Extension of Permission to Conduct Covert Investigative (Search) Actions in Corruption Criminal Proceedings: Problems of Theory and Practice (original) (raw)
Related papers
On the issue of improving the prosecutor's supervision over operational search activities
“Metafizika” Journal (ISSN 2616-6879) Serial. № 17, 2022
Abstract. The article analyzes the prosecutor's supervision over operational-search activities. The functions of the prosecutor's office in relation to the prosecutor's supervision over operational-search activities, the prosecutor's office specializing in the fight against corruption and the peculiarities of the prosecutor's supervision over the subjects of operational-search activities are considered. Based on the analysis of national legislation, the practice of prosecutorial supervision of foreign states, in particular the United States, proposals for improving this institution are presented.
Use of Silent Covert Investigative (Search) Actions: Certain Practical Aspects
2021
Черниш Р.Ф., к.ю.н., доцент, доцент кафедри правознавства Поліський національний університет Пастух Ю.С., студентка іі курсу магістратури факультету правознавства, публічного управління та національної безпеки Поліський національний університет Реалії сьогодення й аналіз правозастосовної практики свідчить про погіршення криміногенної ситуації в Україні. Указане, у свою чергу, вимагає невідкладної модернізації діяльності правоохоронних органів у частині запобігання вчиненню злочинів, розслідування вже скоєних і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Одним із найбільш дієвих інструментів в отриманні доказової бази та кримінально-процесуальному доказуванні в ході досудового розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів є негласні слідчі (розшукові) дії. Новелою кримінального процесуального законодавства України стало офіційне закріплення у 2012 році інституту негласних слідчих (розшукових) дій, який сьогодні став невід'ємним складником розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів. Специфічність указаного інституту зумовлена наявністю низки ознак, які й зумовлюють його ефективність і вирізняють з-поміж інших методів боротьби зі злочинністю. Однак, незважаючи на чітку регламентацію чинним кримінально-процесуальним законодавством України процедури проведення вищезазначених негласних заходів, на практиці й досі існують проблемні питання використання їх результатів у кримінальному доказуванні. Указане зумовлене невідповідністю протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій вимогам, передбаченим КПК України, а саме: складення чи підписання протоколу про проведення негласних слідчих дій не уповноваженою на це особою; відсутність відомостей про безпосередній хід проведення негласних заходів; відсутність належного опису й упакування речових доказів, вилучених у результаті негласних заходів; невідповідність інформації, указаної в протоколі, і тією, що міститься на матеріальних носіях; відсутність у протоколі відомостей про співробітників інших підрозділів залучених як спеціалістів; розбіжність між фактичним часом і місцем проведення негласних слідчих (розшукових) дій і відомостями, указаними в протоколі, тощо. Ключові слова: матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, НСРД, Кримінальний процесуальний кодекс України, практика Європейського суду з прав людини, Верховний Суд України.
The principle of ex officio investigation on the administrative and judicial authorities
Problems of Legality, 2022
Анотація У статті здійснено спробу визначити сутність принципу офіційного дослідження, який вважають загальним для адміністративної процедури та адміністративного (судового) процесу. Автори поставили собі за завдання виявити не тільки схожі прояви даного принципу в процедурі та процесі. Не менш важливим для розуміння сутності принципу, а значить і правильного застосування процедурних та процесуальних норм, є, за позицією авторів, виокремлення тих його несхожих проявів, які неможливо ігнорувати, адже мова про те, що він (даний принцип) формує основу для діяльності представників різних гілок влади-виконавчої та судової. Задля здійснення означеного завдання у статті вирізнено серед правил Закону України «Про адміністративну процедуру» та Кодексу адміністративного судочинства України ті, що характеризують розглядуваний принцип, у порівнянні продемонстровано, як ними послуговуються представники кожної з гілок влади. У результаті констатовано, що носії виконавчої та судової влади під впливом принципу офіційного дослідження демонструють помітну активність у провадженнях: вони уповноважені самостійно, без отримання згоди заінтересованих осіб вчиняти дії, які гарантують, що прийняте ними рішення у справі повністю відповідатиме вимогам, задекларованим на нормативному рівні. Разом із тим така активність забезпечується нормами, сформульованими з урахуванням характеру діяльності кожного із суб'єктів влади, а відтак, у своїх проявах вона не може бути визнана ідентичною. Ключові слова: адміністративна процедура; адміністративний процес; офіційність; офіційне дослідження всіх обставин у справі.
On entrapment operations used in criminal investigation
Bezbednost Beograd 65(1):43-64, 2023
In an effort to test the behaviour, attitudes, and commitment of those they care about, people have long simulated certain actions and events, seeking to confirm or disprove doubts about their sincerity or loyalty. Over time, simulation has evolved into a cognitive method that speaks first-hand about a person and their behaviour in situations where they believe their actions will remain a secret for others. This was also recognized by the state entities responsible for combating crime, primarily the police, realizing that secret and consensual illegal actions cannot be proven without assuming fictitious roles of criminals and organizing entrapment operations and simulated events, through which they will be exposed. However, such investigative methods immediately revealed themselves to be highly sensitive in terms of the freedoms and rights of individuals they are aiming at, as well as potential abuses and punishment of innocent citizens. The issues of the basis for the application of the entrapment operations, the determination of the person against whom the action will be taken, the actions of the police in the role of agent provocateur and in connection with that inciting the commission of a criminal offense in simulated events, among others, highlight the complexity and importance of studying this topic in criminal investigation.
Ûridičnij naukovij elektronnij žurnal, 2021
Миргород-Карпова В.В., к.ю. н., старший викладач кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Сумський державний університет Мурач Д.В., студент ІІІ курсу Навчально-науковий інститут права Сумського державного університету Статтю присвячено науковому аналізу правових основ організації діяльності Вищого антикорупційного суду України. Чітко систематизовано нормативно-правове регулювання діяльності Вищого антикорупційного суду України на три рівні: конституційний, Законів України та підзаконних актів. Вивчено правові основи діяльності ВАКС. Виділено та досліджено основні прогалини нормативного регулювання організації, внутрішнього аудиту та взаємодії з іншими органами державної влади Вищого антикорупційного суду України. Висвітлено та проаналізовано думки окремих науковців і практиків-юристів щодо проблем антикорупційного законодавства України. Виділено три ключові типи прогалин організації діяльності Вищого антикорупційного суду України: організаційну, внутрішню та кадрову. Проведено детальний аналіз кожного з типів вищенаведених проблем. Акцентовано увагу на імплементації зарубіжного досвіду антикорупційного судочинства задля подолання визначених прогалин. Досліджено досвід таких країн, як Філіппіни, Індонезія та ін. Авторами статті запропоновано введення конкретних змін стосовно реформування судочинства в Україні, зокрема інтеграція нового механізму розгляду справ, пов'язаних із корупційними правопорушеннями, що передбачає розподіл судової юрисдикції між Вищим антикорупційним судом України й Обласним антикорупційним судом. Описано нову систему антикорупційного судочинства в Україні, котра більш раціонально розподілить навантаження на ВАКС і Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду. Аргументовано позицію щодо підвищення рівня вимог до кандидатів на посаду судді ВАКС. Розглянуто питання щодо впровадження в Україні системи процесуального обмеження строку розгляду справ ВАКС задля уніфікації негативних наслідків, зумовлених досить тривалим розглядом корупційних справ. Доведено доцільність впровадження запропонованих змін і наголошено на тому, що їхня практична реалізація дозволить покращити становище України на світовій арені у сфері протидії корупційним правопорушенням. Ключові слова: правові засади діяльності, міжнародний досвід, Вищий антикорупційний суд України, прогалини права. The article is devoted to the scientific analysis of the legal basis for the organization of the Supreme Anti-Corruption Court of Ukraine (SACCU). The study provides a clear systematization of regulatory and legal regulation of the Supreme Anti-Corruption Court of Ukraine at 3 levels: constitutional, laws of Ukraine, and bylaws. The legal bases of SACCU activity are studied. The main gaps in the normative regulation of the organization, internal audit, and interaction with other public authorities of the Supreme Anti-Corruption Court of Ukraine have been identified and investigated. The opinions of some scholars and legal practitioners on the problems of anti-corruption legislation of Ukraine are covered and analyzed. 3 key types of gaps in the organization of the Supreme Anti-Corruption Court of Ukraine are proposed: organizational, internal, and personnel. A detailed analysis of each of the types of the above problems. The authors emphasize the implementation of foreign experience in anti-corruption proceedings to overcome certain gaps. Thus, the experience of countries such as the Philippines, Indonesia, and others is studied. The authors of the article propose the introduction of specific changes related to the reform of the judiciary in Ukraine. In particular, it is proposed to integrate a new mechanism for consideration of cases related to corruption offenses, which provides for the division of judicial jurisdiction between the Supreme Anti-Corruption Court of Ukraine and the Regional Anti-Corruption Court. Accordingly, the paper describes the new system of anti-corruption proceedings in Ukraine, which will more rationally distribute the burden on the SACCU and the Criminal Court of Cassation within the Supreme Court.The position on increasing the level of requirements for candidates for the position of SACCU judge is argued. The issue of introducing in Ukraine a system of procedural limitation of the term of consideration of SACCU cases in order to unify the negative consequences caused by the rather long consideration of corruption cases is considered. The expediency of implementing the proposed changes is argued and it is emphasized that their practical implementation will significantly improve Ukraine's position on the world stage in the field of combating corruption offenses.
Problems of Legality, 2020
Проблеми безПосереДнього ДосліДження сУДом резУльтатів невербальних та змішаних сліДчих (розшУКових) Дій За кримінальним процесуальним законодавством джерелами доказів у кримінальному провадженні є показання, речові докази, документи та висновки експертів. Найбільш розповсюдженим джерелом є показання, які згідно із законодавством можуть бути отримані лише під час проведення допиту. Разом з тим у правозастосовній практиці непоодинокими є випадки, коли під час іншої, ніж допит, слідчої дії, зокрема, слідчого експерименту, огляду, обшуку, слідчий отримує від осіб, які беруть у ній участь, певні відомості, що мають значення для кримінального провадження. Втім, іноді суди вважають результати таких слідчих дій недопустимими як докази, оскільки під час їх проведення слідчим були зафіксовані показання, що не відповідають вимогам законодавства стосовно процесуальної форми їх отримання. Така ситуація призводить до того, що вказані відомості не оцінюються судами під час судового розгляду, особи, які надали відомості під час проведення таких слідчих дій, не допитуються як свідки, а обставинам кримінального провадження, що були зафіксовані у протоколі слідчої дії, не дається належна судова оцінка. У зв'язку з цим у статті авторка з'ясовує сутність показань як джерел доказів у кримінальному провадженні; розглядає проблеми, що виникають під час класифікації слідчих (розшукових) дій залежно від способів отримання інформації на вербальні, невербальні та змішані; аналізує вітчизняну правозастосовну практику, практику Європейського суду з прав людини, доктринальні підходи і зокрема робить висновок, що кримінальне процесуальне законодавство містить правову невизначеність стосовно поняття показань та відомостей, отриманих у кримінальному провадженні. Зазначає, що показання осіб слід розглядати в широкому сенсі, як це зроблено в законодавстві деяких країн і притаманно практиці Європейського Суду. Тож слід розуміти під ними будь-які відомості, які
Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law", 2020
Мета: дослідити основні теоретичні та правозастосовні проблеми правової визначеності юридичних дефініцій, що використовуються для формулювання складів корупційних кримінальних правопорушень. Методологічну основу дослідження склали формально-юридичний метод, що дав змогу класифікувати і систематизувати досліджувані кримінально-правові норми, та метод інтерпретації (тлумачення), що дозволив з'ясувати зміст окремих норм кримінального права. В результаті проведеного дослідження сформовано основні проблеми теоретичного та правозастосовного характеру та запропоновано шляхи вирішення окремих з них. У статті виносяться на обговорення деякі теоретичні та практичні аспекти правового визначення окремих дефініцій корупційних кримінальних правопорушень. Ключові слова: корупційні правопорушення; кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією; службова особа; кваліфікація корупційних правопорушень.
Можливості «вільного плавання» кримінально-виконавчого права
Митрофанов І. І. Можливості «вільного плавання» кримінально-виконавчого права / І. І. Митрофанов // Вісник Кримінологічної асоціації України № 1 (15) : збірник наукових праць [редкол. О. М. Бандурка (голов. ред.) та ін.]. – Харків : ХНУВС, 2017. – С. 188–198.