ИСТОРИОГРАФИЧЕСКИЙ АСПЕКТ ЛИТУРГИЧЕСКОЙ ДРАМЫ «ДЕЙСТВО О ДОБРОДЕТЕЛЯХ» ХИЛЬДЕГАРДЫ БИНГЕНСКОЙ.docx (original) (raw)
Related papers
Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem, 2017
Статья посвящена актуальной для современной лингвистики проблеме установления категориальных признаков различных типов дискурса, определения их языковой специфики и связи средств их вербальной кодификации с онтологизируемой картиной мира.Цель. Исследование направлено на выявление особых грамматических конструкций, присущих художественному дискурсу, в том числе его латиноамериканскому варианту как национально-специфическому виду коммуникации.Метод и методология проведения работы. В ходе исследования языкового материала был использован метод дискурсивного анализа, направленный на описание и интерпретацию грамматических, просодических и контекстуальных параметров дискурса.Результаты. Анализ корпуса латиноамериканских художественных текстов позволил выделить двухкомпонентную систему единиц, объединяющую грамматические элементы, построенные по принципу ритмико-синтаксического подобия, и элементы с синтаксической и просодической инверсией. Представлена классификация грамматических единиц,...
БОГАТЫРЕВ А.В. ДОКУМЕНТЫ ПЕРВОЙ РУССКОЙ РЕЗИДЕНТУРЫ В РЕЧИ ПОСПОЛИТОЙ В.М. ТЯПКИНА КАК ИСТОРИЧЕСКИЙ ИСТОЧНИК. СПБ.: НЕСТОР-ИСТОРИЯ, 2021. 116 С.
В книге воедино собраны результаты последних лет изучения автором донесений постоянного представительства России в Польско-Литовском государстве (70-е гг. XVII ст.). Впервые отправленный в чужую страну в качестве резидента, глава миссии Василий Тяпкин продемонстрировал поразительную активность, наладив обширную сеть сбора данных. Его контакты охватывали как сенаторов, так и их слуг, а список связей включал католиков, православных, протестантов, униатов. Отбирая информаторов и верифицируя полученные известия, московский «агент» в своих «реляциях» рисует впечатляющую по детальности и информативности картину наблюдаемой жизни, фактически составляя поденную «хронику» современ-ной ему Польши. Книга адресована профессиональным историкам, студентам и аспирантам исторических факультетов, а также всем, кто интересуется исторической наукой.
Вестник Пермского университета. Российская и зарубежная филология. 2019. Т. 11, вып. 1. С. 110–121., 2019
Based on A Writer’s Diary, we consider some elements of Dostoevsky’s journalism, namely what can be called ‘extended reality’, which is emblematic of the writer’s works and which has always excited interest of many of the readers and professional critics. Despite the emerging vision of journalism as an analytical field where a journalist interprets facts rather than creates or deliberately changes them, Dostoevsky writes his articles in a “layer-like” manner, as their subjects refer both to the facts of social life and to fiction. Information from newspapers or his private letters, events from Dostoevsky’s past, protagonists of other writers, and fictional sketches form a peculiar blend. For example, his wife’s narrative about her meeting with an old woman in a street in Saint Petersburg, an event which did really take place, is transformed into a story about a centenarian who wanders around the capital looking for her great-grandchildren and dies in their house during dinner. What appears to be the closest topological parallel to Dostoevsky’s journalism is the style of ‘Near-Eastern narration’, e. g. the historical books of the Bible. The Book of Judges contains the same mixture of history and literature, direct speech of its protagonist and words already spoken by other figures of the Bible from the earlier episodes. Like a scribe of the past, Dostoevsky interacts with the world as if it was sacral. He is eager to trace glimpses of higher antitypes, higher plot, and even an intention of the higher Writer in mundane situations. The closeness to the Biblical ‘prototype’ shapes the uniqueness of Dostoevsky’s articles among other 19th century journalistic writings. It brings some polyphony into the texts, so that the articles are not so much a direct speech of Dostoevsky as ‘crossroads’ created by the writer and mingling different persons, their voices and their outlooks on the world.
ІСТОРІЯ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ В ДОКУМЕНТАХ
2010
Протягом трьох років, з 2006 по 2008 рр., у Києві вийшла тритомна збірка документів, які стосуються перших шести десятиліть існування Бердянського державного педагогічного університету. Авторами-упорядниками цієї збірки є співробітники кафедри історії України названого університету професор І.І. Лиман та доцент В.М. Константінова. За представленими у тритомнику документами історія Бердянського державного педагогічного університету нараховує більше сотні років. Автори археографічного видання відносять його початок до появи у 1872 р. Бердянської класичної гімназії, на базі якої з 1920 до 1924 рр. існували педагогічні курси, а з 1925 по 1932 рр.-педагогічний технікум. Останній у 1932 р. був трансформований в Учительський, а згодом-Педагогічний інститут. У 2002 р. інститут отримав статус державного педагогічного університету. Всі три томи схожі за своєю структурою, поділяючись на таки рубрики: "Матеріали", "Додатки" 1 , "Науково-довідковий апарат". На початку кожного тому є вступна частина, представлена статтями авторів-упорядників та інших авторів. Перший том вміщує документи, що стосуються історії Бердянської чоловічої гімназії від часу її заснування до кінця ХІХ ст. [1]. Документи даного тому можна поділити на архівні та опубліковані, їм передує розлога вступна стаття, у якій автори-упорядники роз'яснили структуру видання, принцип впорядкування документів, показали яким чином і де велась евристична робота. Більшість джерел, представлених у томі, вже були опубліковані у різних виданнях, архівні ж джерела складають четверту частину матеріалів. Всі документи подані мовою оригіналу, що виключає можливість подвійного тлумачення документу, коли б він був поданий українською мовою. Джерело інформації, тобто звідки взято документ, вказувалося або наприкінці вміщеного документу або у підрядкових посиланнях. Хоча гімназія почала діяти у 1872 р., перші два документи, вміщені у виданні, відносяться до 30.07.1871 р. Це "Статут гімназій та прогімназій відомства Міністерства народної освіти" і "Штати гімназій та прогімназій", які 1 У третьому томі ця рубрика відсутня.