Доказування у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення, пов'язані зі збройним конфліктом: судова практика (original) (raw)
Related papers
Проблеми доказування у кримінальних провадженнях за фактами порушення законів та звичаїв війни
Статтю присвячено особливостям проведення досудового розслідування за фактами порушень законів і звичаїв війни. Останнім часом в Україні зафіксовано значну кількість таких фактів, що призвели до порушень кримінальних проваджень, які на сьогодні розслідуються слідчими Національної поліції. Під час розслідування виникає низка проблем, пов'язаних із процесом доказування. У статті ці проблеми пов'язано з браком досвіду у слідчих за вказаними фактами, а також з об'єктивними причинами. До останніх відносено вчинення протиправних дій із території іншої держави та з непідконтрольної Україні території. Ключові слова: доказ, доказування, досудове розслідування, закони та звичаї війни, істина, слідчий, слідчі (розшукові) дії.
Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 2018
У статті розглянуто особливості, властиві обставинам, які підлягають доказуванню в досудовому розслідуванні злочинів, учинених у сфері обігу вогнепальної зброї та боєприпасів, що обумовлені поняттям злочину, підставою кримінальної відповідальності або звільнення від кримінальної відповідальності, загальними принципами призначення покарання, ознаками конкретних складів злочинів. З урахуванням розглянутих особливостей визначено й розглянуто обставини, що входять до предмета доказування по цій категорії кримінальних правопорушень.
Збирання доказів у кримінальному провадженні як складова процесу доказування
Коваленко А. В. Збирання доказів у кримінальному провадженні як складова процесу доказування. Вісник Луганського навчально-наукового інституту імені Е.О. Дідоренка. 2024. № 2 (106). Ч. 2. С. 56-69., 2024
Статтю присвячено з’ясуванню сутності збирання доказів у кримінальному провадженні як складової процесу доказування. Продемонстровано, що вітчизняні науковці переважно розкривають зміст збирання доказів через сукупність операцій, які є складовими цієї діяльності. Підкреслено, що інструментальні дії та когнітивні процеси суб’єкта доказування, унаслідок яких доказова інформація переходить до його свідомості від джерела (носія), варто визначити як дослідження доказів та відмежувати від їх збирання. Збирання кожного доказу невід’ємно пов’язане з його дослідженням, проте останнє продовжується й на інших етапах роботи з доказовою базою. Своєю чергою стрижневою складовою збирання доказів, на думку автора, є фіксація доказової інформації, тобто перетворення таких відомостей у певну форму, яка дозволить зберегти їх на майбутнє та передати для використання іншим учасникам кримінального процесу. Принципово, фіксація доказів може здійснюватися у два невзаємовиключні способи: шляхом вилучення та збереження джерела (носія) доказової інформації в натурі, та шляхом перенесення окремих ознак такого об’єкта на спеціально створену модель. Автор показує, що за умови дотримання вимог закону, вилучені в натурі об’єкти набувають статусу первинних доказів, а спеціально створені моделі – похідних. Наголошено, що фіксації доказу завжди передує його виявлення – отримання суб’єктом доказування відомостей про джерело (носій) доказової інформації у результаті його цілеспрямованого пошуку або ініціативного подання такого об’єкта чи відомостей про нього іншими учасниками кримінального провадження. На основі викладеного запропоновано розуміти збирання доказів як складову доказування, процес виявлення уповноваженим суб’єктом певного джерела (носія) потенційно доказових відомостей та фіксації інформації, отриманої від нього, шляхом її перетворення у передбачену кримінальним процесуальним законом форму процесуальних джерел доказів з метою подальшого використання у доказуванні.
Використання доказів у кримінальному провадженні як складова процесу доказування
Коваленко А. В. Використання доказів у кримінальному провадженні як складова процесу доказування. Аналітично-порівняльне правознавство. № 1, 2024. С. 576-582., 2024
Стаття присвячена з’ясуванню сутності та змісту використання доказів а також обґрунтуванню виокремлення такої категорії як складової доказування у кримінальному провадженні. З’ясовано, що попри відсутність категорії «використання доказів» серед передбачених ч. 2 ст. 91 КПК України складових доказової діяльності цей термін вживається законодавцем у низці статей чинного КПК України. Проаналізовано позиції вітчизняних науковців щодо сутності досліджуваної операції з доказами. З’ясовано, що більшість доктринальних визначень цього поняття зводиться до розуміння використання доказів як оперування ними (доказами, їх процесуальними джерелами, доказовою інформацією) для виконання проміжних і кінцевих завдань (тобто досягнення певних позитивних результатів) у кримінальному провадженні. На основі вивчення положень чинного законодавства та доктринальних джерел встановлено, що докази використовуються шляхом обґрунтування, прийняття та реалізації рішень у кримінальному провадженні. Виокремлено такі форми використання доказів: процесуальні рішення, рішення про подання доказів судові та обґрунтування ними правових позицій, про подання клопотань та скарг під час досудового розслідування, тактичні рішення сторони обвинувачення та інших суб’єктів доказування. Розглянуто загальний механізм прийняття перелічених рішень та місце використання доказів в системі складових доказової діяльності. Використання доказів визначено як складову процесу доказування, сукупність логічних та інструментальних операцій, що полягають у обґрунтуванні доказами (доказовою інформацією), прийнятті та реалізації суб’єктом доказування рішень з метою виконання власних завдань у кримінальному провадженні. Подальші перспективи досліджень у аналізованій сфері пов’язані з науково-теоретичним опрацюванням сутності, видів та механізму прийняття рішень у кримінальному провадженні як форми використання доказів.
Рекомендовано до друку та поширення через Інтернет Аналітичним Центром ЮрФем та Центром правових досліджень ґендерної рівності Інституту права, психології та інноваційної світи Національного університету «Львівська політехніка» Редакційна колегія: Христина Кіт-кандидатка юридичних наук, адвокатка голова Асоціації жінокюристок України ЮрФем. Ірина Андрусяк-кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри теорії права та конституціоналізму Інституту права, психології та інноваційної освіти, Національного університету «Львівська політехніка». Катерина Шуневич-керівниця Аналітичного Центру ЮрФем, асистентка кафедри кримінального процесу та криміналістики Львівського національного університету імені І. Франка. Вікторія Карпа-керівниця Центру-Юрфем: освіта‖, юристка, правозахисниця Ірина Перів-заступниця координаторки Центру правових досліджень ґендерної рівності Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету-Львівська політехніка‖ Доказування у справах, пов'язаних з сексуальним насильством: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Львів, 1-3 груд. 2021 р.-Львів : «Галицька видавнича спілка, 2021.-95 с.
Дослідження доказів у кримінальному провадженні як складова процесу доказування
Журавель В. А., Коваленко А. В. Дослідження доказів у кримінальному провадженні як складова процесу доказування. Вісник Національної академії правових наук України. 2022. Т. 29. № 2. С. 313-328., 2022
Despite the active use of the term «examination of evidence» in the current Criminal Procedure Code of Ukraine, the scientific literature lacks a common position on the content and significance of this component of the evidence process, which allows to emphasize the relevance of its research. Therefore, the purpose of this article is to clarify and substantiate the essence of the examination of evidence in criminal proceedings as part of the proof process. To achieve this goal following methods were used: linguistic analysis, generalization, formal-logical, formal-legal, system-structural, product analysis, comparative and modeling; activity and praxeological approaches, and a number of techniques of formal logic. It is established that the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine require the court to personally and di- rectly examine the evidence that will be used to make a decision on the merits in the criminal proceedings. Such evidence is submitted by the parties of the proceedings, after which the court examines and demonstrates to the participants material evidence and announces (reproduces) the content of documents and expert opinions. The testimony is examined through the parties and other participants in the trial asking questions to the interrogated persons. It has been established that the examination of evidence by a court (as well as proof process in general) contains prac- tical (instrumental) and mental (cognitive) components. The authors argue that the examination of evidence takes place not only in court, but also during the pre-trial investigation of criminal offenses. It is determined that the examination of evidence in criminal proceedings consists of familiarizingof the subject of evidence with a particular source of evidence, obtaining and clarifying the content of factual data from such a source, assessment of the source for admis- sibility, verification of facts, their assessment for relevance, reliability and (in combination with other evidence) sufficiency for making a certain procedural decision or committing a proce- dural action in criminal proceedings. Попри активне використання у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України терміну «дослідження доказів», у науковій літературі бракує єдиної позиції щодо змісту та значення названої складової процесу доказування, що дозволяє наголосити на актуальності її наукового дослідження. Відтак, метою даної статті є з’ясування та обґрунтування сутності дослідження доказів у кримінальному провадженні як складової процесу доказування. Задля досягнення поставленої мети було застосовано методи лінгвістичного аналізу, узагальнення, формально-логічний, формально-юридичний, системно-структурний, аналізу продуктів діяльності, порівняльний та моделювання, діяльнісний і праксеологічний підходи, а також низку прийомів логіки. Встановлено, що положення Кримінального процесуального кодексу України вимагають від суду особисто та безпосередньо дослідити докази, які будуть використані для прийняття у відповідному кримінальному провадженні рішення по суті. Такі докази подаються сторонами провадження, після чого суд оглядає і демонструє учасникам розгляду речові докази та оголошує (відтворює) зміст документів і висновків експертів. Показання досліджуються завдяки поставленню сторонами та іншими учасниками судового розгляду запитань допитуваним особам. Установлено, що дослідження доказів судом (як і доказування у цілому) містить практичну (інструментальну) та мисленневу (когнітивну) складові. Автори доводять, що дослідження доказів відбувається не тільки у судовому розгляді, а й під час досудового розслідування кримінальних правопорушень. Визначено, що дослідження доказів у кримінальному провадженні полягає у ознайомлені суб’єкта доказування з певним джерелом доказової інформації, отриманні та з’ясуванні змісту фактичних даних, що містяться у такому джерелі, оцінці джерела на предмет допустимості, перевірці фактичних даних, їх оцінці на предмет належності, достовірності та (у сукупності з іншими доказами) достатності для прийняття певного процесуального рішення або вчинення процесуальної дії у кримінальному провадженні.
Властивості доказів у кримінальному процесі України
2010
Стоянов М. М. Властивості доказів у кримінальному процесі України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / М. М. Стоянов; кер. роботи Ю. П. Аленін; Нац. ун.-т "Одеська юридична академія". – Одеса, 2010. – 20 с.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. – Одеська національна юридична академія, Одеса, 2010. Дисертація присвячена розробці системної концепції властивостей доказів у кримінальному процесі, визначенню шляхів удосконалення механізму встановлення властивостей доказів на різних стадіях кримінального процесу. Досліджено питання виділення двох аспектів доказування, дається авторське визначення доказування в кримінальних справах, обґрунтовується необхідність виокремлення замість перевірки та оцінки такого елемента процесу доказування в кримінальних справах, як дослідження доказів. Доведено, що доказами в кримінальному пр...
Loading Preview
Sorry, preview is currently unavailable. You can download the paper by clicking the button above.
Related papers
Тенденції розвитку судової експертизи зброї в умовах воєнного стану
Актуальні питання криміналістики та судової експертизи в умовах воєнного стану [Текст] : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 3 липня 2024 р.) / [редкол.: В. В. Чернєй, С. Д. Гусарєв, С. С. Чернявський та ін.]. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2024. 557 с., 2024