ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ФЕНОМЕНУ КОМУНІКАЦІЇ В ІНТЕРПРЕТАЦІЯХ ХХ СТ. (original) (raw)
Related papers
АНАЛІТИЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ
Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. Випуск ХІІI, 2010
У статті розглядаються базові моделі основних тем історії філософії. Значна увага приділяється проблемі наступності й прогресу, взаємодії особистого й колективного в історії філософії.
МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ЯК МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ
POLISH JOURNAL OF SCIENCE № 6, 2018
У статті аналізується методологія історії філософії та її застосування в міжкультурному комунікативному дискурсі. Основна увага фокусується на феномені культурної предикації i методологічних можливостях культурної предикації в історико-філософському пізнанні.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2024
The conference abstract deals with the issue of relations between science and religion, which started in the Medieval Age during the High Scholasticism of the XIII century. Thus, Thomas Aquinas worked out the concept of harmony or a bridge between faith and reason and constructed the Scholastic ideal of rational faith. Aquinas' “Five Ways to Prove the Existence of God” demonstrates the being of the First Principle of reality. It found its continuation in the concept of Divine's Logos or the Mind of the Universe. This concept is a critical review of the concept of Intelligent Design, which uses the metaphor of the Watchmaker or the Great Designer of the Universe.
ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРНА ПАРАДИГМА УКРАЇНСЬКОГО ОКЦИДЕНТАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРНОМУ ДИСКУРСІ МУРУ
Prikarpatsʹkij vìsnik NTŠ. Slovo, 2023
Постановка проблеми. Інтенсифікація вивчення феномена окциденталізму в науковому академічному просторі пов՚язана передусім з політичним підґрунтямдержавотворенням і націєтворенням України з дотриманням євроінтеграційного вектора, надто в добу соціальних зрушень (революцій, бунтів, воєн) і «пасіонарних спалахів». Окциденталізм як демократична, філософсько-культурна, аксіологічна парадигма світобачення, окрім того, іманентно виконує роль своєрідного «маятника», що розхитує імперські й тоталітарні режими. Проте «проблема Заходу» в контексті геополітичної і геокультурної орієнтації має інтердисциплінарну природу, на яку звернув увагу ще Володимир Янів у своїй відомій праці «Психологічні основи окциденталізму», написаній в 1947-48 рр. як «межову проблему загальної історії, соціології, історії й філософії культури, національної психології чи філософічної антропології, теорії політики, педагогіки й ін., ба навіть стоїть вона на пограниччі публіцистики» [22, с.2]. Як бачимо, актуальність цієї проблеми постає напрочуд гостро і в ХХІ сторіччі, особливо коли мова йде про українську літературу, в якій європеїзм розглядається як одна з методологічних проблем національної модернізації й інтеграції у світовий мистецький простір у напрямку західної культури. Власне, мета статті полягає в аналізі літературознавчої дискурсивної практики українського окциденталізму у вітчизняному науковому вимірі, зокрема періоду МУ-Ру. Авторка з'ясовує специфіку окциденталізму цього періоду, основні філософсько-естетичні вектори його розвитку, пов'язані з тодішнім еміграційним культурологічним континуумом, соціумом, політикою, ідеологією, свідомістю «плянети ДІ-ПІ» (У. Самчук) тощо. Методи дослідження: культурно-історичний, порівняльно-історичний, системний, типологічний, біографічний, історіософський, антропологічний підхід. Наукова новизна статті полягає в тому, що предметом окремого дослідження стали особливості українського окциденталізму в літературному дискурсі МУРу, який за своїми філософсько-естетичними засадами апріорі був спрямований на розвиток українського письменства європейського ґатунку із збереженням національної самобутності та са
АНТРОПОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ГОСТИННОСТІ: ФІЛОСОФСЬКА РЕФЛЕКСІЯ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ
Вісник науки та освіти
The article is devoted to the concept of hospitality as a social institution through the prism of philosophical and anthropological analysis. Approaches to the study of hospitality are analyzed. Ethnographic approach, which generally coincides with the concept of "conditional hospitality" of J. Derrida, and is correlated with the historical context and traditions, and philosophical approach, which is based on the dualism "I-another", which corresponds to "absolute hospitality" and is a blank form to fill it with historical content, thanks to which hospitality as an institution can develop. Attention is focused on the fact that the anthropological basis of hospitality is represented by the ways in which a person maintains live relations with the outside world and environment, his self-determination, as well as the existing limits of interaction. In addition, an important basis of hospitality as a social institution is prior encouragement and gratitude for a positive attitude towards the guest. The main way of studying hospitality as a philosophical concept is determined-through the opposition "I-another" (or "my own-someone else's"). It is shown that such an opposition is blank and can only give a form, but not the content. And the content-the historical context, specific relations between people, traditions-determines the possibility of the existence and development of hospitality as a social institution based on the positive interaction between people. Methods of interaction between people, boundaries and symbolic content in these relations, openness and orientation of a person to another one, which are often associated with the unknown, are highlighted as an important basis for the study of hospitality. It is proved that despite the ontological and anthropological problematization of hospitality in