Україна проти Росії в Міжнародному суді справедливості: загальний огляд справи щодо застосування конвенцій ICSFT та CERD (original) (raw)
Related papers
Правовий часопис Донбасу , 2023
Марусяк О.В. Справа про звинувачення в геноциді: юридичний аналіз заяви України до Міжнародного суду справедливості. Правовий часопис Донбасу. 2023. № 4 (85). С. 13-17. DOI: 10.32782/2523-4269-2023-85-13-17. Статтю присвячено юридичному аналізу заяви України до Міжнародного суду справедливості, поданої 26 лютого 2022 року, про відкриття провадження проти Російської Федерації (РФ) щодо наявності спору в контексті тлумачення, застосування та виконання Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року (Конвенції про геноцид). Розглянуто юридичну аргументацію України щодо твердження про наявність між нею та РФ спору щодо тлумачення, застосування та виконання Конвенції про геноцид на підставі застосовування системного підходу до статей І, ІІІ та ІХ цієї Конвенції. Наголошено на неправдивості звинувачень України в актах геноциду в Донецькій та Луганській областях. Доведено, що РФ використала неправдиве звинувачення в геноциді як підставу для виправдання своєї агресії проти України: спочатку РФ визнала так звані Донецьку Народну Республіку та Луганську Народну Республіку, а потім розпочала проти України так звану спеціальну воєнну операцію з метою покарання України за акти геноциду, яких насправді не було, та запобігання «імовірному» геноциду в майбутньому. У статті підкреслено, що спір між Україною та РФ щодо тлумачення, застосування та виконання Конвенції про геноцид у контексті звинувачення в геноциді є першою справою такого роду в історії Міжнародного суду справедливості. Ключові слова: Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, Конвенція про геноцид, геноцид, звинувачення в геноциді, Міжнародний суд справедливості, спір щодо тлумачення, застосування та виконання міжнародного договору, Україна, Російська Федерація (РФ).
Окремі питання дотримання Україною міжнародно-правових зобов'язань за Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на рівні адміністративного процесуального законодавства , 2013
У статті здійснено аналіз відповідності окремих норм адміністративного процесуального законодавства України її міжнародно-правовим зобов’язанням у сфері захисту прав людини; досліджено відповідність цих норм принципу законності, закріпленому як у національному праві, так і на конвенційному рівні. Ключові слова: міжнародне зобов’язання, принцип законності, право Конвенції, практика Суду як джерело права, право особи на другий рівень юрисдикції, різночитання процесуальної норми. Magrelo M.V. Some questions of Ukraine`s compliance with international obligations under the European Convention of human rights and fundamental freedoms at the level of administrative Justice. The article examines correspondence of certain administrative procedure provisions of Ukraine with its international obligations in the field of human rights protection, their compliance with the-rule-of-law principle, established in the national law, as well as in the conventional. Keywords: international obligation, the-rule-of-law principle, Law of Convention, Case law of the Court as the legal source, the right of person to the second level of jurisdiction, variant reading of procedural rovision. Окремі питання дотримання Україною міжнародно-правових зобов'язань за Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на рівні адміністративного процесуального законодавства [Текст] / М. В. Магрело // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2013. – № 1. – С. 132-135. https://instzak.com/index.php/journal/article/view/752
Публiчне право № 4 (40) , 2020
Pankevych O. Application of the European Convention on Human Rights and the Practice of the Strasbourg Court in the constitutional proceedings of Ukraine (statistical analysis attempt) The article is devoted to the statistical analysis of the dynamics and trends of the use of European human rights standards in the constitutional justice of Ukraine. Particular attention is paid to the types of standards, which are used and the degree of detailing of references to them in the practice of the Constitutional Court of Ukraine. The analysis showed that for the entire history of the Constitutional Court of Ukraine (as of 01.07.2020) almost every fifth of its decisions (72 out of 376) refers to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and / or to the case law of the European Court of human rights (if we take into account some opinions of judges of the Constitutional Court of Ukraine, the total share of such references will be 31.11 %). It was made the classification of decisions of the domestic body of constitutional jurisdiction, which contain references to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the case law of the European Court of Human Rights. In particular, the author’s version of the classification of such decisions by the nature (form) of use of the Convention and the practice of the Strasbourg Court is presented. It is emphasized that in the vast majority of cases the use of these international sources as arguments to motivate their own decisions, the Constitutional Court of Ukraine uses the most complete and, so to speak, the most perfect (at least from a formal point of view) form – reference to a specific article of the Convention and to a specific decision of the European Court of Human Rights outlining the legal position: today there are 47 such references: 33 – in decisions, 14 – in separate opinions of judges of the Constitutional Court of Ukraine. In the future, not only the formal but also the substantive aspect of the use of the Convention and the practice of the Strasbourg Court in the acts of the Constitutional Court of Ukraine certainly needs special attention. Right this analysis will allow to reveal the “quality” of the reference to these international sources and the relevance of references to them. Key words: European human rights standards, Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, European Court of Human Rights, statistical analysis, classification of decisions of the Constitutional Court of Ukraine.
Ґенезис і розвиток судової експертизи в Україні: від Руської Правди – до військової агресії РФ
Expert: Paradigm of Law and Public Administration
Анотація. У публікації комплексно досліджуються питання становлення та розвитку в Україні інституту «обізнаних людей» і «оглядів обізнаних людей» та їх трансформацію, починаючи з другої пол. XIX ст., у судових експертів і судову експертизу. Аналізується розвиток системи українського судоустрою та судочинства і виявляється тенденція утвердження висновків судових експертів та посилення їх цінності в системі доказів у кримінальному, цивільному, торговельному та інших видах процесів. Системно аналізується первинні джерела з історії судової експертизи і експертології, включаючи аналіз відповідних положень укладень законів і статутів судочинства XIX ст.-поч. XX ст., які діяли на Українських землях, що входили до складу Австро-Угорської та Російської імперій, документи про організацію судово-експертної роботи доби національно-визвольних змагань України, нормативно-правові акти стосовно судової експертизи за радянських часів і, врешті, чинне законодавство України про судову експертизу та правову охорону об'єктів права інтелектуальної власності.
Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції та міжнародне право
Актуальні проблеми держави і права, 2011
The article considers the practical issues arising from the application of international law, including international treaties of Ukraine. In this regard, analyzed a number of acts of courts and the Constitutional Court of Ukraine and noted the existing problems and their possible solutions.
Агресивна війна Російської Федерації проти України і основні принципи міжнародного права
Unpublished. Not to be cited. Агресивна війна, розв’язана Російською Федерацією проти України, зумовлює необхідність консолідованих зусиль міжнародного співтовариства для припинення війни, притягнення агресора до відповідальності, здійснення реституції порушених прав, міжнародно-правової компенсації нашій державі завданої шкоди. Водночас, нинішні події актуалізують потребу всебічної та обґрунтованої оцінки дій РФ з міжнародно-правового погляду, яка обов’язково повинна передбачати ретельний, повний, об’єктивний, неупереджений аналіз природи, сутності, нормативного змісту, сучасних підходів до тлумачення основних принципів міжнародного права, при акцентуванні уваги саме на співставленні відповідних приписів із поведінкою Росії.
Право України, 2024
The full-scale phase of Russian aggression against Ukraine, which began on February 24, 2022, caused an unprecedented deterioration of the humanitarian situation, large-scale destruction of civilian objects and massive violations of fundamental human rights. The path to justice and sustainable peace lies through the inevitable responsibility of the aggressor State, an integral component of which is compensation for the harm caused to the affected persons as an element of individual reparations. For this purpose, in May 2023, the Register of Damages Caused by the Aggression the Russian Federation Against Ukraine was created, which operates within the institutional framework of the Council of Europe. The register is going to be the first step towards the creation of a future International compensation mechanism. At the same time, the issue of compensation for damage to life and health caused during armed conflicts has repeatedly been the subject of the European Court of Human Rights consideration, and the relevant Court case-law and its established legal positions require thorough research in order to promote their effective application. Therefore, the purpose of this article is to analyze the main approaches to assessing and determining the amount of damage caused to the life and health of persons in the situation of armed conflicts, defined in the practice of the ECtHR, and their significance for national judicial practice regarding compensation for damages caused by Russian aggression against Ukraine, with a view to ensuring the validity of national damage assessment tools in the context of current international jurisdictions and the future International compensation mechanism. The issue of assessment and compensation for damage caused by violations of human rights enshrined in the ECHR and its protocols is decided by the ECtHR by application of Art. 41 of the Convention. While awarding just satisfaction to the injured party, the ECtHR does not formulate clear general approaches and principles for determining the monetary amount of such compensation. The European Court, justifying the award of the appropriate amount of compensation, proceeds from the principle of justice and takes into account, as a rule, the nature and severity of the detected violation, its duration and consequences, the number of violations, the measures taken by the defendant state and any other information or circumstances. General trends regarding fair compensation are inherent in each type and group of violations established by the European Court. Award of the ECtHR to compensation for material damage in connection with the statement about the death of close relatives and establishing a violation of Art. 2 of the Convention is not widespread, unlike the establishment of compensation for non-material damage and legal and other costs. The relevant established case-law and legal positions of the ECtHR should become a reference point or a “source of inspiration” in the development of approaches to the assessment of damage caused and the determination of the amount of compensation by national courts and other authorities, which will contribute to increasing the importance of such an assessment for current international jurisdictions and the future International compensation mechanism. KEYWORDS: European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms; European Court of Human Rights; Human Rights; armed conflicts; Register of damages caused by the aggression of the Russian Federation against Ukraine; responsibility of the aggressor state for damage to life and health of persons in Ukraine.
Молодь і ринок
У статті представлено результати дослідження правових засад, досвіду, проблемних моментів і завдань перетворення освітньої сфери на фундамент національної безпеки України в умовах сучасного цивілізаційного протистояння російській агресії. Наголошено, що система освіти в Україні повинна стати невід’ємною складовою національної безпеки, покликаною розв’язувати завдання збереження та розбудови української державності і громадянського суспільства. Лише останнім часом на рівні деяких нормативно-правових актів з’явилося розуміння українськими політичними діячами вагомості системи освіти для національної безпеки держави, що знайшло відображення у “Стратегії національної безпеки України” (2020) і “Стратегії людського розвитку” (2021). Проте ці постулати досі не закріплені в законах, передовсім Законі України “Про освіту”, що необхідно виправити.