A New Contribution to the History of the Vilnius Hand-Press Print (original) (raw)
Related papers
2019
Ina KAŽURO Vilniaus bazilijonų vienuolyno spaustuvės veikla 1628-1839 m. DAKTARO DISERTACIJOS SANTRAUKA Socialiniai mokslai, komunikacija ir informacija S 008 VILNIUS 2019 Disertacija rengta 2014-2018 metais Vilniaus universitete. Mokslinis vadovasprof. habil. dr. Domas Kaunas (Vilniaus universitetas, socialiniai mokslai, komunikacija ir informacija -S 008). Gynimo taryba: Pirmininkėprof. dr. Aušra Navickienė (Vilniaus universitetas, socialiniai mokslai, komunikacija ir informacija -S 008). Nariai: doc. dr. Alma Braziūnienė (Vilniaus universitetas, socialiniai mokslai, komunikacija ir informacija -S 008), doc. dr. Mintautas Čiurinskas (Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, humanitariniai mokslai, filologija -H 004), dr. Jolita Liškevičienė (Vilniaus dailės akademija, humanitariniai mokslai, menotyra -H 003), prof. dr. Arvydas Pacevičius (Vilniaus universitetas, socialiniai mokslai, komunikacija ir informacija -S 008). Disertacija ginama viešame disertacijos Gynimo tarybos posėdyje 2019 m. birželio 20 d. 11.00 val. Vilniaus universiteto Komunikacijos fakulteto 510 auditorijoje. Adresas: Saulėtekio al. 9, I rūmai, LT-10222 Vilnius. Disertacijos santrauka išsiuntinėta 2019 m. gegužės mėn. 20 d. Disertaciją galima peržiūrėti Vilniaus universiteto bibliotekoje ir VU interneto svetainėje adresu: https://www.vu.lt/naujienos/ivykiu-kalendorius.
Directions in research of the oldest Polish press (1501–1729)
2012
This article contains a brief overview of the research on Polish press from the years 1501-1729, and discusses its directions and results conducted by historians and press experts after 1945. A citation analysis is widely used in the evaluation of the research output. The interest in the oldest Polish press is relatively high. A total of 55 scholars worked in the field, publishing 102 works (including 16 books), cited 524 times (including 267 times below the half-life period).
Valentin Mantskovit — A Polish-born printer in sixteenth-century Hungary
Roczniki Biblioteczne
Valentin Mantskovit was a Polish-born itinerant Protestant printer who worked in Hungary in the sixteenth century. The present study points to the interconnection of cultural activities in the history of book culture between Poland and Slovakia in the sixteenth century. The authors analyse and summarise the typographical works of Valentin Mantskovit and point to the social circumstances leading to the relocations of his press within the Kingdom of Hungary. They present the characteristics of the products of his press, focusing in particular on calendars, including the Cracow calendar that he printed. They correct the previously imprecise chronology of his printing activities in the territory of present-day Slovakia with reference to preserved archival sources.
Historiography, especially that of the last decade, has manifested a wider interest in the historical geography related topics of the Grand Duchy of Lithuania (hereafter referred to as the GDL). Quite a few studies on the GDL frontier history, road network and communication have been published. The history of the GDL settlements and urban developments has been subjected to a more extensive and thorough analysis. However, among the aforementioned studies, researches of the old GDL cartography can hardly be distinguished. The latter should not be understood as the reconstruction of historic cartography where, on the basis of sources, historians and cartographers draw maps reflecting the changes in the territory of the GDL or alterations of settlement dispersion. In this case the attention is drawn by the ancient manuscript maps of the 16th-19th century where contemporary geometers, i.e. the first cartographers, represented local territories of the GDL, drew maps of private landholdings and urban plans of towns and cities. In this paper will be focused on the manuscript maps and plans of former territories of the GDL of the 16th-early 19th century. The main object is the collection of cartographic documents of the Manuscript Department of Vilnius University Library, introduced as historical sources emphasizing their utilization in the research of the GDL history; and the evolution of symbols and signs of cartographic sources used to represent space in the 16th-19th century. * PhD, Vilnius University, Faculty of History [tomas.celkis@if.vu.lt] ** M. A., Vilnius University Library, Manuscript Dept [valentina.karpova@mb.vu.lt] e
The fineness of Riga schillings under Polish rule (1581-1621)
The Ukrainian Numismatic Annual, 2020
Мета статті -всебічний огляд динаміки зміни вмісту срібла ризьких шилінгів в період польського панування в Лівонії . Методологія дослідження. Для отримання поставлених у роботі завдань було застосовано методи аналізу, класифікації, узагальнення та статистичний метод. Основним джерелом дослідження стали законодавчі акти -укази Варшавського сейму (1579/1580 рр.) та Грошових комісій 1604 та 1616 років, які були обов'язковими для всіх монетних дворів у Речі Посполитій. Для отримання додаткової інформації використовувалися архівні джерела з Латвійського державного історичного архіву -листи та офіційні укази монархів, звіти монетних дворів тощо. Ризькі шилінги, безперечно, -одні з найбільш широко вивчених та найвідоміших монет міського монетного двору Риги, столиці сучасної Латвії. Вже в 1582 році на монетному дворі в Ризі було викарбувано перший шилінг у «польському» стилі. Після смерті Стефана Баторія Ризький монетний двір був знову відкритий вже у 1588 році, де відбувалось карбування шилінгів та 3-х грошових монет (дрейери, трояки) з ім'ям Сигізмунда III. При цьому карбовані монети мали майже всі ті ж самі візуальні атрибути, що й шилінги попереднього правителя. До кінця XVI століття, практично, не було письмових повідомлень про ризькі шилінги. З іншого боку, питання якості шилінгів стало темою дослідження для багатьох поколінь нумізматів, але досягнуті дослідниками висновки не однозначні. Принаймні, можна зробити висновок, що більшість дослідників спільні у думці, що до 1604 р. Стандарт карбування ризьких шилінгів був стабільним, середня вага цих шилінгів становила 1,13 г, а вміст срібла сягав приблизно 0,20 г. Межа XVI-XVII століть ознаменувала кінець двох десятиліть тривалої стабільності та, у свою чергу, поклала початок епохи поступового зниження якості шилінгу, що було спричинене коливаннями ціни на срібло. Перша Варшавська комісія (1604 р.) запровадила такого роду зміни, переоцінивши срібний талер з еквівалента 36 грошів до 38. Зростання ціни на срібло було тісно пов'язане зі зниженням вмісту срібла у литовських (і ризьких) шилінгах на 11 відсотків -0,181 г срібла в шилінгах, а 1 This article has been supported by the Estonian Research Council grant PRG318 Український нумізматичний щорічник. Випуск 4 131 УДК 930.2(737.11)(474)«1581-1621» Віктор Даболіньш Магістр мистецтв, аспірант Тартуського університету, молодший науковий співробітник Тартуський університет, Естонія (Цесіс, Латвія) ResearcherID 3536403/viktors-dabolins/ також зі ще більш вражаючим зниженням якості польських шелягів -аж на 50-60%. Наслідком цього стало утворення у 1604 р. двох абсолютно різних шилінгів -польських та литовських. Чергова хвиля зниження якості настала через досить короткий період, що призвело до другої Варшавької комісії у 1616 році. У 1615 і 1616 роках якість шилінгових монет щорічно знижувалась утричі. Друга Варшавська комісія застосувала подібну до першої регуляторну тактику, -стабілізація ціни на срібло та зниження якості монет. Вміст срібла у шилінгах знизився на 25,5%, отже, до 0,129 г ваги срібла, тоді як ціна на срібло зросла лише на 20 відсотків, з 38 до ~ 45 грошів у номінальних цінах. Тому за розпорядженням другої Варшавської комісії вартість щилінга стала дещо завищеною. Крім того, Комісія не змогла запровадити ефективний механізм контролю для боротьби зі спекуляціями та надходженням низькоякісної іноземної монети. Це мало далекосяжні наслідки для всієї грошової системи Речі Посполитої та її учасників, включаючи місто Ригу. По-перше, це призвело до постійних розбіжностей між офіційними курсами валют та ринковою ціною срібла. По-друге, постанови Комісій стали просто формальністю. Протягом 1617-1620 рр. зниження якості монет відбувалось регулярно, принаймні, раз на рік. 19 серпня 1620 року Ризький магістрат наказав карбувати нові ризькі шилінги зі сплаву срібла: 2 лоти та 2 пфеніга (за стопою 260 шилінгів із срібної марки), того самого стандарту, який використовувався для карбування подвійних денаріїв та шилінгів у Вільнюсі. Це було стратегічним кроком для урівнення вартості трьох грошових монет зі сріблом, що було придбане у литовських подвійних денаріях, а також для підвищення конвертованості ризьких шилінгів на валютному ринку Речі Посполитої. Середня вага останніх емісій ризьких шилінгів становила 0,776 г із вмістом срібла 0,103 г. Таким чином, за період з 1616 по 1620 роки шилінг втратив додатково 12,8 відсотків фактичної вартості. Виходячи з розрахунків 1620 року, вартість талера становила в середньому 63 гроші, зростаючи на 20 грошів порівняно з його оцінкою у 1616 році. 1621 рік став черговим роком підвищення вартості талера -до 75 грошів. Отже, карбування монети було призупинено не лише завдяки політиці шведського короля Густава Адольфа, але й через високі ціни на срібло, що призвело до неможливості та невигідності продовження емісії. Висновки. У статті доведено, що ризькі шилінги карбувались відповідно до стандартів якості монет у Речі Посполитій, хоча різниця між якістю продукції інших монетних дворів зберігалась. Протягом 40 років ризький шилінг втратив близько 50% вмісту срібла. До того ж, шилінг девальвував на 114% щодо талера, базової одиниці грошової системи. Однак, що стосується коливань ціни на срібло, вартість шилінгу була трохи завищеною. Загалом, за польського панування шилінг становив єдину, найбільш регулярно карбовану та успішну монету Риги. Ключові слова: шилінг, Рига, Річ Посполита, Лівонія, нумізматика. Summary. The aim of study. The paper discusses the change of the silver proof of Riga schillings in the so-called Polish times. According to the Corpus privilegiorum Stepheneum (14 January 1581), Riga was confirmed minting rights, which however prescribed changes in coin design and fineness: on the one side coins had to bear the insignia of the Commonwealth and on the other side the coat of arms of the City; coins had to be of the same fineness and weight as the Polish and Lithuanian coinage so that there were no difference in their usage. Research methodology. Methods of analysis, classification, generalization and statistical methods were
Polish Libraries vol 10, 2022
The article discusses the shape of the literary framing of prints published by Florian Ungler in Krakow in the years 1510-1516. The Bavarian publisher, in order to successfully compete with other Polish printers, significantly enriched his publications with various supplements. He used woodcut illustrations on great scale, unprecedented before in Krakow, which undoubtedly made his books visually more attractive. He also introduced new typefaces, typical of humanistic culture, especially Antique, which he used to press classical authors. While he consistently used Schwabacher and Fraktur for publications in Polish. However, the literary additions seem to be much more important: prefaces, dedication poems, epigrams addressed to the reader or to Zoil, as well as various forms that combine a visual element with a poetic one: proto-emblems and stemmata. The article provides statistical data on this issue, as well as discusses and interprets texts representative of various mentioned above categories. Ungler made them a standard element of an Old Polish book. The article proves that they were an important tool for him to communicate with the reading community. They also gave his publications a modern, renaissance character, which allows us to perceive his enterprise as the first fully humanistic Polish printing house.
Orthodox Europe - Ορθόδοξη Ευρώπη - Orthódoxi Evrópi - Православная Европа ISSN 2545-3823, 2019
The Way of an Exemplar of the First Book of the Suprasl Typography to the Habsburg Empire The first book (a Liturgicon) had begun to be printed in Vilnius in 1692 which were shown on the title page, then the pressing of the body were finished in Suprasľ, 1695, according to the colophon. The printing policy of the monks of Basilian Order was evidenced by a very complete example of the first Liturgicon, too, which were found by the author in the Rome Catholic Library in Eger, North Hungary. The rich Rome Catholic bishops provided the poor Uniate Greek Catholics (of Byzantine Rite) of Mukachevo by education. Thus a lot of service books printed in Church Slavonic got into Eger Library, according to the archival data were studied by the author. While the Liturgicon 1692-1695 contained some etchings depicted the Heart of Jesus and other Catholic symbols, the same engravings were used for the second edition printed in Unev, 1740 (҂AѰМ), too, but all these Western symbols were removed. (It is to be illustrated in the paper hence examples of both editions are held in Hungary, too.) Droga egzemplarza pierwszej książki drukarni supraskiej do Cesarstwa Hasburskiego Druk pierwszej księgi (Liturgikon) został rozpoczęty w Wilnie w 1692 roku, co zostało ukazane na stronie tytułowej voluminu. W całości edycja została zakończona w Supraślu w 1695 roku. Politykę drukarską mnichów z Zakonu Bazylianów potwierdza pełny egzemplarz pierwszego Liturgikonu, który został znaleziony przez autora w Bibliotece Katolickiej w Egerze (północne Węgry). Bogaci katoliccy biskupi zapewniali duchownym unickim (obrządku bizantyjskiego) z Mukaczewa edukację. W ten sposób wiele książek drukowanych w języku cerkiewnosłowiańskim trafiło do biblioteki w Egerze. Liturgikon z lat 1692-1695 zawierał ryciny przedstawiające Serce Jezusa i inne symbole katolickie, które ryciny zostały użyte do drugiego wydania w Uniejowie w 1740 roku. W wydaniu tym wszystkie te zachodnie symbole zostały usunięte. Fakt ten ilustrują dwa Liturgikony znajdujące się na Węgrzech.