ПРЕТПРИЕМНИШТВО ВО УСЛОВИ НА КОВИД ПАНДЕМИЈА: НОВИ ПРАКТИКИ, СТРАТЕГИИ И ПОЛИТИКИ (original) (raw)
Related papers
Kovid19: Pandemija društvenih rizika i nesigurnosti, 2021
Анализа политичког контекста у који смештамо кризу изазвану пандемијом ковида 19 и последица које ће криза оставити по демократију изискује чврсте теоријске темеље. Основни циљ овог рада су селекција, приказ и критичка анализа неколико савремених социолошких и политиколошких теоријских концепата који могу бити хеуристички плодни за расветљавање и разумевање политичке ситуације у којој се глобални поредак налази у доба пандемијског изазова. Будући да је здравствена катастрофа заоштрила неке од постојећих друштвених и политичких тензија, у овом раду ћу тематизовати популизам, постдемократију и постистину (као најчешће употребљаване појмове у савременој литератури), уз кратак осврт на неке старије концепте (попут Молоха модерности, ризичног друштва и флуидног живота) који нам омогућавају увид у теоријски континиутет и разумевање процеса (дугог) трајања. Кључне речи: социолошка и политиколошка теорија, пандемија, постистина, постдемократија, популизам * Доценткиња Филозофског факултета Универзитета у Београду за ужу начуну област Социологија, тежиште истраживања Историја политичких, социјалних и правних теорија.
Национална и универзитетска библиотека "Св. Климент Охридски", Скопје; 340 p., 2020
Nebojsa Vukadinovic, Ivana Sumanovska-Spasovska, Slagjana Taseva, ПРОЦЕНКА НА РАНЛИВОСТ ОД КОРУПЦИЈА ВО ПОЛИТИКИТЕ И ПОСТАПКИТЕ ЗА ВРАБОТУВАЊЕ, СО ПОСЕБЕН ФОКУС НА НЕПОТИЗАМ, КРОНИЗАМ И КЛИЕНТЕЛИЗАМ“ (Les risques de corruption dans la mise en oeuvre des politiques pour l’emploi, avec un focus sur le népotisme, le kronisme et le clientélisme).
ПАРАМЕТРИ НОВОГО СВІТУ: ПРЕМОДЕРНІЗМ—МОДЕРНІЗМ—ПОСТМОДЕРНІЗМ
Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 2013
Культурологія УДК 130.2 Поліна Евальдівна Герчанівська © доктор культурології, доцент ПАРАМЕТРИ НОВОГО СВІТУ: ПРЕМОДЕРНІЗМ-МОДЕРНІЗМ-ПОСТМОДЕРНІЗМ У статті розглядаються трансформаційні процеси у сучасному українському культурному полі. Констатовано, що у єдиному соціокультурному просторі співіснують аксіологічні системи премодерну, модерну і постмодерну. Ключові слова: премодерн, модерн, постмодерн, модернізм, постмодернізм, народна культура. Сучасна культура на початку XXI ст. рефлексивно осмислює себе як культура постмодерну, тобто пост-сучасності. Це епоха не стільки у розвитку соціальної реальності, скільки свідомості. Однак трансформаційні процеси в українському культурному полі мають іманентний характер і радикально відрізняються від західного варіанту культурної динаміки. Нині в Україні склалася і дедалі поглиблюється ситуація, для якої характерно порушення цілісності системи ціннісних орієнтацій, форм і норм соціальної організації і регуляції, каналів соціокультурної комунікації, комплексів культурних інститутів, стратифікованих засобів життя, ідеології, моралі, механізмів соціалізації й інкультурації особистості, нормативних параметрів її соціальної і культурної адекватності спільноті. Усе це є симптомами соціокультурної ентропії, характерної для пострадянських країн. Причини виникнення ентропії в країні пов'язані, по-перше, з політичною кризою у внутрішньому розвитку соціуму, падінням ефективності роботи інститутів соціальної регуляції; по-друге, з соціальноекономічною кризою, внаслідок якої виникли серйозні зміни в характері соціальних інтересів і потреб людей; по-третє, з кризою пануючої ідеології, що втратила свої соціально консолідуючі і мобілізуючі можливості. Змінився підхід до економічного розвитку українського суспільства. Замість ідеологічної платформи, на якій відбувалася міжнаціональна взаємодія у радянський період, вирішальним стає економічний фактор. Трансформується також сутність ринкових відносин-на зміну суспільної власності на засоби виробництва приходить приватна власність, спостерігається тенденція стрімкого майнового розшарування. Через злам стереотипів свідомості і поведінки людей відбувається девальвація традиційних норм і правил життя, соціальної взаємодії, моралі, ціннісних імперативів, табу, більш наявним стає конфлікт поколінь. Однією з характерних рис суспільства стає його надзвичайна індивідуалізація, а домінуючим принципом у людській свідомості-"кожний за себе". Все більше людей виходить із зони регуляції свідомості і поведінки засобами домінантної для українського соціуму культурної системи, знижується ефективність процесу соціалізації й інкультурації особистості засобами виховання, освіти, церкви, державної ідеології й пропаганди. Руйнування системи соціально інтегруючих мотивацій для здійснення діяльності, що відповідає колективним інтересам, призводить до зниження рівня консолідації суспільства, зростання кримінальної активності, соціальної, релігійної і національної нетерпимості. Отже, зона дії патернів свідомості і поведінки людей, що історично склались і закріпилися в українській культурній традиції, поступово звужується, поступаючись місцем маргінальним полям культури. Період порушення функціональної цілісності і збалансованості соціокультурної системи супроводжується інтенсивним пошуком нових змістових орієнтирів соціокультурного мислення. Український культурний простір наповнюється реставрацією старих культурних форм і створенням нових, властивих епохам премодерну, модерну, постмодерну. Зазначу, що модернізм в українській культурі не зазнав повної еволюції-його розвиток був припинений соціалістичним реалізмом. У маргінальному стані в радянські часи опинилася й традиційна культура, а через обмеженість міжкультурних контактів у період "залізної завіси" не було також достатньо підстав для формування постмодернізму. Такий ефект "нездійсненності можливостей" зумовив шляхи розвитку сучасної вітчизняної культури. Модернізм і постмодернізм у західній трактовці стали стартовою площадкою для побудови сучасної української думки, однак це не було кліше із західного варіанту філософствування. Намагаючись перенести їх основні установки на українське соціокультурне підґрунтя, вчені одночасно спираються на національні традиції. Зупинімося на проблемі плюральності українського культурного поля і проведемо паралель між моделями бачення світу модерну, постмодерну і традиційної культури.
ПРОБЛЕМИ И ПЕРСПЕКТИВИ ПРЕД КУЛТУРНИЯ ТУРИЗЪМ В ПЛОВДИВ ПО ВРЕМЕ НА ПАНДЕМИЯТА И СЛЕД НЕЯ
РЕСТАРТ НА ТУРИЗМА - НОВА НАДЕЖДА. Варна: ФИЛ, 2021
Въз основа на личен опит от работата като уредник в Регионален исторически музей – Пловдив и познаване на местните институции, свързани с културното наследство и туризма, е направен анализ на моментното положение. Основният акцент пада върху затрудненията, породени от пандемията и други проблеми, влияещи на организацията и развитието на туристическите дейности.
НОВЫЕ ФРАЗЕОЛОГИЗМЫ В КОНТЕКСТЕ РУССКО-ПОЛЬСКОГО ПЕРЕВОДА
Индустрия перевода. Материалы X Международной научной конференции, Пермь 2018, 2018
В статье производится анализ польских соответствий новых фразеологизмов, почерпнутых из «Словаря современной русской фразеологии» А.В. Жукова и М.Е. Жуковой. The present article analyses Polish equivalents of new Russian phraseological units which were taken from „Slovar’ sovremennoy russkoy frazeologii” („Dictionary of contemporary Russian phraseologisms”) by A.V. Zhukov and M.E. Zhukova. Keywords: translation, lexicography, Russian-Polish idiom’s equivalents
СМЕНА ПАРАДИГМЫ РЕГИОНАЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ В XXI ВЕКЕ (ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ И РЕКОМЕНДАЦИИ ДЛЯ КАЗАХСТАНА)
Экономика: стратегия и практика, 2019
Целью статьи явилось исследование эволюции существующих в мировой теории и практике моделей региональной политики, механизмов и инструментов регулирования территориального развития и обоснование наиболее приемлемой парадигмы формирования и реализации региональной политики для Казахстана в XXI веке. Использованы общенаучные методы исследований: системного подхода, логического анализа, сравнений, аналогии, абстракции, отождествления, типологии, обобщения и конкретизации, сценарного моделирования. Исследованы основные приоритеты и механизмы реализации региональной политики в зарубежных странах и изменение их трендов в течение более полувека. Выявлены основные модели региональной политики (поляризованная селективная, выравнивающая селективная, стимулирующая, сдерживающая), применяемые в разные периоды времени, особенности их характеристик, инструментов и методов реализации. Сделан вывод, что под влиянием глобальных вызовов XXI века региональная политика многих стран вновь стала ориентироваться на выравнивание региональных диспропорций. При этом меняются основные инструменты ее реализации, прямая государственная поддержка депрессивных регионов уступает место косвенным методам стимулирования роста. Обоснована необходимость разработки в Казахстане новой региональной политики, обеспечивающей, во-первых, использование внутренних ресурсов; во-вторых, формирование новых «точек роста»; в-третьих, сглаживание социально-экономических диспропорций территорий страны по принципу инклюзивного развития. Даны рекомендации по разработке комплексной программы долгосрочного развития депрессивных районов Казахстана и обоснован алгоритм ее реализации.
МЕТАФОРИТЕ НА ПАНДЕМИЯТА В БЪЛГАРСКАТА ПАРЛАМЕНТАРНА РЕЧ: КОРПУСНО ИЗСЛЕДВАНЕ
Лингвистични проблеми, година II, кн. 2, ЮЗУ, 2021
This paper presents a corpus survey on the metaphor types in a contemporary Bulgarian corpus of Parliamentary Sessions. The corpus spans partially over the pandemic period (Nov. 2019-July 2020). The following processes are described: the extraction of the contexts of the selected key words 'virus, coronavirus, pandemia, epidemia, COVID-19, COVID, corona'; the classification method that was employed for dividing the detected contexts into the relevant metaphor frames; the language expressions that are associated with the corresponding metaphor type; the frequency of the used key words and metaphor frames. Some problems are outlined with respect to such kind of studies. The most frequent metaphor frames in our data turned out to be CONTROL and WAR.
«НОВЫЙ ИСТОРИЗМ» И ПОСТМОДЕРНИСТСКАЯ КОНЦЕПЦИЯ РУДОЛЬФА АНКЕРСМИТА
Uchenye Zapiski Kazanskogo Universiteta. Seriya Gumanitarnye Nauki, 2021
This paper reflects on the modern historiographical situation of perceiving comprehensive historical theories as an obstacle to highly specialized research. On the philosophical level, priority has been given to structuralism and language philosophy, thereby resulting in almost unlimited supremacy of the hermeneutic approach in culture, i.e., in the prevalence of textocentrism. The Dutch philosopher Rudolf Frank Ankersmit argues that postmodernism is both a theory of history and a “theory for history.” According to him, historicism is a theory of “historical forms”. Thus, the morphology of culture is directly related to historicism. The transformation of historical forms occurs in conditions when the distinction between the text and reality (represented in the text) is erased, and the reality becomes “superfluous” in the context of the overproduction of meanings and interpretations. Therefore, representation ousts the reality. The New Historicism movement emerged in the United State...