Рецензия на сборник "Кенааниты: евреи в средневековом славянском мире" (original) (raw)

Между Ханааном и Рутенией: еврейско-славянская книжность и книжники

2019

Книга подготовлена в рамках проекта в Центре исследований диаспоры ТАУ в 2016-2019 гг. В ней собраны результаты многолетней работы по проблемам еврейско-славянских культурных контактов. «Ханаан» – название славянских земель от Праги до Днепра в средневековых еврейских источниках; «Рутения» – принятое в позднесредневековой христианской литературе обозначение белорусских и западноукраинских земель. Цель труда – комплексное изучение еврейско-славянской книжности на территории нынешних Беларуси и Украины, в XII-XVI вв., а также ее отражения в литературе Московского государства. Задачи книги заключаются в том, чтобы реконструировать облик книжников – участников еврейско-славянского диалога; проанализировать гипотезы и концепции причин и результатов двусторонних контактов; представить еврейско-славянское наследие в языке, жанровой системе средневековой книжности и генезисе оригинальной беллетристики.

Рецензія на книгу "Надежда Верещагина. Христианские культы и реликвии древнего Киева"

Ucrainica Mediaevalia: Збірник наукових статей, 2021

Про тісний зв'язок християнських церков Візантії та Русі знаємо ще зі шкільних підручників. Проте усвідомлення складності цього процесу приходить тільки, коли поринаєш в глибини наукового пошуку. Воно реалізується по-різному. Для мене наближення до його розуміння відбулося вже після закінчення історичного факультету, коли наприкінці 70-х років ХХ ст. я почав спілкуватись із художником Михайлом Потаповим. Тоді він наново розписував Успенський храм Свято-Успенського чоловічого монастиря в місті Одеса. До цього, за його словами, він вже розписав декілька храмів у західній Україні, в інших містах і кожний раз робив це в різній манері: ранньовізантійській, новгородській, західноукраїнській тощо. Одеську церкву він розписував у візантійському стилі, зважаючи на те, що, на його думку, так були розписані перші церкви Київської Русі. Робота просувалась повільно, бо він постійно відволікався на вивчення тих чи тих образів і подій, що були пов'язані із сюжетами розпису. В його кімнаті і в майстерні знаходилась велика кількість альбомів та книжок, зокрема закордонних, які він ретельно вивчав. Проте митець постійно скаржився на відсутність праць, які б показали йому, як ішов процес переносу візантійського церковного живопису до Києва. І ось, читаючи дослідження Надії Верещагіної, я згадав про нього і подумав: "Як шкода, що він не мав цієї книжки". Монографія Надії Верещагіної яскраво уособлює київську наукову школу, засновником якої є відома вчена, професорка Надія Нікітенко. Саме під її керівництвом авторка розпочинала свої наукові студії. Разом із тим, дослідниця представляє і одеську медієвістичну школу, яка, маючи давню історію, була відроджена в наш час професором Олександром Александровим. Крім того, робота є віддзеркаленням тих суттєвих зрушень останніх трьох десятиліть, які привели до вибухового зростання інтересу науковців до історії Олег Дьомін "СВЯТОКУЛЬТОВЕ ОТОЧЕННЯ" ЛЮДИНИ РУСІ [Рец. на:] Надежда Верещагина, Христианские культы и реликвии древнего Киева (конец X-первая треть XIII в.) (О., 2019), 628 с.