Посттравматичне письмо і риторика відсутності: Бруно Шульц – Жорж Перек – Джонатан Фоер (original) (raw)

Містерія часу і простору у прозі Бруно Шульца

Лавринович Л. Містерія часу і простору у прозі Бруно Шульца / Л. Лавринович // Бруно Шульц як філософ і теоретик літератури : Матеріали V Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі / редакція Віри Меньок. – Полоністичний науково-інформаційний центр ім. Ігоря Менька ДДПУ ім. Івана Франка. – Дрогобич : Коло, 2014. – С. 412–432. У статті йдеться про систему бачення дійсності Бруно Шульца крізь призму модусів часу та простору, а також про її проекцію на поетику творів. Зазначено, що як просторові, так і часові параметри прози автора характеризуються несталістю, нелінійністю, здатністю до безперервного множення і модифікацій. Розглядаються способи таких модифікацій у книгах «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під клепсидрою». Зокрема, йдеться про синестезію як один із найчастіше вживаних автором художніх прийомів у зображенні часу, що проявляється у феномені його опросторення (у формі перетікання просторових атрибутів у часові, вживання понять на позначення просторових феноменів, наділення часу фізичними атрибутами простору тощо). Система Шульцового часу базується на протиставленні профанного (який найчастіше маркується як лінійний) та сакрального (вихід у «подію», за філософською термінологією М. Гайдеґґера). Традиційні модуси тривання (минуле, теперішнє, майбутнє) оцінюються автором з позиції сакральної значимості. Ілюстрацією часу в Шульца є два переплетені образи весни / дерева, які символізують життя і творчість. У статті розглядаються сезонні концепти Шульца, які формують його міфосвіт (весна, осінь, зима). Письменник творить самобутні космогонічний (в образі весни-дерева) та есхатологічний (в образі осені-вмирання) міфи. Істинний сакральний час у Шульца – це проточас, першопоштовх, вічний початок, здатний бути завжди, а не лише в минулому; це первозданне джерело безконечної потенції, точка розливання, творення світу, коли порожнє стає наповненим і починає тривати. Самобутній міф часу та простору Б. Шульца має синтетичне походження: ці модуси буття у Шульца антропоморфно міфізовані (тут вбачаємо елементи архаїчних релігійних систем та пантеїстичного світогляду) і водночас релятивні, відносні (наслідок зацікавлення Б. Шульца новітніми відкриттями у сфері суб’єктивного часу та теорії відносності). The article deals with the reality vision system of Bruno Schulz in the light of time and space modi as well as its projection on the poetics of works. It is noted that both the spatial and temporal parameters of the author’s prose are characterized by the instability, nonlinearity, ability to continuous multiplication and modifications. The methods of such modifications are examined in the books “The Cinnamon Shops” and “Sanatorium under the Sign of the Hourglass”. Particularly, the synesthesia as one of the fiction methods most frequently used by the author in the depiction of time, which is revealed in the phenomenon of its espacement (in the form of spatial attributes flowing into temporal ones, the use of terms denoting spatial phenomena, endowing time with the physical attributes of space, etc.), is mentioned. The system of Schulz’s time is based on the contradistinction of profane time (which is more often marked as the linear one) and sacral time (the exit in “event”, according to the philosophical terminology of M.Heidegger). The traditional modi of duration (past, present and future) are estimated by the author from the position of sacral significance. Two intertangled images of spring/tree symbolyzing the life and creativity are the illustration of time in the works of Schulz. The article deals with the seasonal concepts of Schulz that are forming his world of myths (spring, autumn, winter). The writer creates original cosmogonic (in the images of spring-tree) and eschatological (in the image of autumndying) myths. The true sacred time in the works of Schulz is the primordial time, the first impulse, the true beginning, which is able to exist all the time and not only in the past; it is the primordial source of infinite potential, the point of circumfusion, world creation, when the empty becomes full and starts lasting. The authentic myth of Bruno Schulz’s time and space has got the synthetic origin: these modi of existence in the works of Schulz are anthropomorphously mythologized (here we can see the elements of archaic religious systems and pantheistic worldview) and relative at the same time (the consequence of B.Schulz’s interest in the latest discoveries in the sphere of subjective time and the theory of relativity).

Феномен травматичного письма (Олександр Терещенко «Життя після 16:30»)

2021

The subject of research in this article is traumatic writing. The study of trauma writing in modern Ukrainian literature is one of the most pressing issues, because today we have a large body of works of art and documentaries dedicated to the war in the East. The aim of the study is to analyze the peculiarities of traumatic writing in the story “Life after 16:30” by Oleksandr Tereshchenko, a participant in the defense of Donetsk airport. Traumatic writing is interpreted in the context of the ideas of Cathy Caruth, J. Lacan, J. Derrida. S. Freud. The analysis also includes the concepts of autobiographical writing, in particular, the ideas of R. Barthes and I. Konstankevych. The leading method of research was the method of close reading. Conceptual images related to the author's trauma and traumatic experience were identified. These include images of pain, memory, feat, life, body, wound, laughter, and fear. The results of the research prove that in Oleksandr Tereshchenko's st...

Бруно Латур. Дэвиду Блуру… и не только: ответ на «Анти-Латур» Дэвида Блура (пер. с англ.)

Логос, 2017

Статья является ответом на полемическую реплику Дэвида Блура. Отвечая на критику, Бруно Латур признает правомерность аргументов ее автора, но не самой позиции — специфического извода эмпиризма. Латур указывает на ряд асимметрий между оппонентами, обращаясь к истории распространения и роли «сильной программы» во Франции. Он повторяет те пункты, в которых, по мнению Блура, он исказил его социологию. Во-первых, то, что Блур вопреки декларациям лишает объекты реального влияния. Во-вторых, Блур устраняет агентность объектов, опираясь на собственное понимание причинности: два полноценных и изолированных друг от друга типа причинности (природная каузальность и самореферентность социального) и один недоопределенный, «юмовский» тип, связывающий (но на самом деле разделяющий) вещи и представления. Согласно автору, проект Блура остановился в развитии. В его основе лежит противоречивый ход: природа и общество, вещи и представления, объект и субъект сначала разделяются, а потом связь между ними объявляется проблематичной. По мнению автора, Блур остается в плену эмпиризма Юма и Канта. Напротив, в динамично развивающейся акторно-сетевой теории подчеркивается неработоспособность подобных различений и переносится акцент на исследование цепочек ассоциаций различных сущностей, наделенных всеми тремя типами причинности. Автор поясняет связь своего словаря, критикуемого Блуром, с эмпирической задачей следовать за этими цепочками ассоциаций. Словарь позволяет трансформировать проблематику социологии и приступить к объяснению того, как в одних и тех же процессах конструируются и природа, и общество, а не отталкиваться от их оппозиции как стартовой точки. В завершение своего ответа автор обращается к сравнению критического потенциала обеих исследовательских программ в контексте сопротивления натурализации и абсолютизму, а также делает заявление об отказе от обобщенного принципа симметрии.

Даниэль Шлаттер и Иоганн Корнис: дружба, вражда, тексты

Даниэль Шлаттер и Иоганн Корнис: дружба, вражда, тексты // Книжное дело на Северном Кавказе: методы, источники, опыт исследований. Вып. 9. Сборник статей / ред.-сост.: Е. Д. Ломановская, А. И. Слуцкий. Ростов-на-Дону: ДГПУ, 2018. С. 87–99., 2018

Представлены отношения Иоганна Корниса (миссионера и этнографа) и Иоганна Корниса (видного представителя меннонитов, живших на р. Молочной) в 1820-е годы. Показан быт и состояние ногайцев Северного Приазовья. The paper deals with Daniel Schlatter and Johann Cornies, thеir relationships and descriptions of Nogais, settling near the Molochna river, 1820th

Абсолютная монархия и польза: Феофан Прокопович и Готлиб Самуэль Трейер

Quaestio Rossica, 2024

shows that Treuer and Feofan Prokopovich had serious conceptual differences. According to Treuer, the emergence of absolute monarchy was associated with the low qualities of the subjects or their degradation, in connection with which the people ceased to be as an actor for him. In the view of Feofan Prokopovich, the advent of absolute monarchy was the result of a contract between the monarch and the people, who were motivated by self-interest and retained their agency even after the agreement. Nevertheless, it became evident that this subjectivity was constrained by the will of God, which was perceived as the authority of the monarch. In this section, the perspective of The Justice aligns closely with that of Ivan IV the Terrible, rather than with the ideas of European lawyers. This resulted in the establishment of a super-absolutist monarchy, in which theology held a primary position. It is probable that, because of this, the argumentation of The Justice did not undergo further development in post-Petrine Russia, where secular argumentation was given precedence.

Из заметок об иноязычных записях Пушкина: Пушкин и Бёрнс

Русская литература, 2012

В статье устанавливается источник англоязычной записи в «первой арзрумской» тетради Пушкина (стихотворение Роберта Бёрнса «The gloomy night is gath’ring fast...») и реконструируется ее историко-культурный контекст.