Teorija kompleksnosti i međunarodni odnosi (original) (raw)
Related papers
Теории международных отношений: критические теории и конструктивизм
Черновик одноименной статьи из: Международные отношения и мировая политика: учебник для бакалавриата и магистратуры / под ред. П. А. Цыганкова. -М.: Издательство Юрайт, 2015. -290 с. В этой главе речь пойдет о довольно разнородной совокупности школ и теорий в международных отношениях, которые, тем не менее, все сходятся в своей критике теоретико-методологических аспектов традиционных теорий международных отношений (реализма и либерализма), а также, нередко, и критике международно-политических реалий. 1 Кроме того, в большинстве случаев теоретики этих критических направлений исходят из постпозитивистских позиций, критикуя позитивистскую направленность традиционных школ.
Олон улсын харилцааг ерөнхий системийн онолын хандлагаар судлах нь
МУИС. “Олон улсын харилцаа” сэтгүүл. , 2013
Өнөөгийн дэлхийн улс төрийн систем дэх даяаршлын үйл явц эрчээ аван гүнзгийрэхийн хэрээр аливаа улсын нийгэм улс төр, эдийн засаг, соёл иргэншилийн байдал нь гадаад орчин буюу ОУХ-ны системээс улам бүр хамаарах болсон тул гадаад бодлого, ОУХ-г системтэйгээр судлах шаардлага зайлшгүй бий болж байна. Иймд дэлхийн бодлого ба ОУХ-г судлахад системийн хандлагын ач холбогдолыг тодруулахад энэхүү ажлын гол зорилго оршино.
Теории международных отношений: учебное пособие
2009
В учебном пособии рассматриваются западные теории международных отношений модернистского и постмодернисткого направлений, их роль и функции в осмыслении международных процессов и ситуаций, приводится несколько типологий теорий и анализ их эффективности. Подробно излагаются как теоретические парадигмы – реализм, идеализм, материализм, так и отдельные концепции наиболее известных теоретиков международных отношений. Пособие рассчитано на студентов, магистрантов, аспирантов, специалистов в области международных отношений, регионоведения, истории, политологии.
Концепция асимметрии в теории и практике международных отношений
Вестник Томского государственного университета, 2007
Рассматриваются применение концепции асимметрии в международных отношениях, различные подходы к пониманию природы асимметричных столкновений, характерные для них тактики и стратегии, а также неоднозначность результатов борьбы.
Dometi i ograničenja liberalnih teorija međunarodne bezbednosti
Međunarodni poredak nikada nije bilo liberalniji nego što je danas. Uprkos krizama u koje ciklično dospeva međunarodni liberalni poredak, nikada nije bilo više demokratija u svetu, 1 ekonomske slobode kontinuirano rastu, 2 a međunarodne organizacije nikada nisu bile tako brojne i tako uticajne kao što su danas. 3 Osnovno pitanje kojim se bavi ovaj tekst glasi: kako demokratija, trgovina i međunarodna saradnja utiču na međunarodnu bezbednost? Prema liberalnim teorijama međunarodnih odnosa, odgovor je nesumnjivo pozitivan: demokratija, trgovina i međunarodne organizacije smanjuju nasilje u svetskoj 1 Na prelasku iz 19. u 20. vek samo je deset država imalo demokratsko uređenje. Tokom 2012. manje od četvrtine svih država (47) bile su neslobodne, a sve ostale države bile su ili potpuno (90) ili delimično slobodne (58). V. Sloboda u svetu 2013, Freedom House. http://www.freedomhouse.org/sites/default/files/FIW%202013%20Booklet. pdf (pristupljeno 1. maja 2014). 2 Uprkos svetskim ratovima i velikim ekonomskim krizama, ekonomske slobode u svetu su tokom 20. veka kontinuirano rasle. V. Indeks ekonomskih sloboda 2014, Heritage Foundation. http://thf\_media.s3.amazonaws.com/2014/pdf/Index2014\_Highlights.pdf (pristupljeno 1. maja 2014). Taj trend je nastavljen u 21. veku i, uprkos svetskoj ekonomskoj krizi iz 2008., globalni prosek ekonomskih sloboda u svetu je dostigao dvadesetogodišnji vrhunac tokom 2013. http://www.voxeu.org/article/economic-liberty-long-run-evidence-oecd-countries (pristupljeno 1. maja 2014) 3 Na početku 20. veka postojala je samo nekolicina tek uspostavljenih međunarodnih organizacija da bi ih na njegovom kraju bilo gotovo 300 (Hirsch 1995: 1), a danas postoji i četrdesetak međuvladinih organizacija koje se bave regionalnom bezbednošću (Fawcett 2008: 356).
Міжнародні відносини на тлі Сovіd19-пандемії
Геополітика України: історія і сучасність, 2020
Ігор Тодоров, доктор історичних наук, професор, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Наталія Тодорова, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри полікультурної освіти та перекладу ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна, серія «Питання політології», вип. 34,, 2018
Відмова України від позаблокового статусу стала результатом усвідомлення нагальності пошуку більш ефективних засобів із захисту держави від зовнішньої агресії. Одним з основних таких засобів є інтеграція до потужних державних об'єднань, передусім, до європейських та євроатлантичних структур. Таким чином, наразі завдання з набуття членства в Європейських Співтовариствах та Організації Північноатлантичного договору (НАТО) посідають чільне місце серед пріоритетів зовнішньої політики України. У процесі зростання взаємозалежності світу альянси поступово стають основною формою міжнародного співробітництва. Водночас вони все більше асоціюються з виникненням і поширенням воєн і конфліктів, а також із запобіганням ним. За складних умов міжнародних взаємодій, існування численних загроз для існування держави здійснення нею розважливої зовнішньої політики залежить від адекватного розуміння її керівництвом природи співпраці і конфліктності у відносинах між державами. Тому є нагальним розширення і поглиблення знань щодо особливостей утворення і функціонування альянсів, та поведінки їхніх учасників в процесі контактів між ними. Концепт альянсів займає центральне місце в теорії міжнародних відносин, оскільки альянси можуть розглядатися як засоби реалізації зовнішньої політики держави, і водночас як наочні індикатори виконання державами взаємних зобов'язань. У статті розглянуто ключові теоретичні доробки з концептуалізації міжнародних альянсів як однієї з головних форм міждержавного співробітництва. Наведено основні наукові праці з проблематики альянсів, та розкрито особливості періодів дослідження альянсів у політичній науці – під час та після закінчення «холодної війни». Охарактеризовано найбільш вживані підходи до визначення альянсів у теорії міжнародних відносин, а також найбільш поширені типології альянсів. Ukraine's decision to drop non-aligned status was done as the result of a growing understanding of an urgent need to find more effective means to protect the state from external aggression. One of the main means is integration into powerful intergovernmental institutions, primarily, to European and Euro-Atlantic ones. Thus, acquiring membership in the European Union and the North Atlantic Treaty Organization (NATO) is now among the priorities of Ukraine's foreign policy. In the process of growing global interdependence, alliances gradually become the main form of international cooperation. At the same time, they are increasingly associated with the emergence and spread of wars and conflicts, as well as their prevention. Under the difficult conditions of international interaction, numerous threats to the existence of state, the implementation of state’s foresightful foreign policy depends on the adequacy of understanding of the nature of cooperation and conflict in relations between states by state’s leadership. Therefore, it is vital to expand and deepen the knowledge about the peculiarities of the formation and functioning of alliances, and the behavior of their participants while contacting each other. The concept of alliances lies at the core of the theory of international relations, since alliances can be considered as a means of implementing the foreign policy of the state, and at the same time as vivid indicators for the implementation of mutual obligations by states. The article deals with the key theoretical contributions on conceptualization of the international alliances as one of the main forms of intergovernmental cooperation. The author provides a general overview of academic papers on alliance theory and uncover the main peculiarities of the periods of research on alliance in political science during and after the Cold War. The article discusses main approaches of the international relations theory to the definition of alliances, as well as the prevailing typologies of alliances.
Алекс Бэттлер. Теории международных отношений: Критическая теория
Алекс Бэттлер. Мирология. Прогресс сила в мировых отношениях. Т.II. Борьба всех против всех. , 2019
Из всех теоретических школ, казалось бы, наиболее близкой к марксистскому пониманию МО должна была бы быть Критическая теория, набравшая популярность к началу XXI в., поскольку базовые идеи этой теории, как уверяют ее авторы, инициированы марксистским анализом теории и практики международных отношений. К тому же ее адептом является такой видный теоретик, как Роберт Кокс, который не только входит в список 25 наиболее цитируемых авторов за последние два десятилетия, но и является одним из немногих ученых, работа которого «Производство, власть и мировой порядок» будет изучаться, по мнению некоторых, даже в 2050 г. Не исключаю, что такое возможно. Заинтригованный подобной рекламой, я вынужден был изучить ряд работ авторов этой теории и прийти к выводам, кардинально отличающимся от общепринятых в среде теоретиков МО.