Чого потребують і які перешкоди долають сім’ї зниклих безвісти (original) (raw)

Які проблеми постають перед рідними зниклих безвісти, як вони шукають зниклих, які органи є найпомічнішими у пошуку? Про ці та інші питання йдеться у звіті “Потреби сімей зниклих безвісти”, виконаному на замовлення ХПГ.

Ілюстративне зображення.

Ілюстративне зображення.

Звіт за результатами дослідження доступний в онлайн-бібліотеці Харківської правозахисної групи.

Дослідження проводив Харківський інститут соціальних досліджень на замовлення Харківської правозахисної групи. Авторами звіту є Світлана Щербань і Денис Кобзін.

Про що йдеться у звіті?

У звіті перелічені результати дослідження щодо ключових потреб і нагальних проблем сімей зниклих безвісти, а також їхньої обізнаності щодо власних прав, гарантій і процедур пошуку зниклих безвісти. Звіт також містить оцінку ефективності роботи державних органів та аналізує джерела інформації, якими послуговуються рідні зниклих безвісти.

Результати дослідження можуть бути насамперед цікаві державним органам і представникам громадянського суспільства, які займаються зниклими безвісти, а також усім зацікавленим особам.

Навіщо проводили дослідження?

Дослідження було проведено, аби показати справжній масштаб проблеми та встановити реальні потреби родин зниклих безвісти. Досі в Україні фактично не проводилося подібного дослідження, хоча такі розвідки вкрай потрібні, адже часто родини зниклих безвісти перебувають одночасно у двох вакуумах: правовому та інформаційному. Як зазначають автори звіту, через це рідні зниклих безвісти можуть почуватися безпорадно та відчувати безкарність російських агресорів. Ба більше, через величезну кількість вчинених РФ злочинів державні органи України не завжди здатні вчасно та вичерпно надавати допомогу рідним зниклих безвісти. Подекуди родини зниклих безвісти “не отримують зрозумілих вказівок та алгоритмів дій”, а їхні звернення не розглядають чи розглядають із затримками, мовиться у звіті.

Як проводили дослідження?

Під час дослідження опитали 500 членів сімей зниклих безвісти. З ними проводили телефонні інтерв’ю та послуговувалися спеціально розробленим опитувальником. Опитування тривало з травня по червень 2024 року, а опитувані були з більшості регіонів України, окрім тимчасово окупованих територій. Майже всі респонденти — жінки. З-поміж опитаних є лише близько 5% чоловіків.

У ході дослідження були проведені 30 глибинних інтерв’ю: 10 інтерв’ю були з експертами (представниками державних органів влади та громадських організацій) та 20 — з членами сімей зниклих безвісти. “Це дозволило дослідити різні аспекти чинних проблем та виявити можливі рішення, спрямовані на гуманізацію та підвищення ефективності надання допомоги родинам зниклих безвісти”, — мовиться у звіті.

Що встановили дослідники

Куди найчастіше звертаються рідні зниклих безвісти і хто найчастіше залагоджує питання?

На думку опитаних, в основному сім’ями зниклих безвісти наразі опікуються:

99% опитаних зверталися до якихось із вказаних органів упродовж останнього року. Практично всі, хто зверталися до певних органів, мали справу із Координаційним штабом із питань поводження з військовополоненими (94% респондентів), Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (93%), Національною поліцією України (91%). Також чимало респондентів зверталися до Національного інформаційного бюро (83%) та Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (79%).

Як показало дослідження, люди звертаються до усіх наявних органів, які долучені до роботи зі зниклими безвісти. Це призводить до дублювання зусиль та перевантажує увесь механізм пошуку зниклих безвісти. Щобільше, це виснажує рідних зниклих безвісти, адже вони мусять по декілька разів переповідати свою історію та повторно переживати травму, наголошують автори звіту.

Найчастіше респонденти казали, що їхнє питання було залагоджене, якщо вони зверталися до Національної поліції України (83%) та Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (80%). Також понад половина (56%) опитаних вказала на ефективність звернення до Національного інформаційного бюро.

При цьому респонденти зазначили, що їхнє питання не було залагоджене, якщо вони зверталися до Офісу Президента України (76%), Міжнародного Комітету Червоного Хреста (56%), Головного управління розвідки Міністерства оборони (56%), Генерального Штабу ЗСУ (52%), Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин МВС України (52%).

Що потрібно спростити?

Як показали інтерв’ю, існує нагальна потреба спростити самі процедури звернення. “Необхідність комунікувати з різними державними органами та бюрократія збільшують стрес для людей, які й без того часто перебувають в поганому психологічному стані. До того ж значну частку родичів складають люди похилого віку. Респонденти наголошують, що процедури мають бути організовані за принципом ‘єдиного вікна’, кількість спеціалістів державних органів, які залучаються до роботи з постраждалими, — збільшена, а подача документів в електронному вигляді повинна мати альтернативу та кваліфіковану допомогу в їхній підготовці та надсиланні”, — мовиться у звіті.

За якою допомогою звертаються люди?

За психологічною допомогою зверталися 44% опитаних членів сімей зниклих безвісти. При цьому 62% опитаних, які зверталися по психологічну допомогу, отримували її завдяки громадським організаціям чи благодійним фондам. Досить багато опитаних (42%) зверталися до державних установ чи закладів охорони здоров’я. У звіті зазначено, що “більшість респондентів, які описували свій досвід отримання психологічної допомоги, залишились задоволеними її якістю”. Разом із тим інтервʼю засвідчили, що персонал державних установ, який надає послуги рідним зниклих безвісти, “має проходити спеціальну підготовку”. Крім того, варто “створювати додаткові можливості психологічного відновлення для родичів як на етапі звернення, так і в процесі очікування”, а психологи, яких залучають до роботи з різними категоріями постраждалих, мають проходити спеціальне навчання.

У зв’язку зі зникненням родича 61% опитаних звертався також за юридичною допомогою. 41% респондентів звертався за фінансовою допомогою. 35% — за медичною допомогою.

З-поміж наявних процедур та послуг для сімей зниклих безвісти респонденти найчастіше обирали такі:

Які перешкоди виникають?

При цьому 70% респондентів зазначили, що отримання подібних послуг супроводжують складні бюрократичні процеси. “Звичайно, бюрократія. Іноді людина приходить, їй там кажуть, що не вистачає якоїсь довідки. Вони йдуть за цією довідкою, приносять, а їм кажуть: А вам ще цього не вистачає. Це так і було, і є. Треба, може, зразу сказати, що не вистачає? Щоб людина по 100 разів не ходила, не вистоювала ці черги...”, — цитують автори звіту одного з експертів.

42% опитуваних вказали на байдужість спеціалістів, які надають подібні послуги.

Третина опитаних назвали такі бар’єри:

До прикладу, людині можуть видати бланк звернення до робочої групи з насильницьких і недобровільних зникнень. При цьому в тому ж Координаційному штабі можуть не пояснити, що якщо людина неправильно заповнить цей бланк і не дасть його перевірити юристу, вона втратить свій шанс, адже подавати заяву можна лише один раз, з одного питання, пояснюють експерти.

У військових частинах також можуть довго уникати спілкування з рідними зниклих безвісти та не квапляться надавати їм необхідну інформацію чи оформлювати документи, говорить родичка зниклого безвісти.

Про які права знають рідні зниклих безвісти та які права є найдоступнішими?

92% респондентів зазначили, що сім’ї зниклих безвісти мають право на виплату грошового забезпечення в частині військовослужбовця, який зник безвісти. Дещо більше половини опитаних (54%) знають про право на пільги при сплаті житлово-комунальних послуг. Третина (32%) відмітила право на додаткову винагороду у розмірі 100 тисяч за весь час перебування в полоні або за весь час, поки не буде змінено статус зниклого на якийсь інший статус, а 31% згадав про право на звільнення від військового призову для рідних зниклих безвісти.

Наведена у звіті інфографіка.

Наведена у звіті інфографіка.

Найчастіше респонденти казали про доступність таких прав:

Про що не знають люди?

Понад половина опитаних (56%) вважає, що взагалі не існує права на безоплатне одержання в приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду, та за потреби позачергового права на поліпшення житлових умов. 55% опитаних не знають про право на земельну ділянку та допомогу від органів місцевої влади при будівництві (якщо люди виявили бажання звести приватний будинок). 51% не знає про право на 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом.

Якими джерелами послуговуються рідні зниклих безвісти?

Переважна більшість опитаних для отримання інформації про наявні послуги та гарантії для сімей зниклих безвісти використовують такі джерела:

50% родичів звертаються до російських джерел (соціальні мережі, канали, сайти) в пошуках полонених родичів та змін у російському законодавстві. Згідно з результатами інтерв’ю, люди шукають такі джерела, де в одному місці зібрані всі необхідні дані, зразки та наведений досвід людей, які подавали подібні звернення.

Люди також скаржаться на шахраїв, які хочуть скористатися з їхнього становища.

Що найбільше турбує рідних зниклих безвісти?

Найбільше сімей зниклих безвісти турбують:

Щобільше, для сімей зниклих безвісти “значною проблемою є те, що вони мають зберігати високий рівень зусиль та організованості саме в час, коли вони переживають велике стресове, емоційне навантаження”.

Інфографіка зі звіту.

Інфографіка зі звіту.

Які проблеми постають перед рідними зниклих безвісти цивільних?

Дослідження також показало, що є значні проблеми з допомогою, яку надають рідним зниклих безвісти цивільних. Як зазначають автори звіту, “державні гарантії, сервіси та навіть допомога від громадських організацій для цієї категорії постраждалих від війни розвинуті набагато гірше”. Проблема в тому, що для цивільних майже немає жодних державних гарантій. Певна допомога є на місцевому рівні: вона може бути закладена в окремі місцеві бюджети, проте це все, говорять фахівці.

Як відмічають експерти, складнощі також виникають при доведенні факту зникнення та під час отримання такого статусу. Аби довести факт зникнення, потрібно надати інформацію щодо обставин зникнення. Коли йдеться про цивільних, які зникли на тимчасово окупованих територіях, може бути важко відшукати свідків. Бувають і банальніші причини, коли люди гублять або довго збирають необхідні документи.

Нагадаємо, що Харківська правозахисна група має гарячу лінію щодо зниклих безвісти або затриманих цивільних та військовополонених. Ви можете зателефонувати за безплатним номером 0 800 20 24 02, якщо близька або знайома вам цивільна людина зникла або потрапила в полон на тимчасово окупованій території; а також якщо ваші рідні або знайомі — військовополонені, проте ви не знаєте, де їх утримують, не маєте про них звісток тощо. Юристи Харківської правозахисної групи допоможуть вам у розшуках близьких. Хоча ми не можемо надати стовідсоткових гарантій, що встановимо місцеперебування розшукуваної вами людини, за роки роботи нашим фахівцям вдалося знайти понад 30% людей.

Дослідження було виконане на замовлення та за фінансової підтримки Харківської правозахисної групи в межах проєкту “Розвиток всебічного та цілісного підходу до надання допомоги безвісти зниклим особам та їхнім родинам”.

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”