Тексти Степана Бандери через призму сучасної світової філософської думки про націоналізм: корпусний підхід (original) (raw)

Тексти Степана Бандери через призму сучасної світової філософської думки про націоналізм: корпусний підхід

У статті досліджуються праці українського націоналіста Степана Бандери за період 1946-1959 рр. у контексті сучасної світової філософської думки про націоналізм за останні 60 років. Для роботи з першоджерелами з філософської літератури та з текстами Степана Бандери застосовувався корпусний підхід, тобто збирання, опрацювання та аналіз текстів за допомогою інструментів корпусної лінгвістики, які дають змогу аналізувати тексти в комп’ютерному форматі за допомогою програм для отримання релевантної інформації про контексти та нюанси значень слів. Завдяки корпусному аналізу текстів сучасних філософів було виокремлено типи націоналізму: ірредукуючий та редукуючий. Ірредукуючий націоналізм передбачає приналежність до певної ідентичності, але також можливість її вибору, наявність рефлексивного ставлення до будь-якої ідентичності, боротьбу проти будь-яких видів гноблення народу в рамках імперіалізму, капіталізму, колоніалізму, тоталітаризму, яка навіть після набуття національної держави, ніколи не вважається завершеною. Водночас редукуючий націоналізм позначає наявність заздалегідь заданої, незмінної, тотальної ідентичності та гомогенної, солідарної організації суспільства в межах національної держави. Будь-які привілеї та права етнічно, релігійно тощо визначених громадян не поширюються на інших людей та інші країни. На підставі розробленої типології націоналізму, було встановлено, що націоналізм Бандери можна віднести до редукуючого типу, хоча його захист української державності та культури є безперечно прогресивним. Однак етнічне розуміння української громадянськості та народу, клерикальна інтерпретація української культури та антагоністичне розуміння державності через принцип національного егоїзму – ці характеристики націоналізму Бандери логічно можуть призвести, якщо будуть імплементовані, до згортання тих процесів, що дадуть змогу Україні долучитися до континентальної, європейської ідентичності та наднаціональної спільноти під назвою Європейський Союз, який є одним із прикладів процесу подолання крайнощів націоналізму на шляху до ширшого об’єднання народів під загальнолюдськими, правовими засадами для розв’язання наріжних проблем людства, тобто, для продовження емансипативних тенденцій, закладених у фундамент ірредукуючого націоналізму. Крім того, було виокремлено й узагальнено аспекти націоналізму, які дають уявлення про масштаб його поширення та впливу на різні сфери життя: політичний, моральний, емоційний, гендерний та культурний. Виокремлення аспектів націоналізму на підставі світової філософської думки допомогло глибше й пильніше розглянути праці Бандери, зрозуміти всю широту й неоднозначність його думок про націоналізм.