2018 Студент як втілення оновленої європейської особистості з точки зору філософської антропології Теодора Адорно (original) (raw)
Related papers
Continuing Professional Education: Theory and Practice, 2018
In this article was researched to the philosopher neo-marxist Theodor Adorno´s attitude to the phenomenon of public opinion in the context of his philosophical educational works. It was discovered that public opinion in the reality of a post-totalitarian society was falsified through the residual existence of a totalitarian ideology. This is caused by the irrational mood of the existing supporters of such ideologies that are negatively oriented towards democratic transformations in the post-totalitarian society and they foolishly wish to return to power a totalitarian political regime. Also, these moods receive support from media owners who were educated and upbringing during the previous political power of the supporters of totalitarian ideology. The factor that is set to fight this influence on the collective consciousness of this social system is the personal spirit of such a person who possesses knowledge of the political crimes of the previous totalitarian power. The joint and ...
Філософія освіти. Philosophy of Education, 2019
Статтю «Нотатка про гуманітарну науку та освіту» німецький соціяльний філософ Теодор Адорно, представник критичної теорії суспільства, опублікував 1962 року. У цій філософсько-освітній роботі Теодор Адорно продовжив попередню тему свого критичного розгляду цілісної єдности елементів культури індустріально-масового соціуму, які сприяють утвердженню в суспільству його ідеології як цілком панівної. На переконання Теодора Адорно, сукупний вплив тих елементів, зокрема, культуріндустрії, системної філософії, науково орієнтованого пізнання тощо на колективну свідомість західних європейців виконує функцію дієвого чинника владного контролю над їхнім спільним життям. - The article "The Note on the Humanities and Education" by the german social philosopher Theodor Adorno, a representative of the critical theory of society, was published in 1962. In this philosophical-educational work Theodor Adorno continued the preliminary theme of his critical consideration of the unity of the elements of the culture of the industrial-mass society, which contribute to establishment in social life of industrial-mass ideology as completely dominant. In his philosophical-educational works Theodor Adorno also carried out a critical attack on the school and university education of post-war West Germany. According to the philosopher, this education remains traditionally unchanged, which makes it impossible for any serious anti-ideological transformation in its system.
От героя до статиста: метаморфозы западноевропейского гражданина
Монография посвящена исследованию проблемы исторического становления феномена гражданина как центральной фигуры западноевропейской цивилизации. Впервые в отечественной науке феномен гражданина рассматривается не в качестве производной функции институтов гражданского общества и государства, а в качестве субъекта, образующего, воспроизводящего и изменяющего социальную реальность. Гражданин представлен как социокультурный феномен, сочетающий в себе универсальные и локальные, устойчивые и изменчивые характеристики. Автором сконструирована инвариантная модель феномена гражданина, образованная тремя основными измерениями – институциональным, ментальным и личностным. С помощью данной модели в книге реконструируются и сопоставляются четыре исторические формы западноевропейского гражданина – античная, раннего и позднего средневековья, нового времени. В монографии анализируются современные тенденции эволюции гражданина, института гражданства и духа гражданственности в Западной Европе и США. Модель служит также инструментом анализа социокультурных условий становления феномена гражданина в неевропейских странах. Книга адресована специалистам в области социальной философии, политологии и юридических наук, преподавателям и студентам, а также практикам и всем читателям, интересующимся проблемой оснований демократической политики.
Антропо–психологічний вимір алегоризму у Філона Олександрійського
Укр. акад. наук, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2013
УДК 141.131(Філон) Богдан Завідняк, канд. філософських наук, доцент кафедри філософії, Український католицький університет, Україна, м. Львів Антропо-психологічний вимір алегоризму у Філона Олександрійського Досліджується концептуальне окреслення Філоном антропологічного виміру алегоризму. Проводиться інтерпретація дискурсу про людину і здійснюється реконструкція філонівського тлумачення етичної тематики. Простежується еволюція цієї тематики згідно з метафізичним ученням у давньогрецькій філософії.
Пострадянська людина та її доба. Спроба філософського осмислення пострадянської епохи
Київ – Мілан: Лаурус — Kοινὴ, 2024
Ця книжка — про пострадянську людину в усій багатоманітності її проявів у політиці та культурі в часи з 1989 до 2022 років. Автор намагається осмислити пострадянське минуле як безпрецедентне історичне середовище, в якому пострадянська людина проявила себе у створенні нових соціальних світів, економік, політичних і правових систем. Пострадянська епоха надала колись радянській людині шанс стати вільною, перевершити себе і виразити своє неповторне існування в політичній і соціальній творчості без марксистсько-ленінських підказок. І в цій книжці автор показує, до яких колективних та інституційних наслідків призвело використання цього шансу перед великою війною проти України.
«Новый поворот... что он нам несет?»: Об антропологизме в гуманитарных науках
New Literary Review (Moscow)
он нам несет?»: Об антропологизме в гуманитарных науках Современная российская гуманитарная наука находится в состоянии «весеннего» бурления, ренессансной креативности, открытого поиска, правда, с пока еще не гарантированными шансами на успех. Такой в целом оптимистический, но, вместе с тем, и осторожный диагноз ставит интеллектуальной атмосфере в науках о литературе и культуре Николай Поселягин. Как и почти трехгодичной давности «полуманифест» Ирины Прохоровой [1] , статья Поселягинаэто попытка подвести предварительные итоги дискуссиям о гуманитаристике в России, а также внести вклад в «дальнейшую консолидацию под новым, но интуитивно уже хорошо знакомым знаменем». Речь идет о знаменах, на которых начертано: «новая антропология культуры» и «антропологический поворот». Особенностью статьи Н. Поселягина является ее эксплицитная направленность на идентификацию тех методологических и теоретических ресурсов, которые могли бы послужить «инвариантами» набирающей силу парадигмы (или «антипарадигмы», понимаемой не как единая доктрина, а как комплекс взаимосвязанных и тесно сотрудничающих течений).