Julian A. Javorskij: Z dějin vědeckého bádání Zakarpatské Ukrajiny / The History of the Scientific Research of Transcarpathian Ukraine / Iz istorii naučnago izslědovanija Zakarpatskoj Rusi (original) (raw)
Related papers
Buniatian, K. P., Rusiaieva, A. S. Life Devoted to the Science [in Ukrainian].
Від античності до християнства. Збірник наукових статей, присвячений 70-річчю Віталія Михайловича Зубаря. Київ, 2020, c. 9—14., 2020
В і д п о в і д а л ь н і р е д а к т о р и: А. В. Буйських, доктор історичних наук, Н. О. сОН, кандидат історичних наук Р е д а к ц і й н а к о л е г і я: Т. М. ШеВчеНкО, кандидат історичних наук, відповідальний секретар Л. В. МиРОНеНкО, кандидат історичних наук к. П. БуНяТяН, кандидат історичних наук Н а у к о в і р е ц е н з е н т и: с. Б. сОРОчАН, доктор історичних наук, професор, харківський національний університет імені В. Н. каразіна Б. В. МАгОМедОВ, доктор історичних наук, Інститут археології НАН україни
Zakhidnoukrains’kyi zbirnyk no. XLIX , 2020
У науковій розвідці, що будується за хронологічним принципом, на основі архівних джерел, спогадів і згадок очевидців представлена ретроспекція становлення та розвитку осередку Захіньоканадського осередку Наукового товариства ім. Шевченка та його значення для поступу української наукової думки в діаспорі. Значна увага сфокусована на дослідженні життєвого та творчого шляху відомих очільників Західньоканадського осередку д-ра Івана Німчука, д-ра Василя Лаби, інж. Володимира Мацьківа, проф. Богдана Боцюрківа, інж. Василя Кунди, проф. Яра Славутича, ред. Михайла Хом’яка, проф. Богдана Медвідського, проф. Петра Ролянда, а також довгострокового голови осередку ‒ д-ра і адв. Петра Саварина. У статті аналізуються об’єктивні та суб’єктивні чинники, що впродовж понад пів століття впливали на формування української культурної та наукової громади Альберти, успіхи та складнощі на шляху плекання «українськости» в соціокультурному просторі Канади. Створення у 1949 році Канадського відділу НТШ, а в 1955 році Осередку на Західну Канаду в Едмонтоні, мало на меті організацію центрів вільної наукової думки поза межами теренної України. Це була не лише данина традиції, а й свідомий політичний акт з боку новоприбулих науковців в Канаді, які ставили собі чіткі політичні завдання —допомогти краю у його визвольній боротьбі із московською окупацією. За задумом, Наукове товариство Шевченка на чужині мало стати таким собі, за влучним висловом Петра Саварина, “заповідником української культури” в Канаді, в умовах тотальної русифікації на землях України, американізації в Північній Америці та денаціоналізації в інших країнах світу. По суті, воно виконувало функції, подібні до тих, що їх в ХІХ столітті певнило НТШ у Львові, виконуючи роль національної академії наук за умов неможливості вільного розвитку української науки на території України, а разом з тим — духовного об’єднувального центру української діаспори та амбасадора українства в світі.