Yakushik V. “The 2004-2005 Ukrainian Revolution. Basic Characteristics and Manifestations”. In: Beyond Recognition? Ukraine and Europe after the Orange Revolution. Conference Proceedings. Geir Flikke & Sergiy Kisselyov [eds.] (Oslo: Norwegian Institute of International Affairs, 2006.) – P. 79-86. (In English.) (original) (raw)
The Experience of Revolution (in Ukrainian)
In December 2013 and February 2014 the Center for Urban History of East Central Europe conducted two waves of express-interview survey with participants, activists and organizers of EuroMaidan in Kyiv, Lviv and Kharkiv. Among other things, the project “Voices of resistance and hope” was intended to reveal the vision of the ways in which values of EuroMaidan can be implemented in everyday life and the willingness of people to change something. On the basis of analysis of interviews the author offers her scheme of three-level space, in which values of EuroMaidan participants can be successfully realized.
Skhid, 2017
На основі вивчення діяльності спільної російсько-української історичної комісії у статті розглядається інтерпретація подій Української революції 1917-1921 рр. історичними школами та окремими науковцями Російської Федерації. Виявлено, що заперечення феномену Української революції та факту більшовицької інтервенції на територію України, викривлення історичних фактів у наукових публікаціях російських учених характеризується як складова інформаційно-пропагандистської діяльності та маніпуляції суспільною свідомістю й посідає певне місце поряд із фальшуванням інших подій історичного минулого України.
[Polish-Ukrainian Union of 1920 in Ukrainian and Polish historiographies]. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Cherkasy [in Ukrainian]., 2015
Актуальність теми. Українська революція 1917 -1921 рр. уже майже століття залишається однією з найактуальніших тем в українській історіографії. Це цілком закономірно, оскільки такі бурхливі та доленосні події в історії Центрально-Східної Європи й України потребують серйозного аналізу та осмислення, передовсім в історіографічному аспекті. Однією з ключових подій Української революції, яка постійно в центрі уваги істориків, є польсько-український союз 1920 р. Його вивчення посідає значне місце як в українській, так і в польській історіографії. Характерним є неоднозначне сприйняття цієї події. Дискусії щодо різних аспектів польсько-українського союзу 1920 р. не вщухають досі. Відмінності у поглядах пов'язані не з фактографічною складовою, а насамперед із інтерпретацією та оцінкою подій. Заявлена тема є складовою ширшої проблематики польськоукраїнських стосунків. З одного боку, союз 1920 р. став прикладом польсько-українського братерства зброї у спільній боротьбі проти агресора. З іншого -на довгий час закарбувався для частини українців як «символ зради». Попри всю дискусійність питання, впевнено можна стверджувати, що обом сторонам необхідно ретельно осмислити досвід 1920 р. для уникнення помилок у майбутньому конструюванні двосторонніх відносин. Узагальнення доробку обох національних історіографій та їх компаративний аналіз дасть змогу виважено та об'єктивно підійти до оцінки такої суперечливої події, якою був польсько-український союз 1920 р. Необхідність історіографічного аналізу зумовлена також дисбалансом, який виник між зростанням кількості публікацій з теми та рівнем їх історіографічного осмислення. Узагальнювальні історіографічні дослідження, в яких би комплексно розглядався польсько-український союз 1920 р. на сьогодні відсутні. Отже, зважаючи на викладене вище, обрана для вивчення тема має науково-практичне та суспільно-політичне значення. Цим і зумовлено її актуальність. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах науково-дослідної теми кафедри історії та етнології України Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького «Український історичний процес у теоретикометодологічних студіях, джерелах та історіографії країн Центрально-Східної Європи» (номер державної реєстрації: 0109U006148). Об'єктом дослідження є сукупність історіографічних джерел з проблеми польсько-українського союзу 1920 р., які є продуктом
Sums'ka Starovyna (Ancient Sumy Land), 2021
The lack of the scientific literature concerning Vasyl Vasyliovych Andriyevsky’s participation in the Ukrainian revolution in 1917-1921 in Chernihiv region is stated. His surname (as the leader of such immigrant organizations as Ukrainian Society Prosvita, Ukrainian Community, the Union of Ukrainian Organizations in Yogoslavia) is mentioned in solitary publications about the Ukrainian political immigration in the period between two world wars. The documents and materials of Vasyl Andriyevsky’s archiveinvestigation file used by the authors are kept in the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine. They are representational and fill the gap in the issue concerning his participation in the revolutionary events in Chernihiv region in 1917-1921. The main directions of Vasyl Andriyevsky’s activities while holding the positions of the commissar in Borzna county and the instructor-organizer of the Ukrainian National Rada in Sosnytsia county are covered. The attention to Vasy...
The First Chronicler of the Opposition Movement in Ukraine: Yurii Zaitsev (1941–2020)
Ukraine-Poland: Historical Heritage and Public Consciousness, 2020
Юрій Дмитрович Зайцев віддав рідному колективові -Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України -майже чотири десятиліття; вирізнявся великою працездатністю, умінням вести толерантний діалог і захищати свої наукові погляди, життєві принципи й уподобання (політичні, культурні, спортивні). Майбутній вчений, батьки якого походять з Одещини, народився 4 грудня 1941 р. у м. Вельську Архангельської обл., де до закінчення війни перебувала на засланні його мати. Навчався на історичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, з 1962 р. вчителював, працював у комсомольських і партійних органах; очолював спорткомітет Львівської області, де потоваришував з багатьма спортсменами, зокрема знаменитими шахістами, об'їздив з ними багато країн світу; мав авторитет у футбольних функціонерів, які ще донедавна регулярно запрошували його до службової трибуни на футбольні матчі «Карпат» і збірної команди України. Юрій Зайцев мав багатьох друзів в інших областях України та республіках тогочасного СРСР, зокрема в Молдові, звідки йому неодноразово надсилали на уродини добірний виноград, яким частував колег і друзів. У відділі новітньої історії, який тривалий час очолював професор Юрій Сливка, Юрій Зайцев пройшов шлях від молодшого до старшого наукового співробітника. Поряд із ним суспільно-політичні процеси в західному регіоні України досліджували його колеги: Михайло Швагуляк, Олександра Кірсенко, Іван Патер, Олександр Луцький, Володимир Баран, Богдан Микитів, Михайло Сеньків, Ігор Соляр, Микола Литвин, Михайло Романюк, Микола Посівнич та ін. Його наукову працю та організаторські здібності цінував багатолітній директор інституту, академік НАН України Ярослав Ісаєвич. Одному з небагатьох у державі 1989 р. Юрію Дмитровичу вдалося захистити кандидатську дисертацію «Трудова діяльність робітничого класу Української РСР (1970-1980-і роки)» за сукупністю опублікованих праць. Ще в радянський час він намагався зрозуміти формалізм у роботі партійно-комсомольських органів, а відтак нерідко «соціальну» активність робітничого класу, штучність соціалістичного змагання.
Based on the abundant factual evidence, this educational publication provides a clear picture of the diversity of ideas and problems related to the analysis of post-communist transformation of the Soviet economy. The analysis of concrete historical conditions surrounding the formation of the new Russian economic model enables the appreciation of the possibilities and limitations that affected the choice of reform strategy and tactics, the understanding of whether the processes of the Russian ‘era of changes’ were typical, or unique, as compared with the global trends of that time. The publication features a detailed scientific reference system and is intended for the teachers and students of the humanities-focused higher educations establishments, as well as everybody interested in the history of the USSR and Russia in the late 20th century.
Ukraina Moderna, 2022
This article analyzes the work Skorochena istoriia ukrainskoho rukhu na Dalekim Skhodi/Aziia (A short history of the Ukrainian movement in the Far East [Asia]), which was written by the Ukrainian journalist and historian Ivan Svit in January 1938 during the Japanese occupation of Harbin, China. The manuscript is kept in the archive of the Ukrainian Free Academy of Arts and Sciences in the United States, but in December 2021 it was published in Ukraine. Ivan Svit lived in the Far East and Asia for three decades, and was a witness to, an active participant in, and a chronicler of the Ukrainian movements and processes of the creation of Ukraine outside its main territory. This article presents the reasons for writing thе document and the historical context in which it was written and discusses its content. It also analyzes the role of Ivan Svit in the development of a new view of the place and role of Ukrainians in the Russian imperial colonization processes in the Far East and in the transformation of the awareness of the Ukrainian emigration experience from the local to the global.
Imperial and Soviet Dimensions of the Ukrainian National Issue in O. Lototsky’s Journalism
Intermarum: ìstorìâ, polìtika, kulʹtura, 2021
Основна увага зосереджена на аналізі положення українських земель в імперську добу та радянський період, а також баченні ключових проблем та політичних перспектив, які запропоновані в статтях О. Лотоцького. Методологія дослідження спирається на принципи історизму та об`єктивності. У роботі використано як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи: історико-порівняльний, проблемний, інструментарій історії ідей (інтелектуальної історії) та біографістики. Наукова новизна полягає в зосереджені уваги на аналізі змісту публіцистичного доробку О. Лотоцького в контексті можливостей розв'язання українського національного питання в умовах Російської імперії та Радянського Союзу. Висновки. Творчий доробок О. Лотоцького містить значну кількість публіцистичних матеріалів. Їх тематика різноманітна: від оглядів економічного положення українських земель, до аналізу стану освітніх установ в Російській імперії та проблем духовенства. Значна увага в цих матеріалах приділена й українському національному питанню. Зважаючи на активну громадську діяльність О. Лотоцького протягом 1906-1917 рр., тематика його нарисів досить часто перепліталася з тими проблемами, у розв'язанні яких він брав безпосередню участь (наприклад, статус української мови та відміна заборон щодо її використання). Положення українських земель як у складі Російської імперії, так й інших держав в окреслений період перебували в особливому фокусі його уваги.
2011
Рецензия на: Єкельчик, Сергій. Українофіли: світ українських патріотів другої половини ХІХ століття. -К.: КІС, 2010. -272с. «Украинофилы» канадского историка Сергея Екельчика 1 -это сборник статей, написанных на разных языках для разных изданий, но объединенных проблематикой феномена украинофильства/народничества на украинских землях Российской империи второй половины ХІХ в. Написанные в период между 1993 и 1995 годами, эти статьи не утратили своей актуальности. Более того, теперь, после стольких лет политической турбулентности и активного ознакомления украинских историков с подходами и методами западной гуманитаристики и, как следствие, осознания многими членами профессионального сообщества необходимости отхода от «вечных мифов» украинской историографии и новых штампов, поспешно сконструированных в начале 1990-х 2 , можно с уверенностью заявить, что научная ценность этих исследований С.Екельчика только возросла. Хотя украинские историки по-прежнему предпочитают избегать тем, поднятых С.Екельчиком в 1993-1995 гг. (в ходе и в результате стажировки молодого украинского исследователя в Австралии), именно сейчас наступил наиболее удобный момент для их издания в виде единой книгизначительная часть профессионального сообщества готова воспринять их содержание, которое ранее могло бы многим показаться неприемлемым. Свой анализ книги С.Екельчика мы по возможности постараемся сочетать с демонстрацией перспективных тем и направлений, затронутых автором на страницах его исследования и требующих дальнейшего изучения, а также указанием на те работы украинских историков в этом исследовательском поле, которые были изданы после середины 1990-х.