Струм, кийок, голод. Як і навіщо росіяни катують цивільних? (original) (raw)

Щоб витягти інформацію, залякати чи просто позбиткуватися, окупанти вдаються до страшних методів. ХПГ підготувала дослідження про способи та мету катування російськими військовими мирних мешканців під час окупації Харківської області.

Ілюстративне зображення. © Rommel Canlas / Shutterstock

Харківська правозахисна група веде документування міжнародних злочинів (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини), ймовірно, вчинених військовими РФ в Україні, зокрема у Харківській області. Ця публікація присвячена зібраній інформації про події, які мають ознаки катувань. Дослідження спирається на факти, які були задокументовані ХПГ у базі даних коаліції Трибунал для Путіна (T4P) за період з 24 лютого 2022 року по 1 травня 2024 року.

Детальніше про підхід ХПГ до документування міжнародних злочинів, ймовірно, вчинених російськими окупантами, можна прочитати у публікації директора ХПГ Євгена Захарова. Збір інформації триває. Харківська правозахисна група продовжує надавати правову, психологічну та гуманітарну допомогу постраждалим від міжнародних злочинів.

Катівня на овочебазі у Козачій Лопані © Анна Черненко / Громадське Радіо

Загальна інформація про задокументовані інциденти

За досліджуваний період документатори ХПГ зібрали та внесли до бази даних коаліції T4P інформацію про щонайменше 379 інцидентів, пов’язаних із катуванням чи нелюдським поводженням.

Найбільше інцидентів було зафіксовано на тимчасово окупованій території Ізюмського району Харківської області — щонайменше 203. На ТОТ Харківського району було задокументовано ще як мінімум 72 інциденти, пов’язані із катуванням чи нелюдським поводженням.

На тимчасово окупованій території Куп’янського та Чугуївського районів Харківської області ХПГ задокументувала інформацію про щонайменше 59 та 44 інциденти відповідно.

Протягом досліджуваного періоду команда нашої організації зібрала персональну інформацію 176 постраждалих та 10 загиблих від катування чи нелюдського поводження, а також свідчення щонайменше 56 самовидців.

Способи катування

На основі зібраної інформації ми окреслили декілька способів катування, про які йдеться найчастіше. Перелік цих способів у жодному разі не є вичерпним, а лише вказує на наявність стійких патернів у поведінці військових РФ.

Побиття

Майже у кожному свідченні, яке було отримане від постраждалих, є згадка про побиття захоплених у полон людей. Цей вид тортур можна вважати найбільш розповсюдженим. Найчастіше полонених б’ють руками. Ми зібрали свідчення про такі побиття на різних “етапах” полону: під час безпосереднього фізичного захоплення постраждалого, під час “обшуків”, транспортування, “допитів” — протягом усього періоду утримання в полоні.

Також ХПГ зібрала інформацію про значну кількість випадків, коли військові РФ били полонених ногами. Один із постраждалих згадує, як двоє окупантів жорстоко побили його ногами по всьому тілу — розбивши йому ліве око та поламавши ребро так, що йому було важко дихати.

Іноді ногами били так сильно, що люди втрачали свідомість. Наприклад, один із постраждалих, якого катували під час окупації села Липці, свідчить, що військовий РФ бив його ногами по різних ділянках тіла — зокрема по голові та животу. Внаслідок жорстокого побиття чоловік втратив свідомість, до тями він прийшов лише вдома.

Але беззаперечно найбільш жорстокими були побиття із застосуванням сторонніх предметів — прикладів від автоматів, гумових палиць та кийків, металопластикових труб, офіцерських ременів, мішків із піском, кирок та молотків, шомполів, дерев’яних біт, батогів тощо.

Такі побиття, за свідченнями постраждалих, були найбільш болісними та спричиняли найтяжчі наслідки. Наприклад, у своїх свідченнях один із постраждалих, якого катували під час окупації міста Балаклія, згадує, що військові РФ били його гумовими дубинками по тулубу, голові та руках приблизно три хвилини без зупинки. Унаслідок цього постраждалий мав поламані ребра з лівого боку, гематому на обидва ока, розсічення біля лівого ока, синці по всьому тілу, він почав задихатися.

Варто зазначити, що іноді такі тортури відрізнялися своєю “методичністю”. Зі свідчень постраждалих можна припустити, що деякі військові РФ знали, куди і як бити, щоб завдати найбільших страждань. Наприклад, один із українців, якого окупанти утримували у катівні, облаштованій у приміщенні Балаклійського відділу поліції, свідчить, що під час так званого “допиту” військові РФ зняли йому штани та били гумовою дубинкою по сідницях, по задній стороні ніг, а також один раз сильно вдарили по потилиці. Після цього військовий РФ почав бити постраждалого гумовою палицею спочатку по ногах, а потім поступово підіймався вище, доки не вдарив по животу так, що чоловік зігнувся від болю. Військовий РФ використав це та почав завдавати удари від голови, рухаючись до низу спини, звідки знову почав підійматися догори, поки не дійшов знову до голови.

Катування електрострумом

Наступним за розповсюдженістю видом тортур було катування електрострумом. Військові РФ застосовували до постраждалих електрошокери та спеціальні пристрої.

Люди свідчили: військові РФ били струмом у різні частини тіла — у грудну клітку та біля ребер, у шию, в потилицю, в область статевих органів, у бік, по стегнах, у руки, у ноги тощо.

Удари електрошокером були неодноразові, що спричиняло нестерпний біль та завдавало шкоди здоров’ю постраждалих. Наприклад, чоловік, якого катували під час окупації села Липці, свідчить, що військові РФ намочили йому водою потилицю та почали бити електрошокером в потилицю. Він був дуже слабкий, а військові РФ вдарили його електрошокером повторно, після чого у постраждалого почали смикатися ноги й він обмочився під себе. Інший постраждалий, якого окупанти утримували в катівні, облаштованій у приміщенні Вовчанського відділу поліції, розповідає, що військові РФ один раз вдарили його електрошокером в руку й приблизно 15 разів в ноги вище коліна — від струму його ноги оніміли.

Також розповсюдженим було катування електрострумом, яке здійснювали із застосуванням спеціальних приладів. Під час нього постраждалим на різні частини тіла чіпляли електроди (клейми, дроти) та подавали струм. Такі прилади вже неодноразово були виявлені правоохоронними органами України та журналістами у приміщеннях, де, за наявними даними, військові РФ утримували та катували людей.

Деякі постраждалі свідчать, що їм під’єднували електроди до різних чутливих частин тіла, зокрема до мочок вух, носа, пальців, статевих органів, ніг тощо. Відтак, катування електрострумом із застосуванням спеціальних приладів відрізнялося нестерпним болем та нерідко призводило до того, що постраждалі просто втрачали свідомість під час “допиту”.

Наприклад, чоловік, якому військові РФ чіпляли затискачі спочатку на мізинці, а потім — на вуха, розповідає, що під час катування струмом він відчував невимовний біль. Інший постраждалий свідчить, що після третього удару струмом втратив свідомість і прийшов до тями лише після того, як на нього вилили відро води.

Прилад для катування струмом — телефонний апарат ТА-57. Фото з фейсбук-сторінки Харківської обласної прокуратури

Позбавлення можливості дихати

Російські військові, катуючи полонених, застосовують утоплення та удушення. Зазвичай вони поєднують це з іншими тортурами: побиттям, катуванням електрострумом. Це спричиняє ще більше фізичне та психічне виснаження постраждалих.

У своїх свідченнях один із чоловіків, якого росіяни захопили в полон та катували під час окупації Ізюмського району Харківської області, розповів, що під час так званого “допиту” військові РФ приблизно півтори години били його руками, ногами та прикладами від автоматів. Потім кати принесли відро з водою, занурили туди голову постраждалого та якийсь час насильно тримали її у воді. Після цього приєднали до ніг постраждалого дроти та почали катувати його струмом. Утоплення та катування електрострумом військові РФ чергували.

Для удушення також використовували підручні засоби. Наприклад, один із постраждалих свідчить, що під час “допиту” йому наказали роздягнутися до пояса і стали бити по всьому тілу батогом, кийком, душили мотузкою, пробили голову твердим предметом.

Порізи на тілі

До цієї групи способів катування доцільно віднести будь-які дії, пов’язані із нанесенням відкритих ран на тілі та намагання відрізати частини тіла постраждалих. Такі способи катування завдавали сильного болю, а надалі рани погано загоювалися, з огляду на нелюдські антисанітарні умови утримання полонених і відсутність медичної допомоги.

Згідно із задокументованими даними, найчастіше постраждалі свідчать, що військові РФ намагалися порізати (відрізати) їм вуха та пальці. Як і у випадку з удушенням, це окупанти застосовували разом з іншими тортурами, зокрема із побиттям та катуванням електрострумом.

Імітація розстрілу

Цей спосіб катування можна віднести до “психологічних” тортур, пов’язаних із погрозами. Оскільки він був широко розповсюджений та спричиняв дуже сильний шок у постраждалих, його варто дослідити окремо. У попередній публікації ми вже описували, як саме відбувається імітування розстрілу, тому зараз зосередимо увагу на деяких особливостях цього способу катування та реакціях постраждалих, які, за словами багатьох із них, у той момент “прощалися з життям”.

Вони згадують, що катування через імітацію розстрілу завжди було детально сплановане та виконувалося настільки переконливо, що люди до останнього моменту вірили, що їх ведуть на справжній розстріл. Деякі постраждалі навіть після пострілу убік ще деякий час не могли повірити, що не загинули.

Під час такої імітації військові РФ могли привозити полонених до ям, де вже лежали трупи людей, а це ще більше лякало постраждалих та переконувало їх у справжності намірів окупантів їх розстріляти. Наприклад, одному з полонених військові РФ натягли мішок на голову та привезли до лісу, де вдарили прикладом автомата по голові, поставили на коліна і зняли мішок з голови. Постраждалий побачив, що він стояв біля ями в лісі, у якій лежали два трупи невідомих чоловіків. Військові РФ зробили декілька пострілів з автомата біля голови полоненого, після чого підняли його та відвезли назад до камери.

Загалом катування шляхом імітації розстрілу спричиняло надзвичайно серйозний шок у полонених, призводило до подальших негативних наслідків для їхнього психічного і фізичного здоров’я: все робилося так, щоб люди повірили, що їх дійсно ось-ось розстріляють.

Погрози здійснення фізичної розправи чи застосування катувань

Іншим способом “психологічного” катування були погрози фізичною розправою. Як і імітація розстрілу, такі погрози були достатньо переконливими, щоб утримувати полонених в атмосфері постійного страху.

Найчастіше окупанти погрожували вбивством, скаліченням або тортурами, зокрема побиттям чи застосуванням електричного струму. Один із постраждалих вказує, що військові РФ постійно примушували полонених виконувати фізично виснажливу та брудну роботу (вантажити дрова в машини, набирати та приносити їм воду, чистити вольєри собак та мити туалети), називали полонених “неграми” (дослівно) та постійно погрожували вбивством, скаліченням і катуванням електрострумом.

Крім того, інколи військові РФ вдавалися до зовсім садистських способів залякування. Наприклад, один із постраждалих свідчить, що під час так званого “допиту” один окупант тримав його, а інший у цей час встромив йому у вказівний палець правої руки шприц і погрожував ввести в нього рідину жовтого кольору, запевняючи, що це сеча. Таким чином росіяни намагалися з’ясувати у полоненого щось стосовно якихось “біолабораторій”.

Дослідження ХПГ, присвячене російським фейкам, зокрема і про вигадані “біолабораторії”, ви можете прочитати за посиланням.

Непоодинокими також були погрози застосування сексуального насильства, які були адресовані навіть дітям. Наприклад, під час “допиту” неповнолітнього хлопця військові РФ, яких було загалом до 10 чоловіків зі зброєю, погрожували посадити його анальним отвором на скляну пляшку. Інший постраждалий у своїх свідченнях згадує, що військові РФ погрожували засунути йому кип’ятильник в анальний отвір. Під час допиту іншого чоловіка військовий РФ, який його допитував, погрожував чоловіку зґвалтуванням; пізніше вже інший військовий РФ погрожував зґвалтувати дружину цього ж постраждалого.

Погрози застосування насильства у поєднанні з фізичним катуванням ще більше лякали постраждалих та спричиняли сильні моральні страждання.

Нелюдське поводження

Дослідження задокументованих свідчень постраждалих від катування та жорсткого позбавлення свободи дозволяє стверджувати, що умови, у яких війська РФ протиправно утримували людей, були настільки поганими, що самі по собі вже становили нелюдське поводження, близьке за характером страждань до катування. Варто звернути увагу, що наведений далі список аспектів нелюдського поводження не є вичерпним — у цій публікації ми висвітлюємо лише те, про що постраждалі, яких опитувала команда ХПГ, згадували найчастіше.

Перенаселеність камер та приміщень

Багатьох постраждалих від катування та жорсткого позбавлення свободи утримували у камерах, де кількість полонених відносно площі приміщення явно перевищували відповідні стандарти, встановлені для в’язниць.Наприклад, у своїх свідченнях один із постраждалих, якого військові РФ разом із двома його односельцями утримували у підвалі залізничного вокзалу “Козача Лопань”, зазначає, що, крім них, у підвалі розміром приблизно 3 на 3 метри перебувало ще приблизно 8 осіб.

Інший постраждалий у своїх свідченнях розповідає, що у камері площею 3 на 5 метрів утримували 20 людей; не вистачало повітря, тому деякі люди почали задихатися. Ще один опитаний ХПГ постраждалий свідчить, що у камері розміром 2,5 на 3,5 метри, окрім нього, утримували ще 8 осіб.

Перенаселеність камер призводила до того, що полоненим доводилося спати сидячи або по черзі. Наприклад, один із постраждалих, якого військові РФ утримували у полоні у приміщенні Балаклійського відділу поліції, свідчить, що його тримали з іншими шістьма полоненими у камері, яка розрахована на 2 особи, — спати доводилося по черзі.

Відсутність денного світла та задуха у приміщеннях

Значна частина місць, де утримували полонених, були підвальними чи напівпідвальними приміщеннями, куди взагалі або майже ніколи не проникало денне світло. У своїх свідченнях один із постраждалих розповідає, що весь час утримання у підвалі полонені були вимушені перебувати у цілковитій темряві — лише наприкінці місяця військові РФ принесли полоненим одну свічку із насмішкою: мовляв, щоб полонені “хоч побачили один одного”.

Інший полонений у своїх свідченнях вказує, що у камері, де перебувало 9 осіб, не було світла і була сильна задуха, а на прогулянку полонених виводили дуже рідко і лише з чорним пакетом на голові. Задокументовані свідчення про побиття двох чоловіків за те, що вони попросили вивести їх подихати свіжим повітрям.

ХПГ переконана, що утримання полонених у приміщеннях без доступу денного світла, імперативно заборонено статтею 118 Четвертої Женевської конвенції.

Вхід до катівні у Козачій Лопані © Анна Черненко / Громадське

Відсутність або недостатня кількість харчування та води

Значна кількість постраждалих від катування чи жорсткого позбавлення свободи у своїх свідченнях скаржилися на низьку якість харчування, його недостатню кількість або взагалі відсутність. Часто військові РФ давали полоненим їжу у відрі. Інколи ця їжа була перемішана з недоїдками.

Деяких полонених протягом декількох днів морили голодом або давали харчування на такому рівні, щоб вони просто не померли з голоду. Зокрема, один з колишніх полонених свідчить, що військові РФ взагалі не годували полонених декілька діб, давали лише одну пляшку води на всю камеру. Інший постраждалий від катувань також розповідає, що військові РФ практично морили полонених голодом — давали лише 120 грамів хліба на добу та два літри зерносуміші на чотирьох людей, годували один раз на добу. За його словами, до кінця місяця полонені вже не могли пересуватися через недоїдання.

Ми зафіксували непоодинокі свідчення, які вказують, що полоненим давали недостатню кількість питної води. Зокрема, один із постраждалих розповів, що військові РФ давали 30 полоненим загалом 5 пляшок по 1,5 літра на всіх на день.

Неналежні умови для відвідання туалету або відсутність можливості такого відвідання

За свідченнями полонених, питання туалету було одним із найбільш нестерпних з погляду на умови утримання. Найжорстокішою щодо полонених була заборона на відвідання туалету протягом певного періоду, який міг коливатися від декількох годин до декількох діб.

У місцях, де людей утримували протягом тривалого проміжку часу, військові РФ ставили у переповнену камеру відро, яке полонені використовувати як туалет (замість відра у деяких випадках давали пляшку). Коли відро наповнювалося, у тісній задушливій камері починало нестерпно смердіти.

Постраждалі вказують, що вони були вимушені справляти нужду на очах у багатьох інших полонених, зокрема й осіб протилежної статі. Так, чоловік, якого військові РФ утримували у приміщенні магазину, свідчить, що замість туалету у них було відро, на яке ходили і жінки, і чоловіки.

Інша постраждала також розповідає, що замість туалету у приміщенні, де її утримували, стояло одне відро на всіх. Відтак, у туалет їй доводилося ходити на очах у чоловіків — це принижувало її честь та гідність. Через сморід з відра, а також через те, що вікна приміщення були забиті, в приміщенні було важко дихати.

Мета катування

Дослідження свідчень постраждалих від катування дозволяє сформулювати декілька тез, які можуть окреслити вірогідну мету захоплення людей у полон та їх подальшого катування

Першочергово варто зазначити, що росіяни намагалися отримати від захоплених у полон певну інформацію, якою постраждалі навіть не володіли. Для досягнення цієї мети військові РФ проводили так звані “допити”, що за своєю сутністю становили суцільні тортури — постраждалих жорстоко катували, щоб отримати дані, які, на переконання військових РФ, людина знала.

Згідно із задокументованими свідченнями, найчастіше військові РФ намагалися катуваннями “витягнути” з цивільних людей інформацію про дислокацію Збройних Сил України. Враховуючи, що “допити” відбувалися на тимчасово окупованій території, а постраждалі були цивільними, а тому не володіли та не могли володіти такою інформацією, людям доводилося терпіти довготривалі жорстокі катування, поки військові РФ не “повірять”, що полонені дійсно нічого не знають.

Іншою підставою для проведення так званого “допиту” були “підозри” у допомозі ЗСУ, зокрема в коригуванні вогню. Однак такі “підозри” були абсолютно безпідставними та використовувалися як безапеляційне обґрунтування захоплення в полон та подальших катувань.

Варто відзначити, що розповсюдженим також було катування, пов’язане із примушенням жертви, яка мала чітку проукраїнську позицію та повагу серед місцевих мешканців, відкрито продемонструвати свою лояльність до РФ та “відмовитися” від своїх проукраїнських поглядів. Зокрема, одного з постраждалих військові РФ катували до того моменту, поки він не проспівав російський гімн, а іншому під погрозою подальших катувань запропонували пройтися містом з прапором РФ — він відмовився.

Зафіксовані також інциденти катування, вчиненого лише заради знущання з жертв. У своїх свідченнях постраждалі вказують, що військові РФ могли побити людину без будь-якої на те причини — просто як спосіб розважитися.

Попередня юридична кваліфікація

Як було зазначено у попередній публікації, заборона катувань за своєю юридичною природою є абсолютною та за будь-яких обставин не може скасовуватися чи звужуватися. Абсолютний характер цієї заборони свідчить, що жодні виключення з цього правила однозначно недопустимі.

Згідно з положеннями Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, катування може бути визнане воєнним злочином (ст. 8) чи злочином проти людяності (ст. 7).

При цьому варто розуміти, що катування як злочин проти людяності обов’язково передбачає вчинення зазначеного діяння як частини широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти будь-якого цивільного населення, та за умови усвідомлення виконавцем своїх дій як частини такого нападу.

Зазначені обставини вчинення діяння, разом з іншими елементами цього злочину, потребують належного юридичного доведення у межах майбутніх міжнародних судових процедур. Наразі Харківська правозахисна група разом з партнерами готує відповідне подання до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду.

У цьому поданні буде представлено та детально досліджено задокументовані ХПГ та нашими партнерами по коаліції T4P свідчення постраждалих осіб та інформацію з відкритих джерел, які мають на меті юридично довести факт вчинення військовими РФ злочину проти людяності.

Висновки

Аналіз зібраної інформації дає підстави попередньо кваліфікувати зазначені вище діяння як злочини проти людяності за статтею 7 (1) (f) Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, а саме катування, вчинене в рамках широкомасштабного та систематичного нападу, вчиненого усвідомлено та спрямованого проти цивільного населення України.

Автор висловлює вдячність всій команді ХПГ, без спільної злагодженої та самовідданої праці якої ця публікація була б неможливою.

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах Програми “Права людини в дії”, яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать: зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за номером +380 44 521 57 53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: usaid.gov/ukraine, або на сторінку у фейсбуці: fb.com/USAIDUkraine.