Liubov Savinykh-Paltseva | Odessa National I. Mechnikov University (original) (raw)

Papers by Liubov Savinykh-Paltseva

Ukrainian Antarctic Journal, 2020

Ukrainian Antarctic Journal

Звіт про НДР: 96 с., 1 табл., 5 рис., 88 інф. джерел. ІНСТИТУЦІЙНЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ... more Звіт про НДР: 96 с., 1 табл., 5 рис., 88 інф. джерел.
ІНСТИТУЦІЙНЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, МОРСЬКІ ОХОРОНЮВАНІ РАЙОНИ, АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКИЙ РЕГІОН, ІНТЕГРОВАНЕ УПРАВЛІННЯ, АНТАРКТИДА.
Робота продовжує та доповнює попередні багаторічні дослідження щодо перспектив розвитку та проблем функціонування мереж морських та прибережних природних охоронюваний територій та акваторій Азово-Чорноморського регіону відповідно до вимог Рамкової Директиви про морську стратегію 2008/56/ЄС. Необхідність виконання НДР обумовлена рекомендаціями останньої редакції Транскордонного Діагностичного аналізу Чорного моря (TDA; GEF/UNDP BSERP, 2009 р.) щодо збільшення площ морських охоронюваних природних акваторій, оновленого Стратегічного плану відновлення та захисту Чорного моря (BSSAP), вимогами стратегії створення Європейської мережі морських охоронюваних територій (ECMEN, Софія, 1995),
Метою НДР є підготовка науково-методичного забезпечення створення та функціонування мереж морських та прибережних природоохоронних об’єктів, територій та їх розвитку.
Основним завданням НДР у 2020 р. було проведення аналізу інституційного та інформаційного забезпечення функціонування морських охоронюваних районів, зокрема Азово-Чорноморського регіону.
Об'єктами дослідження є інституційне та інформаційне забезпечення створення, функціонування та розвитку мережі морських охоронюваних районів, зокрема Азово-Чорноморського регіону та дослідження структури популяцій морських ссавців з метою створення морських охоронюваних районів в Південному океані.
Предметом дослідження є показники стану та тенденцій інституційного розвитку та інформаційного забезпечення функціонування мережі морських та прибережних охоронюваних районів. Інструментом дослідження є системний підхід. Науково-технічний звіт містить рекомендації щодо вирішення проблем інституціонального та інформаційного характеру, які можуть вплинути на ефективність реалізації положень Рамкової Директиви про морську стратегію 2008/56/ЄС та пропозиції щодо оптимізації інституційного та інформаційного забезпечення морських охоронюваних районів та їх мереж в Азово-Чорноморському регіоні.

Звіт про НДР: стор. – 85, рис. – 32; табл. – 8. ЧОРНЕ, АЗОВСЬКЕ МОРЯ, МОРСЬКА ЕКОСИСТЕМА, ЕКОЛОГІ... more Звіт про НДР: стор. – 85, рис. – 32; табл. – 8.
ЧОРНЕ, АЗОВСЬКЕ МОРЯ, МОРСЬКА ЕКОСИСТЕМА, ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ, ЕВТРОФІКАЦІЯ, ЗАБРУДНЕННЯ МОРЯ, СТАН ГІДРОБІОЦЕНОЗІВ, ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА.
Об’єктом дослідження є морська екосистема у межах територіальних вод України Чорного і Азовського морів.
Мета роботи - оцінити стан Чорного та Азовського морів у 2019 р., тенденції його змін.
Метод дослідження - статистичний аналіз експедиційних спостережень, картографічний аналіз даних супутникових зйомок.
На підставі історичного і сучасного масиву даних гідрофізичних, гідрохімічних та гідробіологічних спостережень, супутникових даних та літературних джерел проведена оцінка стану екосистем Чорного і Азовського морів у 2019 р. Розглянуто сучасний стан евтрофікації шельфових вод та пов’язаних з нею екологічно небезпечних явищ (гіпоксії та замулювання донних відкладів). Дана оцінка забрудненості токсичними хімічними сполуками (нафтовими і хлорованими вуглеводнями, важкими металами) морського середовища. Представлена оцінка стану гідробіонтів (фіто- та зоопланктону, мейо- та макрозообентосу), а також оцінка екологічного стану окремих районів Азово-Чорноморського басейну методами біоіндикації і біотестування. Встановлено тенденції змін екологічного стану морських екосистем за останні роки. Надана інформація щодо перспектив наукових досліджень у галузі охорони морського довкілля України.

Звіт про НДР: стор. – 75, рис. – 32; табл. – 7. ЧОРНЕ, АЗОВСЬКЕ МОРЯ, МОРСЬКА ЕКОСИСТЕМА, ЕКОЛОГ... more Звіт про НДР: стор. – 75, рис. – 32; табл. – 7.
ЧОРНЕ, АЗОВСЬКЕ МОРЯ, МОРСЬКА ЕКОСИСТЕМА, ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ, ЕВТРОФІКАЦІЯ, ЗАБРУДНЕННЯ МОРЯ, СТАН ГІДРОБІОЦЕНОЗІВ, ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА.
Об’єктом дослідження є морська екосистема у межах територіальних вод України Чорного і Азовського морів. Мета роботи - оцінити сучасний стан морських екосистем, тенденції змін та поповнити базу даних Регіонального банку даних Чорного та Азовського морів. Метод дослідження - статистичний аналіз експедиційних спостережень, картографічний аналіз даних. На підставі історичного і сучасного масиву даних гідрофізичних, гідрохімічних та гідробіологічних спостережень, супутникових даних та літературних джерел проведена оцінка стану екосистем Чорного і Азовського морів у 2018 році. Виявлені особливості природних та антропогенних процесів, що обумовлюють розвиток евтрофікації шельфових вод та пов’язаних з нею екологічно небезпечних явищ. Дана оцінка забрудненості токсичними хімічними сполуками (нафтовими і хлорованими вуглеводнями, важкими металами та радіоактивними елементами) морського середовища. Представлена оцінка стану гідробіонтів (фіто- та зоопланктону, мейо- та макрозообентосу), а також оцінка екологічного стану окремих районів Азово-Чорноморського басейну сучасними методами біоіндикаціі і біотестування. Встановлено тенденції змін екологічного стану морських екосистем за останні роки.

Ukrainian Antarctic Journal, 1, 2020, 2020

The results of the analysis of hydrological observations made on the Ukrainian fish-krill trawler... more The results of the analysis of hydrological observations made on the Ukrainian fish-krill trawler "More Sodruzhestva" in the southeastern part of the Drake Passage in December, 2018 are presented in article. The aim of the investigation is to study the thermohaline structure of the 200 m surface water layer in the research area and comparison of the actual state of the water masses in the summer of 2018 with those identified during previous studies. The expedition was carried out at the hydrological polygon from eight stations. Measurements were conducted by the sensing complex СTD SBE 37SM. Traditional methods for graphic and statistical analysis have been used to process the obtained data. Water structures were allocated based on the analysis of the T,S and O 2 ,σ-diagrams. In addition, satellite data of the Marine Environment Monitoring Service from the Copernicus website as well as information from one of the drifting buoys of the Project ARGO which took place through the research area during this time were involved in the analysis. The results are the spatial hydrological structure of the upper 200 m water layer in the research area. The main water masses formed this structure, as well as the actual position of the Polar Front in the north and the Scotia Sea Front in the south. Characteristics of the spatial variability of the cold intermediate layer are highlighted. The largest volume of water was occupied by the Southern Front of the Southern branch of the ACС that moves the relatively desalinated surface waters of the Bellingshausen Sea in this layer; there is a significant role of the influence of dynamic factor on the distribution of hydrological characteristics. It is noted that the on-site surveillance data are well consistent with the in for ma-tion obtained from Copernicus and the Project ARGO.

Журнал «Энергосбережение» №5 (162) , 2013

Тема очень актуальна и является одной из приоритетных в направлении устойчивого развития Азово-Че... more Тема очень актуальна и является одной из приоритетных в направлении устойчивого развития Азово-Черноморского региона и создания
прибрежно-морского природного широтного коридора национальной экологической сети Украины.
На сегодняшний день биоземледелие и агроландшафтное проектирование являются перспективными направлениями сельскохозяйственной деятельности, которые дадут возможность не только получать экологически чистую сельхозпродукцию в сочетании с развитием рекреации, а в первую очередь сохранят ландшафтное и биологическое разнообразие, а также значительно снизят уровень поступающих загрязняющих веществ в окружающую природную среду.
Основные базовые положения биодинамического (органического) земледелия как системы выращивания продукции, пригодной для детского, лечебного и профилактического питания:
– организация биоземледельческих хозяйств на незагрязненных землях;
– применение беспестицидных технологий выращивания сельхозкультур;
– проведение защиты посевов от сорняков агротехническими мероприятиями (культивацией, полупаром) и посевами пожнивных сидератов, имеющих алелопатическое влияние на сорняки;
– проведение защиты посевов от вредителей и болезней агротехническими, профилактическими и биологическими методами;
– внедрение технического обеспечения почвозащитных технологий биоземледелия с применением широкозахватных тяжелых дисковых
борон и культиваторов, позволяющих возделывать почву не глубже 4–5 см, кольчато-шпоровых катков и зерновых прессовых сеялок или сеялок прямого сева; мульчирование поверхности почв пожнивными остатками...

Альманах науки № 8 (29) серпень 2019 р. , 2019

Згідно із Морською доктриною України на період до 2035 року, затвердженою Постановою КМУ від 07.1... more Згідно із Морською доктриною України на період до 2035 року, затвердженою Постановою КМУ від 07.10.2009 р. № 1307, до перспективних напрямів розвитку охорони морського середовища віднесено:
-розвиток мережі морських об'єктів природно-заповідного фонду та акваторій із регульованою господарською діяльністю;
-збереження та відтворення екосистеми, ценозів, видів рослинного та тваринного світу приморських регіонів, насамперед тих, що внесені до Червоної книги України, із залученням необхідних фінансових, наукових і технічних ресурсів;
-упровадження комплексного підходу до розвитку приморських регіонів, регулювання та планування ресурсів суші та моря як єдиної системи з урахуванням економічних і природоохоронних особливостей, диференціації та розширення екологічної мережі приморських регіонів із використанням досвіду ЄС;
-охорона приморських і морських екосистем, які відіграють важливу роль у збереженні біо-та ландшафтного різноманіття в районах Чорного та Азовського морів. Необхідність та актуальність проведення цієї роботи обумовлена рекомендаціями останньої редакції Транскордонного Діагностичного аналізу Чорного моря (TDA; GEF/UNDP BSERP, 2007 р.) щодо збільшення площ морських охоронюваних природних акваторій, оновленого Стратегічного плану відновлення та захисту Чорного моря (BSSAP), вимогами стратегії створення Європейської мережі морських охоронюваних територій (ECMEN, Софія, 1995), відповідно до Рамкової Директиви ЄС про морську стратегію (2008/56/ЄС). Ефективна екологічно послідовна мережа морських охоронних природних територій Чорного і Азовського морів, в межах Прибережно-морського екологічного коридору, як сприятиме, так і залежатиме від досягнення інших цілей збереження (не тільки зниження рівня забруднення, сталого управління рибальством, удосконалення законодавства і процедури його застосування, а також нарощування потенціалу) викладених в оновленому (2008) Трансграничному діагностичному аналізі Чорного моря і Стратегічному плані дій. Ключові слова: морські охоронні природні території, природно-заповідний фонд, Прибережно-морський екологічний коридор, екологічна мережа, Чорне та Азовське моря, Директива ЄС про морську стратегію, національний природний парк Постановка проблеми. Україна має найбіль-шу серед Азово-Чорноморського басейну довжину морського узбережжя 2 759,2 км і понад 72 тис. км2 виключної морської економічної зони. Значну частину національного валового внутрішнього продукту формують п'ять областей України, які мають вихід до моря і займають близько 27 % її території. Більшість населення на їх території проживає в безпосередній близькості до моря та тісно пов'язана з морською діяльністю. Інтенсивний розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництво міст, селищ, розширення мережі залізничних і автомобільних колій, ліній електропередач і газопроводів, зарегулювання перебігу річок, осушення боліт, зрошування посушливих земель та багато інших видів діяльності призвели до значних змін ландшафтів, вплинули на екологічну рівновагу, видовий і кількісний склад флори і фауни. В приморських районах розкинулися рівнинні ландшафти степової зони, які на сьогодні майже повністю розорані.

7.2. Ядерна та радіаційна безпека На обліку в Держуправлінні знаходиться 214 підприємств (з них ... more 7.2. Ядерна та радіаційна безпека
На обліку в Держуправлінні знаходиться 214 підприємств (з них 162 медичні заклади), які мають та використовують джерела iонiзуючих випромінювань (ДІВ). Із загальної кiлькостi лише 65 підприємств згiдно iз статтею 26 Закона України “Про використання ядерної енергії та радiацiйну безпеку” повинні отримати ліцензію на здійснення діяльності з ДіВ.
До найбiльш небезпечних об’єктів, які мають та використовують ДІВ вiдносяться:
Бiлгород-Днiстровське пiдприємство “Гемопласт”, яке використує ДІВ для стерилiзацiї медичних приладiв.Вiдповiдним пiдроздiлом пiдприємства, Центром стерилiзацiї, використується гама-установка 2 групи, 1 категорii “Стерилiзацiя-3”, яка розташована в окремому флигелi двохповерхового будинку. Установка обладнана пересувними опромiнювачами з закритими ДІВ типу ГІК-7-4 з радiонуклидом Со-60 (сумарна активнiсть 2,5•1016 Бк), загальна кiлькiсть джерел - 894.
Одеський портовий елеватор. Для дезiнсекцiї зерна підприємство використовує два прискорювача електронiв. При цьому енергiя електронiв не перевищує порогу фотоядерної реакцiї (1,6 Мев), тому потiк електронiв не створює радiоактивних нуклiдiв. Навколишнє середовище не забруднюється, загроза життю та здоров’ю людей вiдсутня .
ЗАТ “Промелектромонтаж”. Спецiалiзацiя підприємства - проведення робiт по монтажу, демонтажу, налагодженню та технiчному обслуговуванню радiоiзотопних приладiв (РІП). Роботи виконуються з твердими закритими джерелами- Цезiй-137, Стронцій-90, Ітрiй-90, Плутонiй-239 , Прометiй-147 .
Для впорядкування використання джерел iонiзуючих випромiнювань обласною державною адміністрацією було видано розпорядження від 18.02.97 р. № 91/А-97 "Про заходи по регулюванню робіт з джерелами іонізуючого випромінювання", яке встановлює вимоги щодо системи інвентаризації ДІВ на підприємствах та визначає порядок взаємодії виконавчих органів влади при виявленні ДІВ, що перебувають у незаконному обігу.
В Одеській області немає об’єктів, безпосередньо пов’язаних з ядерною промисловістю. В області розташований державний міжобласний спецкомбінат "Родон", до якого надходять на захоронення радіоактивні відходи з територій Миколаївської, Херсонської та Одеської областей, автономної республіки Крим.
Спецкомбінат “Родон” має спеціалізований автотранспорт і пунк захоронення радіоактивних відходів в с. Червонознам’янці Іванівського району. В районі смт Радісне та с. Червонознам’янка, в радіусі 5 км від пункту захоронення ведеться радіологічний контроль об'єктів навколишнього середовища.
За 1998 рік проведена робота по обліку джерел іонізуючого випромінювання (ДіВ) на підприємствах міста та області.
З метою забезпечення радіаційної безпеки при використанні ДіВ, контролю за їх знаходженням та переміщенням, проведенням аналізу їх кількісного і якісного складу, прогнозуванню накопичення ДІВ і обсягів їх обслуговування в Держуправлінні екологiчної безпеки в Одеськiй областi формується єдина система обліку і контролю ДіВ. Система містить дані про власників ДіВ, їх місце знаходження, кількість та тип ДіВ.

Збірник докладів та статей Міжнародної науково-практичної конференції "ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЧОРНОГО МОРЯ" ІНВАЦ, Одеса, 01-02/11/2012 , 2012

Несмотря на сложный период для экономики Украины, идет на подъем и развивается внешняя торговля и... more Несмотря на сложный период для экономики Украины, идет на подъем и развивается внешняя торговля и как следствие растет грузооборот портов.
Развитию портового хозяйства страны всемерно содействовала и содействует Ассоциация портов Украины («Укрпорт»), объединяющая 46 предприятий и организации водного транспорта, в том числе все без исключения морские торговые порты (МТП) и ряд портов других ведомств и структур. Портовое хозяйство Украины, обладающее мощностями более чем в 180 млн.т пропускной способности, находится сегодня в крайне сложной конкурентной среде и имеет целый ряд серьезных проблем.
Если проанализировать состояние рынка портовых услуг на Черном море, то из 445,8 млн.т объёма грузов, переваливаемого 96 терминалами в Азово-
Черноморском бассейне, наибольший объём приходится на российские комплексы — 172,8 млн.т (38,8 %), далее за ними следуют украинские порты и
терминалы (34,9 %) и в значительном отрыве терминалы Румынии (10,3 %), Болгарии (6,05 %), Грузии (4,97 %) и Турции (4,96 %). Говорить о
существенном росте объемов перевалки грузов через порты Чёрного моря в самые ближайшие годы особо не приходится. Можно сказать, что цифра эта
будет колебаться пока в пределах не более 500 млн.т в год.
Украина имеет свою специфику портового обустройства, сформированую еще в период становления системы межреспубликанской интеграции и промышленной кооперации в СССР, порты строились с целью конкретной
специализации. Так, Ильичевский порт был предназначен для перевалки генеральных грузов, а позже еще и грузов в контейнерах. По сути, выражаясь современным языком, это было завершающее звено логистической цепи
доставки грузов по транссибирской магистрали. Порт Южный — обеспечивал перевалку прежде всего навалочных грузов, таких, как химические удобрения, уголь, руда и т.д. Градообразующие порты, такие, как Одесса, Херсон, обеспечивали потребности регионов и построены были для этих целей сотни лет назад.
Важным шагом к развитию портов страны, является принятие Верховною Радою Украины Закона «О морских портах Украины» от 17.05.2012 №4709-VI,
который вступит в силу 14.06.2013. Подготовка к реализации этого закона в морской отрасли уже идет - это не только разработка положений и инструкций, которые послужат механизмом внедрения закона, но и ряд технических
мероприятий, которые приведут наши порты к конкурентоспособному состоянию. Одним из главных результатов ожидания закона о портах явилось стремление портов к увеличению глубин на акваториях и в каналах.
5 июля 2012 г. был представлен проект Стратегии развития всей портовой инфраструктуры Украины. Сам документ пока не опубликован, а разработка и
принятие данного документа должно стать новым этапом в стратегическом планировании развития отечественной портовой отрасли: новая Стратегия
качественно отличаться от своих предыдущих аналогов по показателям эффективности и эффективности реализации. Именно закладка в документ не только общих принципов и постулатов, по которым должны развиваться порты и выработка конкретного комплекса мер, а также реальных механизмов их реализации, исходя из возможностей и потенциала каждого порта в
отдельности и, как результат, обеспечение стабильной и эффективной работы всего портового сектора Украины - основная конечная цель работы,
организованной Мининфраструктуры. Разработанный рабочей группой проект Стратегии содержит подробный анализ мировых тенденций в работе портового сектора, а также прогнозы ситуации на рынке грузоперевозок морским
транспортом и логистики грузопотоков на будущее, осуществлен анализ и конкурентной среды в Черноморском регионе: обозначены основные
преимущества и недостатки в борьбе за грузопоток как украинских портов, так и их непосредственных конкурентов.
На четыре основных МТП Украины Одессу, Южный, Ильичевск, Мариуполь - приходится около 70 % грузооборота всех МТП Украины.
Абсолютное первое место занимает Одесский порт, грузооборот которого в 2003 году достиг 33,5 млн. т (30 % общего объема). По грузопереработке эти порты находятся примерно на одинаковом уровне: Мариуполь — 13,4 млн.т; Ильичевск— 13 млн.т; Одесса— 12,5 млн.т; Южный— 12 млн.т (данные 2003
года).
Сегодня в Украине лишь три МТП — Южный, Одесса и Ильичевск — имеют ряд причалов с глубинами в 13—15 метров, позволяющих принимать суда дедвейтом 50— 80 тыс. т. Одним из наиболее перспективных проектов является создание на базе Малого Аджалыкского лимана в Одесской области
современного глубоководного порта с возможностью приема судов дедвейтом до 200 тыс. т. Примерно половина объема морской торговли приходится на энергоносители (нефть, газ, уголь). Трансокеанские перевозки угля и руды морем осуществляются крупнотоннажными морскими судами и целесообразны при использовании судов дедвейтом не ниже 70 тыс. тонн, так называемых
«пана-максов». Наиболее же эффективно использование судов дедвейтом 150—200 тыс.т — «кейпсайзов», перевозка на которых дешевле на 15—20 %.
Реконструкция и строительство терминалов в портах с учетом использования указанных судов большой вместимости потребует решения многих вопросов: необходимо увеличить глубины на подходных каналах и акваторий терминалов, а также увеличить размеры разворотных кругов, принимая во внимание большую длину судна, провести модернизацию причальных фронтов терминалов.
Существующий канал в порту Южный имеет протяженность 3 100 м, ширину 180 м и проектную глубину 15 м. Проектом предусматривается образованием трех колец длиной 13 км с расширением канала до 230 м по нижней бровке и углублением до 21 м. При этом предусматривается также углубление до 21 м и расширение до 210 м внутреннего подходного канала к глубоководным причалам порта. Общий объем необходимых дноуглубительных работ составит 21,4 млн. м. Порты Южный, Ильичевск и Одесса планируют реконструкцию подходных каналов. В порту Ильичевск существующий подходной канал имеет следующие габариты: длина 1800 м, глубина 15 м, ширина 150 м. Предусматривается увеличение глубины на канале до 17 м и расширение его до 160 м. Объем дноуглубления составит 0,9 млн. м3.
В порту Одесса планируется реконструкция подходного канала в связи со строительством контейнерного терминала и необходимостью заводки крупногабаритных судов длиной более 300 м, шириной 46 м и осадкой 13,5 м. При этом глубина на канале составит 15—15,5 м, а объем дноуглубительных работ порядка 3 млн. м3.
При реализации указанных проектов порты Южный, Ильичевск и Одесса не только значительно усилят свою конкурентоспособность, но и увеличат
свою рыночную стоимость как портов в целом, так и отдельных перегрузочных терминалов.
Но нельзя не учитывать и «обратную сторону медали» - усиление антропогенной нагрузки на морские экосистемы, обусловленные в частности проведением дноуглубительных работ. Отвалы и захоронения извлекаемого грунта проводятся практически на всех морских бассейнах для удовлетворения нужд судоходства и других отраслей народного хозяйства.
Азово-Черноморский бассейн является районом интенсивных дноуглубительных работ и дампинга, так объем дампинга за 1983-1985 гг. в прибрежной зоне северо-западного Причерноморья только на трех свалках - Одесской, Ильичевской и Дунайской (по данным АзЧерНИРО) превысил 60 млн. м3 грунта.
Загрязнение моря вызывает изменения физических и химических характеристик воды и донных отложений, служащих средой обитания гидробионтов. Серьезную опасность представляет накопление в тканях живых организмов, вредных для здоровья человека веществ, содержащихся в материалах сброса. Одновременно в момент сброса и некоторое время после него повышается мутность воды, как в ее толще, так и в придонных слоях при осаждении взвеси, что приводит к ухудшению прозрачности воды, сокращению интенсивность фотосинтеза, падению величины первичной продукции, а также увеличению содержания растворенных в воде биогенных и токсических для организмов веществ. Очевидно, что воздействию сбрасываемых материалов подвергаются организмы пелагиали и бентоса, хотя и в разной степени.
Результатом растворения части биогенных веществ из грунта может стать увеличение концентрации азота и фосфора, что вызывает "цветение" морской
воды. Отрицательное воздействие сбросов на гидробионты может наблюдаться и при снижении содержания кислорода в воде, это происходит при загрязнении грунтов органическими веществами, распад которых при осаждении сопровождается потреблением кислорода.
Загрязняющие вещества (нефтепродукты, тяжелые металлы, радионуклиды, полихлорированные бифенилы и др.), высвобождаясь при осаждении материалов сброса, оказывают как непосредственное токсическое
действие на морскую экосистему, так и путем их аккумуляции и миграции по трофическим цепям. К числу серьезных отрицательных последствий сброса грунта следует отнести разрушение мест нереста рыб и гибель донной икры. В момент сброса большая часть организмов вовлекается в толщу воды
сбрасываемым грунтом и гибнет. Если же при сбросе грунтов, загрязненных нефтью и нефтепродуктами, образуется поверхностная пленка, то снижается
интенсивность газообмена на границе воздух-вода, что приводит к гибели личинок беспозвоночных, икры, мальков рыб, увеличивается количество нефтеокисляющих организмов. В каждом отдельном случае необходима интегральная оценка влияния дампинга на биоту.

Збірник наукових статей до Міжнародної науково-практичної конференції "Екологічні проблеми Чорного моря" (29-30 жовтня, 2009, Одеса), 2009

Нафтогазодобування є однією з пріоритетних галузей промисловості України, водночас з тим розвідка... more Нафтогазодобування є однією з пріоритетних галузей промисловості України, водночас з тим розвідка та добування природного газу та нафти з морського дна відносяться до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку і підпадають під юрисдикцію Постанови КМУ від 27 червня 1995 р.
№ 554. В зв'язку з цим, вплив зазначених видів діяльності необхідно обов'язково
враховувати при розробці просторової схеми Прибережно-морського широтного природного коридору національної екологічної мережі України та прийнятті будь-яких управлінських рішень про створення нових, розширення існуючих та організації заповідних об'єктів тощо.
Причерноморсько-Кримська нафтогазоносна область охоплює Причорноморську западину, Керченську протоку, північно-західну частину акваторії Чорного й Азовського морів, значні родовища природного газу відкриті і у рівнинній частині Кримського півострова та прилеглих до неї ділянках морського шельфу. Промислові запаси газу та газоконденсату в Криму становлять: газу - 8,948 млрд.м3 , газового конденсату - 2,12 млрд.т. На цей час ДАТ'Чорноморнафтогаз" експлуатує в регіоні три родовища: Штормове газоконденсатне, Голицинське газоконденсатне та Архангельське газове, видобуток з яких становить більше 2,5 млн.м3 на добу, ведуться роботи з освоєння Одеського газоконденсатного родовища, промислові запаси якого становлять 11 млрд.м3 природного газу.
В результаті аналізу перспектив розвитку нафтогазодобування на шельфі Чорного та Азовського морів по відношенню до напрямів формування та розвитку подальшого розвитку національної екомережі територій виявлено наступні суперечності:
- на території о. Зміїний та в його 500-м прибережній смузі, функціонує загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний», який пропонується для створення національного природного парку (морського заповідника), і тут же на шельфі поблизу острова планується розробка Одеського родовища, що негативно впливатиме на екосистеми заказника;
- в місці розташування ботанічного заказника загальнодержавного значення «Філофорне поле Зернова», безпосередньо біля його кордонів, знаходиться Голицинське, Штормове, Одеське та Архангельське родовища, наявність яких зменшила площу заповідного об'єкту при його створенні;
- Азово-Сиваський національний парк, регіональний ландшафтний парк «Калиновський» та ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Коса
Обіточна» і «Коса Федотова» зазнають впливу Стрелкового та Приазовського родовищ газу;
- запропоновані до створення національні природні парки «Кримський», «Саки», «Байдарський» підпадуть під вплив Штормового, Голицинського та Глібівського родовищ газу.
Нажаль не завдавати шкоди екосистемам моря при розробці родовищ неможливо, річ в тому, щоб мінімізувати цей вплив. У світовій практиці розроблені та застосовуються різні технології, які дозволяють зменшити вплив на довкілля при морському видобутку та транспортуванні нафти. Закордонні компанії витрачають на ці заходи до 10% витрат, причому охоронні заходи стосуються не тільки розливів нафти. Так наприклад, використаються бурові розчини без додавання токсичних компонентів, застосовуються практично безвідходні технології та відходи виробництва вивозяться на берег. Ще однією з можливих альтернатив будівництву морських платформ у морі є новий тип бурової установки "Яструб" потужністю до 10 МВт, яка монтується на березі та веде буріння похилих шпар під морське дно довжиною більше 20 км.
еде буріння похилих шпар під морське дно довжиною більше 20 км [1].
Законодавча основа для морських природоохоронних заходів на думку фахівців
цілком достатня для створення та функціонування системи забезпечення екологічної безпеки надрокористувачем, але практично відсутня нормативно-методична база. На суші справи йдуть краще, і за рівнем розробки підзаконних актів, тому що в систему контролю природоохоронних заходів включені регіони, а море та шельф - загальнодержавна власність. Існує три види контролю за станом навколишнього середовища: державний, виробничий і регіональний. Зрозуміло, що останній у морі неможливий, а державний обмежений в наслідок відсутності необхідної інформаційної бази. Так що фактично фірми, які видобувають нафту, самі піклуються про збереження довкілля.
Екологічний контроль при розробці нафтогазових родовищ повинен здійснюватися за певною системою і складатися з декількох етапів, які зараз відсутні. На першому етапі необхідне проведення докладної фонової оцінки ділянки, яка вибирається під розробку. На передпроектній і проектній стадіях розробки робиться прогнозна оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) і після цього проводиться державна екологічна експертиза, так відбувається на суші. У морі принципи проведення ОВНС у вигляді методичних документів не розроблені, що обмежує можливості державної експертизи.
На родовищах, які планується розробляти, необхідно проводити екологічний моніторинг за змінами довкілля, які відбуваються, та корегувати природоохоронну діяльність фірм. Моніторинг повинен бути виробничий і державний, причому державний необхідно проводити, за попередніми оцінками, не рідше одного разу у два роки.

Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Євроінтеграція екологічної політики України». Одеса, ОДЕКУ, 2019

Морською доктриною України на період до 2035 року (Постанова КМУ від 07.10.2009 р. № 1307) до пер... more Морською доктриною України на період до 2035 року (Постанова КМУ від 07.10.2009 р. № 1307) до перспективних напрямів розвитку охорони морського середовища віднесені:
- розвиток мережі морських об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) та акваторій із регульованою господарською діяльністю;
- збереження та відтворення екосистеми, ценозів, видів рослинного та тваринного світу приморських регіонів, насамперед тих, що внесені до Червоної книги України, із залученням необхідних фінансових, наукових і технічних ресурсів;
- упровадження комплексного підходу до розвитку приморських регіонів, регулювання та планування ресурсів суші та моря як єдиної системи з урахуванням економічних і природоохоронних особливостей, диференціації та розширення екологічної мережі приморських регіонів із використанням досвіду Європейського Союзу;
- охорона приморських і морських екосистем, які відіграють важливу роль у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття в районах Чорного та
Азовського морів.
Ефективна екологічно послідовна мережа морських охоронних природних територій Чорного і Азовського морів, в межах Прибережно-морського екологічного коридору (ПМЕК), як сприятиме, так і залежатиме від досягнення інших цілей збереження (не тільки зниження рівня забруднення, сталого управління рибальством, удосконалення законодавства і процедури його застосування, а також нарощування потенціалу) викладених в оновленому (2008) Трансграничному діагностичному аналізі Чорного моря і Стратегічномуплані дій [2], [3]. Ця робота відповідає імплементації таких міднародних актів
та актів права ЄС, як:
- Рамкова Директиви ЄС про морську стратегію (2008/56/ЄС);
- Оселищна директива ЄС (92/43/ЄС);
- Стратегія створення Європейської мережі морських охоронюваних територій (ECMEN, Софія, 1995);
- Конвенція збереження біорізноманіття (CBD, Ріо-де-Жанейро, 1992),
- Протокол про збереження біорізноманіття і ландшафтів Чорного моря (2002) до Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарест, 1992);
- програми ECMEN, NATURA-2000, EECONET та ін.
Процес антропізації природних ландшафтів України продовжується, і зміна екосистем набуває з кожним роком все більших масштабів, все товстішою
стає Червона книга України, так як все більше видів флори і фауни потребують охорони та проведення природоохоронних заходів, тому в Україні проводиться робота із ПЗФ та формування національної екомережі України. ПМЕК – це
складова частина екомережі України, яка повинна, в свою чергу, вписатися в Пан-Європейську екомережу та Європейську мережу морських охоронюваних
територій. Методологічною основою повинна стати Пан-Європейська та Українська стратегії збереження біорізноманіття. Пан-Європейська Стратегія
збереження біо- та ландшафтного різноманіття (PEBLDS) розроблена, як реалізація ідей Конвенції Ріо-де-Жанейро (1992 р.). PEBLDS також розглядається, як інструмент Бернської конвенції.

Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Одеській області в 1998 році, 1998

ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ. Одеська область характеризується особливими природними у... more ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ. Одеська область характеризується особливими природними умовами, які спричинені її приморським положенням. По території області протікають тільки гирлові частини великих річок Дунай та Дністер,які виносять значну частину забруднень з басейнів річок в берегову зону Чорного моря. Характерні особливості вподовж берегового переносу спричиняють також винос в прибережну смугу Одеської області забруднень із басейну Дніпра. Економічні труднощі в останнє десятиріччя, низький технологічний рівень виробництва, високий ступінь морального і фізичного зношення обладнання підвищують вплив господарської діяльності на природне середовище. Це призвело до значного загострення екологічних проблем, зокрема:
- забезпеченість водними ресурсами в області - одна із найбільш низьких в Україні. В останні роки зникло понад 100 малих річок, а якість води в рр. Дунай та Дністер по ряду показників погіршилась, незважаючи на спад виробництва та зменшення скиду стічних вод у водойми. Основні показники якості води р. Дністер у створі водозабору м. Одеси перевищує ГДК по азоту нітратному в 3 раза, фосфатах - 9,5 раза, залізу - в 60 разів, міді - 12 разів, хрому - 5 разів;
- скиди неочищених та недостатньо очищених стічних вод призвели до погіршення якості води в малих річках області, зокрема загальна мінералізація рр. В. Куяльник, М. Куяльник, Ялпуг, Когильник перевищує ГДК в 1,2 - 1,3 раза, вміст заліза - 10 разів, сульфатів - 1,4 - 2,2 раза;
- порушення водного балансу в басейнах річок привело до по- гІршення якості води в придунайських озерах, зокрема Ялпуг, Китай,Катлабух, де мінералізація підвищується до 1,5 - 3,0 г/л, вміст хлоридів – 100 - 450 мг/л, співвідношення Nа до Са 2/4. Вода умовно придатна для зрошення;
- продовжується забруднення морського середовища, в т.ч. скидом суднами баластних вод;
- значна екологічна проблема пов'язана зі зрошенням з озера Сасик, де на території Дунай-Дністровської зрошувальної системи під впливом зрошення неякісною водою осолонцювалось понад 30 тис.га земель;
- спостерігається забруднення підземних вод пестицидами, нітратами та нітритами. Скиди неочищенних стічних вод становили в 1998 році 76,5 млн м3;
- за 1998 рік на промислових, транспортних та інших підприємствах області утворилось 3592.2 тонн токсичних речовин, з них 1 класу небезпеки – 347,9 тон (9,68 %), ІІ класу – близько 751,4 тон (12,6 %), ІІІ класу – 0,02 тон , ІV класу – 2492,9 тон (69,4 %).
Таким чином, на одного жителя області припадає 1,4 кг токсичних відходів:
- деградують цінні в лікувальному відношенні лимани Куяльницький, Хаджибейський, Будакський та ін;
- підтоплена значна територія області (близько 40 %), у тому числі 350 населених пунктів;
- деградація внаслідок безсистемної експлуатації рекреаційних ресурсів (лісистість становить всього 4,1 % при нормі 9 - 10 % , знизилась в порівнянні з 1994 роком на 0,1 %; площа заповідного фонду 1,93 % - підвищилась в порівнянні з 1994 роком на 0,4%), улітку не працює багато пляжів через несприятливу санітарно-епідеміологічну ситуацію, продовжується вирубка зелених насаджень;
- катастрофічна ситуація склалася в житловому районі м.Одеси Лузанівка, де через недостатню потужність каналізаційної насосної станції каналізаційні стоки разом з дощовими підтоплюють житловий масив;
- забруднення атмосферного повітря викидами шкідливих речовин від стаціонарних джерел та автотранспорту залишаються на високому рівні;
- скид забруднених стічних вод у водні об'єкти здійснювався 68 підприємствами та господарствами. В цілому за 1998 р. в межах Одеського регіону викинуто стічних вод: без очистки - 76,5 млн. куб.м, недостатньо очищених - 134,9 млн. куб. м, нормативно очищених - 125,6 млн. куб. м, нормативно чистих - 59,7 млн. куб.м. Зниження кількості забруднених стоків у порівнянні з попереднім роком становить 17 млн. куб.м/рік, або 7,4 %.
- у незадовільному технічному стані знаходяться 90 % каналізаційних очисних споруд області.
На зупинення деградації природних ресурсів і покращення екологічного стану за ініціативою Держуправління екобезпеки в Одеській області виконується ряд заходів. Зокрема:
- будується КНС-10А з напірним трубопроводом до СБО "Північна";
- закінчено будівництво КНС-7 в м.Котовську;
- проводиться реконструкція КНС в м. Іллічівську;
- виконуються роботи по захисту від підтоплення міст Кілія та Вилково;
- вирішується питання каналізування курортної зони с. Кароліно-Бугаз; - вирішена проблема збору та передачі на демеркурізацію ртутьвміщуючих ламп та приладів;
- створена система контролю викидів шкідливих речовин автотранспортом;
- площа територій, що охороняються, збільшилась порівняно з 1997 р. на 33,0 тис. га;
- здійснюються роботи щодо створення національного парку "Нижньодністровський", тощо.

РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО СТВОРЕННЯ РЕПРЕЗЕНТАТИВНОЇ МЕРЕЖІ МОРСЬКИХ ОХОРОНЮВАНИХ РАЙОНІВ У ПІВДЕННОМУ ОКЕАНІ, ЗОКРЕМА У МОРІ УЕДДЕЛА, 2017

Звіт про НДР: стор. – 51, рис. – 4; табл. – 4. БІОРІЗНОМАНІТТЯ, МОРЕ УЕДДЕЛЛА, МОРСЬКІ ОХОРОНЮВАН... more Звіт про НДР: стор. – 51, рис. – 4; табл. – 4.
БІОРІЗНОМАНІТТЯ, МОРЕ УЕДДЕЛЛА, МОРСЬКІ ОХОРОНЮВАНІ РАЙОНИ, ПІВДЕННИЙ ОКЕАН, СВІТОВИЙ ОКЕАН.
Метою НДР є підготовка розробка рекомендацій щодо створення репрезентативної мережі морських охоронюваних районів у Південному океані, зокрема у морі Уедделла.
Для досягнення мети вирішені наступні завдання:
− аналіз ролі міжнародної мережі природно-заповідних територій у взаємопов’язаній системі природа–людина;
− аналіз морських охоронюваних районів в Південному океані як один з механізмів збереження та відновлення біорізноманіття Світового океану;
− визначення поняття репрезентативної мережі морських охоронюваних районів у Південному океані;
− підготовка рекомендацій щодо створення репрезентативної мережі морських охоронюваних районів у Південному океані, зокрема у морі
Уедделла.
Об'єктами дослідження є природоохоронні території Південного океану.
Предметом дослідження є показники стану екосистем океану. Методом дослідження є порівняльний аналіз.

ПІДГОТОВКА МАТЕРІАЛІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ДОПОВІДІ УКРАЇНИ: ОЦІНКА СТАНУ ЕКОСИСТЕМ ЧОРНОГО ТА АЗОВСЬКОГО МОРІВ у 2017 РОЦІ, 2018

Звіт про НДР: стор. – 63, рис. – 26; табл. – 2. ЧОРНЕ, АЗОВСЬКЕ МОРЯ, МОРСЬКА ЕКОСИСТЕМА, ЕКОЛОГ... more Звіт про НДР: стор. – 63, рис. – 26; табл. – 2.
ЧОРНЕ, АЗОВСЬКЕ МОРЯ, МОРСЬКА ЕКОСИСТЕМА, ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ, ЕВТРОФІКАЦІЯ, ЗАБРУДНЕННЯ МОРЯ, СТАН ГІДРОБІОЦЕНОЗІВ, ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА.
Об’єктом дослідження є морська екосистема у межах територіальних вод
України Чорного і Азовського морів.
Мета роботи - оцінити сучасний стан морських екосистем, тенденції змін та поповнити базу даних Регіонального банку даних Чорного та Азовського
морів.
Метод дослідження - статистичний аналіз експедиційних спостережень, картографічний аналіз даних.
На підставі історичного і сучасного масиву даних гідрофізичних, гідрохімічних та гідробіологічних спостережень, супутникових даних вмісту хлорофілу-а на поверхні Азово-Чорноморського басейну та літературних джерел проведена оцінка стану екосистем Чорного і Азовського морів у 2017 році.
Виявлені особливості природних та антропогенних процесів, що обумовлюють розвиток евтрофікації шельфових вод та пов’язаних з нею екологічно
небезпечних явищ. Дана оцінка забрудненості токсичними хімічними сполуками (нафтовими і хлорованими вуглеводнями, важкими металами та радіоактивними елементами) морського середовища. Представлена оцінка стану гідробіонтів (фіто- та зоопланктону, мейо- та макрозообентосу), а також оцінка екологічного стану окремих районів Азово-Чорноморського басейну сучасними методами біоіндикаціі і біотестування. Встановлено тенденції змін екологічного стану морських екосистем за останні роки. Надана інформація щодо перспектив наукових досліджень у галузі охорони морського довкілля України.

Підготовка матеріалів до Національної доповіді України: оцінка стану екосистем Чорного та Азовського морів у 2016 році, 2017

Звіт про НДР: стор. – 49, рис. – 17; табл. – 2. ЧОРНЕ, АЗОВСЬКЕ МОРЯ, МОРСЬКА ЕКОСИСТЕМА, ЕКОЛОГІ... more Звіт про НДР: стор. – 49, рис. – 17; табл. – 2. ЧОРНЕ, АЗОВСЬКЕ МОРЯ, МОРСЬКА ЕКОСИСТЕМА, ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ, ЕВТРОФІКАЦІЯ, ЗАБРУДНЕННЯ МОРЯ, ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА. Об’єктом дослідження є морська екосистема у межах територіальних вод України Чорного і Азовського морів. Мета роботи - оцінити сучасний стан морських екосистем, тенденції змін та поповнити базу даних Регіонального банку даних Чорного та Азовського морів. Метод дослідження - статистичний аналіз експедиційних спостережень, картографічний аналіз даних. На підставі історичного і сучасного масиву даних гідрофізичних, гідрохімічних та гідробіологічних спостережень, супутникових даних вмісту хлорофілу-а на поверхні Азово-Чорноморського басейну та літературних джерел проведена оцінка стану екосистем Чорного і Азовського морів у 2016 році. Виявлені особливості природних та антропогенних процесів, що обумовлюють розвиток евтрофікації шельфових вод та пов’язаних з нею екологічно небезпечних явищ. Дана оцінка забрудненості токсичними хімічними сполуками (нафтовими і хлорованими вуглеводнями, важкими металами та радіоактивними елементами) морського середовища. Представлена оцінка стану гідробіонтів (фіто- та зоопланктону, мейо- та макрозообентосу), а також оцінка екологічного стану окремих районів Азово-Чорноморського басейну сучасними методами біоіндикаціі і біотестування. Встановлено тенденції змін екологічного стану морських екосистем за останні роки. Надана інформація щодо перспектив наукових досліджень у галузі охорони морського довкілля України.
Науково-дослідна робота (НДР) «Підготовка розділу до Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2016 р.»
виконана на основі комплексних експедиційних досліджень (гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних та геоекологічних) у Чорному та Азовському морях та літературних джерел. Достовірна та науково – обґрунтована оцінка та
діагноз сучасного стану Чорного і Азовського морів є важливим екологічним заходом для прогнозування стану і поліпшенню системи захисту морів України
від забруднення.
НДР спрямована на удосконалення системи захисту Чорного та Азовського морів від забруднення, що дозволяє уникнути економічних збитків державі в результаті забруднення екосистеми морів та сприятимуть виконанню вимог міжнародної Бухарестської конвенції.
На підставі історичного і сучасного масиву даних гідрофізичних, гідрохімічних та гідробіологічних спостережень, супутникових даних вмісту
хлорофілу-а на поверхні Азово-Чорноморського басейну (АЧБ) та літературних джерел проведена оцінка стану екосистем Чорного і Азовського морів у
2016 році. База даних (БД) про стан морів є найбільш повною і систематизованою порівняно з іншими вітчизняними і зарубіжними БД, що забезпечує достовірну оцінку сучасного стану морів України.

Том 3: Розділ 3: Рекомендації розширення території природно-заповідного фонду в акваторії Чорного моря. Розділ 4: Рекомендацій ї щодо розвитку мережі морських охоронюваних районів та морських районів з особливим управлінням у Південному Океані., 2018

Звіт про НДР: 97 с., рис. 9, інф. джерел 53, додатків 6. БІОРІЗНОМАНІТТЯ, МОРСЬКІ ОХОРОНЮВАНІ ... more Звіт про НДР: 97 с., рис. 9, інф. джерел 53, додатків 6.
БІОРІЗНОМАНІТТЯ, МОРСЬКІ ОХОРОНЮВАНІ РАЙОНИ, МОРСЬКІ ОХОРОННІ ПРИРОДНІ ТЕРИТОРІЇ, ПРИБЕРЕЖНО-МОРСЬКИЙ ЕКОКОРИДОР, ЧОРНЕ ТА АЗОВСЬКЕ МОРЯ, ПІВДЕННИЙ ОКЕАН, МОРЕ УЕДДЕЛЛА, АНТАРКТИКА, СТАН ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ, ДИРЕКТИВА ЄС ПРО МОРСЬКУ СТРАТЕГІЮ.
Необхідність та актуальність проведення НДР обумовлена рекомендаціями останньої редакції Транскордонного Діагностичного аналізу Чорного моря (TDA; GEF/UNDP BSERP, 2007 р.) щодо збільшення площ морських охоронюваних природних акваторій, оновленого Стратегічного плану відновлення та захисту Чорного моря (BSSAP), вимогами стратегії створення Європейської мережі морських охоронюваних територій (ECMEN, Софія, 1995), відповідно до Рамкової Директивами ЄС про морську стратегію (2008/56/ЄС).
Метою третього розділу НДР є розробка рекомендацій щодо розширення території природно-заповідного фонду в акваторії Чорного моря. Об'єктами дослідження є природоохоронні території Чорного та Азовського морів. Предметом дослідження є показники стану екосистем морів та океану. Методом дослідження є порівняльний аналіз.
Метою четвертого розділу НДР є підготовка розробка рекомендацій щодо створення репрезентативної мережі морських охоронюваних районів у Південному Океані, зокрема у Морі Уедделла.
Для досягнення мети вирішені наступні завдання:
- аналіз ролі міжнародної мережі природно-заповідних територій у взаємопов’язаній системі природа-людина;
- аналіз морських охоронюваних районів в Південному Океані як один з механізмів збереження та відновлення біорізноманіття Світового океану;
- визначення поняття репрезентативної мережі морських охоронюваних районів у Південному Океані;
- підготовка рекомендацій щодо створення репрезентативної мережі морських охоронюваних районів у Південному Океані, зокрема у Морі Уедделла.
Об'єктами дослідження є природоохоронні території Південного Океану. Предметом дослідження є показники стану екосистем океану. Методами дослідження є порівняльний аналіз.

МАТЕРІАЛИ студентської наукової конференції Одеського державного екологічного університету (23-26 квітня 2018 р.), 2018

Проблема формування мережі МОПТ України в рамках національної екомережі торкається всіх сфер наро... more Проблема формування мережі МОПТ України в рамках національної екомережі торкається всіх сфер народногосподарської діяльності, а також політичної, економічної, екологічної та соціальної сфер. Розвиток мережі МОПТ в Україні повинен забезпечувати збереження та відновлення біорізноманіття на всіх рівнях - глобальному, регіональному та локальному. В Україні статус МОПТ не відрізняється від решти природно-заповідних територій та об'єктів і відбувається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», так як окрема категорія не передбачена українським законодавством.
Екосистеми прибережних захисних смуг є заручниками грандіозних економічних інтересів, а саме розвитку сільського господарства, транспорту, промисловості, міської інфраструктури, рекреації тощо, які часто суперечать інтересам збереження природного довкілля і зрештою спричиняють зниження економічного потенціалу регіону. Суспільство має усвідомлювати, що його економічний розвиток є насамперед заручником стану екосистеми тієї прибережної смуги, в межах якої воно проживає. Розв'язання цих проблем і суперечностей потребує комплексного, інтегрованого підходу до збалансування соціально-економічного розвитку і мінімізації збитків довкіллю та зваженого, науково обґрунтованого використання природного потенціалу прибережної захисної смуги.

ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА СТАНУ ІСНУЮЧОЇ МЕРЕЖІ МОРСЬКИХ ОХОРОННИХ ПРИРОДНИХ ТЕРИТОРІЙ В ЧОРНОМОРСЬКОМУ РЕГІОНІ , 2016

Звіт про НДР: стор. – 85, рис. - 2; табл. – 1. ЧОРНЕ, АЗОВСЬКЕ МОРЯ, АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКИЙ РЕГІО... more Звіт про НДР: стор. – 85, рис. - 2; табл. – 1. ЧОРНЕ, АЗОВСЬКЕ МОРЯ, АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКИЙ РЕГІОН УКРАЇНИ., МОРСЬКА ЕКОСИСТЕМА, МОРСЬКІ ОХОРОННИХ ПРИРОДНІ ТЕРИТОРІЇ, ЕКОЛОГІЧНА МЕРЕЖА, ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД. Об’єктом дослідження є законодавча та нормативно-правова база України щодо організації та управління мережею морських охоронних природних територій та акваторій в Україні. Мета роботи - є сприяння реалізації державної політики щодо збереження та відтворення цінних морських природних комплексів Чорного і Азовського морів. Метод дослідження – описово-порівняльний метод з аналізом міжнародних, європейських та українських законодавчих та нормативно-правових актів. Створення та функціонування мережі МОПТ в Азово-Чорноморському регіоні є необхідною умовою збереження та відтворення біо- та ландшафтного різноманіття, зокрема її найбільш вразливих і цінних природних комплексів, забезпечення ефективного і невиснажливого природокористування та сталого розвитку прибережної зони. Разом з тим створення та ефективне управління мережею МОПТ в Азово-Чорноморському регіоні потребує розробки наукових засад та реалізації цілої низки передумов науково-методичного, економічного, юридичного та організаційного характеру, що мають бути передбачені в плані заходів. У звіті надано рекомендації щодо пріоритетних напрямів та заходів щодо створення та інтегрованого управління морськими охоронними природними територіями (акваторіями) та адаптації правових засад створення та функціонування їх в Україні.

Ukrainian Antarctic Journal, 2020

Ukrainian Antarctic Journal

Ukrainian Antarctic Journal, 1, 2020, 2020

Журнал «Энергосбережение» №5 (162) , 2013

Альманах науки № 8 (29) серпень 2019 р. , 2019

Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Одеській області в 1998 році, 1998

Всеукраїнська науково-практична конференція "Екологія міст та рекреаційних зон", 02 —03 червня 2011 р. ІНВАЦ, 2011

Одним из важнейших и перспективных направлений развития Азово-Черноморского региона является рекр... more Одним из важнейших и перспективных направлений развития Азово-Черноморского региона является рекреация и туризм, но для достижения ими уровня международных стандартов, крайне необходимо обеспечить отдыхающих качественными продуктами питания. Именно с этой целью, а также для улучшения экологической ситуации в регионе, крайне необходимо введение новых экологически обоснованных методов земледелия.
Как известно, Украина принадлежит к промышленно развитым сельскохозяйственным государствам Европы с одной из наибольших плотностью населения и распаханностью. Экстенсивное развитие сельского хозяйства, сопровождалось накоплением дисбалансов в экологической сфере, приведшее к чрезвычайно тяжелому экологическому состоянию, особенно на юге Украины, где было распахано 70-80 % площади, а вследствие интенсивной химизации земледелия - загрязнение окружающей среды в 6,3 раза выше среднего по Украине, ухудшение здоровья населения, уменьшение продолжительности жизни по сравнению с развитыми странами на 8-12 лет. И при этом Украина имеет наименьшую площадь естественного биоразнообразия на одного человека (0,35 га), ее заповедная площадь в 2,5 раза меньше чем средняя заповедная площадь Европы. В свете вышесказанного, выбранная тема очень актуальна и является одной из приоритетных в направлении устойчивого развития Азово-Черноморского региона и создания Прибрежно-морского природного широтного коридора национальной экологической сети Украины. На сегодняшний день биоземледелие и агроландшафтное проектирование являются перспективными направлениями сельско-хозяйственной деятельности, которое дает возможность не только получать экологически чистую сельхозпродукцию в сочетании с развитием рекреации, а в первую очередь сохранить ландшафтное и биологическое разнообразие, а также значительно снизить уровень поступающих загрязняющих веществ в окружающую природную среду. Следует выделить ведущую роль, в процессе агроландшафтного проектирования и развития методов биоземледелия, учреждений полифункциональных территорий и объектов природно-заповедного фонда, таких как биосферные заповедники, национальные природные и региональные ландшафтные парки, которые дают возможность устойчивого развития сельскохозяйственной отрасли в рамках устойчивого развития регионов, а также повысить качество производимых сельхозпродуктов.
В Одесской области уже имеется такой положительный опыт внедрения биоземледелия на территории создаваемого национального природного парка «Тарутинская степь» в рамках проекта «Комплексное использование земель евразийских степей»...

МАТЕРІАЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ "РІЧКИ ТА ЛИМАНИ ПРИЧОРНОМОР′Я НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОРІЧЧЯ", 2019

«Конвенція про водно-болотні угіддя (ВБУ), що мають міжнародне значення, головним чином, як серед... more «Конвенція про водно-болотні угіддя (ВБУ), що мають міжнародне значення, головним чином, як середовища існування водоплавних птахів» була підписана в 1971 році у місті Рамсар, Іран - звідти і назва Рамсарська. Ця конвенція є першою глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів. Її назва відображає початкову мету угоди, тобто збереження ВБУ, як середовищ оселення водоплавних птахів. Поступово мету Конвенції було розширено і зараз вона охоплює всі аспекти збереження та збалансованого використання водно-болотних екосистем, цінних для збереження біорізноманіття та забезпечення існування людини. ВБУ мають велике екологічне значення, як місця перебування двох третин усіх видів рослинного і тваринного світу, як ділянки продукування біомаси та кисню, як природні акумулятори вологи та фільтри очищення води. Вони також сприяють зниженню висоти паводкової хвилі, збільшенню тривалості паводку та попередженню катастрофічних явищ, збільшенню мінімального стоку річок у посушливі періоди та ін.
В Україні, яка ратифікувала Конвенцію у 1975 р. ще у складі СРСР, на теперішній час розташовані 39 ВБУ, визнані ВБУ міжнародного значення, 21 з яких знаходяться в Азово-Чорноморському регіоні та мають велике природоохоронне значення.
Нажаль статус ВБУ міжнародного значення в Україні не дає ніяких переваг у природоохоронному режимі, ні в Земельному, ні в Водному Кодексах України такого визначення не має. Фактично охорона ВБУ ведеться лише на територіях природно-заповідного фонду (ПЗФ). Згідно Законів України «Про загальнодержавну програму формування національної екомережі України на 2000-2015 рр.» (2000) та «Про екомережу» (2004) ВБУ включаються до складу національної екомережі.
Оскільки, досі відсутні нормативні документи, які визначали б правила (регламенти) використання ВБУ (Постанова КМУ від 08.02.99 р. № 166 «Про затвердження Положення про ВБУ загальнодержавного значення» відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 29.08.02 р. № 1287 визнана такою, що втратила чинність), контроль за використанням цих територій та регламентування певних заборон без віднесення їх до складу ПЗФ є неможливими, тому з метою вирішення проблем збереження рамсарських угідь в Азово-Чорноморському регіоні необхідно забезпечити:
- збереження та відтворення типів землекористування, які створюють умови для формування високої природної цінності територій;
- розробку сталих схем землекористування в межах ВБУ різних типів в складі екомережі;
- покращеня нормативно-правової бази для втілення екологічно безпечних схем землекористування в межах земель ВБУ та екомережі;
- розробку механізму проведення незалежного екологічного контролю за впровадженням пропонованих схем землекористування в межах ділянок ВБУ та екомережі (екологічний аудит);
- розробку механізмів економічного стимулювання впровадження екологічно безпечних схем земле¬користування в межах ВБУ й екомережі, та покарання за недотримання нормативів.

Збірник наукових праць. VІІ-й ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД ЕКОЛОГІВ З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ (Екологія/Ecology–2019), 25–27 вересня, 2019. , 2019

Україна має найбільшу серед Азово-Чорноморського басейну довжину морського узбережжя - 2759,2 км ... more Україна має найбільшу серед Азово-Чорноморського басейну довжину морського узбережжя - 2759,2 км і понад 72 тис. км2 виключної морської економічної зони. Значну частину національного валового внутрішнього продукту формують 5 областей України, які мають вихід до моря і займають близько 27 % її території. Більшість населення на їх території проживає в
безпосередній близькості до моря та тісно пов’язана з морською діяльністю. Інтенсивний розвиток промислового і сільгоспвиробництва, будівництво міст, інфраструктури тощо, вплинули на екологічну рівновагу, видовий і кількісний склад флори і фауни. Тому згідно із Морською доктриною України на період до 2035 року (Постанова КМУ від 07.10.2009 № 1307) до перспективних напрямів розвитку охорони морського середовища віднесено, зокрема розвиток
мережі морських об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ), акваторій із регульованою госпдіяльністю, а також розширення екомережі приморських регіонів із використанням досвіду ЄС та охорона приморських і морських екосистем - ключових у збереженні біо- й ландшафтного різноманіття в районах Чорного та Азовського морів.
Створення ефективної екологічно послідовної мережі морських охоронних природних територій в межах Прибережно-морського екокоридору передбачено в оновленому (2008) Трансграничному діагностичному аналізі Чорного моря і Стратегічному плані дій, в останній редакції Транскордонного діагностичного аналізу Чорного моря (TDA; GEF/UNDP BSERP, 2007) щодо збільшення площ морських охоронюваних природних акваторій, оновленому Стратегічному
плані відновлення та захисту Чорного моря (BSSAP), в стратегії створення Європейської мережі морських охоронюваних територій (ECMEN, Софія, 1995), відповідно до Рамкової Директиви ЄС про морську стратегію (2008/56/ЄС).
За результатами даних обліку ПЗФ станом на 01.01.2018 в Азово-Чорноморському регіоні (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Донецька, Запорізька обл. та АР Крим) включає понад 1 010 території та об’єктів площею близько 989,714 тис. га, зокрема 402,5 тис. га в межах акваторії Чорного моря, а відсоток ПЗФ склав 6,6 % в середньому по регіону. Однак, фактично, нормування і регулювання відбувається лише на заповідних територіях національного рівня, де встановлено чіткі заборони та обмеження госпдіяльності, а також створено спеціалізовані дирекції. Решта категорій ПЗФ, зокрема заповідні урочища, заказники та пам’ятки природи, функціонують (охороняються) за рахунок землевласників та землекористувачів, що негативно впливає на їх стан. Враховуючи вищезазначене було розглянуто перспективи оптимізації ПЗФ шляхом створення першого в Україні морського НПП «Чорноморський північно-західний шельф», який об’єднає вже існуючі загальнодержавні заказники загальнозоологічний «Острів Зміїний» (232 га) та двох ботанічних «Мале філофорне поле» (38 500 га) і «Філофорне поле Зернова» (402 500 га).

Збірник докладів та статей до Міжнародної науково-практичної конференції "Екологічні проблеми Чорного моря" 27-28 жовтня, 2011, Одеса, 2011

Действующие современные формы и методы экологического регулирования морского природопользования в... more Действующие современные формы и методы экологического регулирования морского природопользования весьма фрагментарны и не учитывают своеобразие, разновидность, повышенную экологическую уязвимость морского природно-ресурсного потенциала, а также специфику морехозяйственной деятельности. Кроме того, Приморский регион, включающий приморские области Украины и Автономную республику Крым, отнесен к одному из трех экологически кризисных регионов Украины. Достижение устойчивого социально-экономического развития приморских регионов и экологической безопасности морских экосистем рассматривается в контексте с общими проблемами природопользования. Принятый «Закон об исключительной (морской) экономической зоне» ориентирован преимущественно на регулирование внешнеэкономических отношений в сфере морского транспорта, крайне расплывчато затрагивает хозяйственную деятельность, связанную с эксплуатацией морских ресурсов и осуществляемую на морских акваториях, в прибрежной полосе и практически не рассматривает природопользование в береговой прибрежной зоне. Вместе с тем береговые хозяйственные объекты являются наиболее существенным фактором в современном процессе прогрессирующей деградации Азово-Черноморского региона. В связи с вышесказанным, основной задачей законодательства о прибрежной полосе морей является регулирование общественных отношений в сфере формирования, сохранения и рационального использования природных экосистем морского побережья для обеспечения устойчивого развития как Азово-Черноморского региона, так и Украины в целом. Правовое обеспечение устойчивого перспективного использования природных ресурсов в прибрежной полосе морей (ППМ) может быть установлено в контексте национального законодательства, которое включает определенные положения по обеспечению единой системы, управления ППМ с учетом соответствующих правовых документов ЕС, где такие системы успешно внедрены. Международные нормативно-правовые акты относительно ППМ охватывают практически все аспекты обеспечения сохранения ППМ, как природной экосистемы, и имеют более чем тридцатилетний опыт применения. Важное практическое значение имеют документы, подготовленные Группой специалистов Совета Европы по вопросам защиты морских побережий (одобренные Комитетом по вопросам деятельности Совета Европы в сфере биологического и ландшафтного разнообразия (CO-DBP) и Советом по вопросам Всеевропейской стратегии защиты биологического и ландшафтного разнообразия (STRA-CO)); а также типовое законодательство по Рациональному Управлению ППМ, предусматривает разработку законодательных актов и обеспечивает базу для принятия или ревизии национальных законов по защите ППМ; и Всеевропейский Кодекс Законов об Использовании ППМ, который установил правила рациональных действий для органов власти, ответственных за ППМ, землеустроителей, плановиков, строителей и других групп пользователей. Установление национальной системы интегрированного управления ППМ нуждается в регулирующих и законодательных инструментах для обеспечения участия соответствующих субъектов принятие решений и для координации целей, стратегий и действий в процессе принятия решений. Интегрированное управление ППМ также нуждается в предотвращении возникновения проблем, а не только их решении по мере их возникновения, с учетом особенностей взаимодействия между всеми составляющими окружающей среды. В 2001 г. утверждена Общегосударственная программа охраны и восстановления Азовского и Черного морей (2001-2010). Анализ выполнения действующих программ, влияющих прямо или опосредованно на экологическое состояние Черного и Азовского морей, показал, что существуют важные проблемы программного подхода к морепользованию, а именно: - отсутствует единая морская политика, финансовые и материальные ресурсы на природоохранные мероприятия рассредоточены между отраслевыми программами, в которых природоохранная составляющая прописана неконкретно, а данные мероприятия неэффективны; - большинство мероприятий Программы капиталоемкие, финансируются из местных бюджетов и Госфонда охраны окружающей природной среды, источники поступления средств в которые в условиях экономического кризиса ненадежны; - природоохранные мероприятия, финансирующиеся из Госбюджета, включая развитие природно-заповедного дела, охрану редких и исчезающих видов флоры и фауны, малоэффективны и зачастую недостаточно финансируются. Учитывая это, а также то обстоятельство, что срок действия Общегосударственной программы охраны и восстановления Черного и Азовского морей завершился в 2010 г., необходимо ее корректирование для обеспечения системного решения проблем морепользования. Самым сложным моментом внедрения программ в Украине является их недостаточное финансирование. Обобщая опыт выполнения программ в сфере экологической политики, касательно морской окружающей среды, целесообразно сформулировать следующие концептуальные основы деятельности, которые следует учесть в новой редакции Программы на 2011 - 2020 гг.:
1. Реализация в полном объеме положений международных и национальных нормативно-правовых документов по сохранению и рациональному использованию морской окружающей среды.
2. Усовершенствование процедур экоэкспертизы и экоаудита, разработка соответствующих нормативов по проведению ОВОС в морской среде, внедрение обязательного страхования и стратегической оценки окружающей природной среды.
3. Укрепление системы государственного экологического контроля.
4. Минимизация поступления в морскую среду загрязняющих веществ с речным стоком на основе внедрения сбалансированного природопользования...

Збірник наукових статей до Міжнародної науково-практичної конференції "Екологічні проблеми Чорного моря" 28-29 жовтня, 2010, Одеса, 2010

Морской порт или терминал, как любое предприятие, имеет 3 цикла: проектирование-строительство-экс... more Морской порт или терминал, как любое предприятие, имеет 3 цикла: проектирование-строительство-эксплуатация. На стадии проектирования закладываются основы комплексной системы экологической безопасности морских портов. На стадии строительства реализуются основные звенья системы экологической безопасности: производственный контроль - необходимая составляющая экологической безопасности, нормирование техногенного влияния осуществляется как на стадии строительства, так и на стадии эксплуатации. В законодательстве предусмотрены такие направления производственного контроля, как: производственный экологический контроль, контроль относительно соблюдения санитарных правил, контроль состояния водных биологических ресурсов, контроль состояния водного объекта.
Для обеспечения экологической безопасности и оценки соответствия природной среды установленным гигиеническим и экологическим нормативам качества и динамики изменения качества природной среды во времени и пространстве необходимо:
1. На стадии проектирования выполнить адекватную оценку влияния на окружающую среду, которая позволяет сделать обоснованный вывод о допустимости или недопустимости реализации проекта.
2. На стадии строительства: реализовать проектные решения в строгом соответствии с проектной документацией.
3. При осуществлении хозяйственной деятельности на стадиях строительства и эксплуатации соблюдать нормативы техногенного влияния.
Оценивая влияние морехозяйственной деятельности на структурные элементы Прибрежно-морского широтного природного коридора национальной экологической сети Украины, в первую очередь, следует отметить ценные
природные комплексы Дунайского (Измаильский и Усть-Дунайский МТП) и Черноморского (Николаевский и Херсонский МТП) биосферных заповедников; Карадагского (Феодосийский МТП) и Опукского (Керчинский МТП) природных заповедников; национальных природных парков «Джарылгач» (Скадовский МТП), «Меотида» (Мариупольский МТП), Азово-Сивашского (Генический МТП), а также региональных ландшафтных парков «Кинбурнская коса» (Николаевский и Херсонский МТП) и «Тузловские лиманы» (Усть-Дунайский МТП), испытывающие наибольший антропогенный прессинг и расположенных в зоне влияния указанных МТП.
К основным видам влияния на экосистемы этих ценных природных комплексов МТП следует отнести факторы, указанные на приведенной схеме 1.
До сих пор отрицательное влияние производства на окружающую среду, выражающееся в ущербе, нанесенном народному хозяйству, не рассматривается, как затраты на производство, несмотря на взаимосвязь и взаимозависимость, хотя эти затраты, в том числе - и убыток от загрязнения среды, должны отражаться на всех экономических показателях производства.
Такие рыночные регуляторы могут быть задействованы, и в случае снижения рекреационного потенциала, биологического и ландшафтного разнообразия ценных природных комплексов, а в связи с ним ущерб в результате загрязнения окружающей среды следует рассматривать, как производственные затраты портово-промышленных комплексов (ППК). При таком подходе в управлении ППК реализуется концепция комплексного экономико-экологического управления ППК, рекреационными и ценными природными комплексами в условиях рыночной экономики с использованием инструментария - интегральных экономико-экологических показателей позволит, как на стадии проектирования ППК, так и в процессе их функционирования, определить целесообразный уровень их развития с учетом функционирования; принимать решения относительно перепрофилирования особоопасных производств, но все это в рамках поставленной задачи получения максимума прибыли регионом, сохранения способности ценных природных экосистем к самовосстановлению и биоразнообразия их природных комплексов.

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Екологія міст та рекреаційних зон», 4-5 червня 2009 р. Одеса Інноваційно-інформаційний центр «ІНВАЦ», 2009

У 1991 р. було розпочато роботи з формування Європейської екологічної мережі морів і узбереж (ECM... more У 1991 р. було розпочато роботи з формування Європейської екологічної мережі морів і узбереж (ECMEN) - складової частини Загальноєвропейської
екологічної мережі, як одного з механізмів збереження біорізноманіття шляхом впровадження екосистемного підходу.
Проблема формування екомережі стосується всіх сфер діяльності суспільства - політичної, економічної, екологічної та соціальної, її розвиток повинен забезпечувати збереження та відновлення різноманіття рівнів організації живого, ландшафтів, генофондів рослинного та тваринного світу.
На всіх рівнях - глобальному, регіональному та локальному - екомережа повинна вирішувати певні соціальні та народногосподарські завдання -
ресурсозберігаючі, рекреаційні, виховні, освітні.
З метою створення національної екологічної мережі в Україні, як складової Пан-європейської екологічної мережі, 21 вересня 2000 року прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки". Ця програма розроблена в контексті вимог щодо подальшого опрацювання, вдосконалення та розвитку екологічного законодавства України, а також відповідно до рекомендацій Пан-європейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття щодо питання формування Пан-європейської екологічної мережі, як єдиної просторової системи природних територій Європи.
Національна екологічна мережа України за визначенням - це єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що
підлягають особливій охороні, території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортного і лікувально-оздоровчого, рекреаційного призначення, водозахисні, полезахисні смуги та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і які є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі - природних регіонів, природних коридорів, буферних зон. Однак, фактично, національна екомережа функціонує лише на територіях ПЗФ (які є її базовими елементами - ядрами), перш за все, на об'єктах національного рівня, де встановлено чіткі заборони та обмеження господарської діяльності, а також створено спеціалізовані дирекції. У межах Прибережно-морського природного широтного коридору.
Існує також ряд регіональних ландшафтних парків, які фінансуються з
обласних бюджетів: Тилігульські регіональні ландшафтні парки в Одеській
та Миколаївській областях (Тилігульське ядро), регіональні ландшафтні
парки «Кінбурзька коса» (Кінбурзьке ядро) та «Меотида» (Меотидське ядро).
Решта категорій заповідних територій та об'єктів не має окремого
фінансування і функціонує (охороняється) за рахунок землекористувачів та
землевласників, що негативно відбивається на їх стані. Окрім вищезазначених територій ПЗФ у межах Прибережно-морського природного широтного коридору створюються регіональний ландшафтний парк «Тузловські лимани» (Шагансько-Алібейське ядро), Нижньо-дністровський національний природний парк (Дністровське ядро), регіональний ландшафтний парк «Куяльницький» (Хаджибейсько-Куяльницьке ядро). Однак усі ці об'єкти ПЗФ досить віддалені один від одного і не поєднані єдиним коридором, тобто основний принцип екомереж і, як цілісної структури охорони природних комплексів та раціонального природокористування, на практиці залишається нереалізованим.
До складу екологічної мережі входять також водно-болотні угіддя загальнодержавного значення, але цей статус, на жаль, не дає ніяких переваг у природоохоронному режимі. Фактично охорона водно-болотних угідь ведеться лише на територіях природно-заповідного фонду.

Матеріали щорічної міжнародної науково-технічної конференції «Екологічна і техногенна безпека. Охорона водного і повітряного басейнів. Утилізація відходів». (студентська секція) , 2019

З кінця 60-х прийнято низку європейських конвенцій, що внормовують сферу поводження з тваринами т... more З кінця 60-х прийнято низку європейських конвенцій, що внормовують сферу поводження з тваринами та істотно її гуманізують, тому що сотні тисяч диких тварин все ще утримуються в неналежних умовах. Умови, що не задовольняють природним потребам тварин, викликають обурення у представників громадськості. На міжнародному семінарі у Стразбурзі (24.11.2006 р.), було прийнято спільну декларацію «Добробут тварин в Європі: досягнення та перспективи». Гостро постала необхідність узгодити мінімальні стандарти добробуту диких тварин, відповідно до Лісабонського договору, ст. 13, який визнає тварин розумними істотами. Європейська комісія визнала важливість розробки та видання стратегії захисту диких тварин в країнах ЄС, вперше включивши положення, що стосується забезпечення та захисту диких тварин у неволі. Зоопарки входять до природно-заповідного фонду України. Вони створюються з метою організації екологічної, освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. На сьогодні в Україні діє 12 зоопарків, з них 7 мають загальнодержавні. Зоопарки України повинні демонструвати повне розуміння та повагу до прав тварин, що знаходяться в них на утриманні. Рішенням загальних зборів засновників Української асоціації зоопарків та акваріумів (УАЗА) (Протокол № 2 від 03.12.14 р.) було затверджено Етичний кодекс членів УАЗА. Визнання зоопарками України «Всесвітньої природоохоронної стратегії зоопарків» є необхідною і обов’язковою умовою їх участі в УАЗА. Враховуючи необхідність реформування самої системи зоопарків, відповідно до європейського законодавства, виникає гостра необхідність зміни підходів до збереження та репродукції зникаючих видів у неволі, причому необхідні не тільки законодавчі зміни, але й гуманізація громади, щодо визнання неприпустимим комерційне використання тварин в дельфінаріях, океанаріях, акваріумах, зокрема й в зоологічних парках.

Матеріали щорічної міжнародної науково-технічної конференції «ЕКОЛОГІЧНА І ТЕХНОГЕННА БЕЗПЕКА. ОХОРОНА ВОДНОГО І ПОВІТРЯНОГО БАСЕЙНІВ. УТИЛІЗАЦІЯ ВІДХОДІВ» (студентська секція) 23-24 квітня 2019 р. м. Харків, Україна, 2019

ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «СУЧАСНЕ МІСТО-ПРОБЛЕМИ ТА ЇХ ВИРІШЕННЯ» 21-23 вересня 2017 р. м. Одеса, 2017

Актуальність. Відповідно до Угоди про асоціацію України з ЄС, проводиться імплементація та гармон... more Актуальність. Відповідно до Угоди про асоціацію України з ЄС, проводиться імплементація та гармонізація природоохоронного законодавства України у відповідність до Європейських норм та стандартів, зокрема втілення елементів сталого розвитку в урбаністичні системи, зокрема екосистеми міст. Актуальним є також застосування міжнародного екологічного досвіду сталого розвитку міст і мегаполісів. Мета. Провести оцінку стану нормативно-правової бази в сфері благоустрою та озеленення міст України, виявити проблемні питання в та шляхи їх подолання.
Висновки. Для подолання більшості з вищенаведених проблем в першу чергу необхідно наступне: на стадіях проектування забудови жорстке дотримання норм озеленення і підвищення їх для багатоповерхової забудови, введення у законодавчі акти висотного, ярусного та вертикального озеленення міської забудови, необхідно внести зміни у Адмінкодекс України (ст. 153) для підвищення відповідальності за ряд правопорушень у сфері охорони зелених насаджень, створити можливості оперативного реагування контролюючих органів на правопорушення у сфері охорони зелених насаджень, усунути спрощену дозвільну систему видалення зелених насаджень, створити відкриті електронні системи обліку зелених насаджень у населених пунктах та більш широкого залучення громадськості до проведення обліку.

Ми не можемо змінити весь світ, але можемо почати змінювати себе! Етичні проблеми охорони природи... more Ми не можемо змінити весь світ, але можемо почати змінювати себе! Етичні проблеми охорони природи і всього живого стають проблемами, що зачіпають кожного з нас, більш того – кожна людина повинна керуватися етикою в спілкуванні з тваринами для гармонії в житті і в душі. Одним з найважливіших аспектів загальної гуманізації суспільства є гуманізація взаємин людини і довкілля, ставлення людини до світу не як до об’єкта споживання й задоволення потреб, а як до самоцінного партнера та забезпечення правових засад стимулювання відповідального ставлення до світу, тому особливо гостро постає проблема формування гуманного ставлення людини до інших живих істот, здатних відчувати біль і страждання.
Об’єктом дослідження в Україні стає зоозахисна діяльність, тобто діяльність в сфері захисту і врегулювання відносин поводження з тваринами в зoопарках.
Враховуючи необхідність реформування самої системи зоологічних парків, відповідно до нового європейського законодавства, виникає гостра необхідність зміни підходів до збереження та репродукції зникаючих видів у неволі, необхідні зміни не тільки на законодавчому рівні але й гуманізація громади, яка б визнала неприпустимим комерційне використання тварин в дельфінаріях, океанаріях, акваріумах, зокрема й в зоологічних парках. Ми несемо відповідальність за тих, кого приручили!

Методичні вказівки до самостійної роботи магістрів з дисципліни «Режим охорони природно-заповідного фонду», 2017

Методичні вказівки до самостійної роботи магістрів з дисципліни «Режим охорони природно-заповідно... more Методичні вказівки до самостійної роботи магістрів з дисципліни «Режим охорони природно-заповідного фонду» спеціальність 101 «Екологія» спеціалізація «Заповідна справа» / Савіних-Пальцева Л.В., ст. викладач  Одеса, ОДЕКУ, 2017 р., 22 с., укр. мова.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни "Екологічна мережа", 2017

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни "Екологічна мережа " напрям підго... more Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни "Екологічна мережа " напрям підготовки: 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» (пакети ПДВ Е-1/2, Е-3, Е-11) / Савіних-Пальцева Л.В., ст. викладач Одеса, ОДЕКУ, 2017 р., 24 с., укр. мова.

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2018

Методичні вказівки до самостійної роботи та виконання контрольної роботи магістрів заочної форми ... more Методичні вказівки до самостійної роботи та виконання контрольної роботи магістрів заочної форми начання при вивченні навчальної дисципліни Д10 "Теорія і практика заповідної справи" спеціальність 101 «Екологія» освітні програми: АЕ, ГЕ, ЕКА, ЕБ / Савіних-Пальцева Л.В., ст. викладач − Одеса, ОДЕКУ, 2018 р., 94 с., укр. мова.

Матеріали студентської наукової конференції Однського державного екологічного університету.( 23-26 квітня 2018р.)., 2018

Ми не можемо змінити весь світ, але можемо почати змінювати себе! Етичні проблеми охорони природи... more Ми не можемо змінити весь світ, але можемо почати змінювати себе! Етичні проблеми охорони природи і всього живого стають проблемами, що зачіпають кожного з нас, більш того – кожна людина повинна керуватися етикою в спілкуванні з тваринами для гармонії в житті і в душі. Одним з найважливіших аспектів загальної гуманізації суспільства є гуманізація взаємин людини і довкілля, ставлення людини до світу не як до об’єкта споживання й задоволення потреб, а як до самоцінного партнера та забезпечення правових засад стимулювання відповідального ставлення до світу, тому особливо гостро постає проблема формування гуманного ставлення людини до інших живих істот, здатних відчувати біль і страждання.
Об’єктом дослідження в Україні стає зоозахисна діяльність, тобто діяльність в сфері захисту і врегулювання відносин поводження з тваринами в ззопарках. Утримання диких тварин - це не сучасний винахід. Вже з давніх давен дикі тварини використовувалися, одомашнювалися та -розміщувалися за ґратами й огорожами. Це почалося вже з 100 століття до н.е., приручалися спочатку вівці, кози, свині та собаки. У наступних тисячоліттях, утримання диких тварин мало культовий характер. Місця храмів і святі гаї були місцем перебування різних видів тварин і мали релігійне або культове значення.
Враховуючи необхідність реформування самої системи зоологічних парків, відповідно до нового європейського законодавства, виникає гостра необхідність зміни підходів до збереження та репродукції зникаючих видів у неволі, необхідні зміни не тільки на законодавчому рівні але й гуманізація громади, яка б визнала неприпустимим комерційне використання тварин в дельфінаріях, океанаріях, акваріумах, зокрема й в зоологічних парках. Ми несемо відповідальність за тих, кого приручили!

Матеріали щорічної міжнародної науково-технічної конфере-нції «Екологічна і техногенна безпека. Охорона водного і по-вітряного басейнів. Утилізація відходів». (студентська секція) Харків, 2019., 2019

Етичні проблеми охорони природи і всього живого стають проблемами, що зачіпають кожного з нас, то... more Етичні проблеми охорони природи і всього живого стають проблемами, що зачіпають кожного з нас, тому особливо гостро постає проблема формування гуманного ставлення людини до інших живих істот, здатних відчувати біль і страждання. З давніх давен дикі тварини використовувалися, одомашнювалися та розміщувалися за ґратами й огорожами. Це почалося вже з 100 ст. до н.е., приручалися спочатку вівці, кози, свині та собаки. У наступних тисячоліттях, утримання диких тварин мало культовий характер. Місця храмів і святі гаї були місцем перебування різних видів тварин і мали релігійне або культове значення. В ІІІ-ІІ тис. до н.е. шумери та індійці почитали в храмах різних антилоп і газелей, слонів і тигрів, буйволів, мавп і крокодилів. Фараони хизувалися тим, що поряд зі свійськими тваринами приносять у жертву величезні череди антилоп, жирафів та газелей. У гробниці єгипетських фараонів, вкладалися зоопарки, це було символом заможності і влади, проводилися навіть звіроловні експедиції. У той самий час перші звіроводні ферми виникли в китайських династіях - імператриця Танки побудувала мармуровий палац для оленів, імператор Вен Ванг заклав всесвітньовідомий «Парк мудрості» площею 400 га між Пекіном і Нанкіном. Олександр Македонський привозив зі своїх походів диких тварин для свого викладача – філософа Аристотеля, який написав свою всесвітньовідому «Історію тварин», у якій точно зображувалися вже понад 300 видів хребетних тварин. З ХІV ст. в Європі виникали звіринці та зоопарки: у Нідерландах, Англії, Франції (Тюільрі в Парижі, парк Версаля), Саксонії (Дрезден), Австрії (с. Кабана, Нойгебау біля Відня) і в Пруссії (Потсдамский фазаній двір, Берлінський острів павичів та ін.). Проте, всі ці звіринці слугували винятково для розваги володарів та їх придворних.
З кінця 60-х прийнято низку європейських конвенцій, що внормовують сферу поводження з тваринами та істотно її гуманізують, тому що сотні тисяч диких тварин все ще утримуються в неналежних умовах. Умови, що не задовольняють природним потребам тварин, викликають обурення у представників громадськості. На міжнародному семінарі у Стразбурзі (24.11.2006 р.), було прийнято спільну декларацію «Добробут тварин в Європі: досягнення та перспективи». Гостро постала необхідність узгодити мінімальні стандарти добробуту диких тварин, відповідно до Лісабонського договору, ст. 13, який визнає тварин розумними істотами. Європейська комісія визнала важливість розробки та видання стратегії захисту диких тварин в країнах ЄС, вперше включивши положення, що стосується забезпечення та захисту диких тварин у неволі. Зоопарки входять до природно-заповідного фонду України. Вони створюються з метою організації екологічної, освітньовиховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. На сьогодні в Україні діє 12 зоопарків, з них 7 мають загальнодержавні. Зоопарки України повинні демонструвати повне розуміння та повагу до прав тварин, що знаходяться в них на утриманні. Рішенням загальних зборів засновників Української асоціації зоопарків та акваріумів (УАЗА) (Протокол № 2 від 03.12.14 р.) було затверджено Етичний кодекс членів УАЗА. Визнання зоопарками України «Всесвітньої природоохоронної стратегії зоопарків» є необхідною і обов’язковою умовою їх участі в УАЗА. Враховуючи необхідність реформування самої системи зоопарків, відповідно до європейського законодавства, виникає гостра необхідність зміни підходів до збереження та репродукції зникаючих видів у неволі, причому необхідні не тільки законодавчі зміни, але й гуманізація громади, щодо визнання неприпустимим комерційне використання тварин в дельфінаріях, океанаріях, акваріумах, зокрема й в зоологічних парках.

ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «СУЧАСНЕ МІСТО – ПРОБЛЕМИ ТА ЇХ ВИРІШЕННЯ»21-23 вересня 2017 р. м. Одеса, 2017

Актуальність. Відповідно до Угоди про асоціацію України з ЄС, проводиться імплементація та гармон... more Актуальність. Відповідно до Угоди про асоціацію України з ЄС, проводиться імплементація та гармонізація природоохоронного законодавства України у відповідність до Європейських норм та стандартів, зокрема втілення елементів сталого розвитку в урбаністичні системи, зокрема екосистеми міст. Актуальним є також застосування міжнародного екологічного досвіду сталого розвитку міст і мегаполісів. Мета. Провести оцінку стану нормативно-правової бази в сфері благоустрою та озеленення міст України, виявити проблемні питання в та шляхи їх подолання.
Проте проблеми регулювання розвитку територій, зумовлені складним взаємопроникненням природних, просторових, економічних, політичних і соціальних суперечностей. Висновки. Для подолання більшості з вищенаведених проблем в першу чергу необхідно наступне: на стадіях проектування забудови жорстке дотримання норм озеленення і підвищення їх для багатоповерхової забудови, введення у законодавчі акти висотного, ярусного та вертикального озеленення міської забудови, необхідно внести зміни у Адмінкодекс України (ст. 153) для підвищення відповідальності за ряд правопорушень у сфері охорони зелених насаджень, створити можливості оперативного реагування контролюючих органів на правопорушення у сфері охорони зелених насаджень, усунути спрощену дозвільну систему видалення зелених насаджень, створити відкриті електронні системи обліку зелених насаджень у населених пунктах та більш широкого залучення громадськості до проведення обліку.

В підготовці цього видання приймали участь: Державне управління навколишнього природного середови... more В підготовці цього видання приймали участь: Державне управління навколишнього природного середовища в Одеській області, Державна екологічна інспекція в Одеській області, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря. Використані матеріали Державного управління навколишнього природного середовища в Одеській області, Державної екологічної інспекції в Одеській області, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Мінекоресурсів України, Державної санітарно–епідеміологічної служби в Одеській області, Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Головного управління МНС України в Одеській області.

Причерноморский экологический бюлетень, № 4, декабрь, 2008

The main environmental problems of the Black Sea and actions for their elimination carried out by... more The main environmental problems of the Black Sea and actions for their elimination carried out by the international community and the Ukraine are discussed. The reasons of an inefficiency of the Ukraine sea ecological politic are analyzed. It is marked that the main problem today isn’t the improvement of the ecological politic but the improvement of the mechanism of its realization.. The important elements of this mechanism are the ecological monitoring; ecological audit of the marine industry and marine protection activity; realization of the principle of ecological management in marine industry sector of the Ukraine.
Обговорюються головні екологічні проблеми Чорного моря та заходи щодо їх розв’язання, що здійснюються міжнародною спільнотою та Україною. Аналізуються причини неефективності морської екологічної політики України. Відзначається, що на сьогоднною проблемою є не стільки удосконалення державної екологічної політики, скільки удосконалення механізму її реалізації. Важливими елементами цього механізму мають стати морський екологічний моніторинг, екологічний аудит морегосподарської та мореохоронної діяльності, упровадження принципів екологічного менеджменту тощо.