Рецензия на книгу: Heidegger M. Grundprobleme der Phänomenologie (WS 1919–20). Frankfurt a. M.: 1993. 290 S. // Логос 1996. № 8. С. 245–267. – 1,5 п.л. (original) (raw)
Related papers
Sententiae, 2021
У книжці розглядається стосунок феноменології та історицизму у філософії Мартина Гайдеґера. Автор, фінський дослідник Фредрик Вестерлунд (університет Ювяскюля), бачить у цьому стосунку передовсім проблему істини дотеоретичного, чи первісного, досвіду, отже, проблему даності незмінних структур цього досвіду, тобто феноменальної даності, що принципово відмінна від мінливої історичної даності, визначальної як для буденної картині світу, так і для наукової. Фредрик Вестерлунд окреслює свій підхід до проблеми феноменів так: «Що це значить: дещо показується чи дається як осмислений феномен у нашому досвіді? Що це значить: бачити, розуміти й виражати такі феномени? Чи може наш цілком інтуїтивний досвід феноменально даного служити основою для нашого розуміння? І чи цей досвід істотно детермінований історичними контекстами сенсумовами, поняттями, нормами,в яких ми живемо, так що наше критичне розуміння цих контекстів не може обґрунтовуватися на підставі феноменологічної дескрипції інтуїтивно даного, а потребуватиме форм іншого виду концептуального, герменевтичного чи деконструктивістського аналізу?» (p.13). Далі ця проблема постає у світлі конфлікту двох тенденцій, які ретельно й систематично аналізовані в історико-філософському дослідженні, викладеному як хронологічна оповідь про цей конфлікт протягом усього філософського шляху Мартина Гайдеґера, починаючи з його Фрайбурзьких лекцій 1919-1921 років (1 розділ) і фундаментальної онтології (2 розділ) і закінчуючи працями пізнього періоду творчості (3 розділ). Перша тенденція є пошуком способу «повернутися до самих речей». Цю феноменологічну тенденцію, як відомо, Гайдеґер засвоїв завдяки Гусерлеві, своєму вчителеві. Останній трактував це «повернення» як створення методу дескрипції феноменів, тобто буттєвого сенсу найрізноманітніших предметів («речей»), відповідно, методу уникнення всіляких теоретичних упереджень, «натуралістичних» конструкцій та соціально-культурних імплікацій, які неґативно впливають на сутнісне пізнання предметів, бо утворюють і визначають їхню релятивнупротилежну до феноменальноїданість, тобто псевдоданість, яку й має долати «строго наукова» філософія.
Рациональные основания концептуального перевода: случай феноменологии Гегеля-Хайдеггера в работах Александра Кожева. Статья 1, 2018
Rational foundations of conceptual translation. The case of Hegel - Heidegger Phenomenology in the works of Alexandre Kojeve. Article 1 Впервые на русском языке исследуется «Заметка о Гегеле и Хайдеггере» Александра Кожева. Анализируется попытка Александра Кожева обосновать взаимную переводимость философии Гегеля и философии Хайдеггера. Изучены аргументы Кожева о единстве философии Гегеля-Хайдеггера, о проблемах гегелевских и хайдеггеровских текстов и их дополнительности. Аргументы о единой философии Гегеля-Хайдеггера сопоставлены с проблемой релятивизма мировоззрений и их происхождением из проблемного начала философии и возможности иного начала. Реконструируются принципы концептуального перевода, предпринятого Кожевом. Обосновывается антирелятивистская позиция универсальной рациональности в концептуальном переводе Кожева. Ключевые положения концептуального перевода Кожева сопоставляются с общими позициями гегельянства и критикой идеи «концептуальной схемы» Дональда Дэвидсона. The article is the first study of Alexandre Kojeve’s “Notes on Hegel and Heidegger” in Russian. The article presents an analysis of Alexandre Kojeve’s attempting to prove the mutual translatability of Hegel and Heidegger philosophy. The arguments of Kojeve’s on the unity of the Hegel - Heidegger philosophy, on the issues of Hegelian and Heidegger texts, and on their complementarity are studied. Arguments on the common philosophy of Hegel - Heidegger are compared with an issue of relativism of worldviews and with origin of worldviews from the problematic beginning of philosophy and the possibility of another beginning. The author reconstructs principles of the Kojeve’s approach to the conceptual translation and substantiates the anti-relativistic position of universal rationality in his conceptual translation. Key theses of Kojeve’s conceptual translation are compared with the general positions of Hegelianism and with a criticism of the idea of Donald Davidson’s “conceptual scheme”. Часть 2: http://bit.ly/2OMBtRP
Рациональные основания концептуального перевода: случай феноменологии Гегеля-Хайдеггера в работах Александра Кожева. Статья 2, 2018
Впервые на русском языке исследуется «Заметка о Гегеле и Хайдеггере» Александра Кожева. Анализируется попытка Александра Кожева обосновать взаимную переводимость философии Гегеля и философии Хайдеггера. Изучены аргументы Кожева о единстве философии Гегеля-Хайдеггера, о проблемах гегелевских и хайдеггеровских текстов и их дополнительности. Аргументы о единой философии Гегеля-Хайдеггера сопоставлены с проблемой релятивизма мировоззрений и их происхождением из проблемного начала философии и возможности иного начала. Реконструируются принципы концептуального перевода, предпринятого Кожевом. Обосновывается антирелятивистская позиция универсальной рациональности в концептуальном переводе Кожева. Ключевые положения концептуального перевода Кожева сопоставляются с общими позициями гегельянства и критикой идеи «концептуальной схемы» Дональда Дэвидсона. Rational foundations of conceptual translation. The case of Hegel-Heidegger phenomenology in the works of Alexandre Kojève. Article two The article is the first study of Alexandre Kojeve's “Notes on Hegel and Heidegger” in Russian. The article presents an analysis of Alexandre Kojève's attempting to prove the mutual translatability of Hegel and Heidegger philosophy. The arguments of Kojeve on the unity of the Hegel-Heidegger philosophy, on the issues of Hegelian and Heidegger texts, and on their complementarity are studied. The arguments on the common philosophy of Hegel-Heidegger are compared with an issue of relativism of worldviews and with origin of worldviews from the problematic beginning of philosophy and the possibility of another beginning. The author reconstructs principles of the Kojève's approach to the conceptual translation and substantiates the anti-relativistic position of universal rationality in the conceptual translation. Key theses of Kojève's conceptual translation are compared with the general positions of Hegelianism and with criticism of Donald Davidson's idea of a “conceptual scheme”. Часть 1: http://bit.ly/2TOPlw1
Был ли Хайдеггер феноменологом? // Логос 1995. № 6. С. 283-302. 1,5 а.л.
Убежденность в принадлежности Мартина Хайдеггера к феноменологической традиции является одним из наиболее распространенных «топосов» современных исследований творчества этого мыслителя. Поздняя статья Хайдеггера «Мой путь в феноменологию» лишь закрепляет этот образ. Данная статья показывает, что с самого начала совместной работы с Гуссерлем мышление Хайдеггера определял значительно более широкий круг идей, частично не совместимых с трансцендентальной феноменологией.
Танатологија Мартина Хајдегера (Thanatology of Martin Heidegger), Теме 28-1 (2004), 131-141.
Политички ангажман Мартина Хајдегера или "случај Хајдегер" више је од пола века повод за дебату око његовог дела. Дијапазон становишта врло је широк и протеже се од становишта да Хејдегерово филозофско дело представља надолазећу идеологију нацизма, преко становишта да је то само заблуда филозофа слична Платоновој у Сиракузи, до оних који у Хајдегеровом политичком ангажману виде његов покушај да немачки Универзитет заштити од експериме- ната нацистичког режима. Наше интересовање биће усмерено на Хајдегерово учење о смрти у "Бивствовању и времену". У његовој анализи овог феномена или егзистенцијала многи су видели својеврсну етику смрти која је инспирисала масовну производњу смрти у нацистичким конц-логорима. Иако нема онолики значај у анализи тубивствовања као тубивствовање-у-свету, брига и времени- тост, анализа смрти заузима важно место у његовом делу. Смрт представља пут од бриге према временитости и у њој се чини ослобађање од неаутентичног бивствовања ту-бивствовања и од безличности. Човек је бивтсвовање-ка-смрти. Кроз смрт се ту-бивствовање ослобађа онога "ту" и открива хоризонт бивствовања у Постојећем, а слобода за смрт постаје слобода од фактичке смрти. Хајдегерово учење је најцеловитија анализа смрти од антике и средњовековља, али и најболнија за човека, јер филозофска вера у бесмртност (вечност) душе бива замењена становиштем по коме је смрт највиша инстанца човековог бивствовања, његова закљученост и оствареност. The political engagement of Martin Heidegger or "Heidegger's case" is for more than a half of century the reason of the scholarly debate about his work. There are wide ranges of attitudes about his work: from those, which in his work see the incoming ideology of nazi movement; the moderate stances see in his political engagement just an error of a philosopher like Plato's in Syracuse. The attempts to justify his political engagements show that Heidegger tried to protect German University from the experiments of Nazis regime. We will focus in this article on Heidegger's analysis of the phenomenon of death in his Being and Time. In his analysis of the phenomenon of death many scholars have seen the ethics of death, practiced in the massive production of death in Nazis' concentration camps. In spate of the fact that analysis of death is not one of the main pillars of his work such as: Being-in-the-world, Care and Temporality, death has great significance. Death is the way from Care to Temporality and in death Dasein finds the liberation from the inauthentic being and they-self. Man is being-towards-death. Through death Dasein is liberating from the "Being-there" and opens the possibility of Being-a-whole. The freedom-towards-death is a connection to potentiality-for-Being. The Heidegger's analysis of death is the most expanded elaboration of death after the Antiquity and Middle Ages and the most painful because the faith in immortality (eternity) of human soul is replaced with a standpoint in which the death is the highest possibility of human being.
on The Horizon, 2013
According to Yampolskaya, the main methodological difficulty of phenomenology is the uncertainty of the correlation between the method and the object. This uncertainty reveals ambiguity in the interpretation of the concept of phenomenon. These basic difficulties encountered by the German phenomenology of Husserl and Heidegger have brought to life French phenomenology. Yampolskaya suggests that the key feature of French phenomenology is that it expresses less interest in the problem of reduction and more interest in different components of phenomenological method. Unlike German phenomenologists, who consider phenomenology to be the description of the evident, French thinkers see phenomenology as a description of concealed.
Ґеорґ Вільгельм Фридрих Геґель. Феноменологія духу (Phänomenologie des Geistes)
Я поступово завантажуватиму свій переклад "Феноменології духу" Геґеля, яку перекладаю і коментую для свого ютуб-проєкту: https://www.youtube.com/playlist?list=PLcg57o\_jweKPxQLrclzoFnSppiRZeN1rV Текст Геґеля я перекладаю з упорядкованого Гансом-Фридрихом Веселем (Hans-Friedrich Wessel) та Гайнрихом Клермоном (Heinrich Clairmont) видання 1988 року видавництва Майнер.