Из истории монастырской реформы во Франции в первой половине XVII в. (расследование барона де Лобардемона) (original) (raw)
17th century in the fi eld of the French catholic theology is traditionally called the century of St. Augustine. But how the theological thought of this father was translated in the context of the early modern France? In this paper prof. Gérard Ferreyrolles tries to reconstruct the 17th century augustinism. He highlights three key directions of the theological thought: dogmatic, where the most important was the problem of the Divine Grace; political theology which was in the process of rapid change in the 17th century, and theology of history traditionally considered as a chef-d'oeuvre of the Augustinian thought. But despite the dominance of the augustinism in the 17th century, this trend soon started to gradually decline. Keywords: St. Augustine, augustinism, 17th century, theology of history, doctrine of grace, political theology, theology and early modernity.
К изучению истории Соборов 1666 и 1666–1667 гг.
Исторический курьер. 2019. № 2 (4). Статья 5., 2019
same process of confessionalisation as in other European countries. Patriarch Filaret played a special role in it, when at the Council of 1620 the baptism by immersion was recognized as the only correct one and the features that distinguished Moscow Orthodoxy from both Catholics and other churches were formulated. Under Filaret, a merger of the state and church systems of governance took place, and city laws began to be applied against violators of church rules. The reforms of Alexei Mikhailovich started a new stage of confessionalisation, however, at this stage there was a change of already approved symbols, which was perceived as the introduction of the "new faith". This is how the fifth Solovetsky petition determines innovations. For the reception of the resolutions of the Councils, much work was needed to retrain the Orthodox population, to replace seals for prosphoras and to distribute new books. The article deals with the handwritten materials of the Councils of 1666 and 1666–1667, which were not previously the subject of source studies, and attempts to answer the question why they were not copied and not published in their entirety. The book of Acts of the Council of 1666–1667 was kept in the Patriarch's Treasury and was available only to the Patriarch. The created Synod spent almost two years to obtain this manuscript. It is shown that only that part of the Acts of 1666– 1667, which was included in the 1667 Sluzebnik, became known to contemporaries. The author notes textual coincidences of the 11th Act of Council 1666 and the first Act of Council 1666–1667 are noted; states that the Decrees aimed at the abolition of the Monastic order and the requirement to convene councils twice a year were not made public. The changes that occurred in relation to the previous confessionalisation period were of a radical nature. This applies particularly to the 6th Act, which repealed the decision of the Council in 1620 of the re-baptism of Catholics and essentially removed from the Catholic charges of heresy that did not fit in the era of confessionalism.
Siverian chronicle, 2024
Шумило, С. В. (2024). Ватопедський монастир на Афоні та його зв’язки з українським чернецтвом і козацтвом у XVI–XVIII ст. // Сіверянський літопис. 2024. № 3. С. 30–42. Shumylo, S. (2024). The Vatopedi Monastery on Mount Athos and its ties with Ukrainian monasti-cism and the Cossacks in the 16th–18thc. // Siverian chronicle: All-Ukrainian scientific journal. 2024, January-February. № 3. P. 30–42. URL: https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/459/399 (in Ukrainian). Анотація. Мета дослідження. На основі аналізу маловідомих архівних джерел та опублікованих матеріалів простежити існування зв’язків афонського Ватопедського Благовіщенського монастиря з ченцями та прочанами з українських земель у XVI–XVIII стт, виявити роль української козацької старшини у ктиторській підтримці Ватопедської обителі та святогірських ченців. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна. Використовуючи наявну джерельну базу розглянуто маловідомі сторінки з історії українсько-афонських зв’язків у XVI–XVIII ст. Шляхом аналізу маловідомих джерел та опублікованих матеріалів по-новому розкрито історію українських контактів зі ставропігійним Ватопедським монастирем на Афоні у XVI–XVIII ст. Розглядаються свідчення про перебування прп. Іова Княгиницького в Ватопедському монастирі. Привертається увага до малознаного факту, що невістка Богдана Хмельницького Розанда в 1667 р. передавала в дар Ватопедському монастирю свої маєтки з селами на р. Дністер на вічний молитовний спомин про загиблого чоловіка Тиміша Хмельницького, а з дозволу гетьмана Івана Мазепи в українських землях Гетьманщини здійснював збір пожертв намісник Ватопедського монастиря архімандрит Парфеній. Підкреслюється, що особливо активно взаємини проявилися у XVIII ст., коли Запорозька Січ долучилась до «ктиторського патронування» над цим афонським монастирем. Зокрема, звертається увага на подорожі ватопедських ченців землями Слобожанщини і Гетьманщини в 1761–1764 рр., яка передувала листуванню ченців Ватопеда з кошовим отаманом Війська Запорозького П. Калнишевським та збиранню в українських землях пожертв на підтримку та розбудову святогірської богословської школи «Афоніада», що діяла при цій обителі. Наголошено, що аналіз пом’янників афонських монастирів XVII–XVIII ст. та інших джерел засвідчує, що ктиторами, донаторами та жертводавцями афонських обителей у цей час нерідко виступали українські гетьмани та представники знатної козацької старшини, яка розглядала свою участь у підтримці афонських монастирів як неодмінний атрибут свого елітарного статусу в українському суспільстві XVIII ст. Ключові слова: Ватопед, Ватопедський монастир, Свята Гора, Афон, Гетьманщина, Слобожанщина, Військо Запорозьке, Січ, Кіш, Іов Княгиницький, Афанасій Пателарій, Паїсій Величковський, Євгеній Булгарис, Серафим Анін, Ігнатій Гозадінос, Богдан Хмельницький, Тиміш Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Калнишевський, козацтво, чернецтво The Vatopedi Monastery on Mount Athos and its ties with Ukrainian monasticism and the Cossacks in the 16th - 18th centuries Abstract. The purpose of the study. Based on the analysis of little-known archival sources and published materials, to trace the existence of ties between the Vatopedi Monastery of the Annunciation on Mount Athos and monks and pilgrims from Ukrainian lands in the 16th-18th centuries, to identify the role of the Ukrainian Cossack elite in supporting the Vatopedi Monastery and Athos monks. The methodological foundations of the study are based on the principles of historicism, scientific objectivity, systematicity, and a dialectical approach to historical phenomena. In accordance with the aim and objectives, a combination of general scientific, interdisciplinary, and special research methods was used. Scientific novelty. Using the available source base, the article examines little-known pages in the history of Ukrainian-Athonite relations in the 16th-18th centuries. By analysing little-known sources and published materials, the history of Ukrainian contacts with the Stavropegial Vatopedi Monastery on Mount Athos in the 16th-18th centuries is revealed in a new way. The article examines the evidence of the stay of St Job of Kniahynytsky in the Vatopedi Monastery. Attention is drawn to the little-known fact that in 1667 Bohdan Khmelnytsky's daughter-in-law Rosanda donated her estates with villages on the Dniester River to Vatopedi Monastery in eternal prayerful remembrance of her husband, Tymish Khmelnytsky, and with the permission of Hetman Ivan Mazepa, the abbot of Vatopedi Monastery, Archimandrite Parthenius, collected donations in the Ukrainian lands of the Hetmanate. It is emphasised that the relationship was particularly active in the 18th century, when the Zaporozhian Sich joined the "ctitors patronage" of this Athos monastery. In particular, attention is drawn to the trips of Vatopedi monks to the lands of Slobozhanshchyna and Hetmanate in 1761-1764, which preceded the correspondence of Vatopedi monks with the Cossack Ataman of the Zaporozhian Army Petro Kalnyshevskyi and the collection of donations in the Ukrainian lands to support and develop the Athonite theological school "Athoniada", which operated at this monastery. It is emphasised that the analysis of the sources of Athos monasteries of the 16th-18th centuries shows that the ctitors, donators and donors of Athos monasteries at that time were often Ukrainian hetmans and representatives of the noble Cossack elite, who considered their participation in supporting Athos monasteries as an indispensable attribute of their elite status in the Ukrainian society of the 18th century. Keywords: Vatopedi, Vatopedi Monastery, Holy Mountain, Mount Athos, Hetmanate, Slobozhanshchyna, Zaporozhian Army, Sich, Kish, Job Knyahynytsky, Athanasius Patelarius, Paisius Velichkovsky, Yevhen Bulgaris, Seraphim Anin, Ignatius Gozadinos, Bohdan Khmelnytskyi, Tymish Khmelnytskyi, Ivan Mazepa, Petro Kalnyshevsky, Cossacks, monasticism Serhii Shumylo Ph.D. in History, ThDr., Director of the International Institute of the Athonite Legacy; Research Fellow in the Department of Classics, Ancient History, Religion and Theology, University of Exeter (UK); Research fellow of the Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine e-mail: institute@afon.org.ua ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766