Метафізичність як основа людського буття. *** Metaphysicality as the basis of human existence. (original) (raw)
Related papers
THE EXISTENTIAL AND THE SPIRITUAL IN THE EXISTENTIAL ANTHROPOLOGY OF G. MARCEL AND E. MINKOWSKI
Anthropological Measurements of Philosophical Research (Антропологічні виміри філософських досліджень) № 14, 2018
Purpose. To examine the existential anthropology of G. Marcel and E. Minkowski, in order to demonstrate the necessity of distinguishing the universal-spiritual, as human in human being, apart from the individual-existential in him, and to reveal the hierarchical correlation of biosocial, existential and spiritual spheres in personality. Theoretical basis. Within existential philosophy the author differentiates two separate traditions and proceeds from the insufficiency of the distinction of existential sphere, proposed by phenomenological tradition, showing the necessity of its correlation with the spiritual sphere as a sphere of humanity, proposed by non-phenomenological tradition of G. Marcel and E. Minkowski. Originality. The author presents the anthropological conception of G. Marcel and E. Minkowski, in which human personality is understood as unity of individual-existential and universalspiritual, which requires a special trans-empirical field of culture, which contains senses, images and symbols of humanity. Also, the author presents the recent developments of existential thinkers in distinguishing existential and spiritual dimensions, both not reducible to the physical and social dimensions. Conclusions. In both existential traditions, the specifically human was founded as a trans-biological and trans-social phenomenon, which appears as indefinable and non-predetermined. But in first tradition (M. Heidegger, J.-P. Sartre), humanity is understood as an existence, as a unique individuality, "project", variant of humanity, equivalent to other variants, and universal is understood as a community of human condition in the world. While in the second tradition (G. Marcel, E. Minkowski, also V. Frankl), the universal is understood as spiritual. Thus, horizontal level of our private existence, as the process of movement from birth to death, is supplemented by vertical of human, universal ideals and images. Humanity appears as a task, on the way to which human being transcends beyond the limits of his individual "self" to the "super-individual", through inclusion into spiritual community, into universal culture. Keywords: humanity; existential reality; spirituality; being; existence; personality. ЕКЗИСТЕНЦІЙНЕ Й ДУХОВНЕ В ЕКЗИСТЕНЦІЙНІЙ АНТРОПОЛОГІЇ Г. МАРСЕЛЯ І Є. МІНКОВСЬКОГО Мета. Спираючись на екзистенціальну антропологію Г. Марселя і Є. Мінковського, показати необхідність виділення в людині крім індивідуально-екзистенціального – універсально-духовного як людського в людині й розкрити ієрархічне співвідношення біосоціальної, екзистенційної й духовної сфер особистості. Теоретичний базис. Автор розрізняє усередині екзистенціальної філософії дві традиції й виходить із недостатності виділення екзистенційної сфери, запропонованої феноменологічної традиції, і необхідності співвіднесення її з духовною сферою як сферою людського в людині, запропонованої нефеноменологічної традиції Г. Марселя і Є. Мінковського. Наукова новизна. Автором представлена антропологічна концепція Г. Марселя і Є. Мінковського, у якій людина розуміється як єдність індивідуально-екзистенціального й універсально-духовного в людині, та позначена необхідність особливого транс емпіричного смислового поля культури, що містить образи й символи людяності. Також розглянуті останні розробки екзистенціальних мислителів в обґрунтуванні екзистенціального й духовного вимірів, як таких, що не зводяться до фізичного й соціального. Висновки. В обох екзистенціальних традиціях специфічно людське обґрунтовувалося як трансбіологічне й транссоціальне. В обох традиціях людяність постає як не задана, заздалегідь не визначена. Але в першій традиції (М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр) людяність розуміється як екзистенція, як неповторна індивідуальність, унікальний "проект", варіант людяності, рівноцінний іншим варіантам, а універсальне розуміється як спільність положення людини у світі. Тоді як у другій традиції (Г. Марсель і Є. Мінковський, також В. Франкл), загальнолюдське розуміється як духовне. Таким чином, горизонтальний рівень нашого часткового існування, як процесу руху від народження до смерті, – доповнюється вертикаллю загальнолюдських, універсальних ідеалів і образів, з якими людина співвідносить своє приватне існування. Тут людяність постає як завдання, на шляху до якої людина трансцендує за рамки свого індивідуального "я" до "понад-індивідуального". Здійснення себе як людини виявляється можливим лише через включення в духовну спільність, у загальнолюдську культуру. Ключові слова: екзистенція; духовність; буття; існування; людяність; особистість. ЭКЗИСТЕНЦИАЛЬНОЕ И ДУХОВНОЕ В ЭКЗИСТЕНЦИАЛЬНОЙ АНТРОПОЛОГИИ Г. МАРСЕЛЯ И Е. МИНКОВСКОГО Цель. Опираясь на экзистенциальную антропологию Г. Марселя и Е. Минковского, показать необходимость выделения кроме индивидуально-экзистенциального в человеке – универсально-духовного как человеческого в человеке и раскрыть иерархическое соотношение биосоциальной, экзистенциальной и духовной сфер личности. Теоретический базис. Автор различает внутри экзистенциальной философии две традиции и исходит из недостаточности выделения экзистенциальной сферы, предложенной феноменологической традицией, и необходимости её соотнесения с духовной сферой как сферой человеческого в человеке, предложенной нефеноменологической традицией Г. Марселя и Е. Минковского. Научная новизна. Автором представлена антропологическая концепция Г. Марселя и Е. Минковского, в которой человек понимается как единство индивидуально-экзистенциального и универсально-духовного в человеке, и обозначена необходимость особого трансэмпирического смыслового поля культуры, содержащего образы и символы человечности. Также рассмотрены последние разработки экзистенциальных мыслителей в обосновании экзистенциального и духовного измерения, как не сводимых к физическому и социальному. Выводы. В обеих экзистенциальных традициях специфически человеческое обосновывалось как трансбиологическое и транссоциальное. В обеих традициях человечность предстает как не заданная, заранее не определенная. Но если в первой традиции (М. Хайдеггер, Ж.-П. Сартр) человечность понимается как экзистенция, как неповторимая индивидуальность, уникальный "проект", вариант человечности, равноценный другим вариантам, а универсальное понимается как общность положения человека в мире, то во второй традиции (Г. Марсель, Е. Минковский, также В. Франкл), общечеловеческое понимается как духовное. Таким образом, горизонтальный уровень нашего частного существования, как процесс движения от рождения к смерти, – дополняется вертикалью общечеловеческих, универсальных идеалов и образов, с которыми человек соотносит свое частное существование. Здесь человечность предстает как задача, на пути к которой человек трансцендирует за рамки своего индивидуального "я" к "сверх-индивидуальному". Осуществление себя как человека оказывается возможным лишь через включение в духовную общность, в общечеловеческую культуру. Ключевые слова: экзистенция; духовность; бытие; существование; человечность; личность.
В статье представлена критика доводов Дэвида Чалмерса в пользу неопровержимости интроспекции феноменальных убеждений. Целью статьи является выдвижение ряда возражений против тезиса о неопровержимости интроспекции феноменальных убеждений, главное из которых исследует лежащие в основании данного тезиса имплицитные допущения существования особой интимной связи между чистым феноменальным понятием и представляемым им феноменальным свойством, а также прямого доступа через процедуру «знакомства» к самим феноменальным убеждениям. Ключевые слова: достоверность интроспекции, интроспекция, феноменальное понятие, феноменальное убеждение, эпистемология интроспекции. The aim of this article is to criticize David Chalmers’ incorrigibility thesis, which holds that a direct phenomenal belief cannot be false. In order to maintain his claim, Chalmers distinguishes three types of phenomenal concepts – relational phenomenal concepts, demonstrative phenomenal concepts and pure phenomenal concepts. According to Chalmers, pure phenomenal concepts do not pick out phenomenal properties relationally or indexically as do relational phenomenal concepts and demonstrative phenomenal concepts. Instead, they pick them out directly, in terms of their intrinsic phenomenal nature. Chalmers also distinguishes two subtypes of pure phenomenal concepts – direct phenomenal concepts and standing phenomenal concepts. Direct phenomenal concepts, which underlie direct phenomenal beliefs, can be formed by a subject only in presence of an object with phenomenal properties and only if she directs her attention to them. Standing phenomenal concepts can be formed by memory. Chalmers assumes that direct phenomenal concepts can be described as phenomenal concepts, which are partly constituted by underlying phenomenal qualities. He also insists on the existence of a special intimate connection between a direct phenomenal concept and its content – the phenomenal quality. This specific intimate connection makes the phenomenal concept’s representation of its content incorrigibly accurate. Moreover he describes the introspective access to a direct phenomenal belief (at heart of which there is a direct phenomenal concept) as an immediate, non-relational connection, which he names by the Russellian term “acquaintance.” First, the article tries to show that the idea of there being a special connection between direct phenomenal concepts and phenomenal properties, along with the idea of acquaintance, makes Chalmers’ incorrigibility thesis weak, for these two ideas remain unexplained in his current description of this thesis. Moreover, because of their mysterious meaning, they most likely cannot be explained in the future. Second the article points out that the specific immediate connection between direct phenomenal concepts and phenomenal properties seems inexplicable, because of the meaning of the word “concept,” which presupposes that any concept – relational or not – picks out only certain features of the object and cannot grasp all its details. Third, the article challenges the incorrigible accuracy of the representation of content in direct phenomenal concepts in the light of modern theories of consciousness, according to which phenomenal experience is illusory. Finally the article draws attention to the fact that even if direct phenomenal beliefs are indeed incorrigible, it remains unclear how they can enrich philosophical and psychological studies of consciousness as long as their content is so private. The first objection is, I think, the most serious one.
2012
У статі визначено, що джерела формування і критика класичної західноєвропейської метафізики відбувались одночасно з народженням елементів некласичної метафізики. Розглянуто системно-структурне ядро некласичної метафізики, яке обумовлює розвиток сучасної філософії.Has determined that the sources of criticism and classical Western metaphysics took place simultaneously with the birth of elements of non-classical metaphysics. We have considered the system-structural core of non-classicalmetaphysics, which causes the development of modern philosoph
Вселенная как насыщенный феномен: Концепция творения мира в свете современной космологии и философии
2014
In this paper we advance J.-L. Marion’s theory of saturated phenomena by applying it to cosmology, namely to the notion of the universe as a whole, advocating that it must be considered as an aesthetical rather than a rational idea. It is demonstrated that the excess of intuition of the universe over its presentation in categories of the understanding places the universe as a whole in the range of saturated phenomena. Thus, as a matter of a phenomenological return, it is asserted that it is the universe as a whole, to the extent it cannot be comprehended by the intellect, that constitutes human subjectivity, so that humanity acquires a status of microcosm in a very non-trivial sense. Since the universe a s a whole correlates with the notion of creation in theology, it is argued that any approach to creation in the natural attitude is impossible, for it involves the issue of that consciousness which articulates creation. Creation enters the very facticity of consciousness through bei...
VASILIEV'S 'CONSCIOUSNESS AND THINGS': A PROJECT FOR A PHENOMENOLOGICAL ONTOLOGY
Orbis Idearum, 2023
In his influential 2014 book Consciousness and Things, Vadim Vasiliev, Professor of History of Foreign Philosophy at Moscow State University, establishes a significant new direction in contemporary philosophy. Since a published English translation of this book is absent, a detailed review of its main ideas is presented here to an international audience for the first time. Proceeding according to the conceptual analysis method developed in analytic philosophy, Vasiliev's project for a phenomenological ontology assumes the necessity of our causal belief (that nothing happens in the world without a reason) and existential belief (that we expect from all things given in the senses that they will not disappear merely due to the cessation of our perception of them). The "local interactionist" position articulated in the conclusion appears to have relevance in fields beyond "consciousness studies" and philosophy of mind.
THE OPEN METAPHYSICS OF HUMAN EXISTENCE. SOME EXAMPLES FROM MODERN G REEK PH ILOSOPH Y* Outline
2015
In this lecture, I shall present the main views of modern Greek philosophy for and against metaphysics, as they have developed over the last fifty years. The lecture is divided into four parts: In "P a rt One. For and Against Metaphysics’* I sketch out the perspectives of modern Greek metaphysics. In the following parts I propound a critical examination of the positions of three representative philosophers, as far as they concern the possibility of metaphysics. My purpose is not to interpret the whole work of these philosophers from the viewpoint 'of metaphysics, but only to explicate their arguments for or against metaphysics as a distinguished philosophical enterprise. The titles of the other parts of this lecture are the following: ' ‘Part Two. Spyros Kyriazopoulos, The Critical Transposition from Substance to Existence,’* "P art Three. Panagiotis Kanellopoulos, The Open Way to Transcen dence,” "P a rt Four. Christos Yannaras, The Post-modern Affirma tion...
Философские основания диалога между наукой и богословием
2018
The paper discusses the philosophical difficulties in conducting the dialogue between science and theology. It is argued that theology deals with the event-like phenomena which cannot be presented in phenomenality of objects (what happens in science). Correspondingly, in order to incorporate the givens of theology (the “data” of religious experience) into a philosophical framework one needs to extend philosophy beyond its metaphysical and transcendental setting. This extension inevitably leads to the recognition of the fact that the foundation of both science and theology originates in human beings, having an ambiguous position in the universe which cannot be explicated on metaphysical grounds. The phenomenon of man remains inexplicable to man himself thus creating an ultimate reference point of the contingent facticity of both science and theology. The so called dialogue between science and theology demonstrates that the difference in hermeneutics of representation of the world in ...