2013: вот и закончился год (с) (original) (raw)
Зеленоокий вогонь
vognyk
2014-01-19 13:12:00
У листопаді я летіла до Риму. Просто хотіла відчути місто, з яким не бачилась чотири роки. Трошки переживала, що ми змінились і не впізнаємо один одного. Готувалась: переглядала кінофільми зняті на його вулицях, малювала в уяві маршрути прогулянок, складала меню, а в аеропорту просто розправила крила і поринула в обійми вічного міста.
Тиждень сонця, сніданків на вілла Боргезе і дихати на повні груди сосновим ароматом Авентинського пагорбу. На вулицях я підслуховувала розмови місцевих, оминала туристичні забігайлівки і щоночі ходила слухати Треві. А коли йшла вулицями, то чула услід "sorridente"*. Купувала ялинкові прикраси, знайшла краватку для тата і вперше МаксМара пошили пальто мого розміру. А ще були найсмачніші круасани по 30 центів і правильне еспрессо на барній стійці. Щоранку. Насичено і рідно. Щодня. З незмінним "я вдома". З впевненістю і впертістю.
Я знаю чого хочу, завжди. Навіть у стані безголового романтичного світлячка, знаю, що мені потрібно. Рим залишився Римом, не зважаючи на сліди від недавнього землетрусу, які будуть шрамами на його обличчі назавжди. Рим незмінний. Внутрішній Рим також.
*усміхнена
7:40. прасую синю леопольдову блузку. 8:00. ми з зіркою летимо на зустріч морозному світанку, а червоне сонце сліпить нас десь на переході з Оболоні…
по місту гуляє вітер, по життю також. повертаюсь у лютий. думки плутаються. думки структуруються. рани роз"ятрюються. ангел тримає мушлю. рани…
у каждого человека - свои звёзды. не люблю я выносить смертные приговоры. она не хотела, что бы маленький принц видел, как она плачет - это был…