las relaciones de poder; se presenta también en el lenguaje y se empleó en el discurso político, el cual guarda especial relación con la ideología de un determinado segmento de la sociedad. Desde la antropología política se buscan los recursos y herramientas necesarios para explicar los procesos que ocurren dentro del lenguaje y la simbología política. El presente articulo intento describir los procesos de secularización de símbolos religiosos en el discurso político contemporáneo. Basándose los autores en una metodología de análisis fenomenológico y empírico enmarcado con un diseño documental-bibliográfico; a partir de la revisión de textos especializados en la temática antes referida, se recolectaron textos que permitan identificar los procesos de secularización en el discurso político contemporáneo. Se concluye que la secularización de símbolos religiosos en el discurso político contemporáneo se refiere a la eliminación o reducción del papel de la religión en la política y la sociedad, a fin de promover la religiosidad en el ámbito privado y fomentar la tolerancia religiosa y la diversidad cultural, a partir de discursos cuyos ejes de interés giran en torno a la globalización, derechos humanos y democracia.
В статті здійснено комплексне теоретичне дослідження поглядів митрополита Андрея Шептицького щодо... more В статті здійснено комплексне теоретичне дослідження поглядів митрополита Андрея Шептицького щодо
прав та обов’язків священнослужителів УГКЦ, зокрема: здійснення духовного наставництва для населення,
поширення релігійної освіченості, побудова громадянського суспільства тощо.
У праці розглянуто базові права та обов’язки священнослужителів, які були надані їм ще за часів Кос-
тянтина Великого, а згодом змінені та обмежені у різні історичні епохи за різних умов. Особливу увагу при-
ділено поглядом митрополита Андрея Шептицького щодо прав і обов’язків, що регулюють певні ділянки
життя священнослужителя. Детальніше розглянуто зафіксовані у законодавстві права та обов’язки (право
на працю, на участь у політичному житті, на суспільну активність, на освіту, культурну діяльність та інше).
У праці послідовно висвітлено й інші питання, пов’язані із економічним, політичним та суспільним життям
священнослужителів.
У статті визначається, що у своїх багато численних працях митрополит Андрей приділяв значну ува-
гу громадянським правам та обов’язкам, оскільки час, в якому діяв митрополит був особливий, сповнений
боротьби з режимами, що були на теренах нашої держави, а саме австро-угорський, польський, радянський.
Досліджено його погляди щодо побудови незалежної держави на моральних християнських засадах, яке
має бути за участі духовенства. Також проаналізовано цікавий погляд Глави Греко-Католицької Церкви, що
виховання в народу взаємної толерантності і духовності має відбуватися через працю священнослужителів.
Для цього важлива роль відводиться обов’язку священнослужителя давати належні знання своїй пастві, щоб
поєднати церковне та національне життя.
Досліджено, що важлива роль Церкви є відвести належне місце матеріальним цінностям і виявити їх
відношення до цінностей вічних. Щодо цієї позиції, то митрополит підкреслював, що священнослужитель,
згідно зі своєю позицією, мав би відстоювати правильне трактування земних благ і на власному прикладі
показувати їхню вартість; душпастир зобов’язаний бути зразковим для суспільства, яке формується.
Таким чином, зазначено, що священнослужитель мусить бути провідником народу, який скеровує його
в напрямку моральності, а бачення митрополита щодо розвитку народу включає такі елементи: знання, вихо-
вання патріотизму та побудова громадського життя на християнських засадах.
Ключові слова: права, обов’язки, священнослужитель, Церква, погляди.
В умовах повномасштабної війни РФ проти України (з 24 лютого 2022 р.) актуалізувалися наукові про... more В умовах повномасштабної війни РФ проти України (з 24 лютого 2022 р.) актуалізувалися наукові проблеми взаємозв’язку релігійної та національної ідентичності, ролі Церков і громадянського суспільства в сучасних процесах. З цього моменту, можна стверджувати, розпочався якісно новий етап формування української національної ідентичності, зросли роль і вплив Церков на консолідацію громадянського суспільства. Метою статті є з’ясування ролі богословської освіти та науки у процесі формування громадянського суспільства в Україні на сучасному етапі, визначення імовірних меж та механізмів впливу цієї галузі освіти і науки на різні сфери суспільного життя у дальшій перспективі. Основні результати. Проведено короткий ретроспективний аналіз і виокремлено три етапи розвитку спеціальності «Богослов’я» як освітньої та наукової спеціальності в незалежній Україні, подано статистику розвитку духовних ЗВО за 25 років, з’ясовано перелік закладів вищої освіти, які у 2022 році проводили підготовку за цією спеціальністю, проаналізовано становлення і розвиток окремих ЗВО (на прикладі Українського Католицького університету та Івано-Франківської академії Івана Золотоустого). Висновки. Доведено, що відбулося якісне зміщення акцентів у підготовці фахівців зі спеціальності «Богослов’я» за останні 30 років – від підготовки кадрів для Церков (з обмеженою сферою працевлаштування) до підготовки кадрів для Церков і суспільства (з широкою перспективою самореалізації). Доведено, що запровадження, відповідно до Закону України «Про вищу освіту» (2014 р.) механізму ліцензування та акредитації спеціальності «Богослов’я» позитивно вплинуло на розвиток закладів вищої освіти, активізацію наукової та освітньої діяльності в галузі богословських наук, відкрило широкі можливості професійної реалізації для випускників-богословів у «церковно-релігійній» та «поза-церковній, світській» сферах діяльності, що сприятиме розвитку громадянського суспільства в Україні. Відтак, для підвищення корисного потенціалу впливу «Богослов’я» як освітньої та наукової спеціальності на громадянське суспільство, автори пропонують закладам вищої освіти зосередитись на активізації освітньої т наукової діяльності, поєднанні глибоких наукових досліджень і популяризації богословських знань в суспільстві, поступовій диференціації окремих «спеціалізацій» в межах спеціальності, створенні міждисциплінарних освітніх програм. Поступове зростання «попиту на духовність» в суспільстві у дальшій перспективі може визначити значну роль спеціальності «Богослов’я» в становленні духовних основ громадянського суспільства в Україні.
Володимир Баран-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової та новітньої історії Ук... more Володимир Баран-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової та новітньої історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Геннадій Боряк-доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАН України. Ярослав Калакура-доктор історичних наук, професор кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Костянтин Кондратюк-доктор історичних наук, професор кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка. Юрій Терещенко-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України, країнознавства і туризмознавства Київського національного лінгвістичного університету.
Володимир Баран-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової та новітньої історії Ук... more Володимир Баран-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової та новітньої історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Геннадій Боряк-доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАН України. Ярослав Калакура-доктор історичних наук, професор кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Костянтин Кондратюк-доктор історичних наук, професор кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка. Юрій Терещенко-доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України, країнознавства і туризмознавства Київського національного лінгвістичного університету.
Grani
В умовах повномасштабної війни РФ проти України (з 24 лютого 2022 р.) актуалізувалися наукові про... more В умовах повномасштабної війни РФ проти України (з 24 лютого 2022 р.) актуалізувалися наукові проблеми взаємозв’язку релігійної та національної ідентичності, ролі Церков і громадянського суспільства в сучасних процесах. З цього моменту, можна стверджувати, розпочався якісно новий етап формування української національної ідентичності, зросли роль і вплив Церков на консолідацію громадянського суспільства. Метою статті є з’ясування ролі богословської освіти та науки у процесі формування громадянського суспільства в Україні на сучасному етапі, визначення імовірних меж та механізмів впливу цієї галузі освіти і науки на різні сфери суспільного життя у дальшій перспективі. Основні результати. Проведено короткий ретроспективний аналіз і виокремлено три етапи розвитку спеціальності «Богослов’я» як освітньої та наукової спеціальності в незалежній Україні, подано статистику розвитку духовних ЗВО за 25 років, з’ясовано перелік закладів вищої освіти, які у 2022 році проводили підготовку за цією ...
Анотація. У статті здійснено реконструкцію біографії о. Гната Рожанського, віідомого душпастиря т... more Анотація. У статті здійснено реконструкцію біографії о. Гната Рожанського, віідомого душпастиря та громадського діяча. Зокрема, проаналізовано його соціальне походження, процес формування світогляду та особистості в дитячі роки та в період навчання в духовній семінарії, активну культурно-просвітницьку, громадсько-політичну, душпастирську діяльність в студентські роки та в період священичого служіння на різних парафіях Львівської греко-католицької архиєпархії. Доведено, що шляхетські корені родоводу Гната Рожанського несуттєво вплинули на формування його світогляду, натомість сприяли його прихильності до народовської суспільно-політичної течії. Його активна громадська позиція проявилася, зокрема, у студентські роки – в підготовці до видання творів Шевченка у Львові, згодом – в культурно-просвітницькій праці як члена Товариства «Просвіта», Літературного (наукового) товариства імені Т. Шевченка, а відтак – у підтримці кандидатів від народовців на виборах до Галицького сейму. Водночас душпастирська праця о. Гната Рожанського на парафіях в селах Станіславчик і Суходоли Брідського повіту, Красна, Липовиця і Хотінь Калуського повіту відзначалася ревним служінням, позначеним його народовськими переконаннями.
Ключові слова: Українська Греко-Католицька Церква, біографічний нарис, Гнат Рожанський, помічник пароха, парох, «Просвіта», український національний рух.
Esta publicación científica en formato digital es continuidad de la revista impresa
У статті розглядається ставлення Церкви до війни та миру, історичний розвиток церковної думки щод... more У статті розглядається ставлення Церкви до війни та миру, історичний розвиток церковної думки щодо насильства у світі та методи впливу Церкви на сучасний збройний конфлікт. Наскільки авторитетним є її голос, та чи все можливе є зроблене зі сторони Церкви для запобігання конфлікту. На сучасному етапі існування людства, проблема війна та збереження миру стали основними глобальними проблемами. Церква вповні усвідомлює свою відповідальність за встановлення миру у світі. Метою цього дослідження є як найширше розглянути думку церкви, рішення соборів та моральні дії у час війни, один із способів встановлення миру крізь призму досвіду католицької церкви. Останні такі події підтверджують необхідність розгляду теми сучасної війни та потребу злагоджувати наслідки військових конфліктів. Поверховість у підході до питання війни і миру наштовхує на глибоке розглянення, проблематики сучасної війни; висвітлення відношення Церкви до останніх подій у світі та дані нею моральні оцінки; на фоні останніх подій, що відбуваються у військовому і церковному житті, вияснити, яку роль у сучасному військовому конфлікті відіграє церква. Церква, як авторитетна інституція у питаннях моралі, покликана розглянути проблематику війни з моральної точки зору, і зробити все для того, щоб її голос був почутий, а вимоги щодо збереження миру були виконані. Зазначено, важливу роль релігії у глобальній політиці, щодо війни та подати значно ширше поняття, ніж просто участь релігійних інституцій у політичному процесі, ескалації або врегулюванні конфліктів. Звернено особливу увагу, на проблематику яку було досліджено статті, а саме проблематику сучасної війни у вчені Католицької Церкви. Особливу увагу приділялось війні інформаційній та світовій реакції на терористичні акти. Звернено увагу на сучасні засоби інформаційно-психологічної протидії та гуманність їх використання.
Ключові слова: війна, мир, мораль, віровчення, учительський уряд, церква, конфлікт, домовленості.
WAR AND PEACE IN RETROSPECTIVE OF THE CATHOLIC STUDIES
Vasyl Gogol
Рrivate Higher Education Institution «Ivano-Frankivsk Academy Ivana Zolotoustoho»,
Faculty of Humanities, Department of Theology
Sofron Mudry str., 22, 76019, Ivano-Frankivsk, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5236-885X
Vitaliy Derkach
Рrivate Higher Education Institution «Ivano-Frankivsk Academy Ivana Zolotoustoho»,
Department of Social and Humanitarian Disciplines
Sofrona Mudroho str., 22, 76019, Ivano-Frankivsk, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7706-801X
The article examines the Church's attitude to war and peace, the historical development of the Church's opinion on violence in the world, and the methods of the Church's influence on modern armed conflict. How authoritative is church’s voice, and whether everything possible has been done by the Church to prevent conflict. At the current stage of human existence, the problem of war and peacekeeping have become the main global problems. The Church is fully aware of its responsibility for establishing peace in the world. The purpose of this study is to consider as broadly as possible the thought of the church, the decisions of the councils and the moral actions in time of war and one way of establishing peace through the prism of the experience of the Catholic Church. Recent events confirm the need to consider the topic of modern war and the need to reconcile the consequences of military conflicts. The superficiality of the approach to the issue of war and peace prompts a deep consideration of the problems of modern war; highlighting the attitude of the Church to the latest events in the world and its moral assessments; against the background of recent events taking place in military and church life, to find out what role the church plays in the modern military conflict. The Church, as an authoritative institution in matters of morality, is called to consider the problems of war from a moral point of view, and to do everything to ensure that its voice is heard and the requirements for maintaining peace are met. It is noted, the important role of religion in global politics, in relation to war and to present a much broader concept than just the participation of religious institutions in the political process, escalation or settlement of conflicts. Special attention was paid to the problems that were investigated in the article, namely the problem of modern war among scholars of the Catholic Church. Also, special attention was paid to the information war and the global response to terrorist acts. Attention is drawn to modern means of informational and psychological countermeasures and the humaneness of their use.
Key words: war, peace, morality, creed, teacher government, church, conflict, agreements.
У пропонованій статті авторами прослідковано історичний шлях формування Типика о. Ісидора Дольниц... more У пропонованій статті авторами прослідковано історичний шлях формування Типика о. Ісидора Дольницького та символічне становлення Вечірні як богослужіння добового кола в контексті формування богослужбового уставу Традиції Східної Церкви згідно з вищезгаданим Типіконом. Окреслено причинно-наслідковий зв'язок між послідовністю окремих частин Вечірні. Детально та поетапно розглянуто розвиток структурних частин Вечірні відповідно до чинного уставу в історичному середовищі Київської Церкви, яка в кінці ХVI ст. відновила єдність з Апостольським Престолом. На основі наявних джерел здійснено ґрунтовний опис та аналіз джерельної бази на якій, власне, і сформовано Типик. Проведено детальну характеристику загального змістовновного наповнення та структуризації Типика о. Ісидора Дольницького. Представленно види Вечірні та їх структурний поділ, який зображено в наочній таблиці та проведено аналіз символізму окремих частин Вечірні.
У статті висвітлено процес трансформації поглядів на роль капеланів та законодавче становлення ін... more У статті висвітлено процес трансформації поглядів на роль капеланів та законодавче становлення інституту військового капеланства від проголошення незалежності України (1991 р.) до остаточної офіційної інституалізації військового капеланства в ЗСУ в умовах повномасштабної агресії РФ в Україні (2022 р.), уточнено схему періодизації історії запровадження та законодавчого закріплення інституту військового капеланства в сучасних ЗС України, яка включає п’ять етапів. Доведено, що процес становлення інституту військових капеланів в Україні, слід підкреслити, став результатом довготривалого процесу практичних кроків та теоретичного переосмислення ролі капеланів у формуванні духовно-моральних якостей і задоволенні духовно-релігійних потреб військово-службовців Збройних Сил України. Автори пропонують власну схему періодизації історичного процесу становлення інституту військового капеланства в Україні, кожен із яких характеризується специфікою виявлення ініціативи з боку Церкви та держави щодо запровадження капеланства у Збройних Силах України. Так, на першому етапі (1991–2008 рр.) ініціатива організації капеланства виходила спершу від Церков, а відтак – і представників армії, однак не мала чітких нормативних механізмів; на другому етапі (2008–2014 рр.) на основі Меморандуму про співпрацю (2008 р.) почали формуватися нормативні акти органів державної влади щодо налагодження співпраці із Церквами у сфері капеланства, а будь-які ініціативи щодо запровадження капеланства мали партнерський характер; на третьому етапі (2014–2016 рр.) інституалізація капеланства відбувалася під значним впливом волонтерського руху та поступового зростання підтримки державної влади у напрямку нормативного регулювання діяльності капеланів; на четвертому етапі (2017–2021 рр.) військове капеланство спершу запроваджується нормативним актами, а відтак набуває довершеного вигляду через прийняття спеціального закону. Відтак, п’ятий етап (з 2022 р.) позначений складними умовами повномасштабної війни РФ проти України, в якій військові капелани гідно виконують своє служіння Богові та Україні задля досягнення справедливого миру.
Ключові слова: капелан, священнослужитель, Закон України, Служба військового душпастирства (капеланська служба), інституалізація капеланства, АТО/ООС, повномасштабна війна.
HISTORY OF THE FORMATION OF THE MILITARY CHAPLAINCY
IN THE ARMED FORCES OF UKRAINE (1991–2022)
The article highlights the process of transformation of views on the role of сhaplains and the legislative formation of the institute of military chaplaincy from the declaration of independence of Ukraine (1991) to the final official institutionalization of military chaplaincy in the Armed Forces in the conditions of fullscale aggression of the Russian Federation in Ukraine (2022), the periodization scheme of the history of introduction is clarified. and legislative consolidation of the institution of military chaplaincy in the modern Armed Forces of Ukraine, which includes five stages. It is proved that the process of formation of the institute of military chaplains in Ukraine, it should be emphasized, was the result of a long-term process of practical steps and theoretical rethinking of the role
of chaplains in the formation of spiritual and moral qualities and satisfaction of the spiritual and religious needs of servicemen of the Armed Forces of Ukraine. The authors offer their own scheme of periodization of the historical process of the formation of the institution of military chaplaincy in Ukraine, each of which is characterized by the specificity of identifying an initiative on the part of the Church and the state to introduce chaplaincy in the Armed Forces of Ukraine. Thus, at the first stage (1991–2008), the initiative to organize the chaplaincy came first from the Churches, and then from the representatives of the army, but it did not have clear regulatory mechanisms; in the second stage (2008–2014), on the basis of the Memorandum on Cooperation (2008), normative acts of state authorities on establishing cooperation with churches in the field of chaplaincy began to be formed, and any initiatives to introduce chaplaincy were of a partnership nature; in the third stage (2014–2016), the institutionalization of chaplaincy took place under the significant influence of the volunteer movement and the gradual increase in the support of the state authorities in the direction of normative regulation of the activities of chaplains; in the fourth stage (2017–2021), the military chaplaincy is first introduced by normative acts, and then acquires a complete form through the adoption of a special law. Therefore, the fifth stage (from 2022) is marked by the difficult conditions of the full-scale war of the Russian Federation against Ukraine, in which military chaplains honorably perform their service to God and Ukraine in order to achieve a just peace.
Key words: chaplain, cleric, Law of Ukraine, Military Pastoral Service (chaplain service), institutionalization of chaplaincy, ATO/OOS, full-scale war.
Анотація Гоголь В. В., Габлей Н. Г. Свобода віросповідання засудженого як вияв індивідуальної сво... more Анотація
Гоголь В. В., Габлей Н. Г. Свобода віросповідання засудженого як вияв індивідуальної свободи релігії. – Стаття.
У статті здійснено комплексне теоретичне дослідження права засудженого на свободу віросповідання та релігійний вплив на засуджених УГКЦ, як-от здійснення духовного наставництва для засуджених, поширення релігійної освіченості в середовищі засуджених, відправи церковної служби священиками у спеціально
створених для цього приміщеннях, проповіді священнослужителів, здійснення обрядів, а також читання релігійних текстів.
Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і спільно з іншими. Свобода віросповідання є основою буття демократичного суспільства, важливою передумовою правової демократії та існування інших прав і свобод людини як особи. У Конституції України закріплена свобода віросповідання (свобода сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої) та свобода світогляду (стаття 35).
У статті свобода релігії визначається як свобода вибору релігії, як свобода віросповідання, відправлення релігійного культу, яка характеризує економічні, правові, суспільно-політичні можливості і гарантії щодо вільного релігійного самовизначення.
Свобода совісті розкриває сутність поняття «свобода релігії», яке містить у собі два аспекти свободи совісті: самовизначення особистості у сфері релігійного світогляду, релігійних орієнтацій, а також її самореалізація у сфері релігійного вибору. Також зазначається, що сповідувати релігію засудженим спільно з іншими означає можливість для віруючої людини добровільно об’єднуватися зі своїми одновірцями в релігійні спільноти. Свобода віросповідання – це вияв індивідуальної свободи.
Досліджено, що важливу роль у реалізації права засудженого на віросповідання відіграє душпастирська опіка засуджених – діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання.
Таким чином, свобода релігії засудженого визначається як свобода вибору релігії, як свобода віросповідання, відправлення релігійного культу. Вона характеризує економічні, правові, суспільно-політичні можливості і гарантії щодо вільного релігійного самовизначення. Потреба у залученні церкви постає на тлі неспроможності державних інституцій забезпечити в межах установ виконання покарань ресоціалізацію засуджених, яка би дозволяла їм у подальшому успішно реінтегруватись у суспільство.
Ключові слова: засуджений, віросповідання, свобода релігії, релігійні організації, душпастирство.
Summary
Gogol V. V., Hablei N. G. Freedom of religion of the convict as a manifestation of individual freedom of religion. – Article.
The article provides a comprehensive theoretical study
of the convict’s right to freedom of religion and religious
influence on convicts of the UGCC, in particular: spiritual
mentoring for convicts, dissemination of religious
education among church, services by priests at facilities
set up for it, sermons by the clergy, committing rites as
well as reading religious texts.
Everyone has the right to freedom of thought,
conscience and religion; this right includes freedom to
change his religion or belief, and freedom, either alone
or in community with others, to practice his religion or
belief. Freedom of religion is the basis of a democratic
society, an important prerequisite for legal democracy
and the existence of other human rights and freedoms
as individuals. The Constitution of Ukraine enshrines
freedom of religion (freedom to profess any religion or
not to profess any) and freedom of worldview (Article 35).
The article defines freedom of religion as freedom
of choice of religion, as freedom of religion, worship,
which characterizes the economic, legal, socio-political
12 Актуальні проблеми філософії та соціології
opportunities and guarantees of free religious selfdetermination. Freedom of conscience reveals the
essence of the concept of “freedom of religion”,
which includes two aspects of freedom of conscience:
self-determination of the individual in the field of
religious worldview, religious orientations, and its
self-realization in the field of religious choice. It is also
stated that professing religion with convicts together
with others means an opportunity for a believer
to voluntarily associate with his fellow believers
in a religious community. Freedom of religion is a
manifestation of individual freedom.
It is investigated that an important role in the
realization of the convict’s right to religion is played by
the pastoral care of convicts - activities in penitentiaries of
clergy (chaplains), authorized by religious organizations,
whose statutes (provisions) are registered in the manner
prescribed by law, is directed to meet the religious needs
of convicts, their spiritual education.
Thus, the freedom of religion of the convict is
defined as freedom of choice of religion, as freedom of
religion, worship. It characterizes economic, legal, sociopolitical opportunities and guarantees of free religious
self-determination. The need to involve the church
arises against the background of the inability of state
institutions to ensure the re-socialization of convicts
within penitentiary institutions, which would allow them
to reintegrate successfully into society in the future.
Key words: convict, religion, freedom of religion,
religious organizations, pastoral care.
У статті здійснено богословську і філософську рефлексію антропологічного вчення святого Августина... more У статті здійснено богословську і філософську рефлексію антропологічного вчення святого Августина (354–430) на основі аналізу його творчої спадщини, зокрема творів «Сповідь», «Енхірідіон», «Про безсмертя душі», «Про свободу волі». Актуалізація вчення св. Августина сьогодні зумовлена його високим авторитетом як у Католицькій Церкві, так і в Православних Церквах та його впливом на розвиток християнської філософії. Обґрунтовано тезу про те, що антропологічне вчення св. Августина є глибоко богословським, адже в своїй аргументації спирається на Святе Письмо, розглядає людину як творіння на образ Божий. У статті проаналізовано розвиток святим Августином вчення про походження душі, проблеми єдності двох субстанцій – душі й тіла, свободи волі людини.
Августин каже, що людина створена з нічого і становить єдність душі і тіла як форми і матерії, а матерія вже є благом як творіння Боже. Єдність душі і тіла надає людині особливий статус у світовій ієрархії, як посередника між царством духовним і царством матерії. Августин відкидав уявлення про душу як гармонію тіла і вважав, що людина – це єдність двох субстанцій, що знаходяться в єдності, але не змішані одне з одним. Від тіла душа відрізняється досконалістю, яка, на думку Августина, походить від Бога. Він рішуче захищає безсмертність, нескладність та розумність душі. Августин розглядає свободу волі як суттєвий атрибут людини, що означає можливість вибору між різними об’єктами. Вільна воля є благо, дароване Богом, але водночас є передумовою здійснення гріха. Розв’язуючи проблему дарування Богом людині волі, Августин класифікує блага, даровані людині Богом, на три групи: великі (справедливість, розсудливість, стриманість, праведний розум); середні або звичайні (необхідні для праведного життя); найменші (праведне життя можливе і без них). При цьому воля є середнім благом, за допомогою якої людина домагається великих благ, але, відвернувшись від незмінного загального блага до нижчого, грішить. Августин підкреслює, що вільна воля є необхідною умовою праведного життя, а без свободи волі немає ні провини, ні відповідальності. Відповідальність кожної людини за здійснений нею вчинок обґрунтовує справедливість божественної відплати. Людина має можливість повернутися до праведного життя, однак лише за допомогою божественної благодаті. Благодать – особлива божественна енергія, яка діє по відношенню до людини і виробляє зміни в її природі.
Ключові слова: святий Августин, антропологічне вчення, людина, тіло, душа, єдність з Богом, свобода волі.
Актуальність проблеми. Христова Церква завжди дбала про духовні потреби військових, тому військов... more Актуальність проблеми. Христова Церква завжди дбала про духовні потреби військових, тому військове капеланство має тривалу історичну традицію й набуває особливої актуальності сьогодні, на початку ХХІ ст. З історії України знаємо, що військові священники були при руському війську княжої доби, у козацьких військах, згодом в армії Російської та Австрійської імперій, під час Першої та Другої
світових війн – в Легіоні УСС, Українській Галицькій армії (УГА), Першій українській дивізії «Галичина», в батальйонах «Нахтігаль» та «Роланд», в Українській Повстанській Армії. Для Української Греко-Католицької Церкви, що була і є одним з учасників національного відродження українського народу та державного будівництва упродовж ХІХ – початку ХХІ ст., питання духовної опіки українських
військовослужбовців завжди є актуальним і насущним.
Метою даної статті є дослідження процесу організаційного становлення та розвитку інституції військових священників (капеланів) УГКЦ, їх діяльності в умовах АТО / ООС на сході України у 2014–2021 рр.
In the article, the biography of Blessed Father Klymentiy (Casimir) Count Sheptytsky (1869-1951) ... more In the article, the biography of Blessed Father Klymentiy (Casimir) Count Sheptytsky (1869-1951) has been reconstructed in the “reference-encyclopedic” version on the basis of the achievements of diasporic and contemporary domestic historiography. Given the historiographical disproportions in the coverage of his biography, which has been reflected in relatively little attention to the early period of life and the creation of new “myths”, the periodization of main stages (milestones) of life and consistent reconstruction of biography of Casimir / Klymentiy Sheptytsky have been conducted. His family environment, education, worldview formation and evolution have been described, the peculiarities of his social and political activity in the regional societies and the Austrian parliament have been shown, the motives and circumstances of the choice of monastic life have been clarified. The activity of Klymentiy Sheptytsky on the revival and development of Studite monasticism in Galicia, support of Andrey Sheptytsky’s initiatives on the development of the Greek Catholic Church in different state-political regimes (Austria-Hungary, ZUNR, the Second Commonwealth, the first Soviet occupation, German occupation and formation of the USSR) and the spread of its influence outside Galicia, in the east, have been analyzed. The tragic page of the last years of Klymentiy Sheptytsky’s life from arrest and exile to death has been covered. A number of “unresolved” issues in his biography that require the search for new sources and more detailed scientific studies have been identified, including the cheirotonia of a bishop.
Key word: Greek Catholic Church; Casimir Count Sheptytsky; Doctor of Law; Ambassador of the Austrian parliament; Klymentiy Sheptytsky; Studite Rite; Hegumen; Archimandrite; Exarch; UGCC Blessed New Martyr.
The article is devoted to the historiographical analysis and generalization of achievements of re... more The article is devoted to the historiographical analysis and generalization of achievements of representatives of the contemporary domestic historiography (1990-2020), taking into consideration the works of scholars of the diasporic historiography, who explored the life path and activity of Blessed Hieromartyr Klymentiy (Casimir) count Sheptytsky (1869-1951). It has been noted that studies of the biography of Klymentiy Sheptytsky, initiated by diasporic scholars, contributed to the elucidation mainly of church-religious activity, avoiding the early period of his biography, and
Soviet historiography put mistaken ideological stamps regarding the "brother of the metropolitan". The authors emphasize that the growth of scientific interest in the biography of Klymentiy Sheptytsky, stimulated by the revival of the UGCC structures in general and the Studite monasticism in particular, manifested itself in two directions: search and systematization of sources, formation of specialized archives, publication of new studies on the history of the Studites and the activity of their hegumen. Dividing the studies of contemporary domestic historians and theologians into two periods (in the 1990s and 2000s), the authors note that they were first related to the preparation for the Beatification of Klymentiy (2001), and then with the popularization and in-depth study of his heritage for use in the practice of memorialization and spiritual life of the Studites' Order. Therefore, there is an increase in the number and differentiation of studies of the activities of Blessed Klymentiy in period from the time of his entry to the monastery until his exile and death. The formed imbalance in the coverage of his biography, which consisted in "ignoring" the early period and creating new "myths", were resolved in the monographs of V. Chornopyska and I. Matkovskyi, in which his genealogy, all stages of the life path, socio-political and religious activities were described in detail.
Keywords: diasporic historiography; Soviet historiography; contemporary domestic historiography; count Casimir Sheptytsky; Klymentiy Sheptytsky; Studites' Order; UGCC Blessed New Martyrs.
This collective monograph offers the description of sustainable development in the condition of E... more This collective monograph offers the description of sustainable development in the condition of European integration. The authors of individual chapters have chosen such point of view for the topic which they considered as the most important and specific for their field of study using the methods of logical and semantic analysis of concepts, the method of reflection, textual reconstruction and comparative analysis. The theoretical and applied problems of sustainable development in the condition of European integration are investigated in the context of economics, education, cultural, politics and law.
У статті проведено аналіз тези, християнство і сучасність, виклики та шляхи їх вирішення. З’ясова... more У статті проведено аналіз тези, християнство і сучасність, виклики та шляхи їх
вирішення. З’ясовано, яке місце займає християнин, поза Церквою, в парафії, в сім’ї, в
школі та в суспільстві. Проаналізовано виклики, які повстають перед християнином,
важливо не втратити свою ідентичність. Тому кожен із нас покликаний нести Добру
Новину, прикладом власного життя. Бути християнином – це означає належати
Христові та змістом свого життя бути вдячним Богові.
Ключові слова: Церква, християнин, парафія, віра, храм, вибір, Ісус Христос.
The article analyzes the thesis, Christianity and the present, challenges and ways of their
solution. It is found out what place a Christian takes, outside the Church, in a parish, in a family,
in school, and in a society. It analyzes the challenges that arise before a Christian, it is
important not to lose his identity. Therefore, each of us is called to bear Good News, an example
of our own lives. To be a Christian means to belong to Christ and the content of his life to be
thankful to God.
Key words: church, christian, parish, faith, temple, choice, Jesus Christ.
Науковий вісник Івано-Франківської академії Івана Золотоустого УГКЦ «Добрий Пастир» заснований в ... more Науковий вісник Івано-Франківської академії Івана Золотоустого УГКЦ «Добрий Пастир» заснований в березні 2007 р. Івано-Франківською Теологічною Академією як періодичне наукове видання -збірник наукових праць, реорганізований в грудні 2018 р. у науковий журнал. Видається щорічно з 2007 року. Зареєстровано головним управлінням юстиції в Івано-Франківській області. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації: Серія ІФ № 580-53-р від 03.03. 2008 р. Адреса редакції: Івано-Франківська академія Івана Золотоустого УГКЦ, вул. Софрона Мудрого, 22, м. Івано-Франківськ, Україна, 76019 Тел. (0342) 72-47-30 -головний редактор Тел. (0342) 72-47-31 -відповідальний секретар Ел. пошта: dobryi.pastyr@gmail.com Редакція наукового вісника може публікувати статті й матеріали, не поділяючи позиції авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та назв несуть автори. Подані рукописи рецензуються і не повертаються. Редакція залишає за собою право виправляти мову і редагувати матеріали. Редакція не вступає у листування з авторами. При передруку посилання на «Науковий вісник ІФА «Добрий Пастир» обов'язкове. Усі права застережені © Івано-Франківськ Івано-Франківська академія Івана Золотоустого УГКЦ 2018 Науковий вісник Івано-Франківської академії Івана Золотоустого «Добрий Пастир». Богослов'я. Філософія. Історія. -2018. -Вип. 12-13. 2 УДК 215-08 Н-34 Науковий вісник Івано-Франківської академії Івана Золотоустого УГКЦ «Добрий Пастир». Богослов'я. Філософія. Історія: науковий журнал / Гол. ред. Р. А. Горбань. -Івано-Франківськ: ІФА, 2018. -Вип. 12-13. -454 c.
Петро БІЛоУС, доктор філологічних наук, професор Житомирського дерЖавного педагогічного університ... more Петро БІЛоУС, доктор філологічних наук, професор Житомирського дерЖавного педагогічного університету імені івана франка оЛена БонДареВа, доктор філологічних наук, професор, проректор київського університету імені Бориса грінченка оЛеСь ГоЯн, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри телеБачення і радіомовлення інституту Журналістики київського національного університету імені тараса Шевченка оЛена ЄреМенКо, доктор філологічних наук, професор, директор інституту філології київського університету імені Бориса грінченка Марина ЖенЧенКо, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент інституту Журналістики київського національного університету імені тараса Шевченка Ірина ЗаХарЧУК, доктор філологічних наук, професор рівненського дерЖавного гуманітарного університету ЛІДІЯ КаВУн, доктор філологічних наук, професор черкаського національного університету імені Богдана хмельницького МиКоЛа КаЛьКо, доктор філологічних наук, професор черкаського національного університету імені Богдана хмельницького ЛюДМиЛа МарЧУК, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови кам'янець-подільського університету імені івана огієнка тараС ПОЛКОВЕНКО, кандидат філологічних наук, доцент інституту Журналістики київського університету імені Бориса грінченка ВоЛоДиМир рІЗУн, доктор філологічних наук, професор, директор інституту Журналістики київського національного університету імені тараса Шевченка оЛьГа СЛоньоВСьКа, кандидат педагогічних наук, професор прикарпатського національного університету імені василя стефаника юрІй ФІнКЛер, доктор філологічних наук, кандидат соціологічних наук, професор, професор факультету Журналістики міЖнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка степана дем'янчука ВаЛентина ШЛЯХоВа, кандидат педагогічних наук, доцент черкаського національного університету імені Богдана хмельницького Ірина ЯроШенКо, кандидат мистецтвознавства, доцент інституту мистецтв прикарпатського національного університету імені василя стефаника роМан ЯроШенКо, кандидат філологічних наук, доцент інституту Журналістики київського університету імені Бориса грінченка © «Українське слово і сучасність», 2018
Літургійне богослов'я УДК 348.32:262.1:265.9:264-78 о. Василь Гоголь Івано-Франківський богословс... more Літургійне богослов'я УДК 348.32:262.1:265.9:264-78 о. Василь Гоголь Івано-Франківський богословський університет імені св. Івана Золотоустого УГКЦ ЧИНОПОСЛІДУВАННЯ ХІРОТОНІЙ У ВІЗАНТІЙСЬКІЙ ЦЕРКВІ У статті проаналізовано один із елементів літургійного життя Церкви, що забезпечував розвиток її ієрархічної структури, а саме-чин хіротонії. Автор виокремлює три групи хіротоній та на основі аналізу візантійської традиції послідовно розглядає всі елементи порядку їх проведення. Ключові слова: єпископ, священик, диякон і дияконіса, читець, ігумен, хіротонія, молитва, рукоположення, Євхаристія. Тими ж днями, коли учнів ставало дедалі більше..., тоді дванадцятеро прикликали громаду учнів і сказали...: «Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби...», і вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана..., Филипа..., і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки. (Ді. 6, 1-6). Чини хіротоній 1 , які знаходимо у Візантійських евхологіонах містять такі основні елементи, як: прочитання особого документа, який приносив хартофілакс 2 , покладання рук єпископом, читання молитов, ектенія. Якщо зібрати разом елементи кожного чину, то їх можна розділити на три групи (див. табл. 1). До першої групи належить хіротонія єпископа, священика, диякона та дияконіси. Кожна з цих хіротоній має наступну структуру: архиєрей читав відповідний документ, потім ставив руку на ставленика, читав першу молитву, далі виголошувалася ектенія, після якої архиєрей читав другу молитву. Всі ці хіротонії звершувалися у святилищі, в різні моменти Божественної Літургії, що свідчило про те, що ставлений є служителем Євхаристії. До другої групи входить хіротонія піддиякона та поставлення читця. Ці чини містять тільки одну молитву, перед якою архиєрей ставив руку на ставленика, а їх звершення не було пов'язане з Євхаристійним богослужінням. Третя група-єдиний чин поставлення ігумена, що складається з двох молитов, друга з яких головоприклонна. Цей чин звершував у власних 1 Χειροτονία з гр. (хіротонія) етимологічно означає жест простягнення або підняття руки для вибору кандидата; сьогодні під цим словом звичайно розуміється покладення рук єпископа на голову кандидата, саме те, що точніше було б назвати χειροθεσία або саме «рукоположення». 2 Χαρτοφύλαξ з гр. (хартофілакс) займав третє місце в правому хорі константинопольських «оффикиев».
Факультет гуманітарних наук Кафедра богослов'я СИЛАБУС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Міждисциплінарна кур... more Факультет гуманітарних наук Кафедра богослов'я СИЛАБУС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Міждисциплінарна курсова робота з богослов'я Освітньо-професійна програма Богослов'я Спеціальність 041 Богослов'я Галузь знань 04 Богослов'я Рівень вищої освіти-перший (бакалаврський) Затверджено на засіданні кафедри богослов'я, Протокол № 2 від 13 вересня 2022 р. м. Івано-Франківськ-2022 1. Загальна інформація Назва дисципліни Міждисциплінарна курсова робота з богослов'я Викладач (-і) Гоголь Василь Володимирович-кандидат наук з богослов'я, завідувач кафедри богослов'я; П'яста Руслан Михайлович-кандидат наук з богослов'я, доцент кафедри богослов'я; Тучапець Василь Дмитрович-доктор наук з богослов'я, старший викладач кафедри богослов'я; Делятинський Руслан Іванович-кандидати історичних наук, завідувач кафедри соціальногуманітарних дисциплін. Контактний телефон викладача
![Research paper thumbnail of 38. Гоголь В., Козінчук В., П'яста Р., Тучапець В., Делятинський Р., Переддипломна навчальна практика: силабус навч. дисципліни за ОПП «Богослов’я» [за другим (магістерським) рівнем вищої освіти] / Івано-Франківська академія Івана Золотоустого. Івано-Франківськ, 2021. 11 с.](https://attachments.academia-assets.com/100911148/thumbnails/1.jpg)
](Гоголь В., Козінчук В., П'яста Р., Тучапець В., Делятинський Р., Переддипломна навчальна практика... more Гоголь В., Козінчук В., П'яста Р., Тучапець В., Делятинський Р., Переддипломна навчальна практика: силабус навчальної дисципліни за ОПП «Богослов’я» спеціальності 041 «Богослов’я» галузі знань 04 «Богослов’я» [за другим (магістерським) рівнем вищої освіти] / Івано-Франківська академія Івана Золотоустого. Івано-Франківськ, 2021. 11 с.
Формат дисципліни 2. Цикл професійної підготовки 2.1 Блок обов'язкових дисциплін Обсяг дисципліни... more Формат дисципліни 2. Цикл професійної підготовки 2.1 Блок обов'язкових дисциплін Обсяг дисципліни 300 год., 10 кредитів ECTS. Посилання на сайт дистанційного навчання ifaiz.edu.ua/novyny/967-sylabusy-kb-bak.html Консультації вівторок, о 15.40-17.00 год 2. Анотація до курсу Навчальна дисципліна «Літургійне богослов'я» належить до блоку обов'язкових предметів * під час виконання семінарських завдань студенти повинні продемонструвати знання найважливіших засад, фактів, літургічних традицій і позицію світовому