Bases of Legal Regulation of Activity of Bodies of Local Self-Government in the Russian Federation (original) (raw)
Related papers
Actual Problems of Economics and Law, 2016
Цель: определение содержания и состава понятия «ручное управление»; анализ мотивов, правовых основ, легитимности, форм и методов использования «ручных процедур» в управленческом процессе органами государственномуниципальной власти Российской Федерации; определение соотношения «системных» и «ручных» методов в российской управленческой практике, а также оценка степени воздействия последних на социально-экономическую жизнь современного российского общества. Методы: использовались широко применяемые в исследовательской деятельности методы: описательный, анализ и синтез, дедукция и индукция, обобщение, наблюдение, прогнозирование, научная абстракция, статистический анализ, системный анализ, а также приемы группировки и классификации, приемы сравнительного исторического и межотраслевого анализа, экспертные суждения. Совокупность данных методов позволила авторам обеспечить достоверность проведенного исследования и обоснованность его выводов. Результаты: авторы сформулировали собственный вариант понятия «ручное управление»; выявили причины, условия и мотивы его применения российскими органами государственно-муниципальной власти; описали наиболее распространенные методы его применения, а также факторы увеличения случаев отказа от использования системных процедур в современной практике государственно-муниципального управления. Предложенные в работе выводы основываются на анализе существующего опыта применения «ручного управления» федеральными органами государственной власти, органами государственной власти Республики Татарстан и г. Москвы в разрешении проблемы обманутых дольщиков и регулировании процессов реконструкции и застройки Казани и Москвы в 2015-2016 гг. Научная новизна: рассматривая практику российского государственно-муниципального управления, авторы акцентируют внимание на применяемых сегодня методах и процедурах его осуществления, таких как создание параллельных управленческих структур, переход к режиму прямых директивных указаний и т. д. На основании проведенного анализа практической деятельности органов власти субъектов РФ выявлено соотношение «ручных» и «системных» процедур в управленческом процессе, сформулировано определение понятия «ручное управление», раскрываются условия и мотивы его применения, а также делается вывод о том, что главной причиной применения и расширения практики «ручного управления» являются несовершенство и противоречивость действующего российского законодательства, которое, с одной стороны, не в полной мере отразило фундаментальные социально-экономические изменения, произошедшие в России за последние десятилетия, а с другой,-не всегда способно адекватно регулировать вновь возникшие отношения между субъектом и объектом в процессе практики государственно-муниципального управления. Практическая значимость: в результате исследования авторы прогнозируют возможные последствия наметившейся тенденции расширения практики «ручного управления» органов государственно-муниципальной власти как в среднесрочной, так и в долгосрочной перспективах.
State Regulation of the Private Sector of Ukraine
Young Scientist, 2019
Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИВАТНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ Анотація. У статті розглянуто напрямки державного регулювання приватного сектору України. Здійснено обґрунтування поняття «приватний сектор». Проведено порівняльний аналіз державного регулювання приватного сектору у європейських країнах і у вітчизняній економіці. Досліджено основні тенденції розвитку ринку тютюнових виробів. Проаналізовано вплив окремих заходів державного регулювання приватного сектору на розвиток тютюнової галузі і з економічної, і з соціальної точки зору. Ключові слова: державне регулювання, приватний сектор, акциз, ринок тютюнових виробів.
Общество: политика, экономика, право
В статье рассматриваются основные тенденции законодательной политики Российской Федерации по регулированию полномочий органов государственной власти субъектов РФ в сфере местного самоуправления в период после распада СССР. Автор анализирует положения Конституции России, нормы федеральных муниципальных законов 1995 и 2003 г. Отмечается, что федеральный законодатель последовательно суживает полномочия субъектов РФ, что вызывает критические оценки в политико-правовой литературе. Тем не менее такой подход в значительной степени обусловлен объективными обстоятельствами (прежде всего в данном случае речь идет о дотационных бюджетах абсолютного большинства муниципальных образований и почти всех субъектов РФ). Вместе с тем необходимо искать оптимальные пути решения заявленной проблемы, в работе обосновываются соответствующие предложения.
Juridical science, 2020
The article is devoted to the study of historical processes of formation and development of local self-government in the early stages of formation of Ukrainian statehood. The author singles out nine main periods of formation and development of local self-government in Ukraine: the pre-state period from the time of the emergence of tribal unions to the formation of Kievan Rus (up to the ninth century); early feudal period (IX century - XIV century); the period of medieval Europeanization (XIV century - XVII century); the period of Cossack statehood (XVII century - XVIII centuries); period of imperial centralization (XVIII century - early XX century); the period of restoration of Ukrainian statehood (1917–1920); the period of Soviet centralization (1920-1991); the initial period of building an independent Ukrainian state (1991-2014); the modern period of development of the independent Ukrainian state (since 2014). The article substantiates the thesis that the key aspects of modern und...
Ûridičnij naukovij elektronnij žurnal, 2020
Берднік І.В., к.ю.н., доцент, доцент кафедри правоохоронної діяльності та загальноправових дисциплін юридичного факультету Національний університет «Чернігівська політехніка» Головко М.Б., к.ю.н., доцент, начальник юридичної служби Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» Стаття присвячена аналізу нормативної регламентації застосування окремих оперативно-розшукових заходів за законодавством України й деяких зарубіжних країн. Актуалізація дослідження зумовлена тим, що вагомим інструментом для досягнення цілей ефективної боротьби зі злочинністю є застосування оперативно-розшукових заходів. Метою статті є дослідження особливостей нормативної регламентації та застосування окремих оперативно-розшукових заходів у діяльності правоохоронних органів України й зарубіжних країн. Позитивним для України, на нашу думку, є досвід Німеччини, де істотно розширені повноваження оперативного працівника, зокрема надано можливість виступати в судовому засіданні як свідка, викладаючи відомості, отримані від негласних співробітників, не розкриваючи їхню особистість. Такий підхід за умови певного законодавчого опрацювання може відбуватися і в нашій країні. Тому пропонуємо законодавчо закріпити можливість допиту конфідента оперативним працівником на підставі доручення слідчого (прокурора). А результати здійснюваних ним дій повинні бути зафіксовані у встановленій законом формі. За таких обставин повинні бути дотримані додаткові умови, що виражаються в необхідності обмеження конфідента від питань, відповіді на які можуть сприяти встановленню його особистості. Під час дослідження нормативної регламентації застосування окремих оперативно-розшукових заходів за законодавством України й деяких зарубіжних країн зроблені такі висновки щодо: 1) констатації факту про те, що в умовах сьогодення, не дивлячись на окремі вади застосування оперативно-розшукових заходів уповноваженими співробітниками оперативних підрозділів правоохоронних органів, проведення оперативно-розшукової діяльності з використанням передбаченого чинним законодавством комплексу оперативно-розшукових заходів залишається одним з ефективних засобів протидії злочинності; 2) необхідності нормативного закріплення правового статусу оперативного працівника, а саме доповненні статті 3 Кримінального процесуального кодексу України пунктом 27 такого змісту: «працівник оперативного підрозділу (оперативний працівник)-це службова особа оперативного підрозділу правоохоронного органу, уповноважена на здійснення оперативно-розшукової діяльності в порядку, визначеному чинним законодавством України». Ключові слова: оперативний працівник, оперативно-розшукова діяльність, оперативно-розшукові заходи, працівник оперативного підрозділу, слідчі дії, правоохоронні органи.
Establishment of State control over public organizations in Soviet Russia
Tomsk State University Journal of History, 2023
The article deals with public organizations operating in Soviet Russia, special attention is paid to their relations with state and party bodies. From the very beginning of Soviet power, public organizations played a special role in the formation of Soviet statehood. As a research goal, the author attempted to identify and describe the features of the functioning of public organizations in the Soviet period in their relationship with state and party bodies in solving state problems. In accordance with this goal, the following tasks were set. First, to describe the process of formation of public organizations in Soviet Russia, which were controlled by the state. Secondly, to reveal the features of the functioning of public organizations in the period of late Stalinism and the Thaw. This research is based on the method of analysis of legal regulation , formal-legal, comparative-legal and historical-legal methods. T The study was conducted on the basis of normative legal acts in force during the Soviet period, as well as scientific articles describing the activities of public organizations. The study shows that public organizations were gradually integrated into the Soviet political system. This process began in the 1920s. At that time, there were two types of public organizations in Soviet Russia: those created by citizens and those created and supervised by the authorities. In the early 1930s, independent public organizations were liquidated, and only mass pro-government societies continued their work. During the period of late Stalinism, public organizations in their work largely broadcasted the views of state and party bodies about the place of the Soviet Union in the international arena. After the war, highly specialized public organizations were created, but after a while this process would be replaced by the opposite: the forces of the public were consolidated into large public organizations with a wide coverage of the population. It was during this period that their regional offices were formed. The period of the "Thaw" brought a new idea of the place of public organizations: they were given some state functions, for example, conducting of lecture work was assigned to the society «Knowledge». During this period, it was intended 6 Проблемы отечественной истории / Problems of history of Russia to involve the population in solving state tasks as often as possible. However, public organizations both during the late Stalinism and the "Thaw" period remained dependent on the state, which tried in every possible way to give them a public character and revive their activities with new forms and directions of work.