ledokol_ru (original) (raw)
У згаданій мною в минулому пості "Думі про невмирущого" Загребельного є такий епізод (прощальна розмова підпоручника Фурчака і лейтенанта Коваленка):
"Колись я був справдi смiливий. I дурний. Коли пiд Свенце у вереснi тридцять дев'ятого року ми вперше побачили танки Гудерiана, я скомандував своєму роздiловi оголити шаблi й повiв жовнiрiв в атаку. На танки з шаблями! Там, пiд Свенце, загинула вся Польська поморська кавалерiйська бригада. Пiдпоручик Єжи Фурчак не загинув, а потрапив у полон. Краще було б загинути".
Автор мимоволі поширює популярний міф про атаки польської кавалерії з шашками на танки - мовляв, польська армія була настільки відсталою і неготовою до змін у військовій стратегії, а її командири - настільки безпорадні в нових умовах, що і досі, в середині ХХ сторіччя, діяли за шаблонами та тактикою XVII-го.
Відправною точкою цього міфу стала фраза з мемуарів Гудеріана: "Польська поморська кавалерійська бригада через незнання конструктивних даних і способів дій наших танків атакувала їх з холодною зброєю і зазнала жахливих втрат".
Відтак, в подальшій історіографії польські кавалеристи поставали хоробрими, проте, м'яко кажучи, не надто розумними вояками, які сміливо і красиво, проте абсолютно безглуздо загинули за свою країну.