Гришина С.С. Усадебное наследие П.Г. фон Дервиза на французской Ривьере // Methodi et praxis: историк и источник. – 2023. – №4(6). – С. 85-97. (original) (raw)
Related papers
Sayenko V. M., Kozyr V. V. Vasyl Denysenko, historian school of rushevsky: oral tradition and written biography studies The documentary biographical materials are compared with the witnesses of «oral history», written down by the relatives of V. S. Denysenko – the ethnographer and historian of scientific school by M. S. Hrushevsky. Саенко В. Н., Козырь В. В. Историк школы Грушевского Василий Денисенко: устная традиция и письменная биографистика Сравниваются документальные биографические материалы со свидетельствами «устной истории», записанными от родственников В. С. Денисенко – этнографа и историка научной школы М. С. Грушевского.
Державний вищий навчальний заклад "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" Факультет історії, політології і міжнародних відносин ГАЛИЧИНА НАУКОВИЙ І КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНІЙ КРАЄЗНАВЧИЙ ЧАСОПИС _________________________________________________________________________ 31'2018 Івано-Франківськ Галичина 50 MEDIUM AEVUM УДК [94 (477: 438): 347.167]"13" JOHANN DE LADIMIRIA: ДО ПРОБЛЕМИ ЕТНІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ КАПЕЛАНА СІЛЕЗЬКОГО КНЯЗЯ ГЕНРІХА VI ДОБРОГО Мирослав ВОЛОЩУК ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", Центр медієвістичних студій, вул. Т. Шевченка 57, 76000, Івано-Франківськ, Україна Ілля ПАРШИН Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра історії середніх віків та візантиністики вул. Університетська 1, 79000, Львів, Україна Стаття присвячена постаті капелана, нотаря, кантора та особистого духівника вроцлавського князя Генріха VI Доброго -Іоаннові de Ladimiria. На основі різнопланового за походженням джерельного матеріалу автори прослідкували основні віхи його біографії terminus post quem 1320terminus ante quem 1349, дійшовши висновку про належність чоловіка до адептів латинського обряду (німців, сілезців) волинського Володимира. Завдяки невідомому за тривалістю проживанню в одній зі столиць династії Романовичів, Іоанн, згодом переїхавши в землі Пястів закріпив за собою радше німецький взірець окресленьde Ladimiria, певну ознаку дитячих і юнацьких сентиментів за "малою батьківщиною". Предикат чоловіка не корелюється зі схожими за звучанням, втім відмінними по суті населеними пунктами Сілезії, наприклад Любомеж чи Люджмєж. Іоанн впродовж свого служіння належав до симпатиків німецького кліру Вроцлава, не боявся увійти у відкритий конфлікт з польським єпископатом, що також може додатково вказувати на його етнічне коріння. Останні роки життя Іоанн de Ladimiria провів у Кракові, де, мабуть, і помер.