Студенческая научная деятельность в русском педагогическом институте им. Я.А. Коменского в Праге: работы по борьбе и коррекции детской преступности в Советской России (original) (raw)
Костригин А.А. "В наше время, педагогически направленное": студенческие психолого-педагогические штудии в Русском педагогическом институте им. Я.А. Коменского в Праге // Педагогика и просвещение. 2018. № 3. С. 46-64.
В статье обсуждаются вопросы изучения истории российского психологического зарубежья в конце XIX – начале XX вв. Дается классификация психологический направлений в российском научном зарубежье. Акцентируется внимание на психолого-педагогической и педологической проблематике, разрабатываемой русскими психологами, педагогами и философами в эмиграции в Праге (Чехословакия), а именно – в Русском педагогическом институте им. Я.А. Коменского (РПИ). Среди этих ученых имена А.Л. Бема, С.И. Гессена, В.В. Зеньковского, И.И. Лапшина, В.М. Левитского, Н.О. Лосского, А.В. Маклецова, С.А. Острогорского, С.О. Серополко, Г.Я. Трошина и др. Впервые публикуются учебные планы по некоторым дисциплинам, входящим в круг психолого-педагогических вопросов. Автор сосредоточивается на творчестве В.В. Зеньковского и его научной школе пражского периода. Представителями данной школы считаются студенты, которые обучались у В.В. Зеньковского в РПИ. Предметом данного историко-психологического исследования являются рефераты студентов РПИ по педагогической и детской психологии (найденные в архивных материалах). Методами данного исследования являются анализ продуктов деятельности (архивные материалы), источниковедческий анализ и проблемологический анализ (психолого-педагогическая и педологическая проблематика). Предложена авторская модель структуры психологической науки в русском научном зарубежье: умозрительная, интроспективная и экспериментальная психология. Проанализированы рефераты студентов по педагогической и детской психологии. Работы позволяют выделить некоторые направления осмысления психолого-педагогической и педологической проблематики: изучение продуктом творчества детей и их применение в познании детской души и педагогике; изучение детских вопросов как процесс становления мышления и речи; личность воспитателя и педагога, ее влияние на становление детской личности; детская религиозность; детская речь; дневник матери и его применение в педологии; детская ложь и характер ребенка. Автор считает, что история российского психологического зарубежья является перспективной областью научных исследований.
Костригин А.А. Педагогическая деятельность психологов-эмигрантов в Русском Народном Университете в Праге в первый год его работы (1923-1924) // История российской психологии в лицах: Дайджест. 2016. № 6. С. 227-240.
Аннотация. В статье обсуждаются вопросы исследования истории российского психологического зарубежья. Ставится проблема социальной объединенности психологического зарубежного сообщества и научной неоднородности и дифференцированности творческого наследия. Описывается деятельность российских психологов-эмигрантов, работавших в Русском народном университете в Праге в первый год его существования (1923-1924). Обсуждается проблематика читавшихся психологических курсов. Abstract. The article discusses the issues of stury of Russian psychological abroad community. The author puts the proble of social unity of such community and scientific inhomogeneity and differentiation of creative heritage. The activity of Rusian psychologists-emigrants worked in Russian public university in Prague in the first year of its existence (1923-1924) is described. The thematic field of courses are discussed
Vestnik Chuvashskogo Universiteta, 2011
Bushuev A.S. Kriminal'naya aktivnost' molodezhi g. Naberezhnye Chelny v 1985-2005 godakh [Criminal Activity of Youth in Naberezhnye Chelny in 1985-2005] // Vestnik Chuvashskogo universiteta. 2011. 4: 27-30. На примере крупного города Закамского региона – Набережные Челны – показаны состояние и динамика молодежной криминальной активности в 1985-2005 гг. Уделено внимание не только общим проблемам молодежной преступности, но и специфическим характеристикам, способствовавшим росту криминальной активности в условиях монопромышленного города. In paper on an example of a big city of Zakamsky region – Naberezhnye Chelny – the condition and dynamics of youth criminal activity in 1985-2005 are shown. The author has paid attention not only to shared problems of youth criminality, but also the specific characteristics promoting growth of criminal activity in the conditions of a monoindustrial city.
Вплоть до середины XIX в. все усилия, направленные на снижение уровня детской смерт-ности, не приносили ощутимых результатов. Характерная для традиционного демографиче-ского режима высокая детская смертность находила оправдание в общественных представ-лениях о мироустройстве, что выражалось в соответствующих поведенческих нормах. Сни-жение уровня детской смертности в странах Западной Европы изменило и воззрения, ре-гулирующие массовое поведение в демографической сфере. В России новые взгляды были восприняты вначале образованными и состоятельными слоями населения. Однако в народ-ных массах переменам противостояло инертное сознание с архаическими представлениями об ангельской природе крещеных детей и об их смерти как об особой божьей милости. Для умерших до семи лет был выработан упрощенный вариант похоронно-поминальной обряд-ности. Традицией контролировалось и поведение родителей, потерявших ребенка: мате-ринские скорбь и горе были объявлены греховными, поскольку ухудшали загробное суще-ствование детей. Стремление обеспечить своему ребенку благоприятную посмертную судьбу было так сильно, что порой провоцировало матерей на умышленное лишение его жизни в детском возрасте. Уголовные преступления подобного рода показывают, насколько трудно было вплоть до конца дореволюционного периода изменить представления о ценности жиз-ни детей, ввести в обиход широких масс образцы и стандарты демографического поведения, способствующие выживанию новых поколений.
ЈЕЗИЦИ И КУЛТУРЕ У ВРЕМЕНУ И ПРОСТОРУ. Volume: X/3, 2022
This article examines the presence of the “Russian soul” in the practices of the Russian language for the past 10 years and its role in creating a stereotypical image of the Russian culture in the formation of intercultural competence (IC) among students. The first part offers a brief genealogy of the concept of the “Russian soul.” The second part is a critical review of the key educational materials developed from 2011 to 2021 in which IC is based on the concept of the “Russian soul.” The results of our study show that a large number of textbooks and teaching materials from the previous decade, including both Russian-language and foreign (specifically, Italian) materials rely on the “Russian soul” to convey a simplified and essentialized idea of the Russian “culture” and “identity.” In particular, through discursive analysis, it was found that the concept of the “Russian soul” is linked to the orientations of linguocountry and linguocultural studies. This has major implications in terms of the conceptualization of IC. The use of the “Russian soul” concept reflects a nationalist “discourse” which, as per Foucault’s understanding, creates its own “regime of truth.” Finally, the possible ways of changing this dominant discourse in RFL have been suggested.
Криминогенный потенциал постсоветского студенчества
2018
// Молодь та злочинність: Кримінологічні дослідження: Вип. 7 / Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка; [Гол. ред. канд. філос. наук В.І. Поклад]. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2014. – С. 85-100.
Статья посвящена ретроспективному описанию практик самодеятельных настольных игр в «Монополию» в позднем СССР, когда предпринимательские навыки находились под подозрением. Также в данной статье показан социальный и исторический контекст практики настольных игр в Советском Союзе. Отдельное внимание уделяется роли экономических настольных игр и включения денежного мира в мир детских и подростковых игр в позднем СССР. Кроме того, говорится о функции экономических настольных игр при выработке основ капиталистического рационального мышления и практик ведения письменного учета. Сделан обзор зарубежных публикаций по теме экономических настольных игр, которые нередко используются для проведения социологических экспериментов. Статья выполнена в жанре социальной истории и автоэтнографии с элементами антропологии денег. BUSINESS BOARD GAMES IN THE LATE USSR AND THE DEVELOPMENT OF BUSINESS PRACTICES AMONG SOVIET SCHOOLCHILDREN The article contains retrospective analysis of the practice of amateur board game "Monopoly" in the late Soviet Union, where entrepreneurial skills were under suspicion. The article demonstrates the social and historical context of the practice of board games in the Soviet Union. Special attention is given to the role of business board games in the inclusion of the money world into the world of games for children and teenagers in the late USSR. Also it refers to the function of economic board games in the development of capitalist skills of rational thinking and practice of accounting. The article includes the review of foreign publications on the topic of business board games, which are often used for sociological experiments. The article is written in the social history and ethnography genre with the elements of the anthropology of money.
УДК 94(477.85)«194/195»:323.281 Мусієнко І.В. Політичні репресії радянського режиму проти студентської молоді на Північній Буковині в 1944-1953 рр. На підставі вперше введених до наукового обігу архівних документів проведений аналіз особливостей та масштабів політичних репресій проти студентської молоді на території Північної Буковини в 1944-1953 рр. Ключові слова : комуністичний режим, національно-визвольний рух, ОУН, політичні репресії, «радянізація», реабілітація, репресивно-каральна система, сталінізм, студентство, тоталітаризм, УПА. Вагоме значення у сучасній історичній науці відводиться дослідженням драматичних сторінок української історії ХХ ст. Особливо це стосується проблем політичних репресій в Україні, вивчення яких розпочалося лише зі здобуттям Україною незалежності. Значний інтерес викликає аналіз особливостей радянської соціальної та етнічної інженерії, методів гомогенізації суспільства, радянізації та розбудови радянських імперських структур на території приєднаних до СРСР у 1939-1940 рр. українських етнічних земель. Особливої уваги потребує дослідження політичних репресій щодо національної інтелігенції та, зокрема, її молодої генерації, котра сприймалася тоталітарним режимом як найбільш небезпечний соціальний прошарок, що відстоював ідеї національної незалежності та демократичні цінності. Тому авторка статті, опираючись насамперед на архівні матеріали, поставила за мету вивчити особливості репресивної політики радянського режиму щодо студентської молоді на території Північної Буковини в 1944-1953 рр. Ця політика відображала загальносоюзні тенденції, однак у той же час мала свою регіональну специфіку. Історіографія даної теми доволі обмежена і фрагментарна. Серед монографічних розвідок слід відзначити ґрунтовну працю буковинської дослідниці Т. Марусик [8]. Опубліковано також кілька спогадів колишніх репресованих [11;12]. Отже, проблема належить до числа найменш досліджених, що і вирішило вибір теми авторкою статті. Запропоноване 2 дослідження виконано головним чином на матеріалах архівів, які вперше введені в науковий обіг. При написанні праці авторкою були використані унікальні архівні документи партійних, радянських і правоохоронних органів із Державного архіву Чернівецької області, Державного архіву Чернівецького обласного управління Служби Безпеки України. За висновками дослідників радянська система, як «класичний», завершений тип тоталітарної системи, була самою своєю природою запрограмована на жорсткі політичні репресії проти еліти «національних окраїн» радянської імперії -як до існуючої, так і тієї, що формувалася, а саме кращих представників студентської та шкільної молоді [10;16,с.242]. На територіях, приєднаних до Радянського Союзу в 1939-1940 рр., репресивна політика щодо інтелігенції відрізнялася більшою жорстокістю, тривалістю і чітко вираженою антиукраїнською спрямованістю. 27 вересня 1944 р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «Про недоліки в політичній роботі серед населення західних областей УРСР», у якій зазначалося, що «обкоми й райкоми не враховують у своїй роботі, що в умовах західних областей України, де населення та інтелігенція десятиліттями виховувались у дусі буржуазної ідеології і лише півтора роки жили при Радянській владі, особливо неприпустимо недооцінювати ідейно-політичну боротьбу проти націоналізму» [18,с.79]. У жовтні 1946 р. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило спеціальне рішення «Про заходи щодо посилення масово-політичної роботи в західних областях України» [16,с.215], а в 1947 р. -постанову «Про покращення викладання і політико-виховної роботи у вищих навчальних закладах УРСР [13,с.21]. Ці документи поклали початок широкомасштабної кампанії боротьби проти «націоналізму» і шаленого морально-політичного тиску на інтелігенцію. З місць до Києва надходили «сигнали» про факти «політично хибних» висловлювань і дій окремих науковців та студентів. Так, 6 жовтня 1947 р. секретар ЦК ЛКСМУ М. Мітрохін у своїй доповідній на ім'я Кагановича зазначав:» Комсорг ЦК ВЛКСМ Чернівецького університету Г. Іванушко навів ряд прикладів, зокрема, серед значної частини студентів використовують 3 підручники і літературу явно ворожих шкіл і теорій Грушевського, Покровського та інших. Іноземну мову читають викладачі, які не розуміють марксистко-ленінської теорії та законів суспільного буття, викладають матеріал, відірваний від радянської дійсності, від життя нашої соціалістичної держави»[15,с.80-81]. Молоді, котра була майбутнім України, приділялася особлива увага. Виховна й навчальна робота в навчальних закладах усіх типів була спрямована на формування у молодого покоління ворожості до ідеї державності України. Молодь всіляко заохочували й примушували вступати до комсомолу. Так, у довідці ЦК ЛКСМУ до ЦК КП(б)У про роботу комсомольських організацій західних областей УРСР від 14 лютого 1946 р. зазначалося, що за показником збільшенням чисельності комсомольських організацій попереду інших областей ідуть Чернівецька й Волинська області. З 334 сіл Чернівецької області в 328 були створені первинні комсомольські організації [18,с.107]. У свою чергу й провід ОУН не залишався осторонь боротьби за душі, розум і серця молодих українців. У 1947 р. почали виходити журнали ОУН для молоді «На чатах», «На зміну», «За волю України». Свої ідеї щодо змісту освіти провідники ОУН виклали у брошурі «Слово до учителів, братів із східних областей України». Крім видавничої діяльності, ОУН провела кілька спеціальних акцій -акцію проти набору української молоді до шкіл ФЗН, акцію проти участі української молоді в піонерських і комсомольських організаціях, акцію проти вживання російської мови. Найбільшою за масштабами була шкільна акція, яка полягала в активному нагляді підпілля за шкільництвом, за змістом викладання [17,с.145-146]. Протягом 1944-1953 рр. радянські каральні органи через свою агентуру «викрили» десятки молодіжних «антирадянських організацій» -як реально існуючих, так і вигаданих (останніх була більшість -вони створювалися на папері на підставі сфальсифікованих доносів і свідчень самих «учасників організацій», отриманих під час допитів із застосуванням протизаконних методів ведення слідства). Так, лише у 1951-1952 рр. органами МДБ було репресовані по цій справі були реабілітовані у відповідності зі ст. ст. 1, 7 Закону України від 17 квітня 1991 р. Наприкінці 1948 р. -на початку 1949 р. органи НКДБ «розкрили» групу членів і симпатиків ОУН, що складалася зі студентів Чернівецького Учительського інституту [4]. Більшість цих студентів походили зі Станіславської області. 13 квітня 1949 р. відбулося засідання Військового трибуналу військ МВС Чернівецької області, на якому студентів засудили до 10-25 років позбавлення волі кожного. У 1954-1956 рр. колишніх студентів, засуджених по цій справі, звільнили з місць покарання. Кожен із них безвинно відсидів по 5-7 років. Найтрагічнішою виявилася доля А. Пасічник. Вона, не витримавши важкого табірного режиму, померла 21 липня 1949 р. у місцях позбавлення волі, маючи лише 19 років. Як з'ясувалось згодом, ця «оунівська організація» була «створена», а потім «викрита» провокатором «студентом» Кучерко. Як писав у своїй скарзі Кривко, він особисто не створював ніякої організації, а лише роздавав літературу студентам, причому за вказівкою не міфічного оунівця Ємчука, а саме Кучерка. Барановська після звільнення в заявах про реабілітацію теж стверджувала, що всі, хто був засуджений разом із нею, можуть підтвердити те, що ця справа була провокацією Кучерко. Усі особи, засуджені по цій справі, реабілітовані за Законом України від 17 квітня 1991 р. як жертви політичних репресій. 12 червня 1948 р. заарештували студента історичного факультету Чернівецького учительського інституту С. Олійниченка [5]. Його біографія варта цілого роману -він був ветераном війни, в'язнем нацистського концтабору. Основним приводом для арешту стали гострі питання Степана й висловлювання під час лекцій і семінарських занять -і це все на фоні підвищеної цікавості до нього з боку органів ДБ як до людини, що пройшла через полон і американську зону окупації. У квітні 1948 р. на лекції з Конституції СРСР Олійниченко задав питання :«У зв'язку із тим, що Україна є самостійною державою, чи є посольства УРСР у капіталістичних країнах?» Це питання настільки схвилювало асистента 8 Басисту, що вона викликала на лекцію секретаря партійної організації інституту І. І. Козирєва, котрий дав ствердну відповідь на питання Олейниченка. Але, як згадував у своїх спогадах сам Степан, «за це не одну ніч боліли в мене ребра, голова й спина в політичній тюрмі». На лекції з теми «Стаханівський рух у СРСР» Олійниченко в котрий раз задав асистенту Басистій незручне гостре питання: «Яким чином одна з колгоспниць Полтавської області в 1947 р. нав'язала вручну 6700 снопів ячменя протягом робочого дня? Я маю сумнів, що це можливо. Це свого роду приписка і «окозамилювання» [5,арк.184]. Як він писав у своїх спогадах після повернення з табору, тільки у в'язниці слідчий дав йому добре зрозуміти, що такі чудеса можливі. Олійниченко був засуджений за «антирадянську агітацію» за ст. 54-10, ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі у ВТТ і двох років поразки у правах. Після звільнення працював шляховим робітником на залізниці, багато хворівдавалися взнаки залишкові явища травми черепа. Йому, талановитому й допитливому хлопцю, колишньому студенту-відміннику, безвинно засудженому з політичних мотивів, чиновники Міністерства освіти не дали дозволу здати державні іспити і стати вчителем. Так був загублений ще один талант, покалічена ще одна доля… У травні-вересні 1949 р. за ґратами опинилося ще семеро студентів чернівецьких вузів, колишніх однокласників, випускників Снятинської середньої школи, обвинувачених у зв'язках із членами ОУН і антирадянській націоналістичній агітації. Речовими доказами по справі стали зошити з націоналістичними віршами, і, як це не дивно, «Кобзар» та «Мала історія України». Крім читання «Кобзаря» студенти скоїли ще один «важкий злочин»вони співали стрілецькі пісні та колядки, у яких містилися рядки про волю України. Я. Кіцул був...