Periodization of South-East Slavic Religious and Cultural Interaction in the Middle Ages: Overview of Main Approaches (original) (raw)

2019, Problems of Slavonic studies

Стаття містить послідовний опис й аналіз як цілісних періодизаційних схем, так і окремих хронологічних маркерів південно-східнослов'янських відносин у рамках середньовічної Східнохристиянської цивілізації, вироблених та вдосконалюваних філологами, істориками та мистецтвознавцями з кінця ХІХ й аж до початку ХХІ ст. Окрема увага приділена незаслужено призабутим і досі практично не введеним у широкий науковий обіг напрацюванням українських учених з цієї проблеми. У контексті пропонованого рефлексивного аналізу окреслено першочергові завдання, покликані чіткіше проявити головні етапи, а заодно характер і закономірності взаємодії культур південних та східних слов'ян, сформованих на візантійській основі. Ключові слова: періодизаційні схеми, релігійно-культурні відносини, Середньовіччя, південні та східні слов'яни, Русь, Болгарія, Сербія. Останні віки першого тисячоліття для слов'янських народів були часом великого духовного переродження, що почалося зі зречення від язичництва, а завершилося створенням нової, основаної на східному християнстві системи релігійно-культурних відносин. І хоча в південних та східних слов'ян ці епохальні трансформації відбувалися несинхронно, з понад столітнім розривом, все ж вони мали спільні джерела, однотипний характер й однакову спрямованість. Зрештою, відносно швидко, вже на зламі Х-ХІ ст., обидві гілки слов'янства на стиках своїх культур міцно зрослися й надалі плідно взаємодіяли, підтримували та підживлювали одна одну, становлячи надзвичайно потужний механізм розвитку Східнохристиянської (Візантійсько-слов'янської) цивілізації. Поглиблення й увиразнення уявлень про південно-східнослов'янську релігійнокультурну взаємодію у Середньовіччі потребує глибокої наукової рефлексії, комплексного осмислення усіх напрацюваннь, насамперед з позицій сучасних методологічних підходів. А попрацювати тут є над чим, позаяк на рівні вузьких спеціалізацій, кодикології, філології, палеографії, мистецтвознавства зроблено багато, натомість, в узагальненні результатів цих різноаспектних вивчень істотних зрушень так і не відбулося, що, звісно ж, не дає можливості створити чіткішу картину означеного процесу як цілості, у русі й розмаїтті проявів. Найважливішим кроком у цьому напрямі має стати вироблення загальної періодизації з урахуванням визначальних явищ не лише книжно-літературного життя, а й усіх інших сфер релігійно-культурних відносин між південними та східними слов'янами.