To the 80th anniversary of the birthday of professor Valeriy Dmytrovych Orlov (14.08.1941–14.12.2017) (original) (raw)

Kharkov University Bulletin Chemical Series

14 серпня 2021 року виповнилося 80 років від дня народження багаторічного декана хімічного факультету та завідувача кафедри органічної хімії, доктора хімічних наук, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка Академії Наук Вищої школи професора В. Д. Орлова. Він пішов з життя 14 грудня 2017 року внаслідок тяжкої хвороби. Це стало непоправною втратою не лише для рідних та близьких Валерія Дмитровича, а й для його численних учнів, співробітників та колег як у нашому університеті, так і далеко за його стінами. Це пов'язано не лише з великими науковими заслугами та високою професійною репутацією професора Орлова, але й з його відкритим, дружнім характером, чуйністю, турботою про оточуючих, готовністю завжди допомогти і словом, і ділом. Сьогодні нам усім справді дуже не вистачає Валерія Дмитровича. Життєвий шлях Валерій Орлов народився 14 серпня 1941 року у передмісті Каунаса, м. Серяджіус (тоді-Литовська РСР) у сім'ї військового медика-фармацевта Дмитра Тимофійовича Орлова та Іраїди (Ірини) Семенівни Орлової (Созинової). На той час територію Литовської РСР вже зайняли німецькі окупанти. Батько, військовослужбовець Радянської Армії, вирвався з німецького оточення зі своєю частиною, яка згодом була передислокована на Сталінградський напрямок. Після розгрому армії Паулюса він, як медик, був залишений для обслуговування табору військовополонених. За сумлінну службу Д.Т. Орлов був пізніше нагороджений урядовими нагородами. Мати, доглядаючи за новонародженим Валерою, працювала посудомийкою та батрачила на литовських хуторах, дивом уникла відправки до Німеччини. Згодом, близько року провела у німецькому таборі для дружин офіцерів, а після визволення території Литви Радянською Армією працювала машиністкою у міському відділі МВС. Валера закінчив перший клас школи у Каунасі, потім разом із мамою переїхав до Башкирії. Через певний час, після завершення усіх перевірок матері щодо її перебування на окупованій території, сім'я возз'єдналася та переїхала до м. Балтійськ (в минулому Пілау), де служив батько. У Балтійську Валерій Орлов закінчив школу, а питання переїзду до Харкова було вирішено заздалегідь завдяки наявності родичів та можливості батька отримати тут квартиру, оскільки Дмитро Тимофійович звідси призивався до лав РСЧА. Валерій самостійно обрав Харківський державний університет імені О.М. Горького (нині-Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна), а рішення щодо вступу до хімічного, а не геологічного факультету, який йому теж подобався, було прийнято на основі того, що приймальна комісія саме хімічного факультету відповіла на його листа про умови вступу і навчання, надіславши, тим не менш, стандартний агітаційний текст про весь університет. У 1958 р. абітурієнт Орлов склав 5 вступних іспитів (російська мова, хімія, математика, фізика, англійська мова) на 25 з 25 можливих балів і був зарахований студентом на хімічний факультет. З цього часу почалося формування особистості майбутнього вченого: освіта, наукова та суспільна діяльність, налагодження зв'язків (багато з яких будуть тривати усе життя) та, звісно, формування щирої та беззавітної любові до Університету, яку у майбутньому він прищеплюватиме учням. Зазначимо, що серед однокурсників В.Д. Орлова були, зокрема, А.П. Краснопьорова, Т.В. Бережна та Ю.М. Суров, з якими він потім довгий час працював разом на факультеті.