Церковно – адміністративна діяльність Мукачівського «quasi»-єпископа Івана Йосипа Годермарського у світлі документів ДАЗО (original) (raw)

Адміністративна діяльність єпископа-номінанта Івана Йосипа Годермарського (1706–1716) досить повно висвітлена у вітчизняній історичній літературі. Однак, через обмежену кількість у цих публікаціях джерел місцевого Державного архіву Закарпатської області ця тема залишається відкритою для подальшого, скрупульозного дослідження. Мета дослідження полягає у новій інтерпретації церковно – адміністративної діяльності Мукачівського «quasi»-єпископа Івана Йосипа Годермарського у світлі виявлених джерел Державного архіву Закарпатської області. Методологічну основу дослідження становлять принципи евристики, міждисциплінарного та документального аналізу, історизму, об’єктивності та синтезу. Принцип евристики дозволяє ввести у науковий обіг виявлені документи, завдяки яким значно розширюються сталі знання про діяльність «quasi»-єпископа Годермарського. Міждисциплінарний підхід суттєво розширює вузькі рамки церковно-адміністративного служіння єпископа та пропонує більш об’єктивний опис його діяльності. Принцип історизму робить можливим відтворення хронології та окремих аспектів правління єпископа в контексті церковно-політичних відносин у краї. Об’єктивність дослідження виражається у неупередженому висвітленні діяльності єпископа. Наукові аналіз і синтез дозволяють визначити місце та роль єпископа-номінанта в історії розвитку Мукачівської греко-католицької єпархії у першій чверті XVIII ст. Наукова новизна дослідження. Сьогодні дедалі частіше сталі знання про становлення і розбудову, як Мукачівської греко-католицької, так і Марамороської православної єпархій оновлюються новими документами та відповідними дослідженнями. Запропоноване дослідження передусім є таким, що вносить нові джерела в науковий обіг, які значно доповнюють новими даними історичну минувшину еклізійного Закарпаття. По-друге, дослідження презентує випущені з поля зору попередників окремі документи, впровадження яких до наукового простору сьогодні корегують сталі висновки та дозволяють розширити тематичне коло досліджень, пов’язаних з діяльністю Мукачівського та Марамороського єпископату у першій половині XVIII ст. Практичне значення отриманих результатів сприятиме повноцінному дослідженню, як церковної минувшини Православної і греко-католицької Церкви на Закарпатті у XVIII ст., так і комплексному вивченню церковної історії України загалом. Висновки. Діяльність «quasi»-єпископа Івана Йосипа Годермарського яскраво демонструє чергову «чорну добу» в післяунійному розвитку Мукачівської греко-католицької єпархії. Єпископ-номінант в часи свого правління через особисті амбіції приніс єпархії більше проблем, аніж користі, яка б сприяла формуванню еклізійної одиниці. Разом з тим, його церковно-адміністративна діяльність сприяла поширенню унії в єпархії та юрисдикційній інкорпорації православних парафій Угочанського та Марамороського комітату.