Осмислення тілесності та предметності як соціально-культурного чинника самореалізації особистості (original) (raw)

Осмислення тілесності та предметності як соціально-культурного чинника самореалізації особистості

В.М. Слюсар, кандидат філософських наук, старший викладач (Житомирський державний університет імені Івана Франка) ОСМИСЛЕННЯ ТІЛЕСНОСТІ ТА ПРЕДМЕТНОСТІ ЯК СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ЧИННИКА САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У статті доводиться, що біологічна детермінація самореалізації особистості повністю підкорюється культурній і стає її складовою. Особистість долає власну задану природою тілесність, отримуючи здатність змінювати свій організм, як правило підлаштовуючи його під стереотипні уявлення культурних ідеалів. У разі невідповідності самореалізації особистості "тілесним" зразкам, усталеним у сучасній культурі, вона суттєво обмежується низкою норм, переважна більшість з яких носить дегуманізований характер. Актуальність. У нинішній комп'ютеризованій, значною мірою формалізованій системі суспільних відносин свобода самореалізації особистості детермінується соціальними факторами, в результаті цього певний індивід не має можливостей для вибору сфер та механізмів реалізації своєї життєвої програми через належність до певної соціальної групи, раси, національності чи статі. У західній традиції особистість як "личина", як символ душі завжди розглядалась в опозиції з її тілом, на відміну від східної, в якій це поняття об'єднує і духовні, і тілесні якості індивіда. Особливістю ж розвитку сучасних соціальних систем є зняття конфліктоутворюючих відносин між індивідами, які знаходяться на одному горизонтальному рівні у структурі суспільства. Це проявляється в утвердженні соціальних ідеалів свободи совісті, етнічної та расової терпимості, рівності прав дітей та дорослих, чоловіків та жінок тощо. Але з часом змінюється уявлення про біологічне та соціальне буття індивіда, при цьому розуміння тіла як чисто природної субстанції поступається місцем новим дискусіям, в яких воно розглядається передусім як продукт соціально-історичного буття. Зокрема, якщо у класичній європейській філософській парадигмі людина фіксувалась тільки у формі "суб'єкта", що визначав по своїй суті безтілесний феномен, то об'єктом досліджень постнекласичної філософії стала проблема тілесності як соціально-культурного феномену, а термін "тіло" набуло іманентний категоріальний статус у понятійному комплексі філософії постмодернізму.