Сучасні підходи до збереження культурної спадщини: зарубіжний досвід. (original) (raw)
Related papers
Збереження нематеріальноі культурноі спадщини украінськии досвід
Народознавчі зошити, 2020
Introduction. At the end of XX — early XXI centuries globalization, social transformations and the continuous development of information and communication technologies have gained particular intensity, have become a source of enormous threat to the destruction and disappearance of the traditional culture and deepened the actuality of preservation and safeguarding the humanity cultural heritage. The European choice of Ukraine, its integration into the international community strengthen the state responsibility for the preservation of original historical relics of different times and peoples that are on its territory and are an integral part of the world cultural heritage. Article purpose: comprehensive analysis of the formation, current state and prospects of safeguarding the intangible cultural heritage in Ukraine. Methods. The basic in the research is a systematic approach, which provides an analysis of UNESCO’s activity as a component of the United Nations Institutional system, its relations with other specialized institutions in the field of the intangible cultural heritage safeguarding, adaptation the protecting of the intangible cultural heritage in Ukraine to UNESCO normative principles, reached results and perspective ways of implementation. The statistical method was applied to assess the consequences of the measures taken in Ukraine to the intangible cultural heritage safeguarding. Results. International conventions, acts adopted by UNESCO specialized agencies of the intangible cultural heritage safeguarding, regulatory acts of Ukrainian legislation are considered in the article. The strategy and directions of protection the elements of the intangible cultural heritage in Ukraine are analyzed as a result of the state authorities activity, specialized institutions and the public in the context of the basic principles of international cultural policy. In the article the next conclusions are drawn. There are the necessity to coordinate the activities of public authorities and local self-government, academics, the public in order to preservation, develop and promote the intangible cultural heritage of Ukraine; adopting the National Target Program for the Safeguarding of the Intangible Cultural Heritage and based on it regional programs containing conceptual provisions and practical measures of the intangible cultural practices preservation, in particular the development of humanitarian education, the formation a wide range of information sources and popularization activities, the use of scientific potential specialists. Keywords: intangible cultural heritage, preservation, safeguarding, popularization, artefacts, Ukraine, UNESCO.
Питання культурології
Мета статті — здійснити наукове обґрунтування унікального досвіду факультету готельно-ресторанного і туристичного бізнесу Київського національного університету культури і мистецтв щодо розробки та упровадження інноваційних векторів збереження, охорони та популяризації нематеріальної культурної спадщини українського народу в межах заходів з організації та проведення щорічної Міжнародної науково-практичної конференції-фестивалю «Нематеріальна культурна спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики, інновації». Результати дослідження ґрунтуються на системному аналізі шестирічної науково-просвітницької діяльності учасників Конференції-фестивалю та обґрунтуванні унікальності презентованого інноваційного досвіду в загальнодержавній справі збереження, охорони та популяризації НКС українського народу засобами формальної та неформальної освіти. Наукова новизна дослідження полягає в представленні результатів діяльності науково-освітнього кластера, що функціонує на мультикультурній...
Охрана культурного наследия на международном уровне
БГУ, 2017
The characteristic of the system of protection of cultural heritage at the international level is given: the activities of UNESCO in this area, as well as international conventions concluded under its auspices.
Заснування нових населених пунктів в Лівії впродовж ХХ ст. майже завжди було результатом державної ініціативи. Нові поселення суттєво відрізнялись від існуючих передусім тому, що на кожному з історичних періодів розвитку керівництво держави вирішувало коли, де і для яких цілей вони будувались, які функції мали виконувати [1, p.138]. Після відкриття покладів нафти наприкінці 1950-х рр. у Лівії була значно розширена мережа міст. Так, впродовж 1960-69 рр. були засновані поселення Ель Хоріга (El Horiga), 1967; Ез Завітен (Ez Zavitenah), 1968; El Bregah (Ель Брега) 1961; Рас Лануф (Ras Lanuf),1964); Ессідра (Essidrah), 1962. Кожний з них був збудований як місто-супутник нафтових терміналів, кінцева точка транспортування нафти з місць видобування. Кожне стало новим центром ділової активності і розвитку, що було символічним для Лівії того періоду. Крім названих, місто Гаср Ахмед (Gasr Ahmed) було розплановане для робітників поруч з індустріальним комплексом; Харава (Harawah) i Еццітнан (Ezzitnan) -як центри обслуговування; Ель Гаварша (El Gawarsha) i Бу Атені (Bu Ateni) -як міста-супутники міста Бенгазі, а Сарір (Sarir) -як агропоселення для забезпечення міст сільськогосподарською продукцією [2, p.13].
Міжнародно-правова охорона культурної спадщини України
2020
Збереження культурної спадщини людства та розв’язання глобальних екологічних проблем є обов’язковими умовами існування та розвитку людської цивілізації. Від часу проголошення незалежності нашою державою укладено понад 60 угод у галузі культурного співробітництва. Їхній предмет охоплює широке коло питань, пов’язаних із збереженням культурної спадщини, освітою, наукою, туризмом, спортом. З іншої сторони, за своєю метою ці договори покликані сприяти захистові та заохоченню розвитку національного внеску у спільну культурну спадщину, вивченню народами мов, історії та культури договірних держав
Експозиційні технології музейного персонажу в посиленні культурних впливів спадщини
Науковий збірник Рівненського обласного краєзнавчого музею, 2023
Управління культурною спадщиною переживає процес змін, де в центрі уваги більше не управління пам’ятками, групами будівель, місцями чи музейними колекціями, а культурне значення, яке вони передають. Управляючи спадщиною—формують, посилюють, спрямовують чи переосмислють її соціальні, культурні, економічні впливи, взаємообумовлені та взаємопов’язані між собою. У пам’яткознавстві ще в 90-х рр. ХХ ст. визначено, що через культурні впливи спадщини реалізуються її виховні, навчальні та світогляд формуючі функції, відбувається зміна особистої поведінки індивідууму, що в цілому формує поведінку соціуму. У світовому науковому дискурсі культурні впливи спадщини визначаються як індивідуальні впливи на людину: унікальний досвід та задоволення, сенс і ідентичність, зміна ставлення та світосприйняття, виклик і навчання, взаємозв’язок між взаємодією зі спадщиною та власним здоров’ям і благополуччям. Численні дослідження підтверджують культурні впливи спадщини, сформовані залученням людей до взаємодії зі спадщиною. Саме з цією метою у всьому світі не лише зберігають, а що найголовніше,—інтерпретують культурну спадщину. Адже об’єкт культурної спадщини без інтерпретації зрозумілий лише фахівцям — археологам, історикам, мистецтвознавцям тощо. Для того, щоб культурна спадщина стала більш зрозумілою для пересічної людини, використовують різноманітні інтерпретаційні засоби посилення та покращення її культурних впливів, що в сумі утворюють систему взаємодії зі спадщиною. Тож сьогодні перед багатьма дослідниками постає питання розробки методик, технологій чи окремих інструментів, який заохочуватиме людей взаємодіяти зі спадщиною, відчувати, що спадщина — це те, що їм належить і те, що надихає їх до пізнання. Стаття зроблена на основі польових досліджень інструментів інтерпретації і технологій посилення культурних, соціальних та економічних впливів спадщини, що охопили 78 об’єктів в 10 країнах Європи та проводились в період 2020-2023 рр. У частині досліджуваних об’єктів — музейних експозицій і heritage site (музеєфіковані об’єкти нерухомої спадщини),—спостерігається застосування прийому експозиційної розповіді від постаті обраного персонажу. Аналіз спостережуваних об’єктів дозволяє говорити про сукупність певних знань і прийомів, які впорядковано застосовуються при інтерпретації спадщини задля посилення її культурних впливів та підвищення показників сталого розвитку через концептуальне застосування прийому експозиційної розповіді від постаті обраного персонажу. Цю технологію посилення культурних впливів спадщини можна визначити як технологію «музейного персонажу».
2024
В представленной публикации рассматривается практика историко-культурной экспертизы на приме-ре проекта строительства цементного завода в Жам-былском районе Алматинской области. Основным результатом работы стало изменение границ участка, запрашиваемого под строительство, в соответствии с рекомендациями экспертов, что позволило предот-вратить угрозу разрушения памятников. Историко-культурная экспертиза рассматривается как научное исследование, целью которого является выявление и охрана памятников истории и археологии. Осущест-вленная авторами работа представляет из себя при-мер эффективного взаимодействия с заказчиками в вопросе сохранения памятников историко-культур-ного наследия и необходимостью экономического развития региона. Исследование подчеркивает необ-ходимость предоставления прозрачных и понятных заключений историко-культурных экспертиз, вклю-чающих четкие запреты и конкретные рекомендации по охране памятников. Результаты экспертиз должны быть доступны общественности и опубликованы на официальных интернет-ресурсах, а также в научных изданиях. Полная открытость в вопросе историко-культурной экспертизы является ключом к предот-вращению разрушения памятников и обеспечению их сохранности для будущих поколений