Мануель Уррутіа Льєо (original) (raw)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мануель Уррутіа Льєо
ПрапорПрапор 13-й Президент Куби
3 січня — 17 липня 1959
Попередник: Карлос Мануель П'єдра
Наступник: Освальдо Дортікос Торрадо
Народження: 8 грудня 1901(1901-12-08)[[1]](#cite%5Fnote-<span%5Fclass="wikidata%5Fcite%5Fcitetype%5FQ47461344"%5Fdata-entity-id="Q1789619"><i%5Fclass="wef%5Flow%5Fpriority%5Flinks">[[:hr:Dalibor%5FBrozović|Brozović D.]],%5F[[:hr:Tomislav%5FLadan
Смерть: 5 липня 1981(1981-07-05)[[1]](#cite%5Fnote-<span%5Fclass="wikidata%5Fcite%5Fcitetype%5FQ47461344"%5Fdata-entity-id="Q1789619"><i%5Fclass="wef%5Flow%5Fpriority%5Flinks">[[:hr:Dalibor%5FBrozović|Brozović D.]],%5F[[:hr:Tomislav%5FLadan
Країна: Куба
Партія: незалежний політик
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мануель Уррутіа Льєо (ісп. Manuel Urrutia Lleó; 8 грудня 1901 — 5 липня 1981) — кубинський політичний і державний діяч, тринадцятий президент Куби.

Народився 8 грудня 1908 року в кубинській провінції Лас-Вільяс. Закінчив юридичний факультет Гаванського Університету. Викладав.

1928 року був призначений муніципальним суддею в провінції Ор'єнте.

Брав участь у боротьбі проти диктатур Херардо Мачадо та Фульхенсіо Батисти.

Мануель Уррутіа з Че Геварою та Каміло Сьєнфуегосом. 1959 рік

У березні 1957 року головував на судовому процесі проти членів «Руху 26 липня». Підсудним було висунуто звинувачення в «антиурядовій діяльності»[3]. Уррутіа постановив, що підсудні діяли в межах своїх громадянських прав[4].

1958 року відвідав Сполучені Штати Америки, де успішно лобіював припинення постачання зброї для Батисти[5].

Після перемоги кубинської революції Мануель Уррутіа повернувся на батьківщину та був призначений на президентом. Ту посаду він обіймав у період від 2 січня до 17 липня 1959 року.

Після того, як Уррутіа засудив діяльність Комуністичної партії в новому уряді Куби, він був змушений піти у відставку 17 липня 1959 року. Замість нього було обрано лояльного до Фіделя Кастро Освальдо Дортікоса Торрадо.

Мануель Уррутіа попрохав про притулок у посольстві Венесуели. Потім виїхав до Мексики.

1963 року виїхав до США. Мешкав у Нью-Йорку, був професором університету у Квінзі, де викладав іспанську мову.

1964 року став лідером новосформованого Демократичного Революційного Альянсу, що виник зі злиттям 22 анти-кастрівських емігрантських груп.

Помер 5 липня 1981 року в лікарні «Святого Йоанна» в Квінзі, Нью-Йорк[6].

Був одружений з Есперансою Льягуно Агірре, від того шлюбу народились троє дітей: Алехандро, Хорхе та Вікторія-Есперанса.

  1. ↑ [[:hr:Dalibor%5FBrozović|Brozović D.]],%5F[[:hr:Tomislav%5FLadan|Ladan T.]]%5F[[:Хорватська%5Fенциклопедія|Hrvatska%5Fenciklopedija]]%5F—%5F[[:Лексикографічний%5Fінститут%5Fімені%5FМирослава%5FКрлежі|LZMK]],%5F1999.%5F—%5F9272 с.[[d:Track:Q1264934]][[d:Track:Q429032]][[d:Track:Q18446]][[d:Track:Q1789619]]%5F1-0" title="null">а [[:hr:Dalibor%5FBrozović|Brozović D.]],%5F[[:hr:Tomislav%5FLadan|Ladan T.]]%5F[[:Хорватська%5Fенциклопедія|Hrvatska%5Fenciklopedija]]%5F—%5F[[:Лексикографічний%5Fінститут%5Fімені%5FМирослава%5FКрлежі|LZMK]],%5F1999.%5F—%5F9272 с.[[d:Track:Q1264934]][[d:Track:Q429032]][[d:Track:Q18446]][[d:Track:Q1789619]]%5F1-1" title="null">б Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
  2. ↑ Munzinger%5FPersonen[[d:Track:Q107343683]]%5F2-0" title="null">а Munzinger%5FPersonen[[d:Track:Q107343683]]%5F2-1" title="null">б Munzinger Personen
  3. ↑ Richard Gott. Cuba. A new history. стор. 162.
  4. ↑ Julia E. Sweig, Inside the Cuban Revolution: Fidel Castro and the Urban Underground. стор. 12
  5. ↑ The Political End of President Urrutia [Архівовано 17 жовтня 2006 у Wayback Machine.]. Fidel Castro, by Robert E. Quirk 1993
  6. ↑ Некролог у Нью-Йорк таймс [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)