Oleksiy Poltorakov | Taras Shevchenko National University of Kyiv (original) (raw)
Papers by Oleksiy Poltorakov
Ukrainian Society, 2020
Останніми десятиліттями фокус вивчення метафори поступово зсувається із суто гуманітарних дисципл... more Останніми десятиліттями фокус вивчення метафори поступово зсувається із суто гуманітарних дисциплін,-в дисциплінарні галузі суспільствознавчого сегмента, а також у суміжні сфери, звернені до мислення, пізнання та свідомості (до штучного інтелекту включно). Це посилює необхідність ревізії понятійно-термінологічного апарату, що розширюється, насамперед, у фокусі виявлення пізнавальних можливостей різних мовних засобів, які вживаються міждисциплінарно. Відповідно, акцентуалізуються та ресурсно артикулюються процеси "метафоризації" (як міждисциплінарної термінологічної екстраполяції), а також "деметафоризації" (як поступового позбавлення "зайвої" суб'єктивізації на користь домінування об'єктивізації термінологічного поля). При цьому "деметафоризація" перебуває "в тіні" дослідницької уваги до "метафоризації". Проте соціологічно їх необхідно розглядати у діалектичній єдності та взаємодоповнюваності. Домінуючі методи дослідження (в соціальних науках-насамперед, реконструкції) крізь призму "рефлексивного постмодерну" здійснюють свій вплив і на інструментарій "метафоричності". Саме пізнавальний інструментарій метафоризації та операціональний ресурс деметафоризації діалектично є допоміжним каналом суспільствознавчої операціоналізації в "сірій зоні" класичної позитивістської та альтернативних у ній пізнавальних парадигм, що у цілому актуалізує й акцентуалізує запит на подальше науковоаналітичне осмислення цієї проблематики. Додаткового дослідження у цьому зв'язку потребує загальна проблематика того, в яких формах циркулюють наукові знання (зокрема, де-та метафоризовані наукові терміни на кшталт "приватизації насильства") у суспільстві.
Sociology: Theory, Methods, Marketing
In the context of socio-political transformations fundamentally significant collective actors, wh... more In the context of socio-political transformations fundamentally significant collective actors, whose activities were, incl. quite significant social and legal burden, there were corresponding so-called agents of changes. The article sets the goal of sociologically reconstructing the transformation of the symbolic capital of Ukrainian dissidents into social capital within the framework of the social and legal context in the USSR and in independent Ukraine. A significant feature of the Ukrainian dimension of the dissident movement, which is considered in the corresponding socio-legal field in the categories of agents of changes, is, first of all, that it began with an examination of the general problems of the legitimacy of Soviet power, first of all in the focus of the search for legitimate prerequisites and necessary constitutional and procedural mechanisms for Ukraine's secession from the USSR and its independence. Another key socio-legal dimension of the activities of Ukrainia...
Військова освіта , 2021
Система підготовки молодших офіцерів (запасу) в Україні, недостатньо відповідає векторам розвитку... more Система підготовки молодших офіцерів (запасу) в Україні, недостатньо відповідає векторам розвитку національного сектора безпеки і оборони (а перш за все його кадрового сегменту). Вона вимагає принципово серйозного реформування, в т.ч. із урахуванням чинників соціально-економічного та морально-психологічного характеру. Пропонується оптимізувати розподіл підготовки за військово-облійськової спеціальності з урахуванням специфіки регіональних вищих навчальних закладів (технічних, економічних і т.п.). Акцентуалізується проблема розробки, забезпечення та впровадження напрямків та програм підготовки офіцерів резерву для новостворюваної системи ТрО. Ключові слова: вищий навчальний заклад, військова кафедра, офіцер запасу, регіон, військово-облійськова спеціальність, ейджизм. Кадровий офіцер-людина, яку ми годуємо в мирний час, щоб у воєнний час вона послала нас на фронт.
Russian Politics & Law, 2015
NB: Национальная безопасность, 2013
Intercultural Communication
Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право , 2019
У загальних суспільних контекстах конфлікто-центрових трансформацій сучасного світоустрою, оцінюв... more У загальних суспільних контекстах конфлікто-центрових трансформацій сучасного світоустрою,
оцінюваних і осмислюваних передусім у термінах та категоріях «гібридної війни», суттєвих змін
зазнають їх значущі суб’єкти й об’єкти, принципи та структури, норми й інститути, правила та прояви.
Це, зокрема, стосується практично всього спектра політико-соціальних суб’єктів, соціально-політичних
акторів та/або соціальних учасників відповідних суспільних процесів – причому як на макро- так
і на мікрорівнях. Практично це проявляється в розмиваннях та переплетіннях, урізноманітненнях
комбінацій їхніх відповідних соціальних ролей та похідних соціально-правових статусів. Ці
особливості передусім артикулюються щодо такої принципово специфічної соціальної групи, як
«військовополонені», та суміжних із нею («заручники» тощо). Такі «мутації» передусім є похідними
від «зовнішнього» соціально осмислюваного контексту складної та багато в чому неоднозначної
ситуації, пов’язаної з історико-генетичними сутностями таких динамічних ситуацій, як конфлікт на
Донбасі, операціоналізований передусім у категоріях антитерористичної операції (АТО) та операції
Об’єднаних сил (ООС). Одним із важливих соціально значущих наслідків цього є опосередкована
поляризація відповідних соціальних груп, яка являє собою складноструктуровану суміш елементів їх
«віктимізації» / «стигматизації» та «героїзації »/ «ідеалізації»), а передусім «військовополонених» /
«заручників» у суспільній думці та медіадискурсі.
Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право , 2019
Породжувані геостратегічними чинниками другої половини ХХ ст. тенденції суспільного розвитку, в т... more Породжувані геостратегічними чинниками другої половини ХХ ст. тенденції суспільного розвитку, в т. ч. концептуальні засади його осмислення, стали принципово значущими викликами традиційній («модерній») моделі державності, в основі якої лежить легітимна монополія на використання насиль-ства. У плані онтологічному відносно цілісна картина буття людства, що розвивається як об'єкт пізнання, яке домінувало в суспільній і суспільствознавчій думці, поступово руйнується. На зміну класичній захід-ноцентричній парадигмі, що домінувала в суспільствознавстві до тих пір, приходять альтернативні кон-цепти й картини («негритюд» тощо), в яких принцип домінування держави (уособлюваної «метропо-лією) як єдино можливого соціально легітимного суб'єкта не є аксіоматичним. Ситуацію ускладнювала як зміна підходів і стратегій відносно традиційних суб'єктів соціальних і, зокрема, соціально-політичних відносин (держав), так і поява та розвиток відносно нових суб'єктів соціальних і, зокрема, соціаль-но-економічних відносин (транснаціонального капіталу та бізнесу). Відповідно, виникала й актуалізу-валася відносно нова науково-теоретична та практично-аналітична проблематика, пов'язана зі склад-ними й неоднозначними соціально-політичними, соціально-економічними та соціально-гуманітарними процесами, артикульованими відповідними теоріями «деколонізації». На ґрунті суспільного явища «деколонізації» дедалі більшу вагу стало викликати явище «приватизації насильства». Останнє багато в чому було похідним від задекларованого на міжнародно-правовому рівні (ООН тощо) «права націй на самовизначення», практично-політична реалізація якого відбувалася на фоні різкого та принципового послаблення державно-політичних і соціально-політичних інституцій у колишніх колоніях. Породжене цими обставинами явище «приватизації насильства» свою загальносвітову цілісність набуло в контек-сті глобалізації. Утім ця проблематика потребує окремого дослідження. Ключові слова: приватизація насильства, історія, держава, легітимація, соціологія. Постановка проблеми. Чинник насильства є наріжним каменем формування, становлення державності як суспільного феномена, а також значущим іманентним елементом формування та розвитку її ключових інститутів, передусім армії та поліції. У парадигмальному контексті суспіль-ного договору (Т. Гобс, Дж. Локк) саме виключно держава володіє монопольним правом на легіти-мне застосування насильства (М. Вебер), передусім фізичного (Ч. Тіллі) заради виконання своїх суспільно значущих функцій підтримання стабільності й порядку (Д. Норт) тощо. «Принцип порядку реалізує таке своєрідне знаряддя, яким є насильство,-рефлексував знаний соціальний психолог С. Московічі.-/…/ «Будь-яка держава основана на силі»,-сказав одного разу Лев Троцький. Це загальна істина, і ніхто її не відкидає». Разом із тим потребує свого наукового обґрунтування та вивчення низка питань соціально-істо-ричної динаміки структурної трансформації інституціоналізованого насильства в сучасних умовах-у період геостратегічної нестабільності державності. Мета статті-обґрунтувати й вивчити низку питань соціально-історичної динаміки структур-ної трансформації інституціоналізованого насильства в сучасних умовах-у період геостратегічної нестабільності державності. Виклад основного матеріалу. Як ключова суспільствознавча проблема актуалізується дослі-дження «приватизації насильства» як сучасного соціально-історичного явища (тобто такого, що розгортається в часі та просторі), макросоціологічне з'ясування його теперішньої соціальної сут-ності й видів здійснення в сьогоднішніх соціокультурних реаліях. У контексті загального історичного розвитку феномена сучасної державності насильство в сучасному світі здійснюється на макрорівні передусім організованим чином, маючи всі риси інсти
Український журнал, 2019
Активною рушійною силою, що задає тон внутрішній політиці країн Європи та Європейського Союзу заг... more Активною рушійною силою, що задає тон внутрішній політиці країн Європи та Європейського Союзу загалом є т.зв. «прекаріат» (від англ. «precarious» — «непевний»). До нього зараховують значні верстви населення (від студентів до пенсіонерів), представники якого перебувають у нестабільному соціально-економічному стані та є носіями умовного, урізаного статусу.
Purpose. Adopting P. Bourdieu concept, within the frameworks of "literature field" and "power fie... more Purpose. Adopting P. Bourdieu concept, within the frameworks of "literature field" and "power field" inter-connection/inter-action to analyze sociologically literature process and its key actors (writers as a socio-professional group) activities in Ukraine at the end of 19th century-beginning of 20th century. Methods: comparative method has been used while reviewing literature and arranging the table showing relations between occupation and literary work; method of socio-historical reconstruction has been used in the part about writers and their life/literature and society; biographical method has been used for analysis of writ-ers' life and their occupation. Results. The Ukrainian writers in the 19th century began to gain shape of socio-professional group, and its key representatives started to receive hon-orariums. The Ukrainian writers were in line with mainstream of the world literary process, including more active publications of literary works written by women. The 1920s was a period of the Ukrainian literature unprecedented development, showing revolutionary features it became a period of Ukrainian culture Renaissance. Many famous cultural activists emigrated,
УДК 321.7:355.02 Полтораков О.Ю. Політико-політологічні аспекти розвитку «сектору безпеки» Пробле... more УДК 321.7:355.02 Полтораков О.Ю. Політико-політологічні аспекти розвитку «сектору безпеки» Проблема безпекового змісту функціонування громадянського суспільства, мілітаризації традиційних суб'єктів суспільно-політичних відносин актуалізується. Перетворення державно-політичних інституцій (передусім «сектору безпеки»), здійснюване в контексті боротьби світовим тероризмом та міжнародним криміналом, викликає необхідність забезпечення тісної взаємодії між державною владою та структурами громадянського суспільства, що ініціативно прагнуть брати участь у забезпеченні різних аспектів національної безпеки. Ключові слова: громадянське суспільство, держава, реформа, сектор безпеки, цивільно-військові відносини Армія є відколок суспільства та хворіє на всі його хвороби, найчастіше при вищій температурі. Ремесло війни занадто суворе, щоб миритися з фікціями та підробками. Армія має потребу у свіжому повітрі критики. Командний склад має потребу в демократичному контролі. /.../ Сувора дисципліна може відмінно уживатися із широкою демократією та навіть безпосередньо опиратися на неї. Однак, жодна армія не може бути демократичнішою за живлячий її устрій. Джерелом бюрократизму, з його рутиною та чванством, є не спеціальні потреби військової справи, а політичні потреби правлячої верстви. В армії вони отримують тільки найбільш закінчене вираження. Лев Троцький «Зраджена революція» (1936)
Poltorakov, O.Yu. «Non–System» Factors of International Security The article argues the need to u... more Poltorakov, O.Yu. «Non–System» Factors of International Security
The article argues the need to upgrade the traditional (nation–centered) paradigm
of international relations in its security aspects. Within this framework special
attention must be paid to the factor of violence – the new actors and new strategies,
and international terrorism to be key element of it.
Key words: international relations, security, violence, terrorism.
Полтораков А.Ю. «Несистемные» факторы международной безопасности
Доказывается необходимость развития традиционной (государство–
центичной) парадигмы международных отношений в ее измерениях
безопасности. В этом контексте особое внимание должно уделяться фактору
насилия – новым актерам и новым стратегиям, а также международному
терроризму как ключевому элементу.
Ключевые слова: международные отношения, безопасность, насилие,
терроризм.
Международные отношения, 2013
О Îñòàíí³ì ÷àñîì ó ñôåð³ ì³aeíàðîäíî-ïîë³òè÷íèõ äîñë³äaeåíü ñïîñòåð³ãàºòüñÿ ñâîºð³äíà «êðèçà òåîð... more О Îñòàíí³ì ÷àñîì ó ñôåð³ ì³aeíàðîäíî-ïîë³òè÷íèõ äîñë³äaeåíü ñïîñòåð³ãàºòüñÿ ñâîºð³äíà «êðèçà òåîð³é». Âîíà ïîâ'ÿçàíà ç òèì, ùî á³ëüø³ñòü òåîð³é (à øèðøå -³ òåîðåòè÷íèõ ï³äõîä³â), ðîçðîáëåíèõ ³ ðîçâèíóòèõ ó äðóã³é ïîëîâèí³ ìèíóëîãî ñòîë³òòÿ (â³ä íåîðåàë³çìó äî íåîá³õåâ³îðèçìó), âñå ìåíøå â³äïîâ³äàþòü ñó÷àñíèì ðåàë³ÿì ì³aeíàðîäíîãî ðîçâèòêó, ïîòðåáóþ÷è ïðèíöèïîâîãî ìåòîäîëîã³÷íîãî (àáî íàâ³òü ãíîñåîëîã³÷íîãî) ïåðåãëÿäó. Îäí³ºþ ç òàêèõ ïðîáëåì º ñï³ââ³äíîøåííÿ «aeîðñòêèõ» (â³éñüêîâî-ïîë³òè÷íèõ ³ ïîë³òèêî-åêîíîì³÷íèõ) òà «ì'ÿêèõ» (ñîö³àëüíî-ãóìà-í³òàðíèõ ³ êóëüòóðíî-³ñòîðè÷íèõ) ÷èííèê³â çàáåçïå÷åííÿ íàö³îíàëüíî¿ òà ì³aeíàðîäíî¿ áåçïåêè. Öÿ ïðîáëåìà º âêðàé àêòóàëüíîþ ³ äëÿ Óêðà¿íè â ðîçáóäîâ³ ñèñòåìè íàö³îíàëü-íî¿ áåçïåêè â óìîâàõ êàðäèíàëüíèõ çì³í çîâ-í³øíüîãî «ñåðåäîâèùà áåçïåêè».
A civil kontrollt olyan rendszerként definiálhatjuk, amely – a törvényhozásnak tartozva felelõssé... more A civil kontrollt olyan rendszerként definiálhatjuk, amely – a törvényhozásnak tartozva felelõsséggel – az állam adminisztrációs hatalmi szerveire épül, valamint a nem állami struktúrákra, tömegtájékoztatási esz-közökre. A szerzõk – a téma eddigi ismeretrendszerére és a rendszerváltás elõtti gyakorlatra is utalva – a függetlenné vált Ukrajnában kialakuló demokratikus civil kontroll strukturális elemeit, az ellenõrzés rend-szerét és folymatát tekintik át. Civil control can be defined as an organization, which is (while being responsible to the law) based on the state's administrative power organs, besides the non-governmental structures and means of mass-media. The authors, referring to the existing knowledge and the practice before the change of regime, revise the structural elements of the just developed democratic civil control, the organization and process of supervision in the independent Ukraine. A demokratikus (vagy a demokráciára aspiráló) állam politikai és jogi gépezete egy-részt az államapparátust és az államhatalmi szerveket foglalja magába, másrészt a független társadalmi szervezeteket, melyek saját céljaikat és elképzeléseiket követik. Az állami és a nem állami (társadalmi, civilszervezõdés) szervezetek közötti kapcso-lat az együttmûködésen és az egymás kiegészítésének elvén alapul. Az állambiztonságot veszélyeztetõ egyik faktorának tekinthetjük azokat az álla-mi adminisztrációs hivatalokat, amelyek kikerülnek minden fajta ellenõrzés és fel-ügyelet alól. Különösen azok az államhatalmi szervek érdemelnek kiemelt figyelmet, amelyeket hagyományosan csak erõszakszervezeteknek hívunk. Ezek rendszerint magukba foglalják a fegyveres erõket, a határõrséget és a speciális biztonság erõket. Ukrajna esetében az erõszakszervezetek magukba foglalják a fegyveres erõket, a Belügyminisztériumot (MIA), a rendõrséget, az Állambiztonsági Szolgálatot (SSS) és a Határõrséget. Mindezek együttesen az állam fegyveres erõinek gerincét képezik. Más strukturális elemek és szervezetek is részei még az állam fegyveres erõinek,
Современная политико-социальная активность выходит за пределы четырехмерного простанственно-време... more Современная политико-социальная активность выходит за пределы четырехмерного простанственно-временного континуума в информационно-коммуникационное «киберпространство» социальных сетей и политического Интернета. Уже сформировались новые формы организации социальной жизни, политической активности и бытия гражданского общества. Однако развитие социально-коммуникационных сетей является фактором не только социального прогресса, но также вызовом социально-политической стабильности и даже одним из инструментов усугубления политико-социальной напряженности.
Модернізація, конче потрібна українському суспільству, але суто «по-західному» чи «по-східному» б... more Модернізація, конче потрібна українському суспільству, але суто «по-західному» чи «по-східному» без першорядної уваги до власної соціокультурної специфіки (навіть якщо вона дійсно дуже близька до західної або східної!) «ризикована наслідками»: у середньостроковій перспективі калькування – не є конструктивним, а в довгостроковій – є навіть деструктивним.
У силу цього оптимальний проект «української ідеї» вбачається таким, що не зводиться до максимального «підстроювання» під певну схему – причому ні під Східну, ні під Західну, – але таким, що базується на творчому переосмислювані можливих запозичень, які довели свою перспективность.
Ukrainian Society, 2020
Останніми десятиліттями фокус вивчення метафори поступово зсувається із суто гуманітарних дисципл... more Останніми десятиліттями фокус вивчення метафори поступово зсувається із суто гуманітарних дисциплін,-в дисциплінарні галузі суспільствознавчого сегмента, а також у суміжні сфери, звернені до мислення, пізнання та свідомості (до штучного інтелекту включно). Це посилює необхідність ревізії понятійно-термінологічного апарату, що розширюється, насамперед, у фокусі виявлення пізнавальних можливостей різних мовних засобів, які вживаються міждисциплінарно. Відповідно, акцентуалізуються та ресурсно артикулюються процеси "метафоризації" (як міждисциплінарної термінологічної екстраполяції), а також "деметафоризації" (як поступового позбавлення "зайвої" суб'єктивізації на користь домінування об'єктивізації термінологічного поля). При цьому "деметафоризація" перебуває "в тіні" дослідницької уваги до "метафоризації". Проте соціологічно їх необхідно розглядати у діалектичній єдності та взаємодоповнюваності. Домінуючі методи дослідження (в соціальних науках-насамперед, реконструкції) крізь призму "рефлексивного постмодерну" здійснюють свій вплив і на інструментарій "метафоричності". Саме пізнавальний інструментарій метафоризації та операціональний ресурс деметафоризації діалектично є допоміжним каналом суспільствознавчої операціоналізації в "сірій зоні" класичної позитивістської та альтернативних у ній пізнавальних парадигм, що у цілому актуалізує й акцентуалізує запит на подальше науковоаналітичне осмислення цієї проблематики. Додаткового дослідження у цьому зв'язку потребує загальна проблематика того, в яких формах циркулюють наукові знання (зокрема, де-та метафоризовані наукові терміни на кшталт "приватизації насильства") у суспільстві.
Sociology: Theory, Methods, Marketing
In the context of socio-political transformations fundamentally significant collective actors, wh... more In the context of socio-political transformations fundamentally significant collective actors, whose activities were, incl. quite significant social and legal burden, there were corresponding so-called agents of changes. The article sets the goal of sociologically reconstructing the transformation of the symbolic capital of Ukrainian dissidents into social capital within the framework of the social and legal context in the USSR and in independent Ukraine. A significant feature of the Ukrainian dimension of the dissident movement, which is considered in the corresponding socio-legal field in the categories of agents of changes, is, first of all, that it began with an examination of the general problems of the legitimacy of Soviet power, first of all in the focus of the search for legitimate prerequisites and necessary constitutional and procedural mechanisms for Ukraine's secession from the USSR and its independence. Another key socio-legal dimension of the activities of Ukrainia...
Військова освіта , 2021
Система підготовки молодших офіцерів (запасу) в Україні, недостатньо відповідає векторам розвитку... more Система підготовки молодших офіцерів (запасу) в Україні, недостатньо відповідає векторам розвитку національного сектора безпеки і оборони (а перш за все його кадрового сегменту). Вона вимагає принципово серйозного реформування, в т.ч. із урахуванням чинників соціально-економічного та морально-психологічного характеру. Пропонується оптимізувати розподіл підготовки за військово-облійськової спеціальності з урахуванням специфіки регіональних вищих навчальних закладів (технічних, економічних і т.п.). Акцентуалізується проблема розробки, забезпечення та впровадження напрямків та програм підготовки офіцерів резерву для новостворюваної системи ТрО. Ключові слова: вищий навчальний заклад, військова кафедра, офіцер запасу, регіон, військово-облійськова спеціальність, ейджизм. Кадровий офіцер-людина, яку ми годуємо в мирний час, щоб у воєнний час вона послала нас на фронт.
Russian Politics & Law, 2015
NB: Национальная безопасность, 2013
Intercultural Communication
Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право , 2019
У загальних суспільних контекстах конфлікто-центрових трансформацій сучасного світоустрою, оцінюв... more У загальних суспільних контекстах конфлікто-центрових трансформацій сучасного світоустрою,
оцінюваних і осмислюваних передусім у термінах та категоріях «гібридної війни», суттєвих змін
зазнають їх значущі суб’єкти й об’єкти, принципи та структури, норми й інститути, правила та прояви.
Це, зокрема, стосується практично всього спектра політико-соціальних суб’єктів, соціально-політичних
акторів та/або соціальних учасників відповідних суспільних процесів – причому як на макро- так
і на мікрорівнях. Практично це проявляється в розмиваннях та переплетіннях, урізноманітненнях
комбінацій їхніх відповідних соціальних ролей та похідних соціально-правових статусів. Ці
особливості передусім артикулюються щодо такої принципово специфічної соціальної групи, як
«військовополонені», та суміжних із нею («заручники» тощо). Такі «мутації» передусім є похідними
від «зовнішнього» соціально осмислюваного контексту складної та багато в чому неоднозначної
ситуації, пов’язаної з історико-генетичними сутностями таких динамічних ситуацій, як конфлікт на
Донбасі, операціоналізований передусім у категоріях антитерористичної операції (АТО) та операції
Об’єднаних сил (ООС). Одним із важливих соціально значущих наслідків цього є опосередкована
поляризація відповідних соціальних груп, яка являє собою складноструктуровану суміш елементів їх
«віктимізації» / «стигматизації» та «героїзації »/ «ідеалізації»), а передусім «військовополонених» /
«заручників» у суспільній думці та медіадискурсі.
Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право , 2019
Породжувані геостратегічними чинниками другої половини ХХ ст. тенденції суспільного розвитку, в т... more Породжувані геостратегічними чинниками другої половини ХХ ст. тенденції суспільного розвитку, в т. ч. концептуальні засади його осмислення, стали принципово значущими викликами традиційній («модерній») моделі державності, в основі якої лежить легітимна монополія на використання насиль-ства. У плані онтологічному відносно цілісна картина буття людства, що розвивається як об'єкт пізнання, яке домінувало в суспільній і суспільствознавчій думці, поступово руйнується. На зміну класичній захід-ноцентричній парадигмі, що домінувала в суспільствознавстві до тих пір, приходять альтернативні кон-цепти й картини («негритюд» тощо), в яких принцип домінування держави (уособлюваної «метропо-лією) як єдино можливого соціально легітимного суб'єкта не є аксіоматичним. Ситуацію ускладнювала як зміна підходів і стратегій відносно традиційних суб'єктів соціальних і, зокрема, соціально-політичних відносин (держав), так і поява та розвиток відносно нових суб'єктів соціальних і, зокрема, соціаль-но-економічних відносин (транснаціонального капіталу та бізнесу). Відповідно, виникала й актуалізу-валася відносно нова науково-теоретична та практично-аналітична проблематика, пов'язана зі склад-ними й неоднозначними соціально-політичними, соціально-економічними та соціально-гуманітарними процесами, артикульованими відповідними теоріями «деколонізації». На ґрунті суспільного явища «деколонізації» дедалі більшу вагу стало викликати явище «приватизації насильства». Останнє багато в чому було похідним від задекларованого на міжнародно-правовому рівні (ООН тощо) «права націй на самовизначення», практично-політична реалізація якого відбувалася на фоні різкого та принципового послаблення державно-політичних і соціально-політичних інституцій у колишніх колоніях. Породжене цими обставинами явище «приватизації насильства» свою загальносвітову цілісність набуло в контек-сті глобалізації. Утім ця проблематика потребує окремого дослідження. Ключові слова: приватизація насильства, історія, держава, легітимація, соціологія. Постановка проблеми. Чинник насильства є наріжним каменем формування, становлення державності як суспільного феномена, а також значущим іманентним елементом формування та розвитку її ключових інститутів, передусім армії та поліції. У парадигмальному контексті суспіль-ного договору (Т. Гобс, Дж. Локк) саме виключно держава володіє монопольним правом на легіти-мне застосування насильства (М. Вебер), передусім фізичного (Ч. Тіллі) заради виконання своїх суспільно значущих функцій підтримання стабільності й порядку (Д. Норт) тощо. «Принцип порядку реалізує таке своєрідне знаряддя, яким є насильство,-рефлексував знаний соціальний психолог С. Московічі.-/…/ «Будь-яка держава основана на силі»,-сказав одного разу Лев Троцький. Це загальна істина, і ніхто її не відкидає». Разом із тим потребує свого наукового обґрунтування та вивчення низка питань соціально-істо-ричної динаміки структурної трансформації інституціоналізованого насильства в сучасних умовах-у період геостратегічної нестабільності державності. Мета статті-обґрунтувати й вивчити низку питань соціально-історичної динаміки структур-ної трансформації інституціоналізованого насильства в сучасних умовах-у період геостратегічної нестабільності державності. Виклад основного матеріалу. Як ключова суспільствознавча проблема актуалізується дослі-дження «приватизації насильства» як сучасного соціально-історичного явища (тобто такого, що розгортається в часі та просторі), макросоціологічне з'ясування його теперішньої соціальної сут-ності й видів здійснення в сьогоднішніх соціокультурних реаліях. У контексті загального історичного розвитку феномена сучасної державності насильство в сучасному світі здійснюється на макрорівні передусім організованим чином, маючи всі риси інсти
Український журнал, 2019
Активною рушійною силою, що задає тон внутрішній політиці країн Європи та Європейського Союзу заг... more Активною рушійною силою, що задає тон внутрішній політиці країн Європи та Європейського Союзу загалом є т.зв. «прекаріат» (від англ. «precarious» — «непевний»). До нього зараховують значні верстви населення (від студентів до пенсіонерів), представники якого перебувають у нестабільному соціально-економічному стані та є носіями умовного, урізаного статусу.
Purpose. Adopting P. Bourdieu concept, within the frameworks of "literature field" and "power fie... more Purpose. Adopting P. Bourdieu concept, within the frameworks of "literature field" and "power field" inter-connection/inter-action to analyze sociologically literature process and its key actors (writers as a socio-professional group) activities in Ukraine at the end of 19th century-beginning of 20th century. Methods: comparative method has been used while reviewing literature and arranging the table showing relations between occupation and literary work; method of socio-historical reconstruction has been used in the part about writers and their life/literature and society; biographical method has been used for analysis of writ-ers' life and their occupation. Results. The Ukrainian writers in the 19th century began to gain shape of socio-professional group, and its key representatives started to receive hon-orariums. The Ukrainian writers were in line with mainstream of the world literary process, including more active publications of literary works written by women. The 1920s was a period of the Ukrainian literature unprecedented development, showing revolutionary features it became a period of Ukrainian culture Renaissance. Many famous cultural activists emigrated,
УДК 321.7:355.02 Полтораков О.Ю. Політико-політологічні аспекти розвитку «сектору безпеки» Пробле... more УДК 321.7:355.02 Полтораков О.Ю. Політико-політологічні аспекти розвитку «сектору безпеки» Проблема безпекового змісту функціонування громадянського суспільства, мілітаризації традиційних суб'єктів суспільно-політичних відносин актуалізується. Перетворення державно-політичних інституцій (передусім «сектору безпеки»), здійснюване в контексті боротьби світовим тероризмом та міжнародним криміналом, викликає необхідність забезпечення тісної взаємодії між державною владою та структурами громадянського суспільства, що ініціативно прагнуть брати участь у забезпеченні різних аспектів національної безпеки. Ключові слова: громадянське суспільство, держава, реформа, сектор безпеки, цивільно-військові відносини Армія є відколок суспільства та хворіє на всі його хвороби, найчастіше при вищій температурі. Ремесло війни занадто суворе, щоб миритися з фікціями та підробками. Армія має потребу у свіжому повітрі критики. Командний склад має потребу в демократичному контролі. /.../ Сувора дисципліна може відмінно уживатися із широкою демократією та навіть безпосередньо опиратися на неї. Однак, жодна армія не може бути демократичнішою за живлячий її устрій. Джерелом бюрократизму, з його рутиною та чванством, є не спеціальні потреби військової справи, а політичні потреби правлячої верстви. В армії вони отримують тільки найбільш закінчене вираження. Лев Троцький «Зраджена революція» (1936)
Poltorakov, O.Yu. «Non–System» Factors of International Security The article argues the need to u... more Poltorakov, O.Yu. «Non–System» Factors of International Security
The article argues the need to upgrade the traditional (nation–centered) paradigm
of international relations in its security aspects. Within this framework special
attention must be paid to the factor of violence – the new actors and new strategies,
and international terrorism to be key element of it.
Key words: international relations, security, violence, terrorism.
Полтораков А.Ю. «Несистемные» факторы международной безопасности
Доказывается необходимость развития традиционной (государство–
центичной) парадигмы международных отношений в ее измерениях
безопасности. В этом контексте особое внимание должно уделяться фактору
насилия – новым актерам и новым стратегиям, а также международному
терроризму как ключевому элементу.
Ключевые слова: международные отношения, безопасность, насилие,
терроризм.
Международные отношения, 2013
О Îñòàíí³ì ÷àñîì ó ñôåð³ ì³aeíàðîäíî-ïîë³òè÷íèõ äîñë³äaeåíü ñïîñòåð³ãàºòüñÿ ñâîºð³äíà «êðèçà òåîð... more О Îñòàíí³ì ÷àñîì ó ñôåð³ ì³aeíàðîäíî-ïîë³òè÷íèõ äîñë³äaeåíü ñïîñòåð³ãàºòüñÿ ñâîºð³äíà «êðèçà òåîð³é». Âîíà ïîâ'ÿçàíà ç òèì, ùî á³ëüø³ñòü òåîð³é (à øèðøå -³ òåîðåòè÷íèõ ï³äõîä³â), ðîçðîáëåíèõ ³ ðîçâèíóòèõ ó äðóã³é ïîëîâèí³ ìèíóëîãî ñòîë³òòÿ (â³ä íåîðåàë³çìó äî íåîá³õåâ³îðèçìó), âñå ìåíøå â³äïîâ³äàþòü ñó÷àñíèì ðåàë³ÿì ì³aeíàðîäíîãî ðîçâèòêó, ïîòðåáóþ÷è ïðèíöèïîâîãî ìåòîäîëîã³÷íîãî (àáî íàâ³òü ãíîñåîëîã³÷íîãî) ïåðåãëÿäó. Îäí³ºþ ç òàêèõ ïðîáëåì º ñï³ââ³äíîøåííÿ «aeîðñòêèõ» (â³éñüêîâî-ïîë³òè÷íèõ ³ ïîë³òèêî-åêîíîì³÷íèõ) òà «ì'ÿêèõ» (ñîö³àëüíî-ãóìà-í³òàðíèõ ³ êóëüòóðíî-³ñòîðè÷íèõ) ÷èííèê³â çàáåçïå÷åííÿ íàö³îíàëüíî¿ òà ì³aeíàðîäíî¿ áåçïåêè. Öÿ ïðîáëåìà º âêðàé àêòóàëüíîþ ³ äëÿ Óêðà¿íè â ðîçáóäîâ³ ñèñòåìè íàö³îíàëü-íî¿ áåçïåêè â óìîâàõ êàðäèíàëüíèõ çì³í çîâ-í³øíüîãî «ñåðåäîâèùà áåçïåêè».
A civil kontrollt olyan rendszerként definiálhatjuk, amely – a törvényhozásnak tartozva felelõssé... more A civil kontrollt olyan rendszerként definiálhatjuk, amely – a törvényhozásnak tartozva felelõsséggel – az állam adminisztrációs hatalmi szerveire épül, valamint a nem állami struktúrákra, tömegtájékoztatási esz-közökre. A szerzõk – a téma eddigi ismeretrendszerére és a rendszerváltás elõtti gyakorlatra is utalva – a függetlenné vált Ukrajnában kialakuló demokratikus civil kontroll strukturális elemeit, az ellenõrzés rend-szerét és folymatát tekintik át. Civil control can be defined as an organization, which is (while being responsible to the law) based on the state's administrative power organs, besides the non-governmental structures and means of mass-media. The authors, referring to the existing knowledge and the practice before the change of regime, revise the structural elements of the just developed democratic civil control, the organization and process of supervision in the independent Ukraine. A demokratikus (vagy a demokráciára aspiráló) állam politikai és jogi gépezete egy-részt az államapparátust és az államhatalmi szerveket foglalja magába, másrészt a független társadalmi szervezeteket, melyek saját céljaikat és elképzeléseiket követik. Az állami és a nem állami (társadalmi, civilszervezõdés) szervezetek közötti kapcso-lat az együttmûködésen és az egymás kiegészítésének elvén alapul. Az állambiztonságot veszélyeztetõ egyik faktorának tekinthetjük azokat az álla-mi adminisztrációs hivatalokat, amelyek kikerülnek minden fajta ellenõrzés és fel-ügyelet alól. Különösen azok az államhatalmi szervek érdemelnek kiemelt figyelmet, amelyeket hagyományosan csak erõszakszervezeteknek hívunk. Ezek rendszerint magukba foglalják a fegyveres erõket, a határõrséget és a speciális biztonság erõket. Ukrajna esetében az erõszakszervezetek magukba foglalják a fegyveres erõket, a Belügyminisztériumot (MIA), a rendõrséget, az Állambiztonsági Szolgálatot (SSS) és a Határõrséget. Mindezek együttesen az állam fegyveres erõinek gerincét képezik. Más strukturális elemek és szervezetek is részei még az állam fegyveres erõinek,
Современная политико-социальная активность выходит за пределы четырехмерного простанственно-време... more Современная политико-социальная активность выходит за пределы четырехмерного простанственно-временного континуума в информационно-коммуникационное «киберпространство» социальных сетей и политического Интернета. Уже сформировались новые формы организации социальной жизни, политической активности и бытия гражданского общества. Однако развитие социально-коммуникационных сетей является фактором не только социального прогресса, но также вызовом социально-политической стабильности и даже одним из инструментов усугубления политико-социальной напряженности.
Модернізація, конче потрібна українському суспільству, але суто «по-західному» чи «по-східному» б... more Модернізація, конче потрібна українському суспільству, але суто «по-західному» чи «по-східному» без першорядної уваги до власної соціокультурної специфіки (навіть якщо вона дійсно дуже близька до західної або східної!) «ризикована наслідками»: у середньостроковій перспективі калькування – не є конструктивним, а в довгостроковій – є навіть деструктивним.
У силу цього оптимальний проект «української ідеї» вбачається таким, що не зводиться до максимального «підстроювання» під певну схему – причому ні під Східну, ні під Західну, – але таким, що базується на творчому переосмислювані можливих запозичень, які довели свою перспективность.
Україна модерна, 2018
Рецензія на: Black, J. Laurence (Larry), and Michael Johns, ed.; assisted by Alanda D. Theriault.... more Рецензія на: Black, J. Laurence (Larry), and Michael Johns, ed.; assisted by Alanda D. Theriault. The Return of the Cold War: Ukraine, The West and Russia. London ; New York, NY: Routledge/Taylor & Francis Group, 2016.
Україна Модерна, 2018
К онцепт «холодної війни» вже відносно давно переріс свої внутріш-ні історико-ідеологічні формати... more К онцепт «холодної війни» вже відносно давно переріс свої внутріш-ні історико-ідеологічні формати (передусім прив'язку до періоду 1940-80-х рр.) та поступово перетворився на своєрідну методоло-гічну рамку-схему, що лежить в основі багатьох профільних історико-полі-тологічних підходів до оперативного аналізу та стратегічного осмислення реалій міжнародного буття останнього півстоліття. Зокрема, ще 1992 р. знаний американський історик-міжнародник У. Ла-фебр у своїй роботі «Кінець якій холодній війні?» арґументував, що холод-них війн було кілька: перша-після закінчення Першої світової війни, друга-після закінчення Другої світової війни і третя на той час-після розпаду Радянського Союзу. Втім, подальший розвиток подій надовго вивів цю те-матику поза межі «мейнстриму» міжнародно-політичних і суміжних дослі-джень. (Визначали тенденцію відповідно такі концепти, як «кінець історії» Ф. Фукуями, з одного боку, та «зіткнення цивілізацій» С. Хантінґтона, з дру-гого.) Низка «кольорових революцій» 2000-10-х рр., що прокотилася постра-дянським простором, спричинила відповідну неґативну реакцію Росії. Вона була поступово артикульована у своєрідну «геостратегію реваншу» (за по-разку в холодній війні). Основні ідеї цієї «геостратегії реваншу» озвучив В. Путін на Мюнхенській безпековій конференції (2007 р.), інструменти було теоретично окреслено у т. зв. «доктрині Герасимова» та поступово практич-но випробувано-спочатку проти Грузії (2008 р.), а потім-і проти України (2014 р.). Відтоді оновлена парадигма нової холодної війни знов поступово закріплюється як «мейнстрим» міжнародно-політичної думки.